НЕПРАВДА: Ад’юванти у вакцинах негативно впливають на людський організм та спричиняють хвороби

Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook

У мережі поширюють інформацію про те, що в вакцинах містяться надзвичайно токсичні речовини, наприклад, алюміній, ртуть, формальдегід та інші. Мовляв, вони шкодять людському організму та спричиняють тяжкі хвороби, як-от аутизм.

Пояснюємо, що не так.

У вакцинах містяться ад’юванти. Використання ад’ювантів загалом дозволяє вводити меншу кількість вакцини та застосовувати меншу кількість доз. Ад’юванти не шкодять організму людини та не спричиняють тяжкі хвороби.

Розглянемо детально кожен із компонентів та його роль у вакцині.

У вакцинах алюміній використовується як допоміжний засіб, компонент, що підвищує імунну відповідь на антигени вакцини.  Алюмінієвий ад’ювант може викликати більш помітну локальну реакцію — почервоніння, набряк та біль у місці ін’єкції, або ж більше системних реакцій — лихоманку, озноб, біль у тілі, аніж вакцини без ад’юванту у складі. Однак, крім цих побічних ефектів, вакцини з алюмінієвим ад’ювантом у складі безпечні: їх використовують уже понад 60 років, і зв’язку із будь-якими іншими побічними ефектами чи негативними наслідками їхнього застосування доведено не було. 

Зв’язку між алюмінієм у вакцинах та аутизмом немає.

Крім того, головне джерело алюмінію для людини — це їжа, вода та повітря.  Сукупна кількість алюмінію у вакцинах, які діти отримують за перші 6 місяців життя, насправді набагато менша, ніж та, що отримується з їжі, зокрема грудного молока та сумішей. Проте кількість алюмінію, яка надходить як із вакцинами, так і з продуктами харчування, не перевищує встановлену безпечну дозу. 

Формальдегід та глутаральдегід застосовують для інактивації вірусів та для детоксикації бактеріальних токсинів, аби вони не спричиняли розвиток хвороби. У повсякденному житті формальдегід присутній у повітрі та харчових продуктах. Наприклад, у груші формальдегіду в декілька разів більше, ніж у дозі вакцини.

Консерванти, наприклад, феноксіетанол, додають у вакцини також для запобігання росту бактерій або грибків, які можуть бути у складі вакцини. Немає доказів того, що у складі вакцин він шкідливий для організму людини. 

Полісорбат 80 виконує роль емульгатора — утримує всі компоненти вакцини разом. Але у вакцинах використовують дуже малу його кількість, значно більше полісорбату 80 міститься у продуктах харчування. 

Тімеросал (ртутну сполуку) додають до складу вакцин, аби зупиняти ріст бактерій та грибків. Тімеросал не затримується в організмі довго, тому він не накопичується і не досягає шкідливих рівнів. Потрапивши в організм, він розкладається на етилову ртуть та тіосаліцилат, які легко виводяться. Немає жодних доказів шкоди від тімеросалу, окрім незначних побічних реакцій — почервоніння та набряку у місці ін’єкції. Тіомерсал майже повністю виводиться нирками, а, наприклад, ртуть, яка знаходиться в рибі, здебільшого акумулюється в нашому організмі та виводиться набагато важче. 

Рівень кислотності віруси та бактерій повинен підтримуватись на сталому рівні. Для того, щоб забезпечити необхідний баланс кислотності під час виготовлення вакцин. Для цього застосовуються фосфати калію та натрію. 

Сорбітол виробляється в людському організмі, а також є в фруктах та ягодах. Його часто використовують як підслоджувач в напоях та їжі. У вакцини додають невелику дозу сорбітолу як стабілізатора. Вакцини з сорбітолом безпечні для людей. Утім, лише тим, хто мають алергію на сорбітол або непереносимість фруктози, не можна вакцинуватись таким препаратом.

До складу вакцин не входять клітини абортованих людських плодів. Однак деякі віруси, що входять до складу вакцин, вирощують у клітинах-нащадках тканин, зібраних із абортованих людських плодів багато десятиліть тому. Детальніше про це ми писали тут.

До вакцин не додавали кров мавп. Для виготовлення деяких вакцин, зокрема для поліовакцини, віруси вирощували у клітинах печінки мавп. Це необхідно, оскільки вірус не може жити без клітини. Однак перед додаванням до вакцин віруси очищують від залишків оболонки, тому до вакцин чужорідні клітини не потрапляють.

Щодо вірусу SV40. Дійсно, у поліовакцині 50-60-х років виявили вірус SV40, який міг знаходитися також у клітинах печінки мавп. Однак те, що цей вірус спричиняв рак у людей, доведено не було. По-перше, SV40 виявляли як у людей, що отримали поліовакцину, так і у невакцинованих. По-друге, у людей, що народилися після 1963 року, коли до поліовакцини вже не входив SV40, також виявляли цей вірус. По-третє, епідеміологічні дослідження не показали підвищеного ризику появи раку в тих, хто отримав вакцину у 1955-1963 роках. Також SV40 більше ніколи не виявляли у вакцинах після 1963 року, тож немає підстав стверджувати, що вірус досі до них додають.