Сильна жінка, яка знає все про українські реформи, навчає реформаторів, має науковий ступінь з економіки і танцює балет: лідерка проекту Індекс реформ Тетяна Тищук.
Про Vox Тетяна дізналася ще на етапі його створення, одразу зацікавилася ним і вирішила приєднатися до команди. Підготувала кілька матеріалів, згодом долучилася до одного з проектів: досліджували, як громадські організації впливають на боротьбу з корупцією. Спершу брала участь у проекті Індекс реформ як експертка, а у 2016 році, коли Vox шукав лідера цього проекта, очолила його. Сьогодні зізнається, що вже не уявляє свого життя без Vox, бо знайшла місце, де люди такі самі як вона: активні і люблячі Україну.
Тетяна – універсальний солдат. Посудіть самі: вона працювала генеральним директором заводу високовольтної апаратури, в Міністерстві економіки, у Держстаті, Інституті стратегічних досліджень та Інституті економіки та прогнозування Академії наук України. Вона закінчила Донецький політех на кафедрі прикладної математики та має науковий ступінь з економіки.
Роботу в VoxUkraine Тетяна поєднує із викладанням в Київській школі економіки. Вона навчає держслужбовців, аналітиків, журналістів макроекономіці, публічним фінансам, аналізу та оцінюванню політики на основі даних, статистиці.
Почати реформу чи прийняти закон замало, вважає Тетяна. Більш важливий етап – їх втілення в життя. Для ефективних змін в країні конче необхідно доводити до кінця те, що вже розпочато, засвоювати уроки з того, що не вийшло. Головне не боятися: краще почати і зробити неідеально, ніж чекати правильного моменту, який може ніколи й не настати.
За словами Тетяни, в Україні зазвичай доводиться кілька разів адаптувати нові закони, доки вони дійсно запрацюють. Так відбувається тому, що кардинальні зміни потрібно узгоджувати з існуючими практиками. Першопроходці-реформатори набивають гулі, коригують прийняті зміни, набивають нові, і зрештою, з третього чи четвертого разу все працює як треба. Якщо якесь з нововведень «не злетіло», це не треба розглядати як катастрофу, говорить Тетяна. Така робота, зібралися і працюємо далі.
Тетяна з дитинства займалася балетом і звикла до класичної музики. У вільну хвилину може подивитися серіал, а от на художню літературу часу не вистачає.
Попри слабкість до сумочок і гарного взуття, Тетяна називає себе сильною жінкою, бо ніколи не жаліється і приймає будь-які виклики. А ще – не потребує зовнішньої мотивації. «Не можу сидіти без діла, мені весь час треба щось робити» – усміхається Тетяна.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
