Значні сплески насилля і соціальні кризи, такі як війна, змінюють поведінку і переконання людей, зокрема у релігійній сфері. Деякі люди звертаються до «вищих сил» задля захисту, моляться за збереження життя і здоров’я, за перемогу у війні. Інші звертаються до релігії, щоб надати сенс тій лавині насилля, страждань та втрат, що зійшла на їхнє життя з лютневим снігом. З іншого боку, травматичні події можуть мати негативний вплив на релігійні переконання та духовність людини.
Травматичні події можуть призвести до кризи віри, змушуючи віруючих ставити під сумнів природний чи божественний порядок [Wilson & Moran, 1998]. Коли травматичний стрес бере гору, люди можуть задаватися питаннями на кшталт: Чому Бог дозволив цьому статися зі мною? Чи існує Бог насправді? «Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?» [Пс. 21:2]. В цій статті розглядаємо, як змінилася релігійність серед українців за 6 місяців повномасштабної війни через призму існуючих досліджень та двох панівних соціальних теорій.
Огляд досліджень та основних теорій
Ключовий фактор, що зумовлює зміну релігійності – це загроза життю.
Найчастіше для пояснення взаємозв’язку релігійності та війни використовуються (1) теорія управління жахом (Terror Management Theory) та (2) теорія екзистенційної непевності Рональда Інґлгарта. Відповідно до першої теорії, віра у вічне життя виконує роль захисного механізму, що допомагає приборкати думки про смерть, що актуалізуються під час війни. Символічне безсмертя, чи принаймні довголіття, може бути здобуте через участь у культурно значущих спільнотах та організаціях, що продовжують існувати після смерті індивіда; в пам’яті про досягнення та подвиги людини, в сім’ї, тощо. Друга ж теорія пояснює збільшення релігійності як реакцію не лише на безпосередні загрози індивіду, але і на загальну атмосферу (не)безпеки та (не)певності в суспільстві. Цінності суспільства, що стикається з небезпеками, більше пов’язані з традицією та релігією в порівнянні з суспільствами, що живуть в достатку та безпеці.
Дослідження впливу війни на релігійність людей неодностайні – вплив може бути як позитивним, так і негативним чи нульовим. При цьому схоже, що вплив війни відрізняється в розрізі вікових груп. Ефект може змінюватися і в залежності від часу, що минув від моменту досвіду війни.
Серед тих, у кого зростає релігійність, – люди, які зазнали насилля, та військові у зоні бойових дій. Перші частіше моляться (напр., Sosis and Handwerker, 2011 згадують обстріли Хезболлою північного Ізраїлю знайомою українцям РСЗВ типу «Град»), частіше відвідують релігійні служби [Henrich et al., 2019; Ruiter & Tubergen, 2009; Du & Chi, 2016; Immerzel & van Tubergen, 2013], більш ймовірно ідентифікують себе як релігійних [Zussman, 2013; Du & Chi, 2016; Immerzel & van Tubergen, 2013], вірять у Бога [Du & Chi, 2016], і вище оцінюють важливість Бога в своєму житті [Tuki, 2023]. Військові ж, які мали зіткнення з ворогом, частіше відвідують релігійні служби, моляться та вважають релігію важливою для себе [Cesur et al., 2018]. До того ж, ті, хто більше потерпіли від війни, після війни більш схильні вступати саме в релігійні групи, аніж в інші соціальні групи [Zussman, 2013]. Лонгітюдні порівняльні дослідження країн показують, що країни з більш гострими і руйнівними конфліктами, як правило, мають вищий рівень релігійної практики [Echeverría Vicente et al., 2022].
Негативний вплив на релігійність спостерігається серед людей з сильними релігійними поглядами до травмуючого досвіду [der Kuile & Ehring, 2014; Janoff-Bulman, 1989]. Військові, які мали досвід убивства чи не змогли запобігти смерті іншого, стають менш релігійними [Fontana & Rosenheck, 2004].
Водночас нещодавній систематичний огляд досліджень впливу травми на релігійність свідчить про те, що більшість людей взагалі не змінюють своїх релігійних переконань після травми [Leo at al., 2021]. Норріс Інґлгартом [Norris & Inglehart, 2004: p. 17] висувають оригінальну гіпотезу про те, що релігійність людини переважно формується в дитинстві та має тенденцію зберігатися протягом усього життя. Це означає, що вплив війни на релігійність дорослих може бути відносно приглушеним, або непомітним відразу.
Методологія
Дослідження є частиною поточного проекту, спрямованого на визначення та пояснення зміни релігійних, політичних та ціннісних установок українців після початку повномасштабної війни на основі панельних даних. Дані містять дві хвилі опитувань – перша проведена у період з 18 січня по 8 лютого 2022 року за допомогою особистих інтерв’ю (F2F); друга хвиля – з 24 серпня по 6 жовтня 2022 року за допомогою комп’ютеризованого телефонного інтерв’ю (CATI). У першій хвилі дослідження брали участь 1531 респонденти [1]. Загалом в обох хвилях опитування взяло участь 595 респондентів, тобто рівень досяжності – 39% (детальніше опис даних у додатку). Коли ми говоримо, що дані є панельними, то маємо на увазі, що запитання ставилися одним і тим самим людям, що дає можливість відстежувати не тільки загальні тенденції, а й індивідуальні зміни в релігійності респондентів.
Показники релігійності
Для вимірювання релігійності ми використали три показники:
- Самооцінка релігійності (оцінка від 0 до 10);
- Частота відвідування церкви (щодня, більше одного разу на тиждень, один раз на тиждень, принаймні один раз на місяць, лише у релігійні свята, ще рідше, ніколи);
- Частота молитви (щодня, більше одного разу на тиждень, один раз на тиждень, принаймні один раз на місяць, лише у релігійні свята, ще рідше, ніколи).
Додатково на основі цих показників ми створили індекс релігійної залученості (alpha = 0.83, CFI = 1.00; TLI = 1.00; RMSEA = 0.00) [2]. Процедура підрахунку індексу релігійної залученості полягала в усередненні стандартизованих значень трьох індикаторів релігійності [Koscielniak at al., 2022].
Стандартизація змінних була зроблена на об’єднаному масиві двох хвиль дослідження. У нашому дослідженні ми використовували як комплексний індекс, призначений для вимірювання загальної релігійності, так і окремі змінні – індикатори релігійності. Для полегшення сприйняття значення індексу було лінійно перетворено до шкали 0-1, до 0 – це найменш релігійно залучені респонденти, а 1 – найбільш релігійно залучені.
Як змінилась релігійність українців за перше півріччя війни?
Результати показують неоднозначну картину, яка характеризується відмінною динамікою за різними показниками релігійності. Зокрема, хоча майже половина респондентів підвищили самооцінку своєї релігійності, частота релігійних практик, таких як молитва та відвідування церкви, загалом залишалася стабільною [3] (таблиця 1).
Прикметно, що в перше півріччя війни 32% учасників панелі стали частіше відвідувати церкву, в той час як 26% зменшили частоту своїх візитів. З іншого боку, 38% респондентів почали частіше молитися, і лише 18% стали молитися рідше. Отже, частка тих, хто став рідше ходити до церкви, більша за частку тих, то став рідше молитися. Ці дані можуть вказувати на тенденцію до індивідуалізації в релігійному житті, коли люди вибирають особистий духовний шлях на тлі ширшої соціальної та політичної нестабільності. Втім, при інтерпретації результату важливо пам’ятати, що зовнішні фактори, такі як знищення церков ракетними атаками Росії, вимушене переселення чи страх масових зібрань, можуть обмежувати доступ до релігійних закладів, що може пояснювати відмінну динаміку індивідуальних та колективних релігійних практик.
Таблиця 1. Розподіл респондентів за зміною показників релігійності (% респондентів)
| Самооцінка релігійності [4] | Частота індивідуальної релігійної практики (молитви) | Частота публічної релігійної практики (відвідування церкви) | Індекс релігійної залученості | |
| Показник виріс | 48,5 | 38,2 | 32,2 | 54,1 |
| Показник не змінився | 25,7 | 43,8 | 41,9 | 14,7 [5] |
| Показник зменшився | 25,7 | 18,0 | 25,9 | 31,2 |
Сума стовпчиків – 100%. Жирним шрифтом виділена найбільша група респондентів у стовпчику.
Перейдемо до усереднених показників. Дані показують значне зростання загальної релігійності після вторгнення, згідно з нашим індексом (графік 1). Зокрема, середня оцінка релігійності виросла з 0,45 (SD = 0,26) до 0,51 (SD = 0,25) в стандартизованих значеннях (p < 0,01).
Графік 1. Динаміка релігійної залученості
На графіку зображено дві діаграми розподілу, що мають назву «ящик з вусами». Верхня та нижня лінія «ящика» повідомляє про межу, де знаходиться 25% найменш і найбільш релігійних респондентів відповідно. Лінія всередині «ящика» – медіана розподілу. «Вуса», що виходять з «ящика», показують мінімальне і максимальне значення в даних, які не є викидами (в нашому випадку 0 та 1).
Розглядаючи середні значення складових індексу (таблиця 2), можна помітити значне зростання як релігійної самоідентифікації, так і частоти молитов. Однак при порівнянні середніх значень не виявлено статистично значущих змін у частоті відвідування релігійних служб.
Таблиця 2. Порівняння середніх значень показників релігійності між хвилями (2022 рік). В дужках вказані значення стандартного відхилення.
| 18 січня –
8 лютого |
24 серпня –
6 жовтня |
|
| Самооцінка релігійності (0-10) | 5,08 (3,05) | 5,77*** (2,95) |
| Частота молитви (1-7) | 4,25 (2,41) | 4,95*** (2,36) |
| Частота відвідування церкви (1-7) | 3,03 (1,38) | 3,12 (1,46) |
Значимість t-test для парних вибірок: * p < 0.05, ** p < 0.01, *** p < 0.001
При детальному розгляді наших показників можна помітити, що збільшення частоти молитви пов’язане зі значним зростанням кількості осіб, які практикують щоденну молитву, і водночас зменшенням частки тих, хто ніколи не молиться (графік 2.1; індивідуальні зміни див. на інтерактивному графіку).
Графік 2.1 Динаміка індивідуальної релігійної практики (молитви)
«Окрім тих випадків, коли Ви відвідуєте церкву (костел, мечеть, синагогу тощо), як часто Ви молитеся?»
Жовтими точками позначена частка відповідей на запитання у другій хвилі. Протилежний кінець лінії – частка відповідей в першій хвилі.
Графік 2.2 Динаміка індивідуальної релігійної практики (молитви)
Хоча середні значення релігійної відвідуваності не зазнали значних змін, більш детальний аналіз окремих категорій відвідуваності виявляє статистично значуще зменшення кількості осіб, які відвідують церкву виключно на релігійні свята (графік 3.1; індивідуальні зміни див. на інтерактивному графіку 3.2).
Графік 3.1 Динаміка публічної релігійної практики (відвідування церкви)
«Не враховуючи такі випадки, як весілля або поховання, як часто Ви зараз відвідуєте церкву (костел, мечеть, синагогу тощо)?»
Жовтими точками позначена частка відповідей на запитання у другій хвилі. Протилежний кінець лінії – частка відповідей в першій хвилі.
Графік 3.2 Динаміка публічної релігійної практики (відвідування церкви).
Висновки
Війна — це не лише політичний і соціальний катаклізм, але і глибоке випробування для духовної складової людини. Тож чи є на війні атеїсти? Можемо констатувати, що в перші місяці війни атеїстів дійсно стало менше, хоча з’явилися й нові.
Дані вказують на підвищення рівня суб’єктивної релігійності, що супроводжується менш інтенсивними змінами в релігійних практиках. Це може означати, що особисті переконання можуть швидше адаптуватися до екстремальних обставин, ніж соціальні релігійні практики.
Водночас наслідки конфлікту можуть стати більш виразними в наступних поколіннях, особливо серед дітей, які виросли в середовищі, позначеному війною, оскільки вони розвивають свої релігійні переконання та практики під час дорослішання. Важливо пам’ятати, що наші дані фіксують лише «моментний знімок» ситуації — інформацію про перше півріччя війни. Що буде через двадцять років — питання відкрите.
Обмеження дослідження
Безсумнівним обмеженням дослідження є загрози його зовнішній валідності (можливості поширення результатів на все населення України). Розрахунок похибки вибірки є складним завданням і точним лише тоді, коли є повна інформація про генеральну сукупність, що під час війни, м’яко кажучи, не так. Теоретична похибки вибірки повідомляє читачу тільки про обсяг вибірки дослідження та вміння співробітників соціологічних компаній обрахувати корінь числа. Замість цього зазначимо, що в порівнянні з першою хвилею опитування, вибірка панелі є зміщеною в бік проживання в західному регіоні, більших населених пунктах та в бік респондентів із вищою освітою. (Детальніше в додатку 1).
Використана література
Cesur, R., Freidman, T., & Sabia, J. (2018). Traumatic Health Shocks and Spiritual Capital. National Bureau of Economic Research. https://doi.org/10.3386/w24954
Du, H., & Chi, P. (2016). War, Worries, and Religiousness. Social Psychological and Personality Science, 7(5), 444–451. https://doi.org/10.1177/1948550616644296
Echeverría Vicente, N. J., Hemmerechts, K., & Kavadias, D. (2021). Armed Conflict and Religious Adherence Across Countries: A Time Series Analysis. Sociology of Religion, 83(3), 371–401. https://doi.org/10.1093/socrel/srab055
Fontana, A., & Rosenheck, R. (2004). Trauma, change in strength of religious faith, and mental health service use among veterans treated for PTSD. Journal of Nervous and Mental Disease, 192(9), 579–584. https://doi.org/10.1097/01.nmd.0000138224.17375.55
Henrich, J., Bauer, M., Cassar, A., Chytilová, J., & Purzycki, B. G. (2019). War increases religiosity. Nature Human Behaviour, 3(2), 129–135. https://doi.org/10.1038/s41562-018-0512-3
Immerzeel, T., & van Tubergen, F. (2013). Religion as Reassurance? Testing the Insecurity Theory in 26 European Countries. European Sociological Review, 29(2), 359–372. https://doi.org/10.1093/esr/jcr072
Janoff-Bulman, R. (1989). Assumptive worlds and the stress of traumatic events: Applications of the schema construct. Social Cognition, 7(2), 113–136. https://doi.org/10.1521/soco.1989.7.2.113
Koscielniak, M., Bojanowska, A., & Gasiorowska, A. (2022). Religiosity Decline in Europe: Age, Generation, and the Mediating Role of Shifting Human Values. Journal of Religion and Health. https://doi.org/10.1007/s10943-022-01670-x
Leo, D., Izadikhah, Z., Fein, E. C., & Forooshani, S. A. (2021). The Effect of Trauma on Religious Beliefs: A Structured Literature Review and Meta-Analysis. Trauma, Violence, & Abuse, 22(1), 161–175. https://doi.org/10.1177/1524838019834076
Norris, P., & Inglehart, R. (2004). Sacred and Secular: Religion and Politics Worldwide. Cambridge University Press.
Ruiter, S., & van Tubergen, F. (2009). Religious Attendance in Cross-National Perspective: A Multilevel Analysis of 60 Countries. American Journal of Sociology, 115(3), 863–895. https://doi.org/10.1086/603536
Sosis, R., & Handwerker, W. P. (2011). Psalms and coping with uncertainty: Religious Israeli women’s responses to the 2006 Lebanon War. American Anthropologist, 113(1), 40–55. https://doi.org/10.1111/j.1548-1433.2010.01305.x
ter Kuile, H., & Ehring, T. (2014). Predictors of changes in religiosity after trauma: Trauma, religiosity, and posttraumatic stress disorder. Psychological Trauma: Theory, Research, Practice, and Policy, 6(4), 353–360. https://doi.org/10.1037/a0034880
Tuki, D. (2023). Under God’s Protective Wings: Does Exposure to Violent Conflict Make Nigerians Value God More? SSRN Electronic Journal. https://doi.org/10.2139/ssrn.4458457
Wilson, J. P., & Moran, T. A. (1998). Psychological Trauma: Posttraumatic Stress Disorder and Spirituality. Journal of Psychology and Theology, 26(2), 168–178. https://doi.org/10.1177/009164719802600203
Zussman, A. (2014). The effect of political violence on religiosity. Journal of Economic Behavior & Organization, 104(C), 64–83.
Додатки
Додаток 1. Соціально демографічних характеристики вибірки. Порівняння характеристик вибірок панельного дослідження та початкового дослідження, з якого респонденти рекутувалися в панель.
*Склад макрорегіонів такий: Західний макрорегіон – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; Центральний макрорегіон – Вінницька, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Київська області, м. Київ, Південний макрорегіон – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області, Східний макрорегіон – Донецька, Луганська і Харківська області.
[1] Перша хвиля дослідження, що послужила основою для масиву панельних даних, була проведена за фінансової підтримки від міжнародного фонду «Відродження» та Посольства Швеції в Україні.
[2] Високе значення показника «Альфа Кронбаха» (alpha = 0.83) свідчить на користь того, що інструмент вимірювання (індекс) є внутрішньо узгодженим. Це означає, що відповіді на питання, які використовувались для вимірювання релігійності, систематично корелюють одне з одним. З іншого боку, високі значення CFI, TLI і низьке значення RMSEA (показники відповідності моделі даним), отримані за результатами конфірматорного факторного аналізу для однофакторної моделі, також підтверджують, що кореляція цих змінних може бути добре пояснена одним латентним концептом.
[3] Дещо інші результати отримали колеги з Центру Разумкова, з дослідженням яких можна ознайомитися за посиланням. Різниця в результатах може бути пояснена відмінністю в методології дослідження. В нашому дослідженні співставлялися відповіді надані одними й тими ж людьми в різний час, в той час як в дослідженні Центру Разумкова респонденти ретроспективно оцінювали зміни у власній релігійності.
[4] «Незалежно від того, чи відносите Ви себе до певного віросповідання, скажіть, будь-ласка, наскільки Ви є релігійною людиною?», шкала від 0 – «Взагалі не релігійна людина», до 10 – «Дуже релігійна людина»
[5] Ми вважали, що релігійність не змінилась, якщо зміна значення індексу становила менше 0,1
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
