Beta

Ковід-сертифікати vs. українці. Позиція юристів щодо перевірок документів про вакцинацію та тестування

Photo: depositphotos / AndrewLozovyi
15 Листопада 2021
FacebookTwitterTelegram
5414

З 1 листопада Київ увійшов у «червону зону» карантинних обмежень. Це означає, що кафе, ресторани, ТРЦ та спортзали можуть працювати у звичному режимі лише за умови 100% вакцинованого персоналу та відвідувачів. Альтернатива для працівників та гостей — наявність негативного антиген-тесту чи ПЛР-тесту. Негативні тести дають право відвідувати всі заклади протягом 72 годин. Громадським транспортом також можна користуватися лише за умови наявності «жовтого» або «зеленого» ковід-сертифікату, довідки про одужання або з негативними тестами, термін дії яких не більше 72 годин.

Подібні обмеження до 1 листопада вже діяли у Херсонській, Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Одеській, Сумській, Рівненській, Миколаївській, Житомирській, Луганській, Львівській, Хмельницькій, Чернігівській, Івано-Франківській та Київській, областях.

Нові умови сподобались не всім. У мережі з’явилися «поради», які нібито допомагають доводити поліції та працівникам закладів, що вони не мають права перевіряти ковід-сертифікати та тести. Чому? На думку горе-юристів, які ці поради укладали, інформація про вакцинацію та тестування — це медична таємниця. На додачу апелюють і до положень Конституції, мовляв, обмеження на пересування — це порушення ст. 33 Основного закону

Аби «захисти свої права» противники вакцинації навіть влаштували протест у Києві 3 листопада. Організаторами протесту були представники руху «Стоп Фейк Пандемія», які систематично поширюють неправдиві заяви про пандемію та вакцинацію у соцмережах. Про те, що поліція нібито не може перевіряти ковід-сертифікати, розповідав у своєму відеоблозі і Сергій Гула, фейки якого ми також неодноразово спростовували.

Ми запитали юристів компаній Miller та Adequate Lawyers, а також юристів Центру демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) і Регіонального центру прав людини (РЦПЛ): 

  1. Чи має право поліція перевіряти ковід-сертифікати? 
  2. Чи можуть перевіряти ковід-сертифікати працівники магазинів, розважальних центрів, закладів харчування?
  3. Чи є інформація про вакцинацію конфіденційною, чи це медична таємниця? 
  4. Чи є обмеження обмеження «червоної зони» законними? І чи є вони порушенням Конституції?

Далі даємо відповідь на кожен із пунктів.

Чи має право поліція перевіряти ковід-сертифікати?

Коротка відповідь. Так. Поліція має право перевіряти ковід-сертифікати, проте лише у місцях, де наявність такого сертифікату дає певне право (наприклад, на відвідування ресторану в «червоній зоні»). Поліція не має права перевіряти його будь-де, наприклад, на вулиці.

Що сказали юристи?

Юрист ЦЕДЕМ Іван П’ятак пояснює, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлює Кабмін. У його рішенні можуть встановлюватися тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни до умов їх виробничої та іншої діяльності.

Так, Постановою КМУ №1236 від 09.12.2020 року були встановлені обмеження прав фізичних осіб, серед яких заборона у «червоній зоні» приймати відвідувачів закладами громадського харчування, розважальної діяльності, торговельного та побутового обслуговування тощо. Водночас чинні обмеження «червоного» рівня не застосовують за умови наявності у всіх відвідувачів та працівників закладів негативного результату ПЛР- чи антиген-тесту, яке проведене не більш як за 72 години, або «зеленого» ковід-сертифікату.  

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред’явити документи, що посвідчують особу, та/або документи, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, у випадку, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Тобто якщо у поліцейського є достатні підстави вважати, що особа може вчинити адміністративне правопорушення (ст.443 КУпАП) при відвідуванні громадських закладів чи транспорту, він має повне право вимагати пред’явити документ, який дає право на їх відвідування в умовах карантину (і серед цих документів є ковід-сертифікат). 

Тут і далі — читайте розгорнуту версію коментарів юристів, натиснувши на кнопку «Детальніше». 

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та скасовується Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов’язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.На підставі вказаної статті Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року були встановлені обмеження прав фізичних осіб, серед яких заборона у «червоній зоні» приймання відвідувачів закладами громадського харчування, закладами розважальної діяльності, торговельного та побутового обслуговування (окрім певних винятків, встановлених зазначеною Постановою) тощо.

При цьому чинні обмеження червоного рівня (щодо приймання відвідувачів) не будуть застосовуватися за умови наявності у всіх учасників (відвідувачів), працівників та організаторів масових заходів, у тому числі релігійних, працівників кінотеатрів, театрів, музеїв чи інших культурних закладів, розважальних закладів, ТРЦ, закладів громадського харчування, ринків, спортзалів та басейнів негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведене не більш як за 72 години до здійснення заходу (відвідування закладу, ринку), або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров’я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).

Тобто серед документів, які дають право відвідувати вказані заклади, є ковід-сертифікати. 

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках:

  1. якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
  2. якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
  3. якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
  4. якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
  5. якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
  6. якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення.

 Таким чином, якщо у поліцейського є достатні підстави вважати, що особою може бути вчинене адміністративне правопорушення (ст.443 КУпАП) при відвідуванні перелічених закладів чи громадського транспорту, то він має повне право вимагати пред’явити документ, який дає право на їх відвідування в умовах карантину (і серед цих документів є ковід-сертифікат).

Аналогічний коментар ми отримали і від Дмитра Ткаченка, керуючого партнера компанії Adequate Lawyers. Він додає, що ​ відповідно до ст. 219, 222, 236 КУпАП, виконавчі комітети, органи національної поліції, санітарно-епідеміологічної служби, органи охорони здоров’я мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 44-3 «Порушення правил щодо карантину людей». Окрім цього, згідно зі статтею 255 КУпАП зазначені органи мають право складати протокол про адміністративне правопорушення за недотримання карантинних заходів.

Постановою КМУ від 9 грудня 2020 р. № 1236 передбачено, що уповноважені особи мають право здійснювати перевірку ковід-сертифікатів. Відповідно до п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 1096 від 20 жовтня 2021 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236», працівники Національної поліції, Національної гвардії, посадові особи, уповноважені органами місцевого самоврядування, мають право проводити вибіркову перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, а також довідок про звернення за захистом в Україні, виданих відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а також документів, що підтверджують вакцинацію від COVID-19Також п. 38 Постанови КМУ від 9 грудня 2020 р. № 1236 передбачено, що органи Національної поліції разом з іншими уповноваженими особами забезпечують контроль виконання протиепідемічних вимог під час здійснення пасажирських перевезень.

Окрім цього, органи Національної поліції мають доступ до даних ковід-сертифікатів у застосунку «Дія».

Також зазначимо, що протоколом № 9 від 13.10.2021 року Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Виконавчого комітету Одеської міської ради передбачено, що на органи Національної поліції в Одеській області, уповноважені органи патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції покладено обов’язок забезпечити контроль за дотриманням Постанови КМУ № 1236.

Окремо зазначимо, що відповідно до ст. 219, 222, 236 КУПАП, виконавчі комітети, органи національної поліції, санітарно-епідеміологічної служби, органи охорони здоров’я мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 44-3 «Порушення правил щодо карантину людей». Окрім цього, відповідно до ст. 255 КУПАП зазначені органи мають право складати протокол про адміністративне правопорушення за недотримання карантинних заходів.

Адвокатка юридичної компанії Miller Марина Носова також вказує, що не лише представники поліції, а й працівники Держпродспоживслужби можуть ознайомитись із документами. Це вказано в постанові КМУ №1236. Якщо людина не бажає надавати цю інформацію, то відповідний орган має право скласти протокол. Марина Носова наголошує, що поліція не може перевіряти ковід-сертифікати або інші документи на вулицях, оскільки там не діють обмеження не перебування без цих документів. Відеокоментар Марини Носової також є на нашому YouTube.

Адвокат РЦПЛ Микола Кіккас у коментарі для VoxCheck також вказує, що просто так підійти на вулиці до особи і запитати в неї сертифікат про вакцинацію поліцейський не може — в нього відсутні такі повноваження.

Але якщо йдеться про те, що в певному місці перебування можуть не застосовуватись протиепідемічні заходи за наявності в усіх присутніх сертифікатів про вакцинацію, діючих ПЛР-тестів або довідок про одужання, поліція має право перевірити сертифікат (п. 18 Постанови Кабміну від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину») 

Наприклад, у певному громадському місці дозволено перебувати тільки в масці та дотримуватися санітарної дистанції. Але ці обмеження не застосовуються у разі наявності в усього персоналу та усіх відвідувачів сертифікату про вакцинацію. В такому разі поліція може перевірити сертифікат.

Водночас юристи з ЦЕДЕМ та Adequate Lawyers зауважують, що прямої норми у Законі України «Про Національну поліцію» стосовно саме таких документів, як ковід-сертифікати, немає. Серед повноважень поліції, які викладені в ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», не передбачено можливості перевірки працівниками поліції наявності в будь-яких осіб ковід-сертифікатів, які б підтверджували факт їх вакцинації. При цьому відповідно до ст. 24 ЗУ «Про Національну поліцію», виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом. Начальник Нацполіції підтвердив, що поліція не перевіряє сертифікати просто на вулиці, проте контролює дотримання режиму самоізоляції громадянами.

Чи можуть перевіряти ковід-сертифікати працівники закладів?

Коротка відповідь: Так. Але це не можна назвати перевіркою в тому розумінні як це здійснюється поліцією. Особа надає ковід-сертифікат, якщо вона хоче отримати послуги (наприклад, поїсти в ресторані). Якщо вона не надає сертифікату (і це її право), то відповідно не може отримати послуги, надання яких обмежено в «червоній зоні». 

Що сказали юристи?

Іван П’ятак із ЦЕДЕМ пояснює, що право пред’явити (або не пред’явити) ковід-сертифікат, негативний тест або довідку про одужання належить виключно особі. Підприємець може лише висловити прохання пред’явити такі документи. У разі відмови споживача пред’являти вказані документи, заклад не має можливості його приймати відповідно до вимог постанови Кабміну №1236 від 09 грудня 2020 року. В такому разі заклад громадського харчування має право запропонувати споживачу замовити товар на виніс чи з доставкою, а заклад торгівлі — лише з доставкою. У розважального закладу не буде права приймати відвідувача без ковід-сертифікату, а тому він змушений буде не допустити його на свою територію.

При введенні «червоного» рівня епідемічної небезпеки Постанова Кабміну «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року №1236 забороняє закладам громадського харчування приймати відвідувачів, які не мають тесту, сертифіката вакцинації чи довідки про одужання, крім роботи на доставку та на виніс, а закладам торгівлі дозволено працювати лише на доставку. Отже, необхідною умовою для надання повноцінних послуг є пред’явлення споживачем негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведене не більш як за 72 години до здійснення заходу (відвідування закладу, ринку), або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров’я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія). 

Однак, право пред’явити (або не пред’явити) належить виключно особі. Підприємець лише може висловити прохання пред’явити документ.

В разі відмови споживача пред’являти вказані в попередньому абзаці документи, заклад не має можливості його приймати в силу вимог постанови Кабміну № 1236 від 09 грудня 2020 року. В такому випадку заклад громадського харчування має право запропонувати споживачу замовити товар на виніс чи з доставкою, а заклад торгівлі — лише з доставкою. У розважального закладу не буде права приймати відвідувача без ковід-сертифікату, а тому він змушений буде відмовитись від його допуску на свою територію.

Юристи РЦПЛ та компанії Miller також вказують, що працівники закладів, запитуючи ковід-документи у відвідувачів, керуються постановою КМУ №1236. Адвокатка юридичної компанії Miller наголошує, що працівники закладів можуть просити у відвідувачів показати ковід-сертифікати, тести або довідки. Відвідувач самостійно вирішує, чи надавати цю інформацію, чи ні. Але співробітники мають право не пустити особу до закладу, якщо ця особа не надасть відповідний документ. 

Згенерувати ковід-сертифікат можна у «Дії». Утім, із доступом до документів у додатку можуть виникнути проблеми. Для таких випадків можна використовувати роздрукований сертифікат з «Дії» або отримати паперовий сертифікат у сімейного лікаря. Покрокова інструкція з отримання ковід-сертифікату описана на нашій сторінці у Facebook.

Чи є інформація про вакцинацію конфіденційною, чи це медична таємниця?

Коротка відповідь. У законодавстві немає чіткого визначення лікарської таємниці, тому тут позиції юристів розділились. Водночас представники всіх чотирьох організацій сходяться на тому, що ніхто не вимагає надання інформації у примусовому порядку. Її пред’явлення є необхідною передумовою для отримання послуг у межах «червоної зони». Тому якщо є бажання відвідати ресторан, то потрібно розуміти, що необхідно буде пред’явити документ працівнику ресторану та, можливо, поліції. Якщо особа не хоче цього робити, вона не зможе отримати послугу.

Позиція юристів, які відносять інформацію про вакцинацію до конфіденційної

Адвокатка юридичної компанії Miller Марина Носова каже, що інформація про стан здоров’я є конфіденційною, але особа має право добровільно надавати ковід-сертифікати. 

Юрист Центру демократії та верховенства права Іван П’ятак також каже, що інформація про вакцинацію ​​— це конфіденційна інформація. Але наголошує, що примусово її не вимагають. Він проводить порівняння із продажем алкоголю. Під час продажу алкоголю касир може попросити пред’явити паспорт, де містяться конфіденційні дані про дату і місце народження. Покупець має право відмовитися його пред’являти, але тоді алкоголь не продадуть, якщо в касира є сумніви щодо віку покупця.

​​Відповідно до ч. 1 ст. 286 Цивільного кодексу, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Згідно зі ст. 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу чи медогляд громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законом випадків. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адресу, дату і місце народження, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію». На думку Івана П’ятака, відомості про вакцинацію особи (а також інші відомості пов’язані з коронавірусом) підпадають під визначення конфіденційної інформації. Водночас згідно із ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію», конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.​​Відповідно до ч. 1 ст. 286 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію», до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження. 

З викладеного можна дійти висновку, що відомості про вакцинацію особи (а також інші відомості пов’язані з коронавірусом) підпадають під визначення конфіденційної інформації. 

Згідно із ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію», конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Таким чином, особа може самостійно розголошувати інформацію про факт її вакцинації, одужання, результати тесту тощо. 

Відтак, за будь-яких умов, відомості про вакцинацію особи, її одужання та результати тесту щодо неї тощо залишаються конфіденційними та можуть відкриватись за її бажанням.

В той же час, в умовах карантинних обмежень, особа, яка бажає потрапити до закладу (магазину, закладу громадського харчування, розважального центру) має підтвердити факт її вакцинації, одужання або негативні результати тесту. Обов’язку розкривати та повідомляти конфіденційну інформацію перед особою не встановлено, якщо вона не відвідує такі заклади.

Тому для отримання спеціального права на доступ до таких місць, їй варто прийняти рішення про готовність розкрити/не розкрити свою конфіденційну інформацію.

Позиція юристів, які не відносять інформацію про вакцинацію до конфіденційної

Юристка Регіонального центру прав людини Дарина Підгорна у коментарі VoxCheck пояснила, що згідно з «Основами законодавства України про охорону здоров’я» під визначення медичної таємниці підпадають: факт звернення людини до лікувального закладу за медичною допомогою; стан здоров’я людини; діагноз; обставини, що передували захворюванню або спровокували його; функціональні особливості організму; шкідливі звички, особливості психіки, майновий стан, інші відомості, отримані при медичному обстеженні, зокрема інформація про сімейне, інтимне життя людини, а також про стан здоров’я родичів, близьких пацієнта.

Серед вищезгаданого немає чітко вказаної інформації, що сертифікат про вакцинацію є медичною таємницею. На практиці сертифікат є документом, що підтверджує певний факт, тобто факт вакцинації.

Підгорна також згадує кейси із практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), коли законодавство дозволяло порушити медичну таємницю особи. Такою справою є Карло Боффа проти Сан-Марино, 1998 рік. Справа стосувалася ситуації, коли 14 батьків із Сан-Марино відмовилися дати згоду на обов’язкове щеплення їхніх дітей від гепатиту В. Тоді ЄСПЛ сказав: «Держава наділена широким полем розсуду в питаннях вакцинації як способу запобігання поширенню небезпечних захворювань» та визнав, що в цій справі таке втручання було необхідним в демократичному суспільстві.

Ще однією справою є Соломахін проти України, 2012 рік. Заявник оспорював проведення вакцинації від дифтерії. У цій справі ЄСПЛ підтвердив наявність втручання у приватне життя, але зазначив, що таке втручання було чітко передбачено законом і переслідувало легітимні цілі охорони здоров’я. На думку ЄСПЛ, порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров’я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання. Крім того, згідно з висновками національного суду, медичний персонал перевірив відсутність протипоказань до щеплення заявника перед тим, як його проводити, отже, було вжито необхідних запобіжних заходів, щоб гарантувати, що медичне втручання не завдасть шкоди заявникові. 

Дмитро Ткаченко з Adequate Lawyers вважає, що оскільки закон не містить чіткого визначення медичної таємниці, це дає можливість трактувати її дуже загально, і в тому числі вважати такою інформацію про вакцинацію. Утім, на його думку, сертифікат вакцинації не несе лікарської або медичної таємниці, а є документом, що підтверджує певний факт, тобто факт вакцинації. У своєму коментарі він також посилається на норми ст. 40 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я під «лікарською таємницею» та ст. 286 Цивільного кодексу України, яка визначає «лікарську таємницю».

Чи є обмеження «червоної зони» законними? І чи є вони порушенням Конституції?

У цьому блоці ми запитали юристів, чи є конституційними постанови уряду, чи законним є обмеження права пересування та чи законні звільнення невакцинованих працівників.

Коротка відповідь. Конституція України встановлює право на свободу пересування, проте дозволяє обмежувати таке право законом. У поточній ситуації воно обмежене законом “Про захист населення від інфекційних хвороб”. 

Чи конституційні постанови?

Марина Носова з юридичної компанії Miller пояснює, що постанова Кабміну — це такий нормативно-правовий акт, що затверджується відповідно до Конституції України, законів і кодексів, і не може їм суперечити, тому має виконуватися всіма громадянами України.

У відповідь на заяви про нібито неконституційність рішень уряду Дмитро Ткаченко з Adequate Lawyers каже, що ​​​​встановити, чи порушує той чи інший нормативно-правовий акт норми Конституції, має Конституційний суд.  Так, наприклад сталося із карантинною постановою №392, положення якої були визнані такими, що не відповідають Конституції. На сьогоднішній день Постанова Кабміну № 1236 на відповідність Конституції не переглядалася, вона діє та обов’язкова для виконання.

Чи обмежують постанови уряду право на пересування?

Марина Носова вчергове нагадує, що людина в праві сама обирати, буде вона вакцинуватись чи ні, чи буде робити тест, чи візьме довідку про протипоказання, чи взагалі сидітиме вдома і ходитиме лише в продуктові магазини й аптеки. Право свободи пересування ніхто не обмежує. Кожна людина вибирає, чи вакцинуватись, чи робити тест, чи отримати довідку і пересуватись.

Іван П’ятак із ЦЕДЕМ стикався із закидами, що карантинні заходи нібито обмежують право на свободу пересування встановлене ст. 33 Конституції України. Проте стаття 33 каже що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Тобто, закон може обмежувати право на свободу пересування. Зокрема такі обмеження встановлює Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

​​Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та скасовується Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їхні виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов’язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни до умов їх виробничої та іншої діяльності. Додамо, що пунктом 4 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право вільного пересування в певних місцевостях може підлягати обмеженням, що встановлені законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Конституція України встановлює загальні норми законодавства, але окремі закони України можуть охоплювати більш вузькі питання та встановлювати спеціальні норми. Тому в даному випадку обмеження права на пересування встановлене Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та не суперечить Конституції України.

Адвокат з РЦПЛ Микола Кіккас схиляється до того, що в умовах карантину існує втручання у право особи на свободу пересування. Проте не кожне втручання у право становить його порушення. Право на свободу пересування не є абсолютним та може підлягати обмеженням у певних випадках, встановлених законом. Це безпосередньо зазначено і в статті 33 Конституції України.

У випадку з пандемією держава виходить із того, що охорона здоров’я населення на певний час (доки не закінчиться карантин) є більш пріоритетною, ніж право на свободу пересування. Тому держава вважає допустимим втрутитись у це право.

Чи законно звільняти за відсутність вакцинації?

Микола Кіккас пояснює, що перелік підстав для звільнення передбачений Кодексом законів про працю (ст. 40, 41). Такої підстави для звільнення, як відсутність сертифікату про щеплення, Кодекс не передбачає. Тому таке звільнення є незаконним. Проте буває, що роботодавці звільняють особу формально з інших підстав, а насправді — за відсутність щеплення. У такому випадку потрібно доводити відсутність підстав для звільнення, що формально зазначені в наказі про звільнення.

Кіккас також припускає, що на деяких підприємствах протиепідемічні заходи можуть бути внесені до правил трудового розпорядку. Тоді роботодавець матиме можливість звільнити працівника за порушення саме правил внутрішнього трудового розпорядку. Але питання законності внесення вимог вакцинуватися до правил трудового розпорядку є відкритим.

Іван П’ятак також підтверджує, що законодавство не передбачає звільнення невакцинованих осіб. Передбачено лише відсторонення від роботи, і лише тих працівників, які перелічені у наказі МОЗ №2153 від 04 жовтня 2021 року. Щодо інших професій — рішення потрібно знайти в результаті діалогу та домовленостей між роботодавцем та працівником.

Відповідно до ч.1 ст.46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.Відповідно до ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень. 

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, визначено наказом МОЗ №2153 від 04 жовтня 2021 року.

 Щодо інших професій — тут рішення залежать виключно від діалогу та домовленостей між роботодавцем та працівником.

Висновок 

Адаптивний карантин за підрахунками ЦЕС та Українського центру охорони здоров’я (UHC) має вберегти економіку від чергових втрат. Центр економічної стратегії спільно з Українським центром охорони здоров’я (UHC) розробив модель адаптивного карантину, яка передбачає, що звичні карантинні обмеження поширюються лише на невакциновану частину громадян у регіонах з вищим рівнем поширення інфекції. Карантинні обмеження такого типу дозволяють зменшити негативний вплив протиепідемічних заходів на економіку. Сектори економіки, які під час попередніх хвиль пандемії зупиняли роботу, цього разу зможуть працювати, хоч і для меншої кількості громадян. До того ж економічно найактивніші громадяни, більш мобільні та схильні до вакцинації, забезпечують непропорційно велику частку доходів сектору послуг.

Марина Носова з юридичної компанії Miller звертає увагу, що всі обмеження зроблені для людей і спрямовані на боротьбу з пандемією. Суспільне благо є вищим, ніж благо конкретної людини. Не хочеш вакцинуватись — маєш вибір: зробити тест, надати довідку і користуватися всіма правами без обмежень.

Водночас на думку Миколи Кіккаса з РЦПЛ, існують різні життєві ситуації, контекст яких також важливий для визначення того, є порушення з боку держави, чи ні. У будь-якому випадку, якщо особа вважає, що держава чинить відносно неї неправомірно, вона може оскаржити дії держави у національних та міжнародних судових органах.


Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний

Що читати далі