Інтернет-голосування: переваги, недоліки та досвід інших країн. Чи пасує цей варіант для України?

Особливо важливо забезпечити чесні та справедливі повоєнні вибори. Україна постане перед багатьма викликами: велика кількість біженців, ВПО, українці на окупованих територіях, доступність виборчих дільниць для людей з інвалідністю тощо. Тому вже зараз іде обговорення альтернативних шляхів голосування, у тому числі запровадження інтернет-голосування. Проте чи можливо реалізувати цю ідею в Україні та які фактори слід враховувати?

Плюси та мінуси інтернет-голосування

Однією з найбільших переваг інтернет-голосування є інклюзивність. Онлайн голосування дозволяє маломобільним та зайнятим групам населення проголосувати за лічені хвилини. Проте існують і перепони на шляху до забезпечення повної інклюзивності, адже для голосування онлайн необхідне якісне інтернет-покриття в усіх регіонах, сучасні гаджети та високий рівень цифрової грамотності населення. Крім того, потрібно забезпечити захист даних, про що йдеться нижче.

Наступна перевага – це зменшення витрат на проведення виборів. Однак це може бути плюсом тільки в довгостроковій перспективі. Адже для того, щоб забезпечити прозоре та безпечне онлайн-голосування, потрібно спочатку профінансувати відповідну технічну інфраструктуру, провести якісні освітні кампанії серед виборців, а також постійно виправляти недоліки та вразливості системи. Ба більше, традиційні методи голосування мають залишатися доступними для тих, хто захоче ними скористатися, тому в короткостроковій перспективі витрати на вибори лише збільшаться.  

Аргументом за впровадження онлайн голосування є потенційне збільшення явки виборців, особливо серед молоді. Проте досвід інших країн показує, що явка або не зростає зовсім, або зростає на декілька відсоткових пунктів. Наприклад, у провінції Онтаріо явка в муніципалітетах, які впровадили онлайн-голосування, була в середньому на 2% вища, ніж у тих муніципалітетах, які не пропонували такий інструмент голосування. Молодь більше цікавить, чому вони взагалі мають голосувати, аніж яким способом це робити.

Найбільшим недоліком інтернет-голосування є його вразливість перед кібератаками. Існують значні ризики хакерських атак та потенційного втручання у перебіг виборів, особливо з боку країн, які практикують гібридне втручання у виборчі процеси інших держав. Навіть якщо забезпечити абсолютну надійність державної технічної інфраструктури, процесів аутентифікації та шифрування голосів, залишається проблема з персональними гаджетами виборців, які можуть зазнавати хакерських атак. Наприклад, під час голосування на національних виборах у 2023 році в Еквадорі через втручання хакерів не змогли проголосувати виборці, які знаходилися за кордоном.

Важливо, щоб онлайн-голосування викликало довіру та було прозорим. Через складність технічних процесів виборці можуть не розуміти механізмів, які забезпечують чесність та прозорість інтернет-голосування. У разі недостатньої довіри населення до процесу голосування легітимність обраних кандидатів може бути поставлена під сумнів. Будь-який негативний досвід може швидко налаштувати населення проти нової технології. Ба більше, навіть якщо забезпечити максимальну прозорість і чесність усіх процесів, певні політичні сили можуть розбурхувати суспільство, апелюючи до неможливості забезпечити абсолютну прозорість онлайн-голосування.

Одним із мінусів є також неможливість повністю забезпечити таємницю голосування, що передбачено Конституцією України (подібна норма є у багатьох країнах). Адже при опрацюванні онлайн-голосів їх необхідно якось верифікувати. Тому важливо розробити надійні механізми, щоб громадяни могли вільно висловити свій вибір, без будь-якого тиску. Проблема в тому, що навіть багаторівнева система верифікації, захищена від зовнішніх загроз, залишається вразливою до людського фактора: відповідальна особа може поставитися недбало до своїх обов’язків, її можуть підкупити або наділена владою особа може скористатися своїми повноваженнями для отримання доступу до таємниці голосування.

Приклад Естонії

Естонія — єдина країна у світі, яка паралельно з “традиційним” успішно практикує онлайн голосування під час виборів на всіх рівнях. Країна почала розвиток державних цифрових сервісів з 1990-х років, а ідея додати можливість онлайн-голосування виникла у 2001 році. Перші вибори, де використовувалося онлайн голосування, відбулися у 2005 році, й тоді цим інструментом скористалися лише 1,9% виборців. Кількість виборців, які обирають інтернет-голосування, збільшується з кожним новим виборчим циклом. На парламентських виборах 2023 року вперше у світовій історії кількість голосів онлайн (51%) перевищила кількість виборців, що проголосували в традиційному форматі. Влада Естонії регулярно проводить перевірки системи на наявність критичних вразливостей та недоліків, щоб забезпечити довіру населення. Приклад Естонії демонструє, що впровадження онлайн-голосування  можливе, але це довгий і складний шлях.  

Для ідентифікації особи та отримання державних послуг онлайн естонці використовують ID-картки або Mobile-ID. Щоб проголосувати, необхідно мати спеціальний зчитувач для ID-картки, який підключається до комп’ютера та зчитує зашифрований ключ, що міститься у чипі ID-картки, або спеціальну SIM-картку, щоб скористатися Mobile-ID. Підписаний і зашифрований голос відправляється на сервери, де його перевіряють. У разі успішної верифікації підпис прибирається, щоб забезпечити анонімність голосування. Естонці мають можливість змінити свій вибір безліч разів до закриття онлайн голосування, що дозволяє уникнути можливого підкупу або тиску на особу. Крім того, після закриття онлайн-голосування громадяни можуть проголосувати безпосередньо на виборчих дільницях; у такому разі це анулює їхній онлайн-голос.

Досвід інших країн

У 2023 році ОАЕ провели повністю електронні вибори до парламенту, на яких було доступне онлайн голосування (до цього з 2006 року виборці могли віддати свої голоси за допомогою електронних машин для голосування, розташованих на дільницях). Оскільки це перший досвід, робити з нього висновки зарано. Також є питання до того, як на цих виборах були забезпечені чесність і прозорість результатів.

На відміну від Естонії, деякі країни відмовилися від онлайн голосування на підставі техніко-економічного обґрунтування та досвіду пілотних проєктів. Наприклад, у Норвегії онлайн-голосування випробували на місцевих виборах 2011 року та загальнонаціональних виборах 2013 року, але вже у 2014 році від нього відмовилися через міркування безпеки та низьку ефективність підвищення явки виборців. Швейцарія розсилала поштою спеціальний код доступу для онлайн-голосування. Невдовзі влада запустила конкурс на знаходження вразливостей системи, після чого було виявлено критичні проблеми, й програму згорнули. Проте Швейцарія продовжує експериментувати з форматами онлайн-голосування. У Фінляндії спеціальна група експертів дійшла висновку, що наявні технології не відповідають необхідним вимогам, зокрема щодо верифікації виборців та збереження таємниці голосування.

Звісно, кожна країна має свої унікальні суспільно-політичні особливості та інституційні можливості. Просте копіювання досвіду та практик інших країн не є гарантією ефективної імплементації онлайн-голосування. Тому перед впровадженням цього інструменту варто всебічно проаналізувати потреби країни та виклики, з якими вона може зіткнутися.

Виклики для України

Тривалий час багато експертів та політичних діячів наголошують на важливості завчасного планування повоєнних виборів в Україні. Беручи до уваги проблеми, перед якими потенційно постане Україна у наступних виборах, лунають пропозиції розглянути варіант онлайн-голосування. Однак з фактів вище стає зрозумілим, що проведення інтернет-голосування – це виклик для будь-якої країни, тому важливо розглянути основні проблемні точки, з якими може зіткнутися Україна.

 По-перше, для впровадження онлайн-голосування потрібно вносити зміни в українське законодавство. Конституція України не передбачає дозволу парламенту впроваджувати голосування без зовнішнього контролю та нагляду за процесом впродовж тривалого часу (більше одного дня). Онлайн-голосування відбувається в неконтрольованому середовищі, тому цей інструмент не можна використати одразу після скасування воєнного стану, адже потрібен час для напрацювання нормативної бази та електронної системи голосування. Постійні зміни виборчого законодавства та нова виборча система, ухвалена у 2019 році, яка ще не була апробована на практиці, також ускладнюють впровадження нових технологій на наступних виборах. 

По-друге, незважаючи на наявний досвід надання електронних державних послуг, впровадження ефективних та надійних механізмів онлайн-голосування потребуватиме декількох виборчих циклів, адже під час використання обов’язково будуть виявлені вразливості та вади системи. Поспішне впровадження системи може призвести до помилок у роботі багаторівневих механізмів забезпечення таємності голосування й таким чином скомпрометувати його. 

По-третє, Україні необхідно буде вкласти в розбудову системи онлайн-голосування значно більше коштів, ніж іншим країнам. Росія полюбляє втручатися у виборчі процеси інших держав, однак намагається робити це непомітно. У ситуації з Україною існує відкрита ворожнеча, тому варто очікувати кібератаки на українську інфраструктуру і після завершення воєнних дій, особливо небезпечними будуть втручання у виборчі процеси (втім, як показує досвід, серед інших, Румунії та Молдови, втручання Росії слід очікувати не лише під час голосування, а й в період агітації, тож Україні варто за прикладом європейських країн обмежити використання Telegram i  TikTok). 

По-четверте, Україна технічно та соціально не готова до інтернет-голосування. В Україні залишаються проблеми з доступом до інтернету у віддалених місцевостях та районах, що постраждали від воєнних дій; деякі люди, особливо старшого віку, можуть потребувати допомоги, щоб розібратися з тим, як проголосувати, що ускладнюватиме процес та потенційно розкриватиме таємницю голосування. Серед українців немає згоди щодо питання дистанційного голосування: за виступають 44,2%, тоді як проти 48,6%. Недовіра або нерозуміння механізмів інтернет-голосування може призвести до соціального невдоволення та підірвати легітимність виборів в цілому. 

Сьогодні онлайн-голосування не може мати абсолютного захисту, тому існуватиме постійна загроза успішного втручання з боку зовнішніх акторів. Недовіра суспільства до інтернет-голосування може швидко нівелювати всі витрати та зусилля, вкладені у розробку системи.

Висновок

Інтернет-голосування — це відносно нова виборча технологія, тому поки рано робити остаточні висновки, адже існують як явні переваги онлайн голосування, так і суттєві недоліки. Втім, технології постійно розвиваються і вдосконалюються, що в майбутньому може привести до масового використання онлайн-голосування під час виборів. 

Однак наразі більшість країн, за винятком Естонії та ОАЕ, або відмовилися від використання онлайн-голосування на загальнонаціональному рівні, або навіть не намагалися його впроваджувати. Важливо розуміти, що позитивний досвід однієї країни необов’язково можливо буде перенести до іншої (особливо враховуючи різні розміри України та Естонії та різний рівень проникнення технологій у наших країнах). 

Впровадження онлайн-голосування в українських реаліях наразі видається не найоптимальнішим рішенням. Україна потребує часу для напрацювання правових рамок, створення необхідної технічної бази, а також проведення тестів для виявлення недоліків та вразливостей системи. Недовіра громадян, можливе непрозоре застосування інструменту та російське втручання можуть серйозно нашкодити ефективному використанню онлайн-голосування.