Ці зміни фундаментально міняють виборчі правила, які застосовуватимуться на цих виборах. Якщо деякі зміни були критично необхідні для забезпечення виборчого права громадян (як-от зниження розміру застави), то ряд інших становить порушення міжнародних виборчих стандартів.
Так, Кодекс належної практики у виборчих справах Венеційської комісії Ради Європи не допускає зміни основних положення виборчого законодавства менш ніж за рік до виборів. Метою цієї норми є рівні можливості щодо поінформованості кандидатів. Якщо владна команда, яка планує змінити виборчі правила, добре розуміє, до чого готуватися, то для виборчої кампанії непровладних сил такі зненацькі зміни можуть завдати суттєвої шкоди.
Партійна монополія
Тепер партії фактично стають монополістами при висуванні кандидатів на місцевому рівні. Найважливіша ухвалена зміна – зниження порогу застосування пропорційної виборчої системи з 90 тис. виборців до 10 тис. Тепер самовисування можливе лише в малих громадах (до 10 тисяч виборців). Найкраща європейська практика, втілена в стандартах Ради Європи та ОБСЄ передбачає, що кожна людина повинна мати право на самовисування, тобто висунути свою кандидатуру на місцевих виборах самостійно. Попри критику громадськості, 273 депутатів підтримали норму зі зниження порогу для самовисування.
Ще одне нововведення – додаткові можливості партії відкликати депутата. Тепер у разі невідповідності діяльності депутата політиці партії, від якої його обрано депутатом, чи програмі партії, вона може відкликати його. Це посилює залежність кандидата від партії. Скасувати запроваджену у 2015 році можливість відкликання депутата місцевих рад (імперативний мандат), нас багаторазово закликала Венеційська комісія. Натомість, новий закон її посилив.
Орган місцевого самоврядування має, перш за все, бути підзвітним громаді, яка його вибрала та керуватися її інтересами. Приналежність до партії робить місцевого обранця залежним, перш за все, від партійного керівництва. У малих громадах потреба забезпечити належний побут громади переважає над потребою забезпечити партійну структуризацію місцевого політичного життя.
«Закриті» відкриті списки
За задумом реформи виборчого законодавства, яка запровадила відкриті списки, передбачалося, що виборці зможуть голосувати за окремих кандидатів у списку. Це вплине на їх номери у списку та, відповідно, на їхні шанси пройти в раду. Перед голосуванням партії формуватимуть свій порядок кандидатів у списку. Якщо в результаті голосування депутат набрав необхідну частку голосів (так званої, виборчої квоти) він переміщається вверх списку.
Виборча квота – це частка від ділення кількості голосів, відданих за прохідні партії (які подолали 5% бар’єр) на кількість мандатів у місцевій раді МІНУС гарантовані перші номери прохідних партій. Іншими словами, це «ціна» одного мандату у голосах виборців.
Партія ставить своїх кандидатів у регіональному списку у певному порядку, який висуває у виборчому окрузі (на які поділяється територія громад/району/області).
Для того, щоб змінити цей порядок, та піднятися вище по регіональному списку, кандидату треба набрати певну к-сть голосів, подолавши внутрішньопартійний бар’єр, а саме: 25% виборчої квоти.
Виборчий кодекс у попередній редакції закріплював, що для переміщення вверх списку потрібно набрати 25% від виборчої квоти. Це дуже високий бар’єр, який майже не реально подолати кандидатам. Відповідно, виборцям буде важко вплинути на порядок розташування кандидатів у списках і цей порядок здебільшого залежатиме лише від партійного керівництва. Фактично, ця норма робить списки «закритими». При розгляді можливих змін до закону йшла дискусія щодо зниження цього бар’єру з 25 до 5%. Такі рекомендації також давав профільний комітет. Проте, парламентарі так і не підтримали цю зміну.
Також Парламент вирішив запровадити гарантований перший номер у виборчих списках. Кандидат від партії, який має перший номер, не буде висуватися у регіональних списках у виборчих округах та у разі подолання партією бар’єру 5% автоматично проходить в місцеву раду.
Повноваження ЦВК та інновації
Змінами дозволяється широке застосування інноваційних технологій у виборчому процесі. ЦВК дозволено на власний розсуд та без регулювання окремим законом визначати окремі дільниці та проводити там пілотні проекти та експерименти із застосуванням таких технологій.
Одна з можливих технологій – це машинне голосування. Практика запровадження такого голосування навіть у сталих демократіях не є однозначною та несе суттєві ризики. Через ці ризики та низьку довіру західні демократії, як-то Франція, Фінляндія тощо, відмовляються від нього.
Крім цього, змінами запроваджується система територіальних представництв ЦВК, які частково переймуть на себе повноваження виборчих комісій. За словами авторів змін, створення таких представництв не станеться в найближчому майбутньому. Щодо цього нововведення варто врахувати два моменти. Створення територіальних представництв ЦВК, з одного боку, підвищить професійність працівників органів проведення виборів, але, з іншого – несе ризик зловживань адміністративним ресурсом (який такі предствництва становитимуть для чинної влади).
Формування виборчих комісій
Було змінено порядок формування виборчих комісій. Тепер до складу виборчих комісій обов’язково входитимуть представники позапарламентських політичних партій, які уклали угоди з парламентськими групами. Раніше гарантоване право представництва в комісіях мали лише парламентські фракції, як значно стійкіші з правової точки зору, утворення.
Ця зміна тягне за собою два недоліки. Перший – депутатські групи утворені з мажоритарників у парламенті, на відміну від депутатських фракцій, які утворені на основі обраних партій, можуть постійно трансформовуватися у політичних цілях. Законодавство не встановлює настільки детальних вимог до формування та функціонування депутатських груп як до парламентських фракцій. Другий – невідома правова природа угод, які позапарламентські партії можуть укладати з депутатськими групами. Крім цього, це може призвести до «торгівлі» місцями у комісіях.
Реальні вдосконалення
Однією з небагатьох позитивних змін було зниження виборчої застави в 9 разів. До цього її розмір був безпрецедентно високий. В жодній європейській країні не було таких розмірів застави на місцевих виборах. Так, наприклад, на мера Києва, вона становила близько 4 млн. грн. (що більше ніж застава кандидата на посаду президента). Для прикладу, застава на мера Лондона – всього близько 10 тис. доларів.
Друге позитивне нововведення – нова форма бюлетеня. Тепер поле для номеру, який виборець вказуватиме на підтримку окремого кандидата знаходиметься одразу біля партійного списку, а не внизу, як було раніше. При попередньому форматі бюлетеня була нижча ймовірність, що виборець «спуститься» аж вниз бюлетеня, аби, крім партійного списку, підтримати ще й окремого кандидата.
Інші зміни
Ще одне нововведення – скасування виборності старост сіл та селищ. Тепер їх обиратиме місцева рада. Досі ж старости сіл та селищ, які увійшли до складу об’єднаних територіальних громад обиралися виборцями старостистинських округів, утворених на базі таких селищ та сіл.
Також розширено можливості для одночасного балотування. Тепер кандидат на голову громади може балотуватися і до відповідної місцевої ради. А кандидат на голову громади (з менш як 75 тис. виборців) може ще й одночасно балотуватися до рай- чи облради. Кандидат в депутати місцевої ради може балотуватися не більше як у два рівні рад (тобто ще до рай- чи облради).
Було посилено кримінальну та адміністративну відповідальність за виборчі правопорушення.
Замість висновків
Як завжди, питання виборчих правил становить гострий предмет політичної боротьби. Ці зміни не стали винятком. Водночас, внаслідок децентралізації повноваження на ресурси місцевого самоврядування значно зросли. Відповідно, зросли і ставки на місцевих виборах. Посилення ролі партій у місцевих радах тягне за собою ризик пересення політичної гостроти, яку спостерігаємо на національному рівні на рівень громад.
Наостанок, названа партизація місцевих рад зменшує можливості оновлення політичних еліт на місцевому рівні. Незалежні та прогресивні кандидати будуть змушені «прогнутися» під політичні партії, спроможні висунути їх. Для багатьох з них це стане неприйнятним сценарієм, а, отже, заставить відмовитися від балотування.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
