Маніфест за «мир», але без України. Фактчек російської брехні в Європі

Маніфест за «мир», але без України. Фактчек російської брехні в Європі

15 Березня 2023
FacebookTwitterTelegram
1714

10 лютого на платформі Change.org з’явилась петиція «Маніфест за мир», її вже підписали понад 748 тисяч людей. Авторки заклику — німкені Аліса Шварцер і Сара Вагенкнехт. І хоча голосування не відображає німецьку громадську думку — петицію може підтримати громадянин будь-якої країни — воно є черговим нагадуванням, що російський «мир» полюбляють не лише на московщині, але й в деяких європейських містах.

Прикриваючись словами «мир», «досягнення компромісів з обох сторін» Аліса Шварцер і Сара Вагенкнехт насправді просувають типові наративи російської пропаганди.

Що відомо про авторок петиції?

Аліса Шварцер — німецька журналістка та феміністка, засновниця журналу «EMMA». Працювала у різних сферах: репортерка, позаштатна політична кореспондентка, викладачка, редакторка «Новин Дюссельдорфа». Брала активну участь у жіночому русі Франції, а потім і Федеративної Республіки Німеччина. Співзасновниця Гамбурзького інституту соціальних досліджень. У 2012 році Шварцер була делегатом до Федеральних зборів від Християнського демократичного союзу Німеччини, але програла.  

Сара Вагенкнехт — німецька політикиня, економістка та публіцистка. У 1998 році брала участь у Федеральних виборах Німеччини від Партії демократичного соціалізму, але не пройшла. У 2004 році потрапила до Європейського парламенту від цієї ж політичної сили. У 2009 році Вагенкнехт зуміла потрапити до Бундестагу від Лівої партії, наразі залишається членом парламенту від цієї ж сили. У 2018 році разом із союзниками заснувала лівоцентристський рух «Aufstehen» (Вставай). Сара Вагенкнехт неодноразово поширювала прокремлівські наративи. До прикладу, називала вторгнення росії на Донбасі «громадянською війною», а у 2017 році закликала розпустити НАТО та створити безпековий союз разом із росією. Також Вагенкнехт неодноразово казала, що антиросійські санкції ще з 2014 року шкодять Німеччині.

Авторки починають маніфест із класики виправдання будь-якого злочину  — прирівнювання жертви до злочинця. Спочатку вони називають військові та цивільні втрати обох сторін війни, проте чомусь не згадують відповідального за ці страждання. «Жінок ґвалтували, дітей залякали, цілий народ зазнав травми», — пишуть автори, але при цьому не вказують, хто став катом українського народу.

У петиції не знайти ні різкого засудження російської агресії, ні закликів до відновлення територіальної цілісності України чи покарання воєнних злочинців. Найскладніша думка, з якою стикнеться читач, — це «війна — це погано, а мир —  це добре».

Далі, щоб українці й не думали про справедливий мир, «миролюбні» європейці пропонують Німеччині відмовитися від постачання важкого озброєння Україні. Інакше — ескалація,  ядерний чемоданчик путіна та Третя світова війна.

Щоб уникнути кінця світу, німкені заохочують до «компромісів із обох сторін». І цей варіант мирного врегулювання нібито підтримує 50% населення Німеччини. Проте громадська думка в Німеччині не така однозначна, як намагаються представити авторки петиції. У соціологічному дослідженні YouGov, оприлюдненому наприкінці грудня, справді вказано, що 55% німців підтримують початок переговорів України та росії. Водночас половина респондентів заявила, що Україна має повернути всі свої території, включно з Кримом, що не дуже схоже на «компроміси», запропоновані в маніфесті.

Інші дослідження також показують результати, що не збігаються з аргументами прибічників миру за будь-яку ціну.  У дослідженні Civey від 25 лютого 63% респондентів заявили, що Німеччина повинна робити більше для сприяння мирним переговорам. Утім, 42% респондентів вважали, що метою переговорів має бути відновлення кордонів України країни до анексії Криму, а 33% виступили до відновлення кордонів до 24 лютого  2022 року.

За даними опитування Infratest dimap від 2 березня, більшість респондентів (47%) вважають доцільною підтримку Україну зброєю, а 73% погоджуються, що Україна має сама вирішити, коли йти на переговори з росією. 54% не погоджуються, що завершення війни означатиме втрату українських територій. 

Насправді ж компроміс із росією призведе не до завершення війни, а лише дасть час окупантам перегрупуватися та підготувати новий удар. Наразі росія погоджується на переговори, в яких не буде обговорюватися деокупація українських територій, покарання злочинців чи виплата репарацій. Тож по суті це не переговори, а їхня імітація для тимчасового заморожування лінії фронту. Про неготовність рф до справжніх перемовин говорять і західні лідери, зокрема канцлер Шольц.

Риторика російських пропагандистів не дає сумніву, що агресор має намір і далі вбивати українців та захоплювати їхні землі. Ба більше, у російських каналах регулярно лунає мова ненависті щодо інших країн: Казахстану, Грузії, країн Балтії, Польщі, Молдови. А в етерах центральних телеканалів закликають до ядерних ударів по країнах НАТО. Тому росія не зупиниться на окупації Донбасу та півдня України. Вона буде воювати, поки її не зупинять українські захисники, озброєні західною технікою. 

Саме від постачання цієї техніки німецька опозиція пропонує відмовитися Саме від постачання цієї техніки Ліва партія пропонує відмовитися, побоюючись ескалації. І при цьому їх не бентежить, що знищені українські міста (Маріуполь, Сєвєродонецьк, Мар’їнка, Бахмут та інші) вже виглядають так, ніби росія застосовувала проти них зброю масового знищення.

Мар’їнка, Донецька область, початок березня 2023 року

Звісно, ризик ядерної ескалації залишається — в останньому звіті розвідувальної спільноти США зазначають, що на тлі поразок москва більше покладатиметься на ядерний арсенал при реалізації своїх цілей. Проте і в України, і в Заходу вибір невеликий — або боротися з надією на справедливий мир, або ж піти на поступки агресору та жити у світі без правил, де диктатори можуть безкарно починати «спецоперації» проти власних сусідів та погрожувати ядерною палицею.

У попередній версії статті ми вказали, що німецька опозиція пропонує відмовитися від постачання зброї Україні. Утім, не всі опозиційні партії виступають проти підтримки України. Тому ми змінили формулювання «німецька опозиція пропонує» на «Ліва партія пропонує», адже в тексті йдеться про Сару Вагенкнехт, представницю цієї партії.

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний