Один із відомих наративів російської пропаганди — «санкції не працюють» і «взагалі неефективні». І справді: попри понад 25 000 різних санкцій (більшість із яких спрямовані на економіку), росія не просто залишається життєздатною, а й спроможна вести найбільшу війну з часів Другої світової. Однак щоразу, коли мова заходить про перемовини, Кремль починає з вимог щодо зняття санкційного тиску. Це виглядає дещо підозріло: якщо «неефективні» обмеження «не працюють», то чому їх послаблення є настільки важливим?
Одне з пояснень цього феномена в економічній сфері є доволі простим: російська влада, зокрема Росстат, фальсифікує або приховує частину статистичних даних. Це один із інструментів пропаганди, що має створити образ «сильної та непереможної росії» (Plastun et al., 2024).
Утім, є одна сфера, де ми маємо справу з об’єктивними даними — це міжнародна наука. Наслідки дії санкцій проти російської академічної системи можна оцінити більш-менш точно. Ми зробили це в дослідженні Kozmenko et al. (2025) і коротко підсумовуємо результати в цій статті.
Міжнародні санкції проти російської науки охоплюють цілу низку обмежень: заборону на постачання обладнання та технологій, припинення участі в міжнародних проєктах і грантах, скорочення або заморожування фінансування, обмеження академічної мобільності, ускладнений доступ до міжнародних баз даних, а також перешкоди для публікації результатів досліджень тощо (Plastun, 2025).
У червні 2022 року США оголосили про припинення партнерських досліджень із росією, що фінансувалися з федерального бюджету (Ambrose, 2022). Міністри науки країн G7 зобов’язалися обмежити державну підтримку спільних проєктів за участі російських установ. Єврокомісія заморозила всі угоди з російськими партнерами та призупинила виплати за програмами Horizon 2020 і Horizon Europe (росія раніше брала участь у 138 проєктах і отримала 14 мільйонів євро). Німеччина негайно припинила всю спільну освітню та дослідницьку діяльність. Велика Британія відкликала фінансування з проєктів, пов’язаних із російськими організаціями, і заборонила нові формати співпраці. Нідерланди, Данія, Латвія, Литва та Фінляндія також заморозили академічні зв’язки, призупинили обміни та заборонили нові партнерства з росією та білоруссю (Upton, 2022a, 2022b). Аналогічно Норвегія скасувала конкурсні програми для спільних досліджень, Польща припинила співпрацю в усіх академічних секторах, а Канада закликала науковців уникати зв’язків із російською промисловістю.
У відповідь на продовження збройної агресії росії було призупинено низку міжнародних наукових співпраць на рівні окремих проєктів. CERN офіційно розірвав угоду про співробітництво з російською федерацією з листопада 2024 року. Європейське космічне агентство (ESA) також припинило спільну роботу з «Роскосмосом» над програмою ExoMars і місячними місіями Luna-25, Luna-26 та Luna-27. Ініціатива CREMLINplus, що фінансується ЄС, припинила партнерство з російськими учасниками. Массачусетський технологічний інститут (MIT) призупинив проєкт, присвячений розвитку західних околиць москви. Закриття двосторонніх наукових проєктів із росією також зафіксовано в Австралії та Німеччині (зокрема, йдеться про Німецький науковий фонд Deutsche Forschungsgemeinschaft і проєкт німецького телескопа eROSITA).
Корпоративний сектор також відреагував на ситуацію: транснаціональні компанії переглянули свої стратегії соціальної відповідальності й вивели НДДКР з росії, як зазначають Kharchenko et al. (2024). Провідні світові технологічні компанії запровадили корпоративні санкції в науковій сфері. Переважно у 2022 році свої наукові центри й лабораторії по всій росії закрили Dell Technologies (RFE/RL, 2022), Nvidia and Siemens, IBM, та SAP. У 2023 році свої активи в росії продала компанія Intel. Nokia закрила лабораторії у Сколково та Санкт-Петербурзі й офіційно вийшла з російського ринку.
Порушення на рівні ланцюгів постачання критично вплинули на закупівлю обладнання, реагентів і матеріалів для російських наукових установ. До початку повномасштабного вторгнення на початку 2022 року до 80 % тендерів на постачання наукового обладнання вигравали іноземні компанії, а залежність біомедичних наук від західних реагентів сягала 90%.
Значна частина дослідницького обладнання, що використовується в росії, надходить із європейських та американських лабораторій. За даними COMTRADE, у 2020 році приблизно 13,8% імпортованого наукового обладнання постачалося з Німеччини, ще 6,1% — зі США. Після вторгнення Європейський Союз запровадив обмеження на експорт окремих категорій технічного обладнання до росії. У відповідь великі компанії — зокрема Zeiss, Nikon і Thermo Fisher Scientific — повністю припинили або тимчасово призупинили постачання.
Найпростіший спосіб оцінити вплив санкцій на публікаційну активність російських науковців — це проаналізувати бібліографічні бази даних. Найбільшими й найвідомішими на сьогодні є Scopus і Web of Science (WoS). Наразі Scopus має більший обсяг, ніж WoS: 1,8 мільярда цитованих джерел з 1970 року, 84 мільйони записів, 17,6 мільйона авторських профілів, понад 25 тисяч активних назв видань і 7 тисяч видавництв (Elsevier, 2023). Покриття журналів у Scopus також більше, ніж у WoS (42 000 проти 34 200) і ширше за тематикою (включно з біонауками, гуманітарними дисциплінами тощо), що є важливим для порівняння. Контент обох баз значною мірою перетинається.
Період аналізу охоплює 2013–2024 роки (2013-й — останній рік перед окупацією Криму та створенням контрольованих росією так званих «ДНР» і «ЛНР»). У першій фазі російської агресії проти України (2014–2022) проти російської науки не запроваджували офіційних або системних санкцій. Натомість після початку повномасштабного вторгнення, у 2022–2024 роках, такі санкції запровадили. Дані зібрано станом на 1 травня 2025 року.
Від початку повномасштабної війни публікаційна активність науковців, афілійованих із росією, суттєво скоротилася порівняно з 2021–2022 роками. На рисунку 1 представлено динаміку ключових показників — кількості публікацій з афіліацією російської федерації, кількості цитувань і переглядів — за 2013–2024 роки. Варто зазначити, що на першому етапі війни, у 2014–2021 роках, кількість публікацій, цитувань і переглядів стабільно зростала. Пікового значення досягнуто у 2021 році — 137,5 тисячі публікацій; найбільше цитувань і переглядів зафіксовано у 2020 році (1 102 231 цитування та 3 619 050 переглядів).
Прикрий факт полягає в тому, що зростання публікаційної активності росії частково підтримували й українські науковці. Навіть зараз (літо 2025 року) ми виявили понад 80 українських учених, які досі значаться в складі редакційних колегій російських журналів.
Рисунок 1. Ключові показники публікаційної активності, афілійованої з російською федерацією, за 2013–2024 роки
Джерело: Вбудовані інструменти Scopus і SciVal. Примітка: кількість цитувань показує, скільки разів було процитовано статті, опубліковані в певному році (тобто скільки цитувань вони згенерували)
Кількість публікацій з афіліацією російської федерації у 2022 році була на 14 % меншою, ніж у 2021-му, а в 2024 році — на 26%. У випадку з цитуваннями падіння було ще відчутнішим: у 2022 році їхня кількість зменшилася на 34% порівняно з 2021 роком, а у 2024-му — на 89%. Кількість переглядів статей у 2024 році скоротилася на 81% порівняно з 2021-м.
Варто пам’ятати, що між поданням рукопису та його публікацією минає щонайменше кілька місяців, тож частина статей, опублікованих уже після запровадження санкцій, могла бути подана значно раніше. Показник цитувань у SciVal відображає загальну кількість цитувань статей, опублікованих у певному році, незалежно від часу появи цитувань.
З огляду на середній темп зростання у 2013–2021 роках (13,3%), кількість публікацій у 2022 році мала б становити 155 814 замість фактичних 118 054, а у 2024 — 185 784 замість 102 434 (рисунок 2). Це означає, що до 45% (!) публікацій у 2024 році не були опубліковані через дію санкцій.
Рисунок 2. Фактична (помаранчева) та прогнозована (сіра) кількість публікацій, афілійованих з російською федерацією, за 2013–2024 роки
Джерело: вбудовані інструменти Scopus, SciVal та розрахунки авторів
Одним із найпомітніших (і цілком очікуваних з огляду на статус держави-ізгоя) прикладів є публікація тез доповідей на академічних конференціях, автори яких афілійовані з російськими університетами чи науковими установами: у 2022 році вона скоротилася на 57%, а у 2024-му — ще більше (див. рисунок 3). Наприклад, Journal of Physics Conference Series (Велика Британія) прийняв 5912 статей від російських науковців у 2021 році, 1023 — у 2022-му (Matthews, 2023), і лише 213 — у 2024-му (на 83% менше). Схожа динаміка спостерігається і в Conference Series: Earth and Environmental Science від Institute of Physics (також Велика Британія): у 2021 році — 5712 робіт, у 2024-му — лише 68.
Таке падіння відбулося через різні фактори — як безпосередні (наприклад, Institute of Physics офіційно заявив, що не прийматиме роботи з російських або білоруських установ), так і опосередковані (західні інституції не можуть отримати оплату з росії або білорусі; російські науковці не можуть отримати візу або побоюються виїжджати).
Рисунок 3. Кількість матеріалів конференцій авторів, афілійованих із російською федерацією, у 2000–2024 роках
Джерело: вбудовані інструменти Scopus
За результатами галузевого аналізу, найбільші втрати академічної активності у 2022 році (понад 40% зниження кількості публікацій) зафіксовано в енергетиці, науках про Землю та планети, а також в екології. У фізиці та астрономії після початку вторгнення обсяг наукової продукції (тобто кількість публікацій, індексованих у Scopus) скоротився на 19,59%, а в економіці, економетриці та фінансах — на 17,29%. У 2024 році майже в усіх галузях зафіксовано зниження публікаційної активності порівняно з 2021-м — найбільше в екології (–50,59%), науках про Землю та планети (–47,13%) та науках про ухвалення рішень (–44,84%). Натомість у таких галузях, як стоматологія й сільське та біологічне господарство, навпаки, зафіксовано зростання обсягу наукової продукції (+21,48% і +2,55% відповідно).
Схожий аналіз на рівні установ показав, що серед топ-10 російських наукових інституцій сім втратили від 20% до 40% обсягу наукової продукції, а кількість авторів скоротилася від однієї шостої до однієї п’ятої (таблиця 1). Показово те, що серед топ-10 установ державного сектору (тобто афілійованих із російською Академією наук або окремими міністерствами) 40% продемонстрували зниження обсягів наукових публікацій, тоді як в академічному секторі цей показник сягнув 80%.
Таблиця 1. Установи з найбільшими втратами академічної активності у 2021–2024 роках
| Установа | Обсяг наукової продукції (зміна, %) | Кількість авторів, які публікувалися (зміна, %) |
| Петербурзький національний дослідницький університет інформаційних технологій, механіки та оптики | –41 | –26,5 |
| Новосибірський державний університет | –34,5 | –22,4 |
| Московський інженерно-фізичний інститут | –30,8 | –25,6 |
| Томський державний університет | –24,4 | –13,8 |
| Московський фізико-технічний інститут (включений до санкційних списків OFAC і SDN) | –20.8 | –14,3 |
| Уральський федеральний університет | –20,5 | –14,8 |
| Санкт-Петербурзький політехнічний університет імені Петра Великого | –19 | –20,5 |
| Казанський (Приволзький) федеральний університет | –17,7 | –14,5 |
| Санкт-Петербурзький державний університет | –13,2 | –7 |
| Московський державний університет імені Ломоносова | –6,6 | –4,2 |
Джерело: Scival та розрахунки авторів. Зауважте: більшість цих установ не перебувають під індивідуальними санкціями, тож ідеться про вплив загальних обмежень
Низхідна динаміка також спостерігається в різних формах співпраці з російськими науковцями (рисунок 4). У 2022 році як міжнародна, так і національна співпраця, а також одноосібне авторство, знизилися на 12%. Обсяг інституційної співпраці скоротився на 20%. У 2024 році спад триває: зокрема, міжнародна співпраця зменшилася на 34% порівняно з 2021 роком.
Рисунок 4. Зміни показників наукової співпраці за участі науковців російської федерації у 2013–2024 роках
Джерело: вбудовані інструменти Scopus, SciVal та розрахунки авторів
З погляду країн і регіонів-партнерів, нині для російської академічної спільноти найважливішими залишаються Європа, Азійсько-Тихоокеанський регіон та Північна Америка. У географічному вимірі академічна співпраця росії демонструє схожі тенденції з економічною та політичною сферами — зміщення фокусу із західних країн у бік Китаю, Індії та Туреччини.
Серед 20 країн із найбільшою кількістю співавторських публікацій після початку повномасштабного вторгнення 19 (95%) скоротили цю активність до 2024 року, і лише Індія дещо її наростила. Найбільше падіння в першій двадцятці спостерігається в Україні (–70%, див. рисунок 5), Польщі (–54%) та Німеччині (–47%).
Рисунок 5. Публікації, де українські та російські дослідники виступають співавторами (за роками)
Джерело: вбудовані інструменти Scopus, SciVal, розрахунки авторів. Примітка: деякі наукові статті мають дуже велику кількість співавторів (зазвичай ідеться про масштабні міжнародні дослідницькі проєкти), тож українські науковці не завжди мають вплив на склад учасників або можуть навіть не знати всіх, хто бере участь у проєкті. Кольорами показана кількість співавторів
Таке падіння можна пояснити не лише міжнародними санкціями, а й низкою додаткових факторів. Серед них — скорочення фінансування досліджень, відплив мізків через еміграцію висококваліфікованих науковців із росії, обмежений доступ до міжнародної співпраці та дослідницької інфраструктури, репутаційна ізоляція в глобальній академічній спільноті, а також зростання політичного контролю над науковими установами та дослідницьким порядком денним усередині росії.
Отримані результати свідчать, що санкції проти російської науки є досить ефективними й надають переконливі підстави для подальших зусиль у цьому напрямі. На початку повномасштабного вторгнення росії Дмитро Чумаченко у Відкритому листі українських науковців запропонував комплексний перелік таких кроків. Серед них — обмеження доступу росії до наукових баз даних і видавництв, заборона участі в міжнародних грантах і програмах обміну, бойкот наукових заходів у росії, а також виключення російських науковців із редколегій наукових журналів.
Попри свою ефективність, чинні санкції проти російської науки не можна вважати глобальними, системними чи послідовними. У більшості випадків це лише окремі обмеження, які могли б стати елементами ширшої та дієвішої санкційної стратегії. Додаткові заходи можуть включати нову хвилю академічних дискусій про санкції проти російської науки, розроблення скоординованої санкційної політики з боку ЄС, США та інших партнерів, а також перегляд співпраці з російськими науковими установами й журналами — щоб не допускати підтримки війни або порушень академічної доброчесності в наукових публікаціях. Ба більше, слід виключати з індексації статті, в яких українські території помилково позначено як частину росії, та забороняти участь у науковій співпраці авторам і журналам, відповідальним за такі порушення. Нарешті, слід виключати з міжнародних академічних організацій ті російські установи, які причетні до пропаганди або підтримки війни.
Такі заходи можуть посилити тиск на російську федерацію загалом і, можливо, пришвидшать завершення війни.
Список використаних джерел
- Kozmenko, S., Vorontsova, A., Ostapenko, L., Plastun A., & Plastun, V. (2025). Sanctions on Russian academia: Are they efficient?. Journal of International Studies, 18(2), 255-269. doi:10.14254/2071-8330.2025/18-2/14
- Plastun, O. (2025, March 13). Free fall of Russian science. Mirror of the Week.
- Plastun, A., Vorontsova, A., Slyvka, Y., Yatsenko, O., Huliaieva, L., Sukhonos, V., & Bilokin, R. (2024). Illusion of stability: An empirical analysis of inflation data manipulation by Russia after 2022. Public and Municipal Finance, 13(2), 68-82.
Фото: depositphotos.com/ua
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
