Propaganda diary: огляд російської дезінформації в європейських медіа у квітні 2023 року

Польща

Польські медіа, які потрапили до моніторингу, залишаються лідерами за кількістю недостовірної інформації про Україну. Під час моніторингу 11 ЗМІ ми виявили 291 кейс дезінформації, які згрупували в 21 наратив. Найбільше кейсів було в наративах про нацизм в Україні (39 кейсів), контроль Заходу над Україною (37 кейсів), українських біженців (30 кейсів).

«Нацизм в Україні» продовжує бути одним із найбільш стійких наративів проросійської пропаганди в Європі. Причому для його просування здебільшого використовують фейки, що були актуальними до повномасштабного російського вторгнення: прославлення нацизму в українській освіті, культ Степана Бандери, якого називають «нацистським злочинцем», розправа з опозицією та російськомовним населенням в Україні, створення «нацистських батальйонів» у складі української армії. Також на тлі повномасштабного вторгнення з’явилися щонайменше два дезінформаційні повідомлення: заклики до європейських урядів припинити підтримку «нацистської держави» у війні з росією та звинувачення українських біженців у поширенні нацистських ідей у країнах ЄС. Зрештою всі фейки про нацизм ведуть до відвертої підтримки російської агресії: у рамках цього ж наративу лунають заклики до денацифікації України та заяви про неприпустимість перемоги «нацистської України» у війні.

«Війни в Україні не було б, якби Захід у широкому розумінні на чолі зі США активно та чесно приєднався до мирного процесу після успіху Володимира Зеленського на виборах у 2019 році», — такими словами в польських ЗМІ хотіли переконати читачів, що Захід винний у російській агресії. У межах наративу про контроль Заходу над Україною активно поширювали повідомлення, що Захід змушує Україну воювати, йти на ескалацію конфлікту заради послаблення росїї або випробування новітньої західної зброї. Ба більше, Захід звинувачували у планах щодо привласнення ресурсів України після завершення війни.

Оскільки Польща прийняла найбільше українських біженців, дезінформація про біженців часто є найбільш масовою саме в польських медіа. По-перше, у медіа спробували применшити масштаб проблеми та стверджували, що більшість українських біженців приїжджає із західних та центральних областей України, які начебто не відчули наслідків війни та мають достатньо ресурсів для забезпечення власного населення. Також біженців називали привілейованими особами, які зловживають допомогою країн ЄС та заважають Польщі піклуватися про власних громадян: мовляв, за 4 тижні польський уряд зробив більше для біженців, аніж за 7 років для поляків. По-друге, біженців демонізують: називають нацистами, злочинцями, терористами, які без будь-яких перешкод перетинають кордони ЄС.

Ще одним масовим наративом є «Польща прагне окупувати частину України» (17 кейсів), який складається з повторення фейків про загарбницькі плани польського керівництва. Особливо активно поширювали подібні вкиди на початку квітня, коли Володимир Зеленський був із візитом у Варшаві та наголошував на розвитку відносин із Польщею.

Словаччина

У результаті моніторингу 13 медіа у Словаччині ми знайшли 161 кейс дезінформації, що можна розподілити між 21 наративом. Найбільш масовими виявилися наративи про дискредитацію української влади (20 кейсів), контроль Заходу над Україною (16 кейсів), воєнні злочини, нібито скоєні Україною (12 кейсів).

Як і в попередні місяці, головним об’єктом дискредитації став Президент України. За словами пропагандистів у словацьких медіа, проти Президента незабаром почнеться народне повстання через продовження війни та падіння рівня життя. Ба більше, у Заходу начебто вже є «заміна» Зеленському — нинішній Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.  Для дискредитації влади також використовують вигадані новини: наприклад, фейк про «мультфільм від французьких аніматорів», у якому Зеленського називають наркоманом, маріонеткою та корупціонером, або «новина» про те, як у Верховній Раді пропонують заборонити зйомку на кладовищах для приховування військових втрат. Крім цього, у публікаціях продовжують посилатися на недостовірні джерела, як-от статтю Сеймура Герша, американського журналіста, який із посиланням на «анонімні джерела» розповів про $400 млн західної допомоги, розкраденої Офісом президента.

Для просування наративу про контроль Заходу над Україною використовують як старі, так і нові фейки, маніпуляції. Серед старих атак слід відзначити фейки про використання України як інструмента Заходах для послаблення росії, розпалювання війни Заходом заради збереження власної гегемонії у світі, Революцію Гідності, яку намагаються представити державним переворотом, організованим Вікторією Нуланд або іншими представниками США. Серед нових атак насамперед треба згадати слова угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана: мовляв, із фінансової точки зору України як держави не існує, оскільки всі її витрати фінансуються США або ЄС. Проросійські джерела використали цю цитату для підсилення аргументації про «зовнішнє управління Україною».

Наратив про воєнні злочини України здебільшого складався з безпідставних тверджень, що ЗСУ знищують цивільних на окупованих територіях. Зокрема в Бахмуті за допомогою підриву багатоповерхових будинків. Також поширювали фейк, що ракетні обстріли підконтрольних Україні міст — це «насправді» самообстріл за допомогою ракет ППО. У популяризації цього наративу європейським медіа допомагали американські проросійські джерела — наприклад, журналіст Ренді Кредіко, який розповідав про «терор цивільних» у Донецьку, або ексбоєць Інтернаціонального легіону, що перейшов на бік Росії.

У квітні на тлі очікування наступу ЗСУ поширювали наратив «Українська перемога неможлива» (11 кейсів). У рамках нього стверджували, що моральний дух українських захисників постійно падає, втрати ЗСУ перевищують російські, а сама українська армія незабаром розвалиться під тиском агресора. 

Угорщина

Ми промоніторили 14 угорських видань, знайшли 140 кейсів дезінформації та розподілили їх між 20 наративами. Найбільш поширеними стали наративи про виправданість російської агресії (22 кейси), історичні події (14 кейсів), воєнні злочини України (11 кейсів).

В угорських медіа виправдовували російську агресію за допомогою класичного набору російських пропагандистських штампів: небезпечність розширення НАТО як «загрози росії», необхідність захисту населення Донбасу від «геноциду», превентивний напад росії як відповідь на «підготовку України до захоплення Донбасу». Згадували й про розробку української ядерної зброї, про що нібито оголосив Зеленський на Мюнхенській конференції в 2022 році. Також класичним виправданням є закиди України в порушенні Мінських домовленостей. Для просування цього фейку зокрема маніпулюють коментарями про Мінські домовленості як «формату, який дозволив Україні підготуватися до війни з росією», які в різний час давали Ангела Меркель, Франсуа Олланд чи Петро Порошенко. Насправді жоден із цих політиків не заявляв про порушення Україною мирних умов.

Наратив про історичні події складався з фейків, мета яких — підірвати довіру до України, взяти під сумнів незалежність та суверенність України. Наприклад, укотре повторювали фейки про «історичну єдність братських народів» України, білорусі та росії, які мають жити в мирі. «Державний переворот у 2014 році», «волевиявлення народів Криму та Донбасу», «споконвічно російський Крим» — дезінформація, яка виникла ще в 2014 році, залишається такою небезпечною в угорських ЗМІ у 2023 році. Крім того, Україна відкрито називали штучною державою, історичні права на території якої мають різні держави, зокрема росія.

Щоб приховати власні воєнні злочини, російська пропаганда зазвичай створює «димову завісу», поширюючи безпідставні звинувачення інших країн. Так сталося і з угорськими виданнями: повторюючи за російськими ЗМІ, вони заявляли про відповідальність України за загибель цивільних та руйнування цивільної інфраструктури в окупованих територіях Запорізької, Херсонської, Донецької областей. Для емоційного впливу на аудиторію деякі автори наголошували на обстрілах цивільних під час свят, як-от Великодня, і тим самим вказували на «нелюдяність» українських військових.

Наратив «Європейські країни прагнуть поділити України» (10 кейсів) теж виявився масовим в угорському інформаційному просторі. Здебільшого головним «претендентом» на українські території називали Польщу, проте в деяких статтях також казали про загарбницькі плани Румунії або Угорщини щодо України. 

Чехія

У рамках моніторингу 12 чеських медіа за квітень ми виявили 125 кейсів російської дезінформації та 20 наративів. Найбільше повідомлень ми виділили в рамках наративів про дискредитацію української влади (26 кейсів), виправданість російської агресії (22 кейси), контроль Заходу над Україною (17 кейсів).

У наративі про дискредитацію української влади головним об’єктом інформаційних атак став Президент України. Обурені тим, що Володимир Зеленський та український народ стали лауреатами Міжнародної премії імені Карла Великого, проросійські медіа в Чехії вдалися до пропаганди. Зокрема називали Президента України «абсолютним провалом» та «американським королем», чия імперія нібито не розширюється, а звужується. Медіа підсумовують, що краще б нагороду віддали володимиру путіну, адже його імперія постійно «розширюється». В іншій статті стверджували, що Зеленський виконує «наказ Бориса Джонсона боротися до останнього українця». Тобто боротьба проти російської агресії представляє в пропагандистських медіа як виконання волі Заходу українськими лідерами.

Аби виправдати російське вторгнення, пропагандистські медіа в Чехії пишуть, що росіяни прагнули «захистити» самопроголошені «днр» та «лнр» від «геноциду» з боку України. Також медіа поширили заяву Дугласа Макгрегора, американського пропагандиста та полковника армії США у відставці, про те, що вторгнення рф виправдане, адже США впродовж 8 років «готували» українську армію спеціально для нападу на росію. Крім того, у статтях лунали звинувачення на адресу США й НАТО, які начебто беруть безпосередню участь у війні через постачання зброї Україні. 

Укотре чеські проросійські ЗМІ підігрівають наратив щодо так званого контролю Заходу над Україною. Декілька медіа пишуть, що «справжня» мета Заходу — знищити росію, а не захистити Україну. Інтернет-ресурси додають, що Вашингтон організував релігійний розкол в Україні. Для цього США нібито впливають на релігійну політику Україну через свого спеціального представника з питань релігійної свободи та Комісію з міжнародної релігійної свободи. Також одним із головних бенефіціарів війни називають американський бізнес, який незабаром має викупити всю власність в Україні, адже після війни Україна зможе лише у такий спосіб розрахуватися за величезні борги.

Аби посіяти недовіру Заходу до українців, пропагандисти знову говорять про нібито перепродаж Україною західної зброї (1 кейс). Медіа посилалися на так званого «іноземного найманця» зі США, який розповідає про українську «злочинну схему» з продажу західного озброєння. Для остаточної дискредитації України дезінформатори також поширювали наратив про індустрію «чорної трансплантології» (1 кейс), що начебто діє в Харківській області.

Німеччина

У 19 німецьких медіа ми виявили 74 кейси дезінформації та 25 наративів, які відповідають цим кейсам. Найбільше кейсів було в рамках наративів про Україну як терористичну державу (13 кейсів), українських біженців (8 кейсів), дискредитацію української влади (6 кейсів).

Вбивство Владлена Татарського, проросійського пропагандиста та колаборанта, у квітні стало основною подією, за допомогою якої в німецьких ЗМІ спробували сформувати образ України як терористичної держави. У медіа безапеляційно писали, що саме Україна причетна до вбивства, а США та ЄС начебто сприяли «виникненню» терористичної держави в центрі Європи. Також тероризм згадують у контексті діяльності «українських диверсійних груп на території росії» та вибуху на Кримському мосту в жовтні 2022 року. Можна зустріти і прогнози, що, мовляв, майбутній український наступ обов’язково супроводжуватиметься зростанням терористичних атак. Також у цих інформаційних атак є й практичне застосування: пропагандисти закликають визнати Україну терористичним режимом або спонсором тероризму.

Незважаючи на орієнтацію на німецьку аудиторію, у квітні німецькі ЗМІ поширювали більше фейків та маніпуляцій про українських біженців в інших країнах ЄС. Наприклад, у публікаціях писали про те, що Польща та країни Балтії «шоковані» поведінкою українців, які не бажають вивчати іноземну, поважати місцеві традиції та працювати. Загалом українських біженців називають привілейованими порівняно з біженцями з інших країн, оскільки вони нібито отримують більше допомоги та уваги. Також біженців звинувачують у тому, що безконтрольний потік мігрантів призвів до зростання кількості злочинців, терористів на території ЄС. Таким чином, у пропагандистських матеріалах прийняття українців біженців називають «антиєвропейським актом».

Складовою наративу про дискредитацію української влади є твердження «влада готова воювати до останнього українця». Цього разу в медіа вигадали, ніби посол України у Великій Британії Вадим Пристайко підтвердив прагнення України боротися до останнього українці. Ба більше, у статтях можна було помітити фейки про те, що українська влада готова «торгувати» територіями: наприклад, повернути Крим в обмін на окупацію Польщею західних областей України. Уже традиційними стали звинувачення України у надзвичайному рівні корупції: мовляв, навіть представники ЄС визнали, що західна допомога не використовується за призначенням та не досягає українських громадян. 

Також у квітні в німецьких медіа набули поширення такі наративи: українська армія здійснює воєнні злочини (6 кейсів), європейці масово виступають проти надання зброї Україні (4 кейси), в Україні переслідується православна церква (4 кейси).

Італія

За квітень ми виявили 141 кейс дезінформації у 13 італійських медіа. Усі кейси ми розділили на 25 наративів, найбільші з яких — це війна росії з НАТО або «колективним Заходом» (14 кейсів), контроль Заходу над Україною (14 кейсів), Україна — терористична держава (13 кейсів).

Щоб виправдати низку військових поразок рф та затягування війни, проросійська пропаганда поширює наративу «Росія воює з НАТО або із Заходом, але не з Україною». Для доказу цього вказують на залежність України від західних військових постачань та стверджують, що ЗСУ жодного дня не протрималися б без цієї підтримки. Також у хід йдуть відверто вигадані історії: про те, що всі операції ЗСУ плануються в штабах НАТО, про присутність кадрових американських військових у лавах української армії або про те, як ракетним ударом росія знищила «таємний бункер із офіцерами НАТО» у Львівській області. За словами дезінформаторів, ціль «війни Заходу проти росії» — не лише послаблення росії, але й поділ і окупація російських територій.

В італійських медіа, які потрапили до моніторингу, впевнені, що російсько-українська війна була спровокована США для ізоляції Європи від Росії. Крім того, контроль Заходу над Україною розглядають і в контексті американсько-китайського протистояння: мовляв, США скористаються Тайванем так само, як і Україною, тобто як інструментом для послаблення суперника. Продовження війни, на думку пропагандистів, вигідне західним банкірам та транснаціональним корпораціям, які становлять основу «глибинної держави» у США та прагнуть максимізувати прибутки. Водночас у рамках наративу поширюють апокаліптичні прогнози, що «проксі-війна Заходу в Україні» може обернутися ядерною війною.

Як і в німецьких ЗМІ, в італійських теж використовували вбивства Владлена Татарського та інших російських пропагандистів як привід для звинувачення України в терористичних діях. Також нерідко цитували представників росії, як-от кремлівського прессекретаря Дмитра Пєскова. Той заявляв, що Україна займається тероризмом ще з 2014 року. Наратив про тероризм часто намагаються пов’язати з наративом про контроль Заходу над Україною — нібито всі «теракти» Україна здійснює за вказівкою США або інших західних країн.

У квітні італійські медіа поширювали й наратив «Україна загрожує ядерною катастрофою» (6 кейсів). Перший фейк у рамках цього наративу — передача Британією уранових снарядів Україні, що начебто призведе до катастрофи, подібної за масштабами до Чорнобильської трагедії. Другий же фейк пов’язаний із обстрілами Запорізької АЕС, в яких проросійські джерела звинувачують українських військових.