Руслан Марков, провідний радник із питань сільського господарства команди Mercy Corps в Україні, дав розлоге інтерв’ю про стан і перспективи відновлення агросектору. Він розповів, як війна вплинула на фермерів, як розвивається підтримка з боку держави та міжнародних організацій, а також про виклики, що стоять перед експортом української агропродукції та адаптацією до кліматичних змін.
Агросектор — точка відновлення
«На мій погляд, саме сільське господарство в більшості випадків є точкою відновлення сільських громад. Бо там і до війни було не дуже багато іншого бізнесу», — зазначає Руслан Марков.
Він підкреслив, що в регіонах, де тривають бойові дії, говорити про відновлення ще зарано: «Багато сільськогосподарських земель не розміновані. Держава будує фортифікаційні споруди, наші Збройні Сили боронять землю».
Водночас у деокупованих районах — Херсонської, Миколаївської, Сумської, Харківської областей — аграрії відновлюють виробництво. «Фермери почали працювати буквально з перших днів, як тільки це стало можливим», — каже Марков.
Дякуємо Олегу Іванову, аналітику «Вокс Україна», за підготовку матеріалу на основі інтерв’ю з Русланом Марковим.
Дрібні фермери — в найскладнішій ситуації
«Якщо мова йде про великі агрохолдинги, які тільки частково втратили доступ до своєї землі, які змогли зберегти більшу частку парку сільськогосподарської техніки, втримати від міграції свій персонал, які можуть відновити доступ до ринків збуту своєї продукції, то, звичайно, вони відновилися дуже скоро». Натомість, зазначає Марков, «сегменту малого та середнього бізнесу було найважче».
«Землю евакуювати неможливо. Тварин — теж дуже важко. А ще багато хто втратив усе: і техніку, і будівлі, і доступ до ринків збуту». Він наводить приклади сіл, де ситуація виглядає як після армагедону: «Жодної вцілілої будівлі, жодної одиниці техніки — усе зруйновано». Крім того, «вони втратили доступ до ринків збуту. Бо дуже часто вони були орієнтовані на збут продукції в сусідні великі міста. І якщо там пройшла війна, то там дуже часто і населення зменшилося, купівельна спроможність зменшилася».
В таких умовах підтримка ззовні — єдина можливість для відновлення.
Державної допомоги критично не вистачає
«Втрати сільського господарства від війни непорівнянні з обсягами наявної державної допомоги», — констатує Марков. «Та допомога, яку держава має можливість надати, є абсолютно недостатньою». Він проілюстрував ситуацію так: «Збір заявок на отримання держвної допомоги через Державний аграрний реєстр іноді триває добу, іноді декілька днів. І за ці декілька днів весь той ресурс, який держава має на цю програму, вичерпується».
Водночас Марков відзначає роботу уряду: «Віддамо належне Міністерству аграрної політики — вони знаходять можливості думати про майбутнє». Але додає: «реалії такі, що цієї допомоги екстремально не вистачає. Критично не вистачає».
Програма Mercy Corps — комплексний підхід
Програми Mercy Corps охоплюють як мікробізнес, так і малий та середній бізнес. Кому надається підтримка? «Якщо мова йде про мікрофермерів, які постраждали від війни і не можуть відновитися без зовнішньої допомоги, то тут середній розмір нашої допомоги складає еквівалент 3000 доларів США, що є досить вагомим ресурсом».
Крім того, він додає: «Ми дивимось на аграрний бізнес як на точку відновлення сільської громади… І дуже часто, коли у нас одночасно впроваджуються і великі проєкти з бюджетом 75 – 150 тисяч доларів, і декілька десятків малих проєктів відновлення діяльності домогосподарств, особистих селянських господарств, то в комплексі ми бачимо відновлення життя громади».
Мета такої підтримки очевидна: «Відновлення агробізнесу буде сприяти розвитку інших дрібних бізнесів на території цієї громади та допомагати відновитись громаді в цілому — через додаткові доходи, які отримують мешканці цієї громади. Через доступ до послуг, які надавало це господарство. Через податкові надходження в бюджет місцевої громади. Через створення або відновлення, або збереження робочих місць».
Географія проєктів широка: «Фактично охоплює всю територію тих регіонів, які постраждали від війни»: від Чернігова до Одещини. Особливий акцент — на найбільш постраждалих регіонах: Харківщина, Донеччина, Запоріжжя, Херсонщина, Миколаївщина.
Вплив кліматичних змін
«Клімат дуже змінюється, війна це лише посилила. Руйнування Каховської ГЕС боляче вдарило по зрошенню на півдні», — зазначає Марков.
Він пояснив, що найбільше страждають так звані просапні культури — соняшник і кукурудза: «У південних регіонах фермерам було вкрай складно минулого року».
Адаптація — єдиний шлях: зрошення — питання номер один. Друге — підбір культур і сортів, які краще витримують зміни клімату. І ще — адаптація технологій вирощування.
При цьому Марков бачить і нові можливості: «Через кліматичні зміни ми скоро побачимо нетипові для України культури».
Виклики для експорту
Експорт української агропродукції стикається з низкою проблем. «Європа дуже сильно допомагає у збільшенні нашої обороноздатності, у наповненні нашого державного бюджету. Але обмежує доступ наших сільгоспвиробників до власних ринків», — говорить Марков.
Він закликає до створення українського аграрного лобі на рівні ЄС: «Треба говорити з європейськими депутатами. І треба говорити з європейськими фермерами. Треба пояснити їм, чому саме це важливо для України — продавати свою сільськогосподарську продукцію».
І додає ще одну важливу думку: «Ми продаємо переважно сировину. Ми не продаємо товари з доданою вартістю… Якщо є обмеження щодо кількості, нам треба йти у збільшення вартості. Тобто через додану вартість — продукти переробки, продукти глибокої переробки».
Фото: depositphotos.com/ua
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
