«Як найкраще можна охарактеризувати результати цих виборів? У групи “Ленинград” є пісня “Любит наш народ”. Можна вмикати цю пісню і дивитися результати з харківських дільниць».
Починаючи з листопада VoxUkraine у партнерстві з локальними ЗМІ проведе 12 онлайн-зустрічей з громадами різних міст України на важливі теми місцевого самоврядування. За підтримки медіагрупи «Накипіло» перша зустріч відбулась у Харкові.
4 листопада Геннадія Кернеса офіційно оголосили Харківським міським головою. Він переміг із результатом 60,34% (195 044 голосів виборців) і вже втретє став очільником міста. Загалом у місцевих виборах у Харкові 25 жовтня 2020 року взяли участь 323 218 людей (31,3% виборців) — це найнижчий результат порівняно з виборами 2015 і 2010 року.
Ми поспілкувалися із кандидатами на посаду міського голови про те, чому обрали Кернеса — навіть попри те, що він особисто не брав участі у передвиборчій кампанії через лікування COVID-19 у Німеччині, чому демократичні сили міста не можуть дійти згоди і об’єднати зусилля та як вони планують співпрацювати у наступні 5 років із новим складом міської ради.
У дискусії взяли участь кандидат на посаду міського голови від блоку Юлії Світличної «Разом» Ігор Черняк, кандидатка на посаду міського голови від партії Голос Олександра Нарижна та кандидат на посаду міського голови від партії Демократична Сокира Микита Соловйов. Модерував дискусію заступник головного редактора медіагрупи «Накипіло» Віктор Пічугін.
Подивитися запис дискусії можна за посиланням.
Головні висновки — Кернес своїм успіхом завдячує децентралізації (місто отримало більше коштів, тому він зміг зробити парки та інший благоустрій). Відповідно виросла й ресурсна база чинного мера. Альтернативні сили натомість не мають ні ресурсів, ні позитивного порядку денного, навколо якого вони могли б об’єднатися. Далі докладніше.
Про результати виборів
На думку Микити Соловйова, основна причина чергової перемоги Кернеса в тому, що в Харкові відсутня політична дискусія через тотальну зачистку інформаційного поля міста, підтримку з боку пенсіонерів (які активно взяли участь у голосуванні) та успішне просування іміджевих проєктів.
«Переважна більшість містян, незважаючи на регулярні проблеми з теплопостачанням, гарячим водопостачанням, несвідомі щодо реального стану інфраструктури. А от парки, у нас їх на п’ятачку чотири, — бачать всі. Є що показати гостям міста, є чим пишатися. Для харків’ян саме цей імідж міцного господарника і був вирішальним.»
Соловйов зауважує, що для побудови образу «міцного господарника» у Кернеса було багато часу, бо хоча його вперше обрали на посаду мера у 2010 році, формально він керував містом з 2006 року, коли був секретарем міськради. «Формально мером був Михайло Добкін, але він був номінальним керівником. Про це весь Харків знає.»
Ігор Черняк, відповідаючи на питання про заохочення молоді голосувати, говорить про те, що, по-перше, це питання, яке не сходить з порядку денного роками, а результату мало, а, по-друге, що молодь, навпаки, могла збільшити результат Кернеса.
«Саме серед молоді і виборців середнього віку Кернес і партія Кернеса мають велику підтримку. І те, що була низька явка і те, що голосували пенсіонери, призвело до того, що блок Кернеса отримав менше, ніж вони собі планували отримати.»
Він називає й іншу проблему цих виборів — захід партії Шарія до міськради і говорить про те, що це результат діяльності громадянського суспільства та журналістів за останні 5 років. «У нас немає незалежних засобів масової інформації. Навіть ті ЗМІ, які вважаються незалежними, під час виборів чи перед виборами займаються або відвертою джинсою, або починають підтримувати певних кандидатів.»
Що треба робити по-новому? На думку Черняка, перестати витрачати 90% часу і зусиль на те, щоб зробити, а 10% — на те, щоб розповідати про те, що зробив. Натомість, лише до 30% часу треба щось робити, а решту часу розповідати про це у більш примітивному, прийнятному для більшості форматі.
Олександра Нарижна вважає, що справа не тільки в тому, що за Кернеса голосували пенсіонери: «Кернес працює через школи, виховуючи нове покоління тих, у кого батьки його знають і підтримують.»
Вона каже про те, що до багатьох людей не вдалося достукатись через брак ресурсів. Наприклад, на телеканали та білборди можна було потрапити тільки якщо маєш особисті домовленості із командою Кернеса чи не рахуєш гроші. «Вночі клеїш плакат, а вранці комунальники вже все почистили.»
Про консолідацію зусиль. Чому не об’єднались?
Олександра Нарижна вважає, що навіть за об’єднання демократичних сил результат не змінився би — можливо, було б більше сил та ресурсів для передвиборчої роботи. Також постало питання, з ким об’єднуватись.
«Ми вийшли на вибори останніми, коли вже всі заявили про свою позицію, ще й тому, що наша команда не бачила в наших конкурентах тих лідерів, яких би ми хотіли підтримувати. Ми запропонували консолідуватись навколо нас. Але, напевно, зараз це не на часі.»
Ігор Черняк говорить про те, що для тих партій, які належать до демократичного сектору, Харків не є приоритетом, вони не розраховують на нього як на свою електоральну базу. Саме тому тут майже не відбувається нормального партійного будівництва. «Об’єднання демократичних сил — це фантомна мрія, у Харкові вона завжди була, але в моєму розумінні вона не є дуже реальною.»
Він додає, що для того, щоб займатися політичною діяльністю системно, потрібні значні медійні та фінансові ресурси, а люди, які представляють демократичні сили, як правило, таких ресурсів не мають.
«Маємо таке замкнене коло: чого дурні — бо бідні, чому бідні — бо дурні. Чому не заходять демократичні сили чи заходять із невеликою підтримкою? Тому що немає відповідної потужності. А чому немає потужності? Тому, що її ніде взяти. Це вже відбувається в Харкові не перший рік і не останній. І на сьогодні я не бачу передумов для того, щоб ситуація змінилася.»
Микита Соловйов зауважує, що у міжвиборчий період дуже мала кількість політсил веде спільну діяльність. Партії нашвидкуруч збирають під вибори якісь проєкти, і часу для переговорів та спільних дій не залишається.
Він говорить, що за відсутності місцевого порядку денного, єдиним фактором, який наразі може об’єднувати демократичні сили — це патріотична позиція та недопущення російського реваншу. Але цього недостатньо. Мають бути однакові чи схожі цінності, і знов-таки досвід спільної діяльності.
«Ми праволіберальна партія і послідовно відстоюємо ліберальні цінності. Якщо, наприклад, ЄС останнім часом рухається в бік консервативного порядку денного, то говорити про довгострокове об’єднання з ними нам складно.»
Що далі?
Попри перемогу Кернеса у мерських перегонах, від його політсили «Блок Кернеса» у міськраду зайшла рекордно мала кількість депутатів — тільки 34 людини (40% місць). Перший заступник Кернеса Ігор Терехов уже заявив, що вони готові до конструктивних домовленостей з іншими політсилами у міськраді.
«Нова міськрада вже не буде такою монолітною, як була раніше, коли рішення приймаються без обговорення і роль опозиції зводиться до кількох людей.» Ігор Черняк, який був депутатом у попередній раді, говорить, що 5 років працювати у тій атмосфері було складно. Зараз він, хоча і пройшов до нової міськради, ще роздумує над тим, чи варто продовжувати.
«У цілому я більше зосереджений на тому, щоб зайнятися професійною адвокатською діяльністю та продовжувати займатися волонтерством.»
Микита Соловйов зауважує, що осередок Демсокири в Харкові створювали не під вибори, і після виборів, навіть попри те, що політсила не пройшла в міськраду, вони не планують припиняти діяльність. «З моменту створення осередку майже 2 роки тому, ми навіть без мандату були доволі активні, провели більше 50 публічних акцій та брали участь у низці суспільно-політичних проєктів. Зупинятись не будемо.»
Олександра Нарижна також говорить про те, що Голос йшов на вибори з конкретною програмою, конкретною візією, з новим порядком денним для міста, і це треба впроваджувати. «У нас є потужний зв’язок із парламентською партією, ми маємо досвід громадської діяльності, знаємо, як адвокатувати питання. Навіть за минулої міської ради нам це вдавалося робити. Подивимось, що буде у новій міськраді.»
Захід організовано в рамках програми Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст заходу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
