Смертність в Україні впродовж останніх 25 років: скількох смертей можна було уникнути

З часів здобуття незалежності в Україні спостерігається значне зростання показників смертності як серед чоловіків, так і серед жінок.  До початку війни Україна втрачала 80 людей на годину, що означало для нас ганебне друге місце у світі за рівнем кількості смертей на тисячу осіб (15.72 у 2014). Ми посідали місце між Південною Африкою (17.49) та Лесото (14.91), тоді як середній рівень по ЄС складав близько 10 людей.

Україна займає друге місце у світі за рівнем смертності

До початку війни Україна втрачала 80 людей на годину, що означало для нас ганебне друге місце у світі за рівнем кількості смертей на тисячу осіб (15.72 у 2014). Ми посідали місце між Південною Африкою (17.49) та Лесото (14.91), тоді як середній рівень по ЄС складав близько 10 людей. Подана нижче Діаграма 1 порівнює динаміку загального коефіцієнта смертності в Україні, Естонії, Росії та середнього показника по ЄС. Як бачимо, на початку 1990-х Україна та Естонія мали однакові показники, що були трохи кращі за показники Росії. До 1994 року в усіх трьох країнах спостерігалося стрімке зростання смертності. Після цього лише в Естонії зафіксовано стале падіння рівня смертності, тоді як в Росії та Україні до 2005 року зберігалася тенденція до його зростання. Із цього часу як у Росії, так і в Україні відзначається зниження загального рівня смертності, при чому в Україні цей рівень знижувався повільніше.

Чи можна звинувачувати систему охорони здоров’я?

І так, і ні. Смертність як підсумковий показник здоров’я населення залежить від низки чинників, зокрема від умов життя, середовища, доступу до державного соціального захисту та від поведінки, що впливає на здоров’я, зокрема паління, споживання алкоголю та від фізичної активності. Проте подеколи ЗМІ звинувачують систему охорони здоров’я в зростанні загальної кількості смертей. Якою є частка смертей, за яку справді відповідає система охорони здоров’я? Як виявляється, лише незначної кількості смертей можна уникнути за допомогою медичного лікування чи заходів державної політики. Яка ситуація в Україні щодо смертності, якої можна уникнути? Чи відповідає її динаміка динаміці загального коефіцієнта смертності?

Сама концепція «смертності, якої можна уникнути» виникла на початку 1920-х років у Великій Британії в процесі ретельного розслідування материнських смертей, що не мали б статися за умови нормального перебігу вагітності. Пізніше тему підхопив Девід Рутштейн, який звернувся до експертів з медицини, епідеміології, охорони здоров’я і суміжних галузей з метою виокремити низку діагнозів, які не повинні призводити до смерті чи інвалідності за умов вчасного та ефективного надання медичної допомоги. Група експертів припустила, що «хвороба, інвалідність або передчасна смерть», що настають за таких причин, мають бути сигналом тривоги та показником низької якості надання медичних послуг.

Початковий перелік передчасних захворювань, інвалідності та смерті Рутштейна було кілька разів переглянуто, щоб врахувати досягнення в галузі медицини, а також внести зміни, що відбулися в кодуванні причин смерті (Міжнародна класифікація хвороб, МКХ). Чарлтон з колегами зробили надзвичайний внесок у розвиток цієї концепції у кількох роботах про регіональну специфіку смертності, якої можна уникнути, в Англії та Уельсі. Пізніше концепцію було розширено – вона увібрала в себе причини смерті, яким можна запобігти не лише завдяки медичному втручанню, а й завдяки заходам державної політики.

Отже, концепція смертності, якої можна уникнути, стосується всіх тих смертей, яким, зважаючи на сучасний рівень розвитку медичних знань та технологій, можна було б запобігти за допомогою сил охорони здоров’я через профілактику та/або лікування. Решта смертей включають такі, яких не можна уникнути через летальну природу хвороби, ліків проти якої ще не винайдено, через дуже похилий вік або через нещасний випадок, який не можна було передбачити та запобігти відповідними політиками/регулюванням.

Щодо доцільності застосування концепції, можна зазначити, що вибірка причин/хвороб, смерті, яких можна уникнути за допомогою медичного лікування або профілактики захворювань, залежить від конкретних обставин тієї чи іншої країни в той чи інший момент часу. Тож деякі зі смертей, яких сьогодні можна уникнути в розвиненій країні, могли не бути такими півстоліття тому. Так само, зважаючи на становище системи охорони здоров’я в країні, що розвивається, ліки від багатьох хвороб, доступні деінде, можуть бути наразі недоступними в цій конкретній країні. Проте в епоху глобалізації та відкритості більшість технологій, особливо пов’язаних зі здоров’ям, де-факто є доступними на ринку. Тому менш розвинені країни не використовують передові технології саме через відсутність ресурсів чи інші державні пріоритети, а не загальну наявність власне технологій. Таким чином, динаміка смертності, якої можна уникнути, є для країни набагато точнішим підсумковим показником функціонування наявних інституцій (як медичного обслуговування, так і політики у сфері охорони здоров’я), що впливають на стан здоров’я населення, ніж загальна смертність.

Індекс смертності, якої можна уникнути, вираховується на основі Бази даних ВОЗ про смертність. Перелік причин, смерті від яких є відповідальністю галузі охорони здоров’я, наведено в Таблиці 1 (Nolte and McKee 2004). Як випливає з таблиці, смерті від вказаних причин вважають такими, яких можна уникнути, лише коли вони стаються в межах вказаної вікової категорії. Причини, смерті від яких можна попередити шляхом заходів державної політики, включають рак трахеї, бронхів та легень (оскільки він пов’язаний передусім із палінням) та травматизм на дорогах. Низький або нульовий показник індексу смертності, якої можна уникнути, слугує для країни показником якісної роботи системи медичного обслуговування та державної політики, яку спрямовано на здоров’я населення, у відповідній галузі. Дані по Україні наявні з 1981 року. Проте до 2005 року кодування, що використовувалося для класифікації смертей, не дозволяло відокремити причини, смертей від яких можна уникнути, від інших. Тож неможливо порівнювати дані, що передують цьому періоду, з даними інших країн.

Як бачимо з Діаграми 1, смерті, яких можна уникнути завдяки медичній допомозі та нормативно-правовому втручанню, складають приблизно третину загальної смертності (наприклад, у 2010 році загальна смертність складала 15 випадків на 1,000 населення або 1500 випадків на 100,000, у той час як смертність, якої можна уникнути, була близько 600 випадків для чоловіків та 400 для жінок), динаміка цього показника в Україні залишається тривожною. Рівень смертності, якої можна уникнути, зростав в Україні від початку 1990-х. Іншим тривожним сигналом є приголомшлива різниця рівнів смертності, якої можна уникнути серед чоловіків та серед жінок. Хоча ця різниця загалом простежується і в інших країнах, в Україні вона величезна.

Важливо наголосити на тому, що до 2005 року рівень смертності, якої можна уникнути, є значно заниженим, оскільки в попередні роки Україна надавала статистику, яку класифікувала відповідно до радянської системи. Отже,і певні причини смерті об’єднували в широкі категорії. Це унеможливлює відокремлення причин смертей, яких можна уникнути, від неминучих. При цьому після 2005 року спостерігається певна позитивна динаміка. На жаль, дані обриваються на 2012 році, відколи Україна не надавала ВОЗ статистику із смертності.

Яке місце займає Україна серед інших країн щодо смертності, якої можна уникнути?

Щоб уникнути неспівставності данихї, було обрано період після 2005 року, коли всі країни перейшли на класифікацію МКХ-10. Як показують Діаграми 3 і 4, після 2005 року ситуація зі смертністю, якої можна уникнути серед чоловіків, погіршилася в Україні трохи значніше, ніж в Росії, і цей показник значно погіршився серед жінок. У порівнянні з Естонією, однією з трьох колишніх радянських республік, що нещодавно ввійшли до ЄС, ситуація виглядає вкрай критично. Смертність, якої можна уникнути, в Естонії майже вдвічі нижча протягом всього періоду, а різниця рівнів серед жінок навіть вища за різницю рівнів серед чоловіків.

Як і слід було очікувати, рівень смертності, якої можна уникнути, у Великій Британії значно нижчий порівняно з трьома іншими країнами, що вказує на величезний потенціал систем охорони здоров’я та державної політики щодо поліпшення здоров’я населення.

Чи є перспективи для покращення поза системою охорони здоров’я?

Діаграма 5 пропонує динаміку смертності, якої можна уникнути шляхом заходів державної політики. Така смертність в основному включає рак, пов’язаний із палінням, та дорожньо-транспортний травматизм. Цей показник можна простежити протягом всього періоду, отже на діаграмі динаміка з 1991 року. З цієї діаграми випливають кілька цікавих спостережень. По-перше, вона відображає гендерні аспекти користування автомобілем та паління в Україні. Незважаючи на тривожні повідомлення про зростаюче поширення паління серед жінок в Україні, паління набагато більше розповсюджено серед чоловіки. Також серед них більша частка водіїв. Тож рівень смертності в цій категорії у Великій Британії серед жінок вищий, ніж в Україні. По-друге, діаграма показує, що серед чоловіків смертність, якої можна уникнути за допомогою державної політики, в Україні набагато вища за цей показник у Великій Британії. Хоча вона і зменшується, та все ж досі має великий потенціал для покращення. По-третє, впродовж усього  періоду фактично відсутнє покращення щодо смертності серед жінок. Це має бути сигналом тривоги для політиків та чиновників.

Висновки

З часів здобуття незалежності в Україні спостерігається значне зростання показників смертності як серед чоловіків, так і серед жінок. Хоча після 2005 року фіксується певна позитивна динаміка, ситуація імовірно погіршується через війну та її несприятливі наслідки, але поки що це неможливо проаналізувати через відсутність даних. Всупереч звичній аргументації, систему охорони здоров’я можна вважати відповідальною лише за частку цих смертей – смертність, якої можна уникнути. Україна досі програє іншим країнам як щодо рівня, так і щодо динаміки смертності, якої можна уникнути. Естонія є надзвичайним прикладом, оскільки в 1991 році її рівень такої смертності дорівнював цьому показникові в Україні, а наразі вона займає набагато кращу позицію і наближається до рівня розвинутих країн. Аналіз смертності, рівень якої можна знизити засобами державної політики, демонструє значний потенціал стосовно паління та безпеки дорожнього руху.

Посилання: