Санкції на російську нафту будуть болючими для Росії, але не надто болючими – для ЄС

Перш ніж почати лякати світ ядерною зброєю, Путін використовував як геополітичну зброю нафту та газ. Росія перекривала (чи погрожувала перекрити) енергопостачання цілим країнам, якщо вони не виконуватимуть накази Москви. У новітній історії Україні газ перекривали у 2006 та 2009 роках. Якщо поглянути на це з сьогоднішнього дня, шокує, що Німеччина та інші країни ЄС забули про цей нахабний шантаж і тепер підвішені на російському гачку у поворотний момент історії. Росія може бомбити міста у Європі та не очікувати практично жодної реакції від ЄС, тому що Євросоюз надто залежить від російських енергоносіїв. Один із російських економістів стверджує, що навіть якби Росія окупувала Фінляндію, Європа все одно купувала б російський газ.  

Купувати енергоносії у Росії чи інших режимів, які вбивають невинних людей, – аморально. Однак ще гірше те, що обсяг постачання нафти та газу до ЄС абсурдно великий. Андріус Кубілюс, депутат Європарламенту,  пише, що денний обсяг купівлі нафти та газу з Росії еквівалентний видачі Путіну 100 нових танків – удвічі більше, ніж українська армія може знищити за день.

Уряд США наклав санкції на імпорт енергоносіїв з Росії та закликав інші країни зробити те саме. Якщо ЄС та Китай приєднаються до санкцій, занепад російської економіки буде дуже швидким, що змусить Путіна припинити агресивну війну проти України та домовлятися про мир. У цьому випадку відбудеться тимчасовий сплеск цін на нафту, який можна пом’якшити за рахунок нафти, яка наразі зберігається в танкерах, крім того, країни Перської затоки можуть доволі швидко наростити видобуток. Інший варіант – це запровадження програми “нафта/газ в обмін на продовольство”, щоб доходи від експорту енергоносіїв можна було витратити лише на гуманітарні товари.

Однак, це малоймовірний сценарій. Фото все більших руйнувань в Україні – Росія розбомбила пологовий будинок у Маріуполі убивши матерів та немовлят – скоріше за все приведе до бурхливих протестів у європейських країнах та змусить уряди відмовитися від російських енергоносіїв. Інші країни можуть звертати менше уваги на моральні аспекти й продовжувати купувати російські нафту та газ. Однак навіть у цьому сумнішому, але більш реалістичному сценарії, Росія заплатить високу ціну.

По-перше, багато людей вважають, що нафта – це однорідний продукт, але це не зовсім так. Нафта може бути важкою і легкою, солодкою чи кислою. Перехід з однієї на іншу вимагає певних інвестицій у нафтопереробні потужності.

По-друге, нафту потрібно доставити від свердловин до покупців. Нафтопроводи від Росії до Європи (вони перекачують незначну частку російської експортної нафти) не можна переспрямувати. Танкери, які курсують між портами Росії та ЄС, можна використовувати для транспортування нафти до неєвропейських країн, але доставка нафти з Росії до Китаю чи Індії займе набагато більше часу (особливо якщо Суецький канал буде недоступним), таким чином обмеживши обсяги перевезення нафти. Перевезення залізницею дорожче, і також потребує певного пристосування.

По-третє, Росія звикла бути монополістом для великої кількості дрібних покупців. А у цьому сценарії вона зіткнеться з монопсоністом, тобто покупцем, який має владу на ринку. Наприклад, Китай уже купує російський газ дешевше, ніж Європа.      

По-четверте, контракти Росії з потенційними покупцями, скоріше за все, будуть укладені в основних валютах (доллар, євро), що робить цю торгівлю вразливою до фінансових санкцій. Навіть нещодавній контракт на постачання газу з Росії до Китаю встановлює розрахунки у євро.

Що станеться з ціною за такого сценарію? Якщо нафта взаємозамінна, як багато хто думає, світові ціни значно не зміняться, і Росія продовжить отримувати доходи від експорту нафти. Однак, якщо нафта не є такою взаємозамінною, буде значний розрив між ціною Urals (російської нафти) та іншими типами нафти, такими як Brent чи West-Texas. З ринкової ситуації видно, що має місце друга ситуація. Сумновідома купівля російської нафти компанією Shell відбулася зі знижкою 30 дол. на барелі.

Діаграма нижче показує, що такий розрив цін дуже нетиповий. Хто покриватиме цей розрив – у довгостроковій перспективі неясно, але зараз це російські виробники. Це означає, що російська воєнна машина матиме менше коштів.

Отже, Захід має значний важіль тиску на Росію навіть із помірними санкціями. З іншого боку, країни ЄС можуть працювати без російської енергії з помірними витратами. Зараз не час знову задовольняти Путіна. Час нарешті протистояти Путіну та використати міцну переговорну позицію, щоб принести мир до Європи та захистити глобальну безпеку.