МАНІПУЛЯЦІЯ: Захід закликає Зеленського піти у відставку

Користувачі соцмереж стверджують, нібито Захід закликає Зеленського піти у відставку. Підтвердженням цієї тези буцімто є колонка британського журналіста Овена Метьюза в The Telegraph, де він критикує Зеленського і згадує реакції американської конгресвумен Марджорі Тейлор Грін і Єврокомісії на законопроєкт щодо ліквідації незалежності НАБУ і САП.  

Це маніпуляція. Захід не є однорідним утворенням, і думка одного журналіста не відображає позицію всіх західних країн чи їхніх урядів.  

Маніпуляції в дописі

У відео посилаються на колонку Овена Метьюза, журналіста британського The Telegraph. Його текст зʼявився у відповідь на липневі акції протесту проти скандального законопроєкту про ліквідацію незалежності НАБУ та САП. На думку Метьюза, Володимир Зеленський став токсичним для України, зокрема через переслідування опонентів і атаки на антикорупційні органи. Тому, як вважає автор, президент повинен піти у відставку заради України.  

Він справді пригадує, що американська конгресвумен Марджорі Тейлор Грін назвала Зеленського диктатором і закликала українців «прибрати його з посади». Але тут важливий контекст цієї згадки. Метьюз вказав, що невдале рішення щодо НАБУ і САП «стало подарунком не тільки російським пропагандистам, але й усім, хто на Заході чинить спротив наданню військової допомоги Україні». Марджорі Тейлор Грін відома своєю антиукраїнською позицією, зокрема вона виступає проти фінансової та військової підтримки України.   

Справедливо було б також зазначити, що представниця Єврокомісії Марта Кос теж прокоментувала закон про ліквідацію НАБУ та САП. Але не ультимативною фразою «без верховенства права до ЄС шлях закритий», як стверджують в дописі. Вона нагадала: «Незалежні антикорупційні органи мають критичне значення для євроінтеграційного шляху України. Верховенство права залишається в центрі переговорів про вступ до Євросоюзу».  

Врешті, Захід — це не монолітне утворення. Теза Метьюза про те, що Зеленський повинен піти у відставку, репрезентує його точку зору і не відображає позицію всіх західних країн чи їхніх урядів. Так само, скажімо, заява окремого сенатора США про потребу скорочення допомоги Україні не репрезентує позицію всього Конгресу або Білого дому. Або будь-який експертний коментар в медіа про можливі поступки у війні з боку України не є офіційною позицією якоїсь із партнерських країн. 

Маніпуляції у статті Метьюза

Метьюз пише: «путін відчуває особисту ненависть до Зеленського, глибокий гнів кривдника до того, хто кинув йому виклик. Це добре і правильно під час війни — але такі стосунки навряд чи призведуть до миру. Новий український президент ознаменував би собою момент перезавантаження, особливо якщо він чи вона були б готові захищати права російськомовного населення в Україні, що є ключовою вимогою кремля і, як не дивно, ЄС».  

Однак теза про те, що мир залежить від поступок з боку України, перекладає відповідальність на жертву агресії. Метьюз пише, що зміна влади в Україні може істотно вплинути на відносини з кремлем, але такий підхід спрощує складний геополітичний контекст війни. До того ж ЄС закликає до захисту прав усіх національних меншин, тоді як позиція кремля щодо «захисту російськомовних» використовується в першу чергу як політичний інструмент для виправдання агресії.  

Крім того, Метьюз пише про 70% українців, які вважають, що їхні лідери наживаються на війні. Це дані з реального опитування Інституту соціальної та політичної психології та Асоціації політичних психологів України, проведеного в березні 2024 року. Але деякі моменти у звіті ставлять під сумнів репрезентативність і валідність цього дослідження. 

По-перше, у звіті зазначають, що відповіді збирали за допомогою інтервʼю, але невідомо, якого саме — телефонного, особистого чи онлайн. Прозорість методології важлива, бо дослідження позиціонують як репрезентативне, але те ж онлайн-опитування не може бути репрезентативним для загального населення, бо щонайменше не всі громадяни мають доступ до інтернету. Це можна було б врахувати за допомогою вагових коефіцієнтів на етапі аналізу, але з опису методології нам про це нічого не відомо.  

По-друге, у звіті пишуть, що «отримані дані в міру можливості порівнюються з результатами попередніх опитувань». Незрозуміло, на яких підставах визначають можливість порівняння. Для надійного порівняння потрібні чіткі критерії, інакше зʼявляється ризик вибірковості інтерпретації.  

По-третє, в опитувальнику зустрічаються запитання, які заздалегідь наводять на «правильну відповідь», містять сильні емоційні оцінки та готові судження.  

Раніше ми вже розбирали інші маніпулятивні тези з матеріалів Метьюза.