Rada Report Challenge: Навіщо Депутатам Звітувати

За перші півроку 54 народні депутати (13%) подали звіт про свою роботу для ініціативи Rada Report Challenge. В червні VoxUkraine та Chesno знову запропонували зробити звіт за останній квартал (з 1 квітня до 30 червня 2015 року) роботи в парламенті. 30 депутатів вже відгукнулись. У Верхровній Раді з’являються принципово нові політики, які працюють для виборців не лише перед виборами, голосуються визначні реформаторські закони, але “темне минуле” багатьох депутатів не дає остаточно відірватись від «кноподавства», нечитання законів перед голосуванням за них, неповаги до регламенту, корупції.

Чи нова Нова Рада?

Нова Верховна Рада працює понад 8 місяців. Зрозуміти, наскільки Рада дійсно «нова» – непросто. Ряд громадських активістів, які зіграли роль першої скрипки у поваленні попереднього режиму, ввійшли в цей парламент, щоб змінювати державу вже в іншій ролі. За цей час, їх спіткали як підйоми – в створенні коаліції, в успішних голосуваннях та протестах проти порушення регламенту, так і розчарування – низька заробітна платня (як у порівнянні з сусідніми країнами, так і в порівнянні з попереднім заробітком) та заощадження, що вже закінчуються, втрата помічників, знесилених боротьбою з бюрократією, а також – вир популістських голосувань, в яких окремі депутати не змогли протистояти більшості.

Натхненні бажанням висвітлити нове покоління політиків – більш компетентних, націлених на реформи та на виконання обов’язку, покладеного на них громадянами – 6 грудня 2015 VoxUkraine розпочали ініціативу Rada Report Challenge, в якій запросили народних депутатів зробити звіт за перший місяць роботи в Парламенті, щоб продемонструвати людям, що фундаментальні зміни дійсно відбуваються – або, принаймні, перевірити цю гіпотезу.  Перший звіт отримали того ж дня від Ганни Гопко, Фракція політичної партії «Об’єднання «Самопоміч». Крім свого звіту – вона закликала всю першу п’ятірку партії зробити те саме.

За період з січня по квітень, 54 народні депутати підготували звіти. Це 13% загальної кількості депутатів на той момент. Ряд депутатів продовжили звітування на регулярній основі (Ганна Гопко – 7 звітів, Олена Сотник – 7 місячних звітів, Єгор Соболєв – 6 місячних звітів, Дмитро Добродомов – 5 місячних звітів, Олександр Опанасенко – 5, Сергій Лещенко – 3 місячні та квартальний звіт,  Анатолій Дениченко – 4, Лілія Гриневич, Вікторія Сюмар, Олена Пташник, Ірина Суслова, Григорій Немиря, Вадим Івченко, Сергій Лабазюк – зробили по 2 звіти).

Загалом, найактивніше звітували представники Об’єднання Самопоміч – 17 звітів (55% від фракції). Блок Петра Порошенко  надав 15 звітів (10% від фракції), Народний Фронт – 6 звітів (7%), Позафракційні депутати – 5 (12% від групи), ВО “Батьківщина” надали 5 звітів (26%), Група “Економічний розвиток” – 3 (14%), Партія Олега Ляшка – 1 звіт (5%), Група “Воля Народу” – 2 (11%).

22 депутати з тих, хто надав звіти пройшли по мажоритарній системі, 32 – по партійній.

В червні VoxUkraine та Chesno знову запропонували зробити звіт за останній квартал (з 1 квітня до 30 червня 2015 року) роботи в парламенті. 30 депутатів вже відгукнулись.

По інформації, яку ми отримали у звітах поки не можна робити висновки про те, чим особливі депутати, які роблять звіти.  Напевно можна сказати про їхню більшу відкритість. Але, на приклад, не можна сказати, що депутати, які здають звіти є найбільш дисциплінованими. Якщо виділити 5 зважених груп депутатів за відвідуваністю (5 – 98 – 100%, 1 – від 0 до 59%), то виявиться, що найкраще звітує група 2 (від 60 до 80% відвідувань). Окрім того, деякі з тих, хто подали звіти вже були в попередніх скликаннях, хоча переважна більшість, все ж, нові.

Що можна напевно сказати про новий парламент

Партійна система знаходиться в зародку. Як і раніше, українці обрали новий парламент керуючись, в більшості випадків, симпатією до лідера партії чи до інших публічних членів, аніж програмою партії. В партій немає зрозумілої політичної ідеології і мало хто системно розвиває регіональну мережу.

Далеко не всі депутати змінюють старі звички. Є депутати, які “кнопкодавлять”, та пропускають засідання. Вже по передвиборчим програмам було зрозуміло, що популізм залишиться (див. аналізи програм [1],[2],[3]).

Процедури прийняття рішень працюють неефективно. В якості прикладу можна навести  як нещодавнє голосування за Закон 1558-1 «Про реструктуризацію зобов’язань по кредитах в іноземній валюті», так і одні з найперших  голосувань за склад уряду, призначення голів комітетів, прийняття нового бюджету, а також порушення регламенту при прийняті закону про РНБО, та багаточисельне прийняття поправок з голосу.

Якість прийнятих рішень та аргументів/запитань на публічних виступах викликає сумніви і щодо налаштованості нового парламенту на реформи і щодо компетентності депутатів. Показові приклади – прийняття бюджету ([1],[2],[3]), зміни до податкового кодексу та “поховання” пенсійної реформи. Питання, які парламентарі ставлять на відкритих зустрічах нерідко вражали некомпетентністю (приклад – питання під час одного з виступів Голови НБУ, проаналізовані VoxUkraine).

Між законодавчими ініціативами Президента, Уряду та Парламенту немає скоординованості, як немає необхідної одностайності для прийняття ключових законів. Наприклад, за перші півроку діяльності нового парламенту з 451 ухвалених проектів законів 81% було ініційовано саме народними депутатами, 74 % законодавчих ініціатив Президента (26 з 35 документів), внесених до Парламенту – було результативно проголосовано, а серед ініційованих Кабінетом Міністрів України проектів законодавчих актів було схвалено лише 35 % (56 із 159 документів). Це свідчить про те, що Президенту – голові найбільшої партії – частково вдається “продавити” рішення, в той час як Уряд, який має бути основним рушієм реформ – не може конкурувати у політичній боротьбі і програє…з втратами для населення.

Чому так важливо, щоб народні депутати звітували, або Що ми можемо зробити для розвитку політичної культури в Україні

Законодавчі зміни, які б допомогли очистити парламент від політичної корупції, через більш прозоре фінансування партій, чи стягнення за серйозні порушення, зменшення депутатського корпусу, збільшення компенсації для народного депутата (наприклад, через зменшення кількості депутатів), голосування за відкритими списками – не відбуваються.

З діяльності депутатів ми здебільшого пам’ятаємо про резонансні голосування, прогули та «кнопкодавство», але набагато менше ми знаємо про успіхи кожного окремого депутата.

Згідно із чинним законом «Про статус народного депутата України», ключові завдання депутата полягають в наступному:

• вироблення законодавчих ініціатив та знаходження підтримки для них серед колег;
• робота над законопроектами та рішеннями Ради в парламентських комітетах, в депутатських фракціях (групах) або слідчих комісіях;
• подання депутатських звернень та запитів зі своїми вимогами або пропозиціями до державних органів, будь-яких організацій, здебільшого з метою контролю за виконанням законодавства;
• звітування перед виборцями, розгляд звернень, вивчення громадської думки, потреб і запитів виборців;
• робота у виборчому окрузі, включаючи підтримку постійної двосторонньої комунікації з виборцями.

В той час як інформаційний простір насичений інформацією про законодавчу активність парламенту загалом та окремих фракцій зокрема, моніторингом прогулів та кнопкодавства – набагато менше ми знаємо про сутність поправок, які «продавлюють» депутати, їхню міжнародну діяльність, депутатські звернення та запити, фінанси, роботу помічників, громадську діяльність депутатів.

Перелік законопроектів та поправок, які подаються народним обранцем у порядку законодавчої ініціативи, можна знайти на офіційному веб-порталі Верховної Ради. Також важливо знати, які саме результати очікуються у разі прийняття поданих законопроектів або поправок, що останні можуть змінити у житті українців і до яких позитивних змін привели депутатські запити та звернення.

Менш публічною частиною депутатської роботи завжди була «кухня» обговорення законопроектів та прийняття рішень, тобто робота в комітетах, а також у депутатських фракціях і групах. Оскільки доступ громадськості до засідань комітетів, а особливо фракцій, доволі обмежений, то для об’єктивної оцінки персонального внеску депутата у процес прийняття рішень важливою є інформація, які суспільно значимі питання були порушені депутатом на засіданні, долю яких законопроектів вдалось змінити.

Щонайменше п’ять робочих днів на місяць виділяється народним обранцям на роботу з виборцями, з якими парламентарії зобов’язані підтримувати зв’язок через організацію зустрічей, проведення особистого прийому, розгляд звернень тощо – у своєму окрузі або в окрузі, визначеному фракцією. Відповідно, для того, щоб громадськість розуміла підсумки цієї взаємодії, їй потрібна інформація про кількість розглянутих звернень, проведених зустрічей, прийомів громадян, а головне – зміст вирішених питань і видимі зміни.

Водночас, для більш ефективного взаємозв’язку народного обранця із громадськістю очікується актуальна інформація з іменем та контактними даними помічника-консультанта депутата, що відповідає за взаємодію парламентарія з мас медіа, за його законотворчість, а також за комунікацію із громадянами.

Вагомою складовою діяльності частини українських депутатів є міжнародна діяльність або співпраця із громадськими об’єднаннями. Окремі депутати докладають чимало зусиль задля налагодження міжнародних відносин та покращення іміджу України, «боротьбі за реформи» поза Парламентом тощо.

Про свої сесійні та позапарламентські досягнення народні обранці час від часу зазначають у звітах на офіційному веб-порталі Верховної Ради. Наразі такі звіти оприлюднюються лише за власною ініціативою окремих представників Парламенту. Втім, у розміщених звітах бракує інформації про фінансові витрати, які пов’язані з виконанням депутатських повноважень, зокрема інформації  про те, на які потреби та в якому розмірі витрачаються кошти, які щомісяця видаються депутатам та еквівалентні заробітній платі парламентаря. Ці кошти виділяються з держбюджету протягом всього строку виконання депутатських повноважень як цільові, однак ніякого обліку витрат, навіть внутрішнього для Апарату ВРУ, не вимагається, не кажучи вже про оприлюднення звітності про витрати у загальнодоступних джерелах. Для порівняння, у Великобританії відшкодовуються фактичні витрати парламентарів, пов’язані з роботою, після пред’явлення ними підтверджуючої документації – відповідні суми та статті витрат кожного депутата публікуються в мережі Інтернет як відкрита інформація.

Регулярне зведення та оприлюднення цієї інформації, після кожної парламентської сесії, дозволить громадянам отримувати всебічну картину роботи парламентаріїв у Раді та поза нею і, що важливо, – у персоналізованому звіті від кожного депутата із власними оцінками докладених зусиль. Тоді як законотворці зможуть продемонструвати якість своєї роботи, самокритично та відкрито підбити її підсумки, і цим самим засвідчити новий рівень відповідальності Верховної Ради в цілому, як Парламенту нової генерації.

Епілог

Регулярна індивідуальна звітність, яка пропонується в ініціативі Rada Report Challenge – це зручний інструментарій для народного депутата, який допомагає стати зрозумілішим для виборця, надати власну оцінку своїм здобуткам, поширити достовірну інформацію про свої ініціативи та роботу.

Цінність звітів для громадянина – у персоналізованій і всебічній інформації, яку здебільшого не знайдеш у відкритих джерелах, зібраній в одному місці.  Така збірка звітів надає можливість дізнаватися про результати роботи кожного депутата у стінах Верховної Ради та за її межами, дозволяє порівнювати народних депутатів, налагоджувати взаємодію з ними та відстежувати їхню політичну траєкторію.

З точки зору підвищення політичної культури – це спосіб включення громадян у політичний процес та в процес прийняття рішень, метрика відкритості парламенту, механізм, який створює політичну та партійну «історію» і, разом з тим, перепони для появи комерційних політичних проектів, що виникають нізвідки.