Питання, чи рухається Україна у правильному напрямку, є комплексним та непростим. Хотілося б поділитися з читачами VoxUkraine своїми міркуваннями, що можуть допомогти проаналізувати поточний стан справ. Це мої власні думки як громадянки України та юриста, а не позиція мого роботодавця. Існує ряд маркерів, аналіз яких, з моєї точки зору, допоможе зрозуміти напрямок руху країни.
По-перше, це розвиток малого бізнесу та нових бізнесів (стартапів) з інтелектуальними інвестиціями. Це показник того, наскільки легко людина може реалізувати свій потенціал та наскільки держава надає підтримку втіленню нових ідей та технологій.
По-друге, я дивлюся статистику експорту та порівнюю її з іншими країнами. Обсяг та статті експорту (ресурси, товари, послуги, технології чи інші результати інтелектуальної праці) свідчать про те, наскільки конкурентоспроможний продукт виробляється у країні.
Незалежність та ефективність судової системи є показником відсутності корупції та створених державою можливостей для захисту прав та свобод громадян та підприємств. На цю тему раджу подивитися матеріали Ради Європи та Венеціанської комісії. Я також переглядаю результати опитування суддів у рамках проекту «Посилення незалежності, ефективності та професіоналізму судової влади в Україні» та шукаю в ЗМІ повідомлення про випадки притягнення до кримінальної відповідальності за посягання на незалежність суддів за ст. 376 Кримінального кодексу України.
Рівень розвитку туризму – це показник того, наскільки країна та її культура є популярними на світовому рівні, наскільки розвинена туристична інфраструктура, наскільки держава може забезпечити безпеку відвідувачів у межах своїх кордонів.
Незалежні медіа забезпечують розмаїття точок зору та об’єктивність висвітлення поточних подій та процесів, що відбуваються у країні, привернення уваги суспільства до актуальних проблем та шляхів їх вирішення.
Державне фінансування медицини та підтримка інновацій у сфері охорони здоров’я є індикатором того, наскільки держава піклується про тривалість та якість життя своїх громадян. На мою думку, державне фінансування медицини має зрости до середнього показника для країн ЄС – 8-10% ВВП.
Реформування освіти та її фінансування – це показник готовності держави робити довготривалі інвестиції у майбутнє.
Ставлення до людей з особливими потребами – чи присутня в країні інклюзивна освіта, інклюзивне працевлаштування та наскільки активно люди з особливими потребами включені до суспільного життя.
Активність громадянського суспільства є показником залучення суспільства до процесу прийняття рішень, рівня довіри до державних та недержавних інституцій, а також усвідомлення кожним громадянином свого впливу. Показниками активності громадянського суспільства є явка на виборах, кількість політичних партій, що створюються на підставі спільних цінностей, кількість громадських організацій у різних сферах.
Розвиток меценатства – це показник свідомого використання набутих матеріальних цінностей на благо культури, освіти та мистецтва.
Рівень екологічної свідомості є показником того, що суспільство не лише користується ресурсами, але й оберігає свою планету та з повагою ставиться до інших її мешканців. На мою думку, освітні екологічні програми варто впроваджувати вже у дитячих садках. Також необхідно на законодавчому рівні оновити норми утримання свійських тварин, скоротити чи заборонити виробництво одягу з хутра, цирків за участю тварин, використання одноразових виробів, виробів із пластику. Показниками розвитку екологічної свідомості для мене є місце екологічних питань серед проблем, які турбують українців, готовність моїх співгромадян робити свій внесок до збереження довкілля – сортувати сміття, скоротити споживання води та електроенергії, менше користуватися власним авто.
Нарешті, я завжди звертаю увагу на позитивні вібрації міст та настрій людей. Вібрацію міста відчуваєш щойно потрапляєш до нього: кольори, звуки, архітектура, культурні події, живе спілкування. Якщо ви відчуваєте гармонію з тією країною, в якій народились та живете, ця країна рухається в правильному напрямку. Настрій людей відчути також доволі легко. Зверніть увагу на те, як люди починають свій день. Скільки надії та сенсу у випитій у колі сім’ї чашці кави? Про що говорять ранішні випуски новин? Як часто усмішка торкається вуст людини, яка їде в громадському транспорті? Чим займаються люди після закінчення робочого дня? Скільки часу вони можуть присвятити власному розвитку, спілкуванню з дітьми та друзями?
Я бачу позитивні зміни в Україні за останні 5 років за перерахованими вище показниками. Людям притаманно хотіти більшого та у стислі терміни, але треба бути реалістами. Для мене надзвичайно важливими факторами є незворотність та послідовність змін та нарощування їх темпу.
Статтю підготовлено у рамках спільного проекту VoxUkraine та
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
