Що батьки думають про освіту та зміни у школах?

Залучення батьків у навчальний досвід дітей є невід’ємним фактором успішності учнів у школі. Ряд досліджень OECD, міжнародної Організації економічного співробітництва та розвитку, показує, що у країнах, де практикують залученість батьків у навчальний досвід дітей, учні мають кращі навчальні результати — як мінімум при складанні тесту PISA, програмі міжнародного оцінювання учнів, що проводиться під егідою ОECD і систематично оцінює якість освітніх систем через перевірку рівня компетентностей учнів більш ніж у 70 країн світу. 

Роль батьків може бути різною: від обговорення навчального процесу з учителями, нагляду за навчальним досвідом вдома з дітьми до більш проактивної — участі у формуванні навчального досвіду учнів. Країни, де є широка шкільна автономія та орієнтація на цілісний розвиток людини, намагаються використовувати ресурси громади у навчальних цілях. Батьки стають тими, хто відкриває двері власного бізнесу, організацій для практичного навчання учнів, організовують позашкільні активності, інтегрують місцевий бізнес у співпрацю з освітніми інститутами. 

У дослідженні «Навички для сучасної України» автори зазначають, що основні навички, які сьогодні є визначальними для успіху на ринку праці, як-от соціоемоційні, когнітивні, навичка роботи в команді, самодисциплінованість — формуються саме в дошкільному та шкільному віці (ст. 26, «Skills for a Modern Ukraine»). 

Якщо повернутись до кантового тлумачення пізнання, можна уявити, що пізнання — це склянка з водою, де знання — це форма, сама склянка, а досвід, який набуває людина — вміст склянки. Отже, щоб втамувати спрагу і пізнати ті чи інші речі, нам потрібні обидва компоненти — знання та досвід, що і формує компетентності в учнів. Роль батьків у цьому процесі незмінно важлива, адже саме завдяки співпраці з учителем вони можуть створити умови для пізнання та освіченості своїх дітей. 

З чого починати партнерство?

З діалогу і пошуку спільного знаменника. 

З досвіду роботи зі школами у «Про.Світ» ми спостерігаємо кілька речей, які потребують обговорення і трансформації. Найперше — це брак якісної комунікації між директором, вчителями, учнями та батьками про навчальний досвід. Важливі не лише форма розмови (батьківські збори, приватні зустрічі), але і її зміст. Через нестачу комунікації з’являється брак довіри до процесу змін, який може вилитися у саботаж цього процесу. 

Нещодавно у «Про.Світ» ми провели опитування, щоб зрозуміти думку батьків. Участь у дослідженні взяли 310 батьків із 13-ти громад, з якими працює «Про.Світ». Одразу зазначимо, що це нерепрезентативне опитування, і може дати лише уявлення про тенденції у ставленні батьків до школи та своєї ролі. Дані опитування показують, що підстав для оптимізму у нас чимало, адже батьки прагнуть тих самих речей для своїх дітей, що й учителі. 

Спільний знаменник – вміння навчатись

79,1% опитаних батьків повністю погодилися, що «у сучасному світі треба постійно навчатися чомусь новому». 66,1% переконані, що якісна освіта — це інвестиція у майбутнє дитини; 65,8% — що навчання є безперервним процесом. Також 68,4% повністю не погодилися, що їхнє навчання завершилося після отримання диплому школи або університету.

Навички, які важливі на думку батьків, співпадають із задекларованими в концепції «Нової української школи».

Професіоналізм учителя важливіший за безпеку дитини у школі

93,5% опитаних зазначають, що при виборі школи спираються на те, наскільки професійною є вчительська спільнота. Цей фактор для них навіть важливіший, аніж питання безпеки дитини у школі. 

Готовність залучатись у навчальний досвід – висока

Хоча лише 48% батьків вважають себе залученими до розвитку школи, та вже 59% респондентів переконані, що батьки мають бути залучені до формування передумов розвитку школи.

Проте опитані батьки зазначають, що комунікація про рефому залишається недоотриманою. Оскільки 94,5% опитаних висловлюють бажання почути про те, як змінюється школа, від директора. 

Важливою в налагодженні партнерських зв’язків є інфраструктура. Згідно з дослідженням OECD, основними бар’єрами до залучення батьків можуть бути час проведення зустрічей (коли батьки зайняті на роботі – 33% батьків) та брак інформації про способи батьківського залучення – 17%. Лише 13% вважають, що їхня залученість нерелевантна для досвіду учнів.  

Освіта – конкурентна перевага для міст та спільнот

Понад третина батьків зазначили, що освіта є важливим критерієм при виборі місця проживання. Важливим стримувачем є фінансові спроможності переїжджати, проте міста та спільноти, які інвестуватимуть у розвиток людського капіталу, можуть згодом виграти битву за таланти.

Отож, поки Україною котиться хвиля останніх дзвоників та лінійок, можемо використати її для пошуку нових форм комунікації одне з одним. Першим кроком до формування партнерства і якісно нової взаємодії може стати діалог про розподіл ролей у навчальному досвіді учнів, встановлення очікувань одне до одного, розподіл відповідальності та формування спільного бачення на новий навчальний рік. 

Для реалізації компетентнісного підходу  недостатньо зміни методик, потрібні нові управлінські підходи —  комунікація стратегічного бачення та комунікація між гравцями, орієнтація на залученість усіх сторін та командну роботу, пошук спільних векторів у розвитку школи. Як показує досвід менторів «Про.Світ», які працюють з 13 громадами та 27 школами сьогодні, брак управлінських компетенцій у директорів та освітніх управлінців та злагодженої комунікації — це коренева проблема, яка тягне за собою девальвацію усіх потуг у реформуванні шкільної освіти.

Цікаво зазначити, що власне і директори, і освітні управлінці погоджуються, що 38% директорів шкіл не володіють достатніми управлінськими навичками, згідно опитування 84 директорів та освітніх управлінців, що було проведено «Про.Світ» у грудні 2018 року.

Світ стрімко крокує до формування локальних освітніх екосистем, ми — не виняток, тому в цей перехідний період у нас є шанс наважитись на експеримент і розширити рамки своєї участі в навчальному житті дитини.