МАНІПУЛЯЦІЯ: Майдан 2013-2014 рр. – це війна з власним народом

Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook

У мережі поширюють дописи з порівнянням економічних показників України до та після Революції Гідності у 2013-2014 рр. Порівняння наведених на картинці показників – некоректне та не відображає реальних економічних змін у країні.

По-перше, порівнювати доходи у доларах – некоректно. 

Українці купують товари та оплачують послуги не у доларах, а у гривнях. На доходи впливає інфляція, а отже і порівнювати доходи треба з коригуванням на інфляцію. 

Правильні порівняння наведені у таблиці нижче.

По-друге, девальвація гривні – це не «заслуга Майдану».

До того ж, для знецінення гривні і відмова НБУ від фіксованого валютного курсу існували об’єктивні економічні причини. Тому некоректно говорити, що це результат Майдану чи «війни з власним народом», кому б авторство цієї «війни» не приписували в дописі. 

Ціна гривні по відношенню до долара США залежить від надходження доларів в українську економіку. Якщо зростає попит на долари чи знижується їхнє надходження у країну (наприклад, через кризове зниження експорту), курс гривні відносно долара падає. До 2014 року Національний банк України застосовував політику фіксованого валютного курсу – тобто утримував курс гривні до долара на сталому рівні (8 грн/дол), а якщо той відхилявся – використовував золотовалютні резерви (в тому числі міжнародні запозичення) для задоволення надлишкового попиту на іноземну валюту. 

У 2014 році продовження такої політики стало неможливим через зниження золотовалютних резервів до критичного рівня, тому від неї відмовилися, девальвувавши гривню до її реальної ринкової вартості відносно долара і встановивши режим плаваючого валютного курсу (коли курс гривні до інших валют не фіксується на одному рівні, а коливається в залежності від попиту і пропозиції валют, і лише надмірні коливання згладжуються з використанням золотовалютних резервів). 

По-третє, не всі тарифи на ЖКГ зросли на 400%. 

У найбільш узагальненому вигляді тарифи на різні житлово-комунальні послуги зросли у 2,2-5,3 рази. Але насправді зростання тарифів дуже відрізняється у різних регіонах та на різні послуги. Наприклад, квартплата може відрізнятись не лише у містах України, а навіть у районах одного міста.

Тариф на гарячу воду різний для різних теплопостачальників і залежить від наявності рушникосушильника. Тариф на опалення залежить від: 1) того, чи встановлено лічильник тепла; 2) того, встановлено лічильник на будинок чи на окрему квартиру; 3) населеного пункту (різна ціна для різних теплопостачальників).

Тариф на газ необхідно було підвищувати через ряд проблем. У результаті занижених цін на газ, неточних норм споживання, а також через відсутність чіткого обліку газу, НАК «Нафтогаз» була збитковою: її дефіцит сягав 6% ВВП, або ж більше $2 млрд. І покривали цей дефіцит з державного бюджету. Детально про зміни тарифів ми писали тут.

По-четверте, підвищенн цін на ліки, продукти і бензин – також не «заслуга Майдану».

Ціни на ці товари є ринковими – тобто встановлюються в залежності від попиту на них з боку споживачів і їхньої пропозиції з боку виробників і продавців. Також, якщо мова йде про імпортні товари, їхня ціна залежить від відносної купівельної спроможності української гривні щодо іноземних валют країн-виробників. Тобто, ціни на вищенаведені групи товарів залежали від об’єктивних економічних процесів, які у свою чергу могли залежати від окремих політичних процесів, втрати частини економіки внаслідок війни на Сході, девальвації гривні тощо. Втім, спрощувати і говорити, що ціни на товари – це пряма «заслуга Майдану», некоректно. 

По-п’яте, усі пільги не скасовували.

В Україні як і раніше діє ряд пільг (і навіть додались нові, наприклад, для учасників бойових дій у зоні АТО/ООС) та працює система субсидій. 

Можливо, «скасуванням пільг» автор називає їх монетизацію. Утім, монетизація означає, що пільговик отримує знижку на послуги ЖКГ не як «мінус відсоток» від рахунку за «комуналку», а «живими» грошима – на рахунок банку або готівкою.