Структурні проблеми:
Аналіз параметрів мережі власників українських банків
Мережевий аналіз - це потужний інструмент для моделювання взаємодій між економічними агентами та оцінки стійкості фінансових систем до системного ризику. Фінансова взаємопов'язаність є важливою проблемою в сфері макрофінансового нагляду і посідає одне з центральних місць в дискусіях про політику пруденційного регулювання. Методи мережевого аналізу використовуються для опису глобальної архітектури трансграничних фінансових потоків, аналізу розповсюдження фінансових "інфекцій", вивчення динаміки платіжних систем та міжбанківських ринків. Відновлений інтерес до застосування інструментів мережевого аналізу був викликаний глобальною фінансовою кризою 2008-2009 років, яка через свою силу і широту охоплення забезпечила плідний ґрунт для аналізу фінансових мереж в періоди стресу.
Ми продовжуємо досліджувати українську банківську систему. У попередніх статтях, ми розглянули мережу власників українських банків і проаналізували які фінансові показники сильніше за інші можуть впливати на стан здоров’я банку. Однак стан "здоров'я" банку може визначатися не тільки фінансовими показниками. У даній статті, ми сфокусуємо нашу увагу на мережі власників кожного окремого банку; вивчимо їхню структуру; ідентифікуємо показники, які відрізняють "здорові" (платоспроможні) банки від "хворих" (неплатоспроможні).
Дані про структуру власності банків розміщені на сайті НБУ. Оброблені дані можна завантажити з сайту data.voxukraine.org.
Структура власності банків
Навіщо вивчати структуру будь-якої соціальної мережі? Структура пов'язана з ефективністю роботи всієї мережі або ж окремих її представників. Наприклад, в бізнесі і дипломатії структура мережі впливає на те, як приймаються рішення, в школах структура мережі впливає на девіантну поведінку учнів, в політиці – на результати голосування. Банки не є винятком і структура їхньої власності може впливати на стан рздоров'я" банку.
Відразу відзначимо, що структура мережі це не те ж саме, що її розмір. Велика мережа може мати дуже просту структуру, де багато власників безпосередньо пов'язані з банком. З іншого боку, маленька мережа власників може мати складно переплетені зв'язки або розпадатися на окремі сегменти.
Нижче продемонстровано як виглядає структура власності деяких українських банків. Жовті точки - це банки, які можуть бути з'єднані з власниками: юридичними особами (червоні точки) і фізичними особами (сірі точки). У деяких випадках в одній мережі могло бути кілька банків.
Структура власності деяких українських банків
Банк може бути більш успішним, коли структура власників сприяє кооперації. Власники можуть залучати ресурси, включаючи корисну інформацію, репутацію або необхідні неформальні зв'язки. Дії власників легше координувати, коли інформація вільно і рівномірно циркулює між ними. Коли інформація доступна всім учасникам, інтереси зрозумілі і поведінка передбачувана, то є можливість виробляти спільний погляд на проблеми і вирішувати їх колективно. З іншого боку, коли власники розпадаються на закриті групи, а зв'язки між ними занадто складні, то виникає зворотна ситуація. Чим більше роз'єднаних власників, тим складніше координувати їх дії. Виникає асиметрія інформації. Крім того, наявність роз'єднаних груп може призвести до конкуренції інтересів.
В мережевому аналізі розроблено багато методів вимірювання різних параметрів мережевої структури або окремих її представників. Деякі дослідники навіть створюють жартівливі "періодичні таблиці" таких методів, щоб підкреслити їхню численність.
Цього разу ми використовували велику кількість параметрів, з метою вивчити структуру власників "здорових" і "хворих" банків. Ці параметри описували розмір мережі, її складність, а також характеристики власників. Але було виявлено, що "здорові" банки значуще відрізнялися тільки за чотирма параметрами.
Для ілюстрації цієї тези, в таблиці наведені деякі параметри. У таблиці показані середні показники за різними параметрами мереж і відмічено, чи є статистично значуща різниця між двома групами банків (Т-тест). Статистично значуща різниця спостерігається лише за чотирма параметрами: ефективний розмір, транзитивність, обмеження і кількість груп з чотирьох власників.
Середні показники параметрів мережі для "хворих" і "здорових" банків
| "Хворі" банки (82) | "Здорові" банки (95) | |
|---|---|---|
| Кількість груп по два власники (діади) | 17.1 | 16.4 |
| Кількість груп по три власника (тріади) | 1.2 | 2.3 |
| Кількість груп по чотири власника* | 0.1 | 0.7 |
| Транзитивність мережі* | 0.05 | 0.1 |
| Густота мережі | 0.2 | 0.2 |
| Кількість компонент | 7.2 | 7.8 |
| Обмеження** | 0.4 | 0.6 |
| Різниця між ефективним і реальним розміром** | 0.7 | 0.9 |
| Кількість власників | 16 | 14 |
| Відсоток фізичних осіб серед власників | 0.5 | 0.6 |
| Індекс однорідності власників Агресті | 0.8 | 0.8 |
Ефективний розмір мережі. Якщо в банківській мережі всі власники пов'язані, тоді вони мають доступ до однакових ресурсів (наприклад, інформації) і цінність кожного нового зв'язку істотно знижується. Ефективний розмір вказує на відсутність надлишкових зв'язків. Зазвичай він вимірюється як кількість зв'язків (ребер), які має банк, мінус середня кількість зв'язків по всій мережі. Однак, для того, щоб мати можливість порівнювати різні банки, ми використовували стандартизований показник, який розраховувався як різниця між реальним і ефективним розміром мережі. Наприклад, в звіті по банку "Альпарі банк", реальним розміром мережі буде 3, а ефективним розміром буде 1 (оскільки необхідно використовувати тільки один зв'язок, щоб інформація передавалася по всій мережі далі). Стандартизований показник (різниця між цими двома), відповідно, буде 2.
Транзитивність. Власник банку може мати зв'язок з іншими двома власниками А і Б (наприклад, мати частку в двох різних фірмах). У свою чергу, ці А і Б можуть бути пов'язані один з одним, а можуть і не бути пов'язаними. Транзитивність - це ймовірність того, що зв'язки власника А і Б будуть з'єднані один з одним. Приміром, у звіті по банку "Аксиома" вказано, що Бойко К.О. (А) і ТОВ "Сфено" (Б), з одного боку, володіють ТОВ "Карс-Комерц" (В), а з іншого боку, пов'язані один з одним, оскільки Бойко володіє 0.1 відсотка від ТОВ "Сфено". Таким чином А, Б і В пов'язані один з одним.
Обмеження. Деякі власники пов'язані один з одним (як в прикладі з банком "Аксіома", зазначеному вище). Але інші власники можуть бути пов'язані тільки через сам банк. У звіті про банк "Аксіома", наприклад, ТОВ "Алад - Дніпро" і ТОВ "Карс-Комерц" пов'язані з банком "Аксіома", але не пов'язані один з одним. Відповідно, в цій конфігурації обидва ТОВ можуть перетинатися тільки через банк. Але якщо подивитися на інших власників, то можна побачити, що є власники, які можуть перетинатися не тільки через банк, а й через інші зв'язки. Наприклад, Четверик Т.А. і Ревіло Є.В. пов'язані через ПрАТ "Брокінвест-Лаерт". Якщо у власників є можливість спілкуватися безпосередньо без участі банку, то це накладає обмеження на банк як сполучну одиницю (звідси і назва параметра). Звичайно, ми не можемо виключити ймовірність, що в реальності власники можуть мати інші зв'язки, які ми не спостерігаємо, але в нашому аналізі ми вивчаємо тільки їх банківські "зустрічі".
Кількість груп з чотирьох власників. Власники банків часто розбиті на різні групи. Розмір цих груп може бути абсолютно різним. Наприклад, такі групи можуть складатися з двох (діади), трьох (тріади) і так далі власників. Якщо порівняти "здорові" і "хворі" банки, виявиться, що кількість діад і тріад у них, в середньому, однакова. Однак, коли мова йде про великі групи з чотирьох власників, то у "здорових" банків такі групи спостерігалися частіше.
Саме "здорові" банки продемонстрували більш високі показники за цими чотирма параметрами. Це вказує на те, що структура власності "здорових" банків сприяла кращому обміну інформацією. Різні власники могли отримати однакову інформацію і мали можливість впливати один на одного. Іншими словами, поліпшується якість корпоративного управління.
Цікаво, що саме у "здорових" банків різниця між реальним і ефективним розміром мережі виявилася вищою. Адже це вказує, що в платоспроможних банках у власників може бути більше надлишкових зв'язків. Таким чином дані вказують, що в разі української банківської системи наявність надлишкових зв'язків серед власників мала, скоріше, позитивну роль. У "здорових" банках власники більш підзвітні один одному, адже вони тісно пов'язані і їх дії більш прозорі. Нехай такий взаємний контроль надлишковий, але він забезпечує прозорість і взаємну відповідальність.
Однак не варто скидати з рахунків і альтернативні пояснення того факту, що у "хворих" банків структура власників була не такою складною. Відомо, що окремі банки спеціально створювалися для відмивання грошей, обслуговування власного бізнесу за рахунок вкладів, для продажу або реалізації ризикованої бізнес стратегії. Ймовірно, в таких "хворих" банках засновники спочатку не обтяжували себе зайвими зв'язками, знаючи, що банк все одно піде з ринку або буде проданий. Або ж вони не хотіли створювати зайвих перепон на шляху реалізації своєї ризикованої бізнес моделі. Не варто забувати, що в неплатоспроможних банках окремі власники банально могли зникати.
Резюме
Таким чином, у "здорових" банків частіше спостерігалася складна структура власності. З одного боку спостерігалися великі угруповання акціонерів, з іншого - різні власники мали більше контактів один з одним, а не тільки з банком. І хоч кількість контактів була, на перший погляд, надмірною, ці зв'язки зіграли, скоріше, позитивну роль. Така структура забезпечує прозорість дій та взаємний контроль і покращує якість корпоративного управління.