З Яценюком Або Без Нього. Що Треба Зробити Прем’єру в 2016 році

Політичну кризу, що запустила переговори про оновлення уряду, можна розглядати не тільки як джерело проблем для України, але і як можливість посилити та зміцнити реформаторський курс країни, а також оновити і заново сформулювати поточну програму реалізованих реформ. Це має особливе значення з огляду на обмежені ресурси уряду, що вимагає пріоритизації напрямків роботи на поточний рік. У цій колонці представлено добірку таких пріоритетних реформ в економіці і суміжних до неї сферах.

Фіскальна політика

1. Продовження курсу на зниження частки держави в економіці, а саме:

• запуск програми комплексного перегляду державних витрат: підхід до такої програми і алгоритм перегляду конкретних статей витрат може бути запозичений з досвіду аналогічної програми в Канаді в 1990-х, в рамках якої Канада істотно підвищила ефективність своїх держвидатків і знизила їх частку в ВВП на 11 процентних пунктів;
• продовження реформи державних закупівель, верифікації одержувачів пенсій і соцвиплат і інших реформ, що підвищують ефективність державних витрат;
• за підсумками року, при наявності необхідного фіскального простору, продовження зниження податків на заробітні платні слідом за зниженням частки державних витрат у ВВП.

Згідно з дослідженням Центру економічної стратегії, зниження частки державних витрат в економіці України до 37% від ВВП здатне прискорити економічне зростання на 1-2 п.п. ВВП, а високий рівень державних витрат – і необхідність їх фінансування – є одним з факторів, що гальмують економічний розвиток країни.

2. Залучення і використання фінансування Міжнародних фінансових організацій (МФО), доступного для інвестиційних проектів в Україні, яке зараз не використовується Україною.

По одним тільки інвестиційним проектам Світового банку, обсяг невикористаного фінансування становить близько 2 млрд доларів США, що майже дорівнює всім державним капітальними видатками за 2015 рік. Такі капіталовкладення можуть істотно прискорити економічне зростання, як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.

3. Завершення податкової реформи шляхом зведення в єдине ціле напрацьованих на даний момент і не прийнятих в рамках грудневого “податкового компромісу” реформістських пропозицій. Остаточний варіант реформи повинен орієнтуватися на зниження адміністративних та корупційних витрат в оподаткуванні та побудові ціліснішої та ефективнішої податкової системи.

Податкова реформа сама по собі повинна бути фіскально нейтральною і повинна стосуватися структури податкової системи та адміністрування податків. Рішення ж щодо можливого зниження загального рівня податкового навантаження повинні прийматися в кінці року в рамках бюджетного процесу, разом з рішенням про розмір держвидатків.

Економічна політика

1. Усунення «вузьких місць» в українському інвестиційному кліматі:

• повноцінний запуск офісу великих платників у Державній фіскальній службі (ДФС);
• гарантоване і повне відшкодування ПДВ експортерам;
• досягнення домовленості з НБУ про скасування обмежень на виплату дивідендів, формування плану поетапного повного скасування капітальних обмежень;
• створення спеціального суду для обслуговування великих інвесторів, із залученням до процесу судочинства осіб, яким бізнес свідомо довіряє (наприклад, найм зарубіжних суддів, або контроль з боку наглядової ради за участю іноземців);
• реалізація, наскільки це можливо, вже прийнятої урядом програми з підвищення рейтингу України в Doing Business;
• запуск програми на рівні перших осіб держави щодо залучення іноземних інвесторів.

Частка інвестицій у ВВП України в 2015 році впала до найнижчої точки в 21 столітті – 11.6% від ВВП, за даними МВФ. У докризовий період 2000-2008 років вона становила близько 20-25% від ВВП, що є нормальним показником для країн, що розвиваються. Відновлення інвестиційної активності в Україні є одним із головних завдань уряду.

2. Приватизація і реформа управління державною власністю. Сектор державних підприємств є основним осередком корупції в Україні, а максимальна їх приватизація – кращим антикорупційним заходом. Без приватизації, висмоктування з держпідприємств доходів, соціалізація їхніх збитків і скупка на корупційні доходи лояльності чиновників і депутатів ніколи не закінчиться, а негативні політичні наслідки цього можуть зупинити на корені всю програму реформ.

Теоретично, під приватизацію повинно потрапити все, що не має стратегічного значення і не є непоправним природним ресурсом. Хоча, можливості реалізувати всі такі активи протягом року обмежені – правильніше говорити про продаж всіх активів, на які знайдеться покупець, і підготовку до продажу всіх інших.

Крім того, необхідно обмежити політичний вплив на роботу держпідприємств і інвентаризувати державні активи.

3. Продовження дерегуляції і запуск регуляторної гільйотини. В даному напрямку вже зроблено чимало, однак, обсяг надмірного регулювання все ще залишається великим.

4. Продовження проактивної торгової політики, максимальна інституційна підтримка виходу українських компаній на зовнішні ринки. В умовах глибокої девальвації і відкриття європейського ринку, експортно-орієнтована економіка, перебудовувати з виробництва сировини на виробництво продукції з високою доданою вартістю, – це найправильніший для України спосіб відновлення і розвитку економіки. Проактивна торгова політика могла б стати важливим її елементом.

Освіта

1. Введення системи опорних шкіл. На даний момент, дві третини шкіл в Україні знаходяться в селах, при цьому, в них навчається менше третини учнів. На одного вчителя в сільській школі припадає, в середньому, в два рази менше учнів, ніж у міській. При цьому, результати навчання в сільських школах значно гірше, ніж у міських. Наприклад, в середньому, високі (вище 174 балів з 200) результати по тестах ЗНО отримують лише трохи більше 5% учнів сільських шкіл, проти 15-20% в міських школах.
   Перехід до централізації сільської системи середньої освіти в опорних школах дозволить виділити кожній окремій такій школі великі ресурси і підвищити якість середньої освіти в сільській місцевості. Це, в свою чергу, зробить ефективнішим використання бюджетних коштів у сфері освіти.
2. Реформування системи фінансування вищої освіти, що базується зараз на застарілій і відірваній від реальності системі формування держзамовлення на бюджетні місця у вищих навчальних закладах (ВНЗ).
   Можливим підходом до реформи є відмова від державного замовлення і перехід до надання коштів на оплату навчання лише малозабезпеченим абітурієнтам з високими результатами по ЗНО. При цьому, ВНЗ необхідно буде надати автономію і можливість самостійно встановлювати ціни на свої послуги і набирати студентів на навчання за контрактом.

Охорона здоров’я

1. Автоматизація медичних установ. Медичні установи діють у вкрай зарегульованому середовищі, в якому їх фінансування напряму залежить від максимального завантаження існуючих потужностей (т.зв. «ліжко-місць»). В результаті, в системі діють масштабні приписки, економічні стимули спотворені, а медичні установи роздуті, надлишкові і вкрай неефективні.
   

Автономізація передбачає перетворення таких установ у комунальні підприємства, які самостійно розпоряджалися б власним майном і фінансувалися б на ринкових або квазі-ринкових засадах.

Без автономізації реформа охорони здоров’я в Україні неможлива – а, значить, неможливе і поліпшення здоров’я українців і зниження їх витрат на охорону здоров’я. Сумарно, частка приватних і державних витрат на охорону здоров’я у ВВП України вище, ніж у сусідніх східноєвропейських країн, при набагато гіршому результаті з точки зору здоров’я громадян.

2. Надання можливості місцевій владі – як мінімум, в об’єднаних громадах – самостійно укладати контракти з медичними установами про медичне обслуговування своїх громадян. Даний захід дозволить запустити механізм конкуренції в системі охорони здоров’я і є компліментарним до автономізації медичних установ.

Соціальна політика

1. Реформування Міністерства соціальної політики. На даний момент, міністерство, через яке проходить майже половина державних витрат, є нереформованою структурою з 90-х, з радянською корпоративною культурою, що чинить опір проведенню реформ у сфері відповідальності даного відомства. У проведеному VoxUkraine опитуванні експертів щодо роботи міністерств і відомств у 2015 році, Міністерство соціальної політики отримало одні з найгірших оцінок і стало єдиним відомством, для якого експерти не змогли назвати жодного досягнення.
   В рамках реформування міністерства раціонально змінити керівні кадри до рівня, як мінімум, керівників департаментів, а також створити в відомстві офіс реформ, за зразком офісу реформ у Міністерстві оборони.
2. Вибір схеми реформування солідарного рівня пенсійної системи і узгодження державної політики в інших сферах до обраної схеми. Пенсійна реформа є тривалим процесом і навряд чи може бути швидко реалізована впродовж 2016 року. У той же час, вона істотно впливає на політику в інших сферах і вимагає узгодження з ними, для чого необхідно визначитися з напрямком зміни пенсійної системи.

Можливими варіантами реформи є:

• реанімація принципу соціального страхування;
• продовження руху в бік перетворення пенсійної системи в систему соціальної підтримки для громадян похилого віку;
• комбінація з вищеописаних варіантів – наприклад, наявність невеликої базової пенсії і невеликої страхової пенсії.

Важливим обмеженням є те, що обрана схема не повинна заважати зниженню податкового навантаження на заробітну плату.

Анти-корупція і державне управління

В цілому, даний напрямок відноситься до інституціонального, а не до економічного, блоку реформ. Однак, ряд заходів інституційного характеру принципово важливі для подальшого економічного розвитку України.

1. Створення спеціального суду, з тією чи іншою формою іноземного капіталу або нагляду, для розгляду справ, якими займаються Національне антикорупційне бюро (НАБУ) і спеціальна прокуратура. На даний момент, ланцюжок з НАБУ і спецпрокуратури є неповним, оскільки розслідувані ними справи можуть потрапити в корумповані суди, які будуть за хабарі виносити неправомірні рішення на користь обвинувачених. У ланцюжку необхідний третій елемент – спеціальний суд, який був би свідомо некорумпованим і, відповідно, здатний садити за грати впливових корупціонерів. Наявність такого суду створило б в країні завершений механізм по боротьбі з корупцією у вищих органах влади – і дало б шанс на поступове позбавлення від цієї небезпечної недуги.
2. Продовження курсу на відкриття даних – порталу E-Data, даних по державних підприємствах, даних Мінінфрастуктури і т.п.
   Правильним кроком в даному напрямку було б зняття грифу секретності з Державного оборонного замовлення і розкриття даних про державні закупівлі військової техніки. Такі дані не є засекреченими в країнах НАТО – навпаки, для багатьох з цих країн детальна статистика з військових закупівель доступна у відкритому вигляді на сайтах військових відомств. Прозорість оборонного замовлення дозволила б як знизити рівень корупції в даній сфері, так і підвищити ефективність використання виділених на неї бюджетних коштів.
3. Продовження децентралізації. Децентралізація здатна істотно підвищити якість державного управління і зробити ефективнішим використання ресурсів держави.
4. Реформа державної служби та різке підвищення заробітних плат – хоча б, для ключових держслужбовців, які відповідають за формування політики і проведення реформ. Важко очікувати успішної реалізації реформ, якщо не забезпечити належної винагороди тим, хто їх розробляє і імплементує.

Висновок

Безумовно, вищенаведений список не вичерпує всіх завдань, які постануть у 2016 році перед урядом – він не містить заходів щодо поточного управління, а також багатьох менших за масштабами, але вкрай важливих, реформістських змін, необхідність в яких є у всіх сферах роботи уряду. Однак, це достатній і здійсненний, з урахуванням наявний ресурсів, список пріоритетних реформ на 2016 рік в економічній і прилеглих до неї сферах.
Проведення цих реформ було б достатнім для успішного ривка у розвитку країни і виходу на вищу криву продуктивності (можливо, навіть для отримання високого балу в індексі моніторингу реформ iMoRe).