Андреас Умланд підкреслив важливість зрозуміти Юлію Тимошенко, оскільки вона очолює опитування громадської думки, і тому може бути обрана президентом навесні 2019 року. У його статті розглядаються сім пунктів. Професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Тарас Кузьо прокоментував кожен із семи.
Коментар є особистими думками автора і не проходив попереднього peer review редакційної колегії VoxUkraine
По-перше, Умланд переконаний, що результати сьогоднішніх опитувань громадської думки точно відображають, як українці голосуватимуть на виборах президента 31 березня 2019 року. У першому турі виборів українці часто голосують серцем або в знак протесту, однак у другому турі зазвичай роблять прагматичний вибір. Якщо у другому турі Тимошенко зійдеться з Анатолієм Гриценком чи Андрієм Садовим, вона має всі шанси програти. Якщо ж до другого туру вийдуть вона й Порошенко, ми не можемо передбачити результат їх протистояння, адже це залежатиме від того, скільки українців (знову) вирішать голосувати проти, а не за когось.
Референдум про вихід Великої Британії з ЄС і президентські вибори у США, які відбулися у 2016 році, засвідчили, що не варто сліпо екстраполювати дані соціологічних опитувань на результати голосування. Дуже вірогідно, що багато українських респондентів використовують нинішні опитування як засіб виразити своє розчарування політиками, передусім чинним президентом. Те, що Тимошенко наразі очолює рейтинг президентських кандидатів, не означає, що вона переможе на виборах 2019 року.
Дуже вірогідно, що багато українських респондентів використовують нинішні опитування як засіб виразити своє розчарування політиками, передусім чинним президентом. Те, що Тимошенко наразі очолює рейтинг президентських кандидатів, не означає, що вона переможе на виборах 2019 року.
По-друге, Тимошенко ніколи не порушувала питання, пов’язані з гендерною рівністю. Тому обрання її президентом буде символічним тільки в буквальному сенсі, бо вона єдина впливова жінка у світі чоловіків, однак не принесе ніякої користі для захисту прав жінок.
По-третє, припущення про те, що Тимошенко на посаді президента стане агентом змін, ігнорує результати її голосувань і голосувань її партії «Батьківщина» в парламенті після виборів 2014 року. Законодавча підтримка реформ із боку «Батьківщини» була дуже слабкою, і в рейтингу «Vox Ukraine» за цим показником вона посідає останнє місце серед п’яти «проєвропейських» парламентських фракцій. Парламентські фракції «Народного фронту» Арсенія Яценюка і «Блоку Петра Порошенка» підтримували реформаторські законопроекти в 79% і 73% випадків відповідно, тоді як «Батьківщина» – тільки в 52% випадків.
Із-поміж голів шести депутатських фракцій і двох депутатських груп Тимошенко обіймає тільки шосте місце (або 330-е місце серед усіх депутатів), бо голосувала за реформи лише в 34% випадків. Керівники фракцій «Народного фронту» і «Блоку Петра Порошенка» підтримували реформаторські законопроекти у 90% і 86% випадків відповідно, а голови фракцій Радикальної партії й «Самопомочі» – у 73% і 72% випадків відповідно.
По-четверте, Тимошенко не покращить відносини із Заходом, адже вона і її партія «Батьківщина» найбільш завзято критикують реформи, які вимагає МВФ, у сферах пенсійного забезпечення, охорони здоров’я, децентралізації, комунальних тарифів і ринку землі. На своїх популістських білбордах Тимошенко обіцяє знизити ціну на газ удвічі, однак це вимагатиме або повернення до урядового субсидування, або отримання кредитів від Росії.
Тимошенко вводить українських виборців в оману, протиставляючи МВФ і ЄС, що дозволяє їй одночасно критикувати МВФ і підтримувати ЄС. Однак фінансова допомога від ЄС і західних держав залежить від здатності України спочатку домовитись із МВФ. Усі популісти – чи то з України, чи то з Європи або США – послуговуються фактами дуже вибірково, і Тимошенко в цьому нічим від них не відрізняється.
Тимошенко вводить українських виборців в оману, протиставляючи МВФ і ЄС, що дозволяє їй одночасно критикувати МВФ і підтримувати ЄС. Однак фінансова допомога від ЄС і західних держав залежить від здатності України спочатку домовитись із МВФ. Усі популісти – чи то з України, чи то з Європи або США – послуговуються фактами дуже вибірково, і Тимошенко в цьому нічим від них не відрізняється.
По-п’яте, «нові курси» в різних сферах політики, представлені Тимошенко, було піддано гострій критиці з боку експертів «Vox Ukraine», зокрема в питаннях економічних реформ і конституційних змін. Пропозиція «нового курсу» Тимошенко щодо зміни конституції віддалить Україну від парламентської моделі, поширеної серед країн ЄС. «Влада буде ще більше сконцентрованою – що може наблизити політичну систему України до «суперпрезидентських» Росії чи Білорусі. В той же час, низький прохідний бар’єр заохочуватиме фрагментованість опозиції, таким чином послаблюючи її», – йдеться в аналізі «Vox Ukraine».
По-шосте, протягом останнього десятиліття позиції Тимошенко набули вираженого лівого ухилу. Її риторика, спрямована проти МВФ, і прихильність до державного патерналізму вельми нагадують ідеологію соціалістичних партій Європи. Хоча «Батьківщина» є членом правоцентристської Європейської народної партії, вона не має нічого спільного з консервативною чи тим паче християнсько-демократичною ідеологією.
По-сьоме, Тимошенко не здатна зменшити вплив олігархів, бо й сама – як і лідери інших українських партій – залежна від фінансування великого бізнесу. Ігор Коломойський, наприклад, відкрито заявив, що підтримає Тимошенко, а його телеканал «1+1» – найпопулярніший в Україні – регулярно критикує Порошенка.
Такий союз навряд чи має дивувати, адже Коломойський не втрачає сподівань повернути під свій контроль державну енергетичну компанію «Укрнафта» і «Приватбанк», який було націоналізовано наприкінці 2016 року. Згідно з оцінками корпорації «Kroll», протягом 2006–2016 років через «Приватбанк» було відмито 5,5 млрд доларів.
Зрештою, Умланд не звертає уваги на один вкрай важливий аспект майбутніх виборів, який полягає в тому, що українці обиратимуть не лише президента, а й головнокомандувача. Це особливо важливо в час, коли Росія веде війну проти України, періодично провокуючи ескалації конфлікту.
Зрештою, Умланд не звертає уваги на один вкрай важливий аспект майбутніх виборів, який полягає в тому, що українці обиратимуть не лише президента, а й головнокомандувача. Це особливо важливо в час, коли Росія веде війну проти України, періодично провокуючи ескалації конфлікту. Чи готові українці довірити Тимошенко посаду головнокомандувача, якщо за п’ять років війни Путіна проти України вона жодного разу не відвідала лінію фронту на Донбасі?
У країнах Євразії ім’я переможця наступних президентських виборів зазвичай відомо заздалегідь. Однак в Україні – молодій, але все ж демократії – сьогодні ми не можемо передбачити, хто переможе на наступних президентських виборах.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
