Мертві вчені душі: аналіз редакційних рад російських журналів

У певних аспектах війна аж ніяк не завадила присутності російської науки в міжнародному науковому середовищі. Наприклад, станом на початок 2026 року в наукометричній базі Scopus, яка належить нідерландському видавництву Elsevier, індексовано близько 800 російських журналів, у WoS — до 500, а міжнародне (німецько-британське) видавництво Springer Nature видає понад 200 російських журналів. 

Scopus за час війни не тільки не зменшила обсяги індексування російських журналів, а навпаки наростила їх, додавши декілька десятків нових позицій. І процес включення нових російських журналів не припиняється. Наприклад, у грудні 2025 року Scopus прийняла до індексування журнал «Lomonosov Psychology Journal», який видає Московський державний університет ім. Ломоносова. Це той університет, що не лише підписав ганебний лист ректорів на підтримку війни, але й ініціював створення цього листа, бо ректор МДУ Садовничий очолює Спілку ректорів.

Більш того, як описано в публікації «Таємні друзі російської (пропаганди) науки», в редакційних радах багатьох російських журналів є шановані іноземні вчені (щоправда, не всі з них знають про це). Щоб дослідити це питання, ми відібрали 140 російських журналів, що індексуються в Scopus, у редколегіях яких є два чи більше іноземців. Далі ми створили базу даних іноземних членів редколегій цих журналів (усього 709 осіб) і розіслали їм листи-запити про їхню участь у роботі редакційних рад журналів. 

Ми отримали 148 відповідей (близько 20% від обсягу розсилки). Результати вражають: близько 100 вчених із цих 148 фактично не виконували редакційних обов’язків. Цікавим результатом дослідження стало й системне використання «мертвих душ» (тобто імен учених, які вже померли або на пенсії та відійшли від наукової діяльності) російськими журналами. У підсумку, частка фальсифікацій міжнародного складника редакційних рад російських журналів сягає 70%. За результатами нашого листування 89 науковців повідомили, що планують вийти з редколегій або вже написали листи про відставку.

У 2025 році ми провели другий раунд кампанії. Для цього етапу ми відібрали ще 214 російських наукових журналів, які індексуються в наукометричній базі даних Scopus. Критеріями відбору були наявність двох або більше міжнародних членів у редакційних радах цих журналів та наявність робочого сайту журналу.

Ми сформували базу даних міжнародних членів редколегій цих журналів із 1874 осіб. Кожен із них (окрім 36, які в ході дослідження виявилися померлими) отримав від нас офіційний лист із запитанням, чи є реципієнт чинним членом редакційної колегії зазначеного російського журналу. Окрім того, наші листи містили додаткову інформацію про:

• факти пропаганди, що публікувалися в даному журналі, зокрема щодо анексії українських територій (АР Крим, Донецької, Луганської, а також Херсонської та Запорізької областей);
• прямої підтримки видавцем журналу чи навіть його головним редактором російської агресії і війни проти України, що підтверджується так званим «листом ректорів» із підтримкою дій російської влади (Russian Union of Rectors, 2022);
• афіляцією головного редактора та/або інших членів редакційної ради з російським організаціями, що активно підтримують російську агресію проти України, а також підпадають під міжнародні санкції.

За підсумками розсилки ми отримали 326 відповідей, що становить 17,4% вибірки. Географія надісланих запитів охоплювала всі континенти (рис. 1) із найбільшою кількістю запитів до США (339), Німеччини (192), Італії (131), Великобританії (118) та Франції (93). Ці п’ять країн охопили понад 46,5% всієї вибірки. Представники Африки, Азії та Південної Америки були менш залученими до редколегій російських журналів. Українських учених у російських редакційних радах було 25. 

У ході дослідження ми виявили, що 36 осіб (близько 2% вибірки) вийшли на пенсію (про це вони повідомили у відповідь на наші листи або ми знайшли інформацію про це у відкритих джерелах). Натомість на сайтах російських журналів вони подані як чинні члени редакційних рад.

Отримані 326 відповідей за змістом можна поділити на кілька категорій (рис. 2).

Із отриманих відповідей видно, що 114 осіб (34.9% вибірки) планують залишитися в редакційних радах російських журналів. Причинами такого рішення були персональні контакти, зокрема дружні стосунки з головним редактором, та професійний інтерес у певній галузі чи тематиці досліджень.  

31% респондентів (102 особи) відповіли, що вони планують найближчим часом вийти з журналу. Із них 57% зазначили, що не брали жодної участі в роботі журналу, не отримували від нього розсилок чи запрошень оцінити окремі роботи, тобто були «сплячими» (silent) учасниками. Деякі респонденти відповіли, що зовсім забули про свою участь у цих журналах, а інші — що не думали, що їхня участь має хоч якесь значення.

Ми також виявили, що окремі російські журнали включали до своїх рад фіктивних членів (fake members). Зокрема, 45 респондентів повідомили, що не давали згоди стати членами редакційних рад таких журналів і навіть не чули про них. Із них 17 планують негайно написати в редакцію журналів із вимогою прибрати їхнє ім’я з списку (щонайменше чотирьох із них уже виключили на момент написання статті наприкінці січня 2026р.).

Незначна частина респондентів (11%) вважали, що вони вже не є учасниками відповідних редакційних рад. Зокрема українські вчені були впевнені, що після повномасштабного вторгнення їхні імена автоматично виключили з рад, і не мали наміру самостійно контактувати з російськими журналами. Інші представники цієї групи вважали, що їхнє членство закінчилося багато років тому, адже жодного контакту з журналом вони давно не підтримували. 

Окремі науковці засвідчили, що в минулому, зокрема одразу після початку повномасштабного вторгнення, писали офіційного листа з проханням виключити їх із редакційних рад відповідних російських журналів, але відповіді так і не отримали. Вони вважали, що їхнє членство в журналах де-факто завершено.

До окремої категорії можна віднести осіб, які відповіли, що після початку повномасштабного вторгнення призупинили будь-які форми співпраці та комунікації з російськими колегами та журналами, але планують відновити їх після завершення війни. Таких відповідей було 21 або 6,4% від усіх.

Ми також провели Sentiment Analysis отриманих відповідей за допомогою програмного забезпечення Orange Data Mining Toolbox. Він показав, що відповіді мають високий рівень емоційного забарвлення. Більшість із них мали чітко виражене позитивне чи негативне забарвлення, тоді як нейтральних було значно менше.

Відповіді науковців, що припинили свою участь у редакційних радах або вважали, що вони вийшли звідти, мають найвищу частку негативно забарвлених повідомлень (понад 50%), натомість науковці, що продовжують брати участь у радах чи не мають чіткої позиції,  надіслали значну частку (теж понад 50%) повідомлень із позитивною тональністю. Фальшиві члени редакційних рад мають найвищу частку нейтральних коментарів (24,4%) порівняно з іншими категоріями.

Яка реакція міжнародних видавців на такий стан речей? 

Реакція відсутня навіть на випадки з підробкою редакційних рад, адже бізнес є бізнес.

Ми надсилали листи зі свідченнями Springer та Scopus. У Springer заявили, що вони проблем не бачать. Це очікувана відповідь від видавця 200 російських журналів, серед яких, наприклад, «Bulletin of the Lebedev Physics Institute», що є перекладною версією російського журналу «Краткие сообщения по физике», що видається Інститутом фізики імені П.Н. Лебедєва Російської академії наук. А цей інститут офіційно під санкціями як ЄС, так і США. 

До Scopus ми надіслали 8 пакетів свідчень із прямими доказами фальсифікацій редакційних рад таких журналів, що індексуються в цій базі:

• Journal «Bulletin of the Lebedev Physics Institute»
• «Coke and Chemistry» 
• «Geotectonics»  
• «Obrabotka Metallov» 
• «Philological Class»
• «Reviews on Clinical Pharmacology and Drug Therapy» 
• «Russian Chemical Bulletin» 
• «Sever i Rynok: Formirovanie Ekonomiceskogo Poradka»

В результаті журнал «Coke and Chemistry» був виключений з бази Scopus. Тому за обмеженості результатів боротьба все ж не безнадійна. Проте, звісно, один журнал із восьми — це не той результат, який хотілося б отримати.

В цілому складається дуже прикра ситуація, коли росія, прикриваючись гаслами про аполітичність, відверто фальсифікує науку в частині редакційних рад своїх журналів, а міжнародні видавництва та наукометричні бази це толерують. 

Ігнорування проблеми створює умови як для збереження статус-кво, так і для подальшого зловживання з боку росії. Натомість привертання уваги до проблеми може створити підстави для змін. А сотні відповідей учених про їхні наміри вийти зі складу редакційних рад російських журналів показують, що боротьба того варта.

У зв’язку з цим у 2026 році ми плануємо третю хвилю досліджень членства в редакційних радах російських журналів, що індексуються Scopus, із охопленням понад 200 журналів і понад 1500 респондентів-науковців.