Починаючи з 18 березня, більшість держав Європейського Союзу та НАТО активно висилають російських дипломатів зі своїх територій. Латвія та Естонія зробили більше — закрили російські консульства. Таким чином станом на 7 квітня додому повернулися 433 російські представники.
Масове вислання дипломатів — це не стільки акт солідарності з Україною, в яку вторглася і яку нищить росія, а демонстрація того, що світ починає розуміти, що будь-які відносини з агресором — це підживлення зла. Проте, щоб зупинити злочини росії, наразі цього недостатньо. Потрібно скасувати візи, дозволи на проживання та вислати додому усіх росіян.
Український дипломат, міністр закордонних справ України (2007−2009) Володимир Огризко пояснює, що російське дипломатичне представництво за кордоном — чи то посольство, чи постійне представництво у міжнародній організації чи консульство — це, зазвичай, перенесений назовні офіс російських розвідслужб: КГБ, ФСБ, СЗР та інших. І лише невеликою частиною цього офісу є люди, які насправді мають виконувати дипломатичні або консульські функції.
«Залежно від країни у межах російського посольства кількість шпигунів сягає 70-80% і лише 20% — це дипломати, які виконують свої безпосередні функції», — зазначає Володимир Огризко.
Пояснення, для чого це росії, дуже просте. росія хоче знати політичні таємниці, переймати чужі надбання, а також ліквідовувати тих, хто собі дозволяє собі казати щось не те про росію. Проте, зі слів українського дипломата, важливо розуміти, що навіть якщо російським шпигунам вдається щось викрасти, то часто зрештою вони це зовсім не використовують. Бо не здатні.
Чи знають держави про діяльність псевдодипломатів на своїх територіях? Звісно, знають. Володимир Огризко наводить приклад: є людина, яка акредитована росією при ООН, і вона не з’являється у Секретаріаті ООН частіше ніж раз на пів року. Стає очевидно, що вона приїхала зовсім не працювати у цьому Секретаріаті.
«Держави слідкують за такими персонажами, відслідковують їхні зв’язки, шукають, на кого він/вона намагається виходити, тобто проводять звичайну контррозвідувальну діяльність із виявлення тих шпигунів, які, можливо, уже завербовані і чекають завдань, або ж дивляться за тим, щоб ці так звані “дипломати” не вербували інших. Така собі гра у “кішки-мишки”. У той момент, коли гра перестає бути потрібною, відбуваються такі заходи, як колективне вислання “дипломатів” додому», — зауважує ексміністр.
Політична акція з вислання дипломатів, яку ми бачимо цими днями, — дуже показова. Але важливо на цьому не зупинятися і йти далі. Варто не тільки продовжувати зводити до нуля дипломатичну присутність держави-вбивці, а й взагалі переглянути ставлення до росіян як таких. Адже росіяни, як і громадяни будь-якої держави, поза своєю домівкою представляють її цінності, культуру та світогляд. Чи треба світу поширення світогляду вбивць?
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
