Особа без громадянства (ОБГ) не може легально працювати, офіційно володіти житлом або іншим майном, скористатися послугами банку, отримати від держави допомогу, звернутися до лікаря. Реєстри часто «не бачать» цих людей, а влада не помічає їхні проблеми та потреби.
Офіційні статистичні дані про про кількість людей без громадянства в Україні наявні за підсумками перепису 2001 року. Тоді Держстат ідентифікував 82.5 тис осіб, які не були громадянами жодної країни. Більшість із них прибули до України з інших колишніх республік СРСР та не могли отримати громадянство через прогалини в законодавстві. Переважно вони жили в Автономній Республіці Крим, Одеській, Донецькій та Дніпропетровській областях. Були випадки, коли люди не змогли обміняти радянські паспорти на українські.
Низку проблем з набуттям українського громадянства, які виникли у перші роки незалежності, вдалося вирішити. Особливо гострими були проблеми представників кримськотатарського народу, яких радянська вдала насильно депортувала до Центральної Азії. Багато представників цього народу народилися після депортації в Узбекистані або інших республіках СРСР. Вони зіштовхнулися із законодавчими перешкодами для отримання громадянства України. Ці проблеми були вирішені у відповідних законах (1, 2).
В 2014 році УВКБ ООН прийняв Глобальний план дій із завершення безгромадянства та запустив кампанію #Я існую (#I belong).
На глобальному рівні була створена Експертна група зі статистики осіб без громадянства, яка зібралася у 2019 році у Бангкокі з метою обговорення розробки Міжнародних рекомендацій зі статистики без громадянства. У роботі взяли участь представники статистичних офісів, міністерств з 16 країн Європи, Азії та Африки, УВКБ ООН, Фонд ООН у галузі народонаселення, а також регіональні комісії ООН. Державна служба статистики України бере активну участь у підготовці цих рекомендацій. Нещодавно робота цієї експертної групи була включена до мандату EGRIS.
У 2017 році офіційно зареєстрованих ОБГ налічувалось 6500 згідно з даними Державної міграційної служби України. Окрім офіційно визнаних ОБГ є ще незадокументовані мешканці та ті, що знаходяться під ризиком безгромадянства.
За оцінкою УВКБ ООН, станом на 2020 рік в Україні проживають близько 40 тисяч осіб без громадянства та осіб під загрозою безгромадянства. Більшість із них – це це члени ромських меншин, діти, народжені на непідконтрольній уряду території Донецької та Луганської областей, бездомні особи, люди похилого віку, які є власниками радянських паспортів (переважно у сільській місцевості) та засуджені особи.
Також, за оцінками УВКБ ООН, близько 60,000 дітей народжених на непідконтрольних уряду України територіях ще не отримали українське свідоцтво про народження. Без цього документа їм може загрожувати безгромадянство.
Ця проблема не є унікальною для України. УВКБ ООН повідомляє, що офіційно у світі 3.9 мільйонів осіб не мають громадянства однак, насправді їх може бути до 10 мільйонів.
Систематичний збір статистичної інформації про людей без громадянства – це проблема, яка поки не вирішена. Їхню кількість можна встановити під час перепису, проте є низка складнощів, які виникають під час підрахунку. При проведенні традиційного перепису дані можуть виявитися неповними з низки причин. Люди без громадянства часто не мають постійного місця проживання, переїжджають з місця на місце, тому переписувачі можуть не зафіксувати інформацію про них. Також люди без громадянства можуть сказати що вони є громадянами країни, бо вони так вважають. Оскільки у переписувачів немає способу перевірити це, інформація може виявитися некоректною. При проведенні перепису з використанням реєстрів, люди, які не мають документи та не числяться у реєстрах, не будуть враховані.
У перепису, який має відбутися в Україні у 2023, заплановано, що в графі «громадянство» анкети будуть містити варіант відповіді «без громадянства».Щоб забезпечити належних облік людей без громадянства, під час проведення пробного перепису у 2019 році Держстат залучав представників ромських меншин у якості модераторів. До цього пробного перепису були залучені модератори-представники цих меншин, що дало позитивний психологічний ефект. Респонденти – представники національних меншин завжди відчиняли двері, привітно та охоче давали відповіді на запитання.
Допомогти врахувати всіх людей, які живуть в Україні, може реформа децентралізації. Адже голови невеликих громад або старости сіл знають, хто живе у їхньому населеному пункті, та можуть допомогти своїм сусідам отримати громадянство. У містах ситуація складніша. Тим не менш, проблему можна вирішити – адже існує багато громадських чи благодійних організацій, які допомагають людям у скрутному становищі. Влада могла б спиратися на них.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний