Неоплачувана робота, гендерна рівність і здоров’я: яку користь може отримати Україна від даних про використання часу?

Неоплачувана робота, гендерна рівність і здоров’я: яку користь може отримати Україна від даних про використання часу?

Photo: ua.depositphotos.com / AndrewLozovyi
20 Грудня 2022
FacebookTwitterTelegram
2232

Дані про використання часу свідчать про те, що жінки витрачають набагато більше часу на неоплачувану домашню роботу, ніж чоловіки. Ситуація погіршилася під час пандемії COVID-19 через більшу втрату жінками робочих місць та більшу кількість часу, проведеного ними з дітьми через закриття шкіл. Така гендерна несправедливість має руйнівні наслідки для здоров’я жінок і, дещо несподівано, для майбутніх поколінь українців обох статей. Відразу після перемоги Україна має почати регулярно збирати дані про використання часу для того, щоб скеровувати соціальну політику, якщо ми серйозно підходимо до досягнення рівності з точки зору гендеру та здоров’я у європейській родині вільних і процвітаючих націй.

А найбільшим сектором економіки є…

Як асоційований професор Київської школи економіки, я нерідко починаю свій курс макроекономіки із простого запитання: який найбільший сектор економіки? Зазвичай студенти надають загальні відповіді на кшталт «житлове будівництво», «банківська справа», «фінанси» чи навіть «промисловість». На превеликий подив студентів, усі ці відповіді неправильні…

Як показано в недавній статті, найбільшу частину світової економіки становить неоплачувана праця, яку виконують переважно жінки та яка не врахована в сучасному підході до розрахунку валового внутрішнього продукту (ВВП). Зосередження на єдиному економічному показнику ВВП та ігнорування зусиль найбільш працьовитих людей призвело до колосальної нерівності у сфері охорони здоров’я та соціально-економічної несправедливості, погіршення стану навколишнього середовища та зростання без підвищення добробуту найбільш уразливих верств населення.

Ці та інші важливі інсайти (які не викладаються на програмах PhD з економіки, де домінує парадигма ВВП) висловила д-р Мерилін Ворінг, колишня новозеландська політикиня, а нині відома науковиця, яка у своїй книзі 1988 року «Якби жінок враховували: нова феміністична економіка» показала, як домашня праця жінок, догляд за дітьми, хворими та старими автоматично виключалася (й усе ще виключається) сучасною економічною теорією із валової доданої вартості.

Наприклад, новонароджена дитина в Австралії додає 44 години на тиждень до неоплачуваного навантаження матері (лише грудне вигодовування займає від 8 до 16 годин на тиждень). Якби цей час рахувався за ринковою заробітною платою, неоплачуваний догляд за дітьми став би найбільшою галуззю  економіки Австралії (цілих 20 відсотків економіки!), а за нею йшла б уся інша неоплачувана робота (майже 8 відсотків), так що разом додана вартість цих двох галузей була б учетверо вищою, ніж галузі фінансових і страхових послуг разом. Схожа картина спостерігається і в інших країнах, які збирають дані щодо використання часу й показують, скільки його витрачають члени домогосподарства на різні види діяльності. Наприклад, у сусідній із нами Республіці Молдова оцінка доданої вартості побутових послуг становила близько 3,5 мільярдів доларів США, що дорівнює 43,6% національного ВВП у 2014 році.

Яке це все пов’язано зі здоров’ям? Доктор Мерилін Ворінг також є членом Ради ВООЗ з питань економіки здоров’я для всіх, заснованої генеральним директором Всесвітньої організації охорони здоров’я д-ром Тедросом Аданомом Гебрейсусом та очолюваної всесвітньо відомою економісткою Маріанною Маццукато, засновницею й директоркою Інституту інновацій та суспільних цілей UCL та лауреаткою міжнародних премій, зокрема Медалі Джона фон Неймана 2020 року та Премії Леонтьєва 2018 року за розширення горизонтів економічної думки. Врахування неоплачуваної праці (що на перший погляд не має очевидного зв’язку зі здоров’ям, про що йдеться нижче) є однією з багатьох потужних рекомендацій Економічної ради ВООЗ, якими Україна має скористатися для переорієнтації економіки на забезпечення здоров’я для всіх.

Використання часу, неоплачувана робота і здоров’я

У продовження прикладу з грудним вигодовуванням, материнське молоко є ідеальною їжею, що містить антитіла, які допомагають захистити дитину від багатьох поширених хвороб. Ба більше, діти на грудному вигодовуванні рідше страждають від надмірної ваги або ожиріння та менш схильні до діабету в подальшому житті. Чи варто тоді дивуватися тому, що лише 44% новонароджених вигодовуються виключно грудним молоком у перші 6 місяців свого життя (як рекомендовано ВООЗ), враховуючи, що грудне вигодовування додає від 8 до 16 годин до неоплачуваного робочого навантаження матері, що навіть не враховано в економічній статистиці, не кажучи вже про компенсацію? Чи не краще було б відобразити величезні зусилля дбайливих матерів у статистичних даних та створити комфортні умови для грудного вигодовування на робочому місці замість того, щоб втрачати до 2,19% глобального ВВП через надмірну вагу та ожиріння?

Грудне вигодовування є лише одним із прикладів того, як гендерна нерівність (виявлена за допомогою опитувань про використання часу) перетворюється на нерівність в охороні здоров’я. Як ще один приклад, розглянемо серію нещодавніх карантинів, запроваджених через епідемію COVID-19, яка найбільше вплинула на сектори з високою зайнятістю жінок (як-от туризм і готельний бізнес), тоді як закриття шкіл змусило жінок проводити більше часу з дітьми шкільного віку в усьому світі. Опитування, проведене в Україні під час пандемії коронавірусної хвороби, засвідчило, що карантин загострює проблему гендерних стереотипів щодо ролі жінки та чоловіка в сім’ї. Опитування показує, наприклад, що 50,5% жінок витрачали більше часу на приготування їжі (у порівнянні з 27,8% чоловіків). Внаслідок цього жінки, які під час пандемії ковіду витрачали набагато більше часу на роботу по господарству та догляд за дітьми порівняно з чоловіками, також частіше повідомляли про підвищення рівня психологічного стресу (Xue and McMunn 2021).

Неспровокована жорстока російська агресія залишила 1,4 мільйона людей без доступу до безпечної води на сході України та ще 4,6 мільйона людей з обмеженим доступом, створюючи додаткові ризики для здоров’я українського народу, оскільки погана якість води є основним чинником ризику для здоров’я. Навіть у цій трагічній ситуації дані про використання часу можуть бути корисними, інформуючи політиків про відсутність громадської інфраструктури, що потребує додаткових інвестицій. Наприклад, у Монголії жінки, які використовують воду з озер, річок або ставків, витрачають на неоплачувану роботу на 113 хвилин більше, ніж жінки у домогосподарствах з водопроводом (Terbish and Floro 2016).

Неоплачувана праця з догляду також приховує брак «офіційної» медичної допомоги у недофінансованих системах охорони здоров’я в усьому світі. Наприклад, у Великобританії неоплачувана робота забезпечує вражаючі 90% годин доглядудля понад 2,2 мільйона повністю залежних дорослих. Під час пандемії COVID-19 53,3% респонденток в Україні витрачали більше часу на емоційну підтримку рідних, ніж до пандемії. Тягар неоплачуваної доглядової праці жінок значно погіршився після 24 лютого 2022 року через закриття шкіл, великий попит на волонтерську роботу та відсутність чоловіків.

Отже, нестача часу (time poverty) українських жінок, пов’язана з гендерними стереотипами, посилилася під час пандемії коронавірусної хвороби, і особливо після повномасштабної російської агресії. Дефіцит часу пов’язаний із погіршенням добробуту, фізичного здоров’я та продуктивності (Giurge, Whillans and West 2020). Коли йдеться про українських жінок, брак часу призводить до вищого рівня стресу, меншої кількості часу для догляду за собою та сну, або ж навіть неповноцінного харчування, що шкодить здоров’ю, як пояснюється в наступному розділі.

Дані про використання часу в Україні та рекомендації щодо політики

Пілотне опитування щодо Використання Часу, яке проводилося в Україні восени 2020 року, охопило 154 домогосподарства Києва та Білої Церкви і селищ Винарівка та Петропавлівська Борщагівка. Опитування показує, що жінки витрачають на неоплачувану домашню працю (домашнє господарство, догляд за дітьми та іншими родичами тощо) вдвічі більше часу, ніж чоловіки, що зовсім не дивно й відповідає міжнародним даним.

У містах жінки витрачали 257 хвилин на день на неоплачувану роботу по господарству, тоді як чоловіки витрачали на це лише 124 хвилини щодня. Ситуація ще гірша в сільській місцевості, де жінки витрачають 382 хвилини проти 149 хвилин у чоловіків. У сільській місцевості українські жінки стикаються з додатковим двогодинним (!) навантаженням неоплачуваної роботи щодня порівняно з жінками в містах – найімовірніше через активну участь жінок у роботі на присадибній ділянці. Така перевантаженість має явні та далекосяжні негативні наслідки для здоров’я українських жінок, особливо в сільській місцевості.

Є вагомі докази того, що сім’ї, які готують їжу вдома, мають здоровіше харчування, оскільки споживають менше вуглеводнів, цукру та жиру порівняно з тими, хто готує менше (Wolfson and Bleich 2014). У багатьох країнах жінки відіграють значну роль у виробництві їжі через їхню участь у сільському господарстві, переробці та приготуванні їжі в домашньому господарстві (Hyder et al., 2005). Хоча така діяльність є явно корисною для здоров’я сім’ї, значна участь жінок у сільському господарстві призводить до значно більшого тягаря недоїдання для жінок порівняно з чоловіками. У пік сільськогосподарського сезону жінки витрачають менше часу на приготування їжі, що негативно впливає на споживання калорій, білків, заліза, цинку та вітаміну А (Vemireddy and Pingali 2021). Підвищене навантаження в сільському господарстві в пікові сезони також залишає менше годин для сну та іншої діяльності, пов’язаної з відпочинком, що впливає на загальний стан здоров’я жінок (Vemireddy and Pingali 2021).

Приклади з інших країн показують, як дані про використання часу можуть скеровувати соціальну політику, пов’язану зі здоров’ям, як-от політика гендерної рівності в Албанії та Мексиці, політика щодо дітей у Камбоджі, Колумбії та Фінляндії, політика зайнятості в Молдові та надання оплачуваного догляду вдома в Уругваї. Хоча ці зусилля підтверджують потенціал використання часу для зміцнення здоров’я та добробуту, їх явно недостатньо, а також їх слід поширити на всі країни, включно з Україною.

Отже, хоча пілотне опитування всього 154 домогосподарств щодо використання часу є безперечно корисним для визначення ступеню гендерної нерівності в плані виконання неоплачуваної роботи в Україні, після перемоги воно має стати частиною щорічного опитування умов життя домогосподарств, яке проводить Держстат, якщо ми серйозно прагнемо досягнути гендерної рівності та рівності у сфері охорони здоров’я у європейській сім’ї вільних і процвітаючих націй.

Список літератури

Giurge, L.M., Whillans, A.V. and West, C., 2020. Why time poverty matters for individuals, organisations and nations. Nature Human Behaviour, 4(10), pp.993-1003.

Hyder, A.A., Maman, S., Nyoni, J.E., Khasiani, S.A., Teoh, N., Premji, Z. and Sohani, S., 2005. The pervasive triad of food security, gender inequity and women’s health: exploratory research from sub-Saharan Africa. African health sciences, 5(4), pp.328-334.

Terbish, M. and Floro, M.S., 2016. How does public infrastructure (or lack thereof) affect time use in Mongolia?. Asia-Pacific Population Journal, 31(1).

Vemireddy, V. and Pingali, P.L., 2021. Seasonal time trade-offs and nutrition outcomes for women in agriculture: Evidence from rural India. Food policy, 101, p.102-074.

Wolfson, J.A. and Bleich, S.N., 2015. Is cooking at home associated with better diet quality or weight-loss intention?. Public health nutrition, 18(8), pp.1397-1406.

Xue, B. and McMunn, A., 2021. Gender differences in unpaid care work and psychological distress in the UK Covid-19 lockdown. PloS one, 16(3), p.e0247959.

Автори
  • Максим Обрізан, доцент Київської школи економіки, консультант Ради ВООЗ з економіки здоров'я для всіх

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний