Стратегічна відповідь на російське втручання в Україну: Information Defense Hub Newsletter

Стратегічна відповідь на російське втручання в Україну: Information Defense Hub Newsletter

Photo: ua.depositphotos.com / timwege
25 Липня 2023
FacebookTwitterTelegram
560

У цьому інформаційному бюлетені автори аналізують останні оновлення навколо російської агресії проти України. Опираючись на експертні джерела, аналіз надає добре обґрунтований огляд важливих подій. Цей звіт охоплює події з 1 по 15 липня 2023 року, зокрема, йдеться про саміт НАТО у Вільнюсі; ситуацію довкола ЗАЕС; конференцію з питань відновлення України; вимушений виїзд за кордон; єдиний реєстр зниклих безвісти та екологічні злочини росії в Україні.

Інформаційний бюлетень підготували Information Defense Hub. Команда VoxCheck адаптувала текст для своїх читачів.

Саміт НАТО у Вільнюсі

11-12 липня 2023 року у Вільнюсі (Литва) відбувся саміт НАТО. Головними темами зустрічі лідерів країн-членів НАТО стали адаптація Альянсу до сучасних реалій безпеки в контексті агресії росії проти України, зміцнення самого НАТО та його східного флангу, а також продовження підтримки України та перспективи України приєднатися до організації. Україна розглядала цьогорічний саміт як етап для майбутнього членства і, хоч розуміла, що членство в НАТО під час війни неможливе, мала великі очікування щодо політичного запрошення в чітких однозначних формулюваннях, а також узгодженого плану досягнення цієї мети, включаючи пакет гарантій безпеки на період до вступу. Саміт відзначився бурхливими дискусіями та політичним шантажем з боку українських політиків, які погрожували не з’явитися на саміт. За кілька годин до Саміту президент Зеленський емоційно оцінив дипломатичну гру, яка триває: «Безпрецедентно і абсурдно — коли немає часових рамок і для запрошення (!), і для членства України, а натомість додаються якісь дивні формулювання про «умови» навіть для запрошення України…». Беручи до уваги позицію деяких союзників, ймовірно США та Німеччини, у підсумковому комюніке запропоновано наступний компромісний алгоритм: НАТО «буде в змозі надіслати Україні запрошення приєднатися до Альянсу, коли союзники погодяться і будуть виконані умови». На відміну від Бухарестської формули 2008 року, План дій щодо членства (ПДЧ) для України не згадується, але водночас країни-члени Альянсу рекомендують Україні продовжувати шлях до членства в рамках адаптованої Річної національної програми (РНП) і, головним чином, зосередитися на подальших реформах у секторі безпеки та оборони. Після оприлюднення комюніке президент Зеленський взяв участь в інавгураційному засіданні Ради Україна-НАТО, яка була створена замість Комісії Україна-НАТО, щоб висвітлити рівноправну позицію України та Альянсу.

Також 12 липня країни Великої сімки оголосили про початок двосторонніх переговорів з Україною щодо формалізації підтримки країни. Країни G7 також оголосили спільну заяву про підтримку України, щоб підтвердити, що підтримка буде тривалою. Це буде частиною процесу надання Україні пакету двосторонніх гарантій безпеки. Ще десять країн оголосили про намір приєднатися до ініціативи наступного дня.

Аналіз

Незважаючи на певний прогрес у визнанні євроатлантичних прагнень України, пом’якшене запрошення було сприйняте в Україні здебільшого розчаруванням, оскільки воно не пропонує жодних конкретних часових рамок і не визначає жодного конкртеного плану дій для членства, як сміливо очікували в Києві. Насправді навіть незрозуміло, які саме умови згадані в заяві. Немає спільного розуміння того, як виглядатиме адаптований РНП, що передбачає різні оцінки та очікування. Вільнюський комплексний пакет допомоги (CAP) є наступним кроком вперед, розширюючи фінансові ресурси, доступні для України, на довший період. Хоча бюджет CAP не зазначено в підсумковому комюніке, він переходить до багаторічної програми зі стійким і передбачуваним фінансуванням. CAP 2.0 може суттєво сприяти подоланню прогалин в інших важливих сферах, таких як логістика, енергетична безпека та гібридні загрози. У довгостроковій перспективі цей інструмент має сприяти переходу України до повної оперативної сумісності з НАТО. Технічне завдання для новоствореної Ради Україна-НАТО ще потрібно випрацювати. Однак незрозуміло, чи допоможе це забезпечити, щоб зустрічі на високому рівні з Україною не блокувалися вето однієї з держав, як це було з Комісією Україна-НАТО через вето Угорщини з 2017 року. Тож експерти вважають, що рішення саміту НАТО щодо України є проміжними, і успіх чи провал запропонованої політичної структури багато в чому залежатиме від операційної реалізації рішень на робочому рівні.

ЗАЕС: Як уникнути ядерної катастрофи

Ситуація навколо Запорізької атомної електростанції загострилася за останній місяць і залишається напруженою. Президент США Джо Баден заявив, що вважає “ядерні” погрози путіна не просто блефом і спробою залякати, а реальною загрозою. Крім того, кілька тижнів тому начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов заявив: «План підриву ЗАЕС затверджено, настільки серйозною ситуація ще не була». 2 липня міський голова тимчасово окупованого Енергодару, де розташована ЗАЕС, Дмитро Орлов заявив, що ЗАЕС покинули деякі співробітники «росатома» та колаборанти, які підписали контракт з копанією. Водночас російські пропагандисти поширювали дезінформацію про те, що Україна нібито планувала обстріл ЗАЕС 5 липня. Того ж дня Генштаб Збройних сил України повідомив, що росіяни можуть почати готувати атаку на АЕС «під фальшивим прапором», щоб звинуватити Україну. 8 липня Головне управління розвідки Міноборони України оприлюднило карту мінних полів на ЗАЕС, встановлених російськими окупантами. Тим часом генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі заявив, що слідів мінування на ЗАЕС не виявлено. Тим часом російська влада продовжує ядерний шантаж. Заступник голови ради безпеки росії дмитро медведєв погрожував підірвати три українські АЕС і атомні об’єкти у Східній Європі.

Аналіз

Росіяни захопили ЗАЕС у березні 2022 року. Відтоді російські окупанти та їхня техніка розміщені там постійно. Після підриву росіянами Каховської ГЕС додаткові потужності на ЗАЕС були заміновані. ЗАЕС — чи не останній козир у руках путіна як проти України, так і проти Заходу. Ядерний шантаж кремля значно посилився перед самітом НАТО у Вільнюсі та контрнаступом української армії. Цілі цього інформаційно-воєнного терору не нові: залякати партнерів України, скоротити постачання зброї українській армії, запобігти українському контрнаступу, змусити Київ сісти за стіл переговорів з агресором, посіяти паніку серед українців та їхніх сусідів, завдати величезних економічних збитків (терористична атака на АЕС зменшить енергогенерувальні потужності України на 25%). Москва також використовує цю риторику для своєї внутрішньої аудиторії, щоб зберегти режим путіна при владі.

Значний розголос Києва про потенційні загрози на ЗАЕС дещо знизив ризик терористичної атаки з боку росіян. Крім того, напругу вдалося зняти завдяки роботі української дипломатії та спецслужб із міжнародними партнерами. У цьому контексті важливими були позиції США та Китаю, які сигналізували москві про можливі наслідки ядерної атаки. Попри тимчасову деескалацію ситуації, загроза залишається. Нині ЗАЕС контролюють понад п’ятсот окупантів. За даними Міноборони України, російські війська встановлюють фугаси в технічних приміщеннях і машинних залах заводу. Єдиний спосіб уникнути катастрофи на ЗАЕС — повністю вивести російські війська та техніку з ядерного об’єкта. Міжнародний тиск та успішні контрнаступальні операції ЗСУ прискорять цей процес.

З огляду на підрив Каховської дамби та потенційну загрозу вибуху на ЗАЕС, зараз особливого значення набуває запровадження санкцій проти «росатома» та російської атомної промисловості; ситуація довкола цього питання в ЄС не змінюється вже місяцями. Західні демократії повинні демонструвати лідерство та діяти з позиції сили щодо агресора, не надто турбуючись про реакцію кремля. Вкрай важливо вийти за межі політичних заяв і вжити конкретних кроків, щоб притягнути винних в агресії до відповідальності за свої дії та запобігти можливим майбутнім катастрофічним наслідкам, таким як можливий теракт на ЗАЕС. Критичним аспектом реалізації цих заходів є час. Поки союзники шукають компромісні рішення, в Україні щодня гинуть життя, а сама держава, яка є форпостом демократії та ліберальних цінностей Заходу, піддається атакам вдень і вночі.

Конференція з питань відновлення України: €50 млрд в обмін на реформи та відбудову

21-22 червня в Лондоні відбулася щорічна конференція високого рівня Ukraine Recovery Conference (URC), на якій президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн оголосила про значний пакет підтримки для України в розмірі 50 мільярдів євро. Цей пакет підтримки є найбільшим та найтривалішим серед представлених на URC цього року. Механізм ЄС для України, нова та амбітна ініціатива, має намір виділити кошти для України в період з 2024 по 2027 рік. Очікується, що це фінансування покриє 45% потреб України у виживанні та відновленні до 2027 року та буде структуровано навколо трьох ключових компонентів:

  • Компонент I: гранти та позики для уряду, які будуть виділені на основі затвердженого плану та досягнення основних етапів реформування та відновлення, викладених у плані,
  • Компонент II: державні та приватні інвестиції, що супроводжуються гарантіями ЄС та змішаною підтримкою,
  • Компонент III: технічна допомога буде надана уряду та місцевим зацікавленим сторонам, відповідальним за реалізацію плану.

Урсула фон дер Ляйєн підкреслила, що впровадження реформ та умов, викладених у Компоненті I, надішле позитивний сигнал міжнародним приватним інвесторам, вказуючи на готовність України до їхніх інвестицій.

В основі цієї ініціативи лежить ідея про те, що виплата фінансування залежатиме від умов та бачення Україною своєї трансформації. Як наслідок, Україна має розробити план свого відновлення, модернізації та євроінтеграційних реформ на наступні чотири роки. План має бути реалізовано в узгоджені терміни, а фінансування виплачуватиметься щокварталу після досягнення основних етапів, викладених у плані. Суворі механізми нагляду та аудиту дозволять ЄС відстежувати витрати та виявляти будь-яке потенційне зловживання коштами, яке може призвести до призупинення програми. Крім того, ЄС допускає певний рівень гнучкості в оновленні плану, враховуючи поточні невизначеності або навіть переписуючи його за розумних обставин.

Аналіз

Деякі експерти назвали цей план «останнім шансом для України». Як показала минулорічна Конференція з відновлення України в Лугано та цьогорічна конференція в Лондоні, реалістичне планування виявилося викликом для українського уряду. Хоча минулого року в Лугано був представлений план відновлення, його розкритикували, а цього року жодного плану не було запропоновано. Заяви урядовців, як-от твердження віце-прем’єр-міністра Юлії Свириденко про те, що ВВП України сягне 1 трильйона доларів, викликають сумніви щодо того, як Україна може досягти такого зростання після падіння ВВП на 30% у 2022 році та війни, що триває. Запропоновані ідеї щодо розвитку видобувної промисловості та підтримки економічної свободи не дають чіткої дорожньої карти для здійснення такого значного стрибка.

Перед Україною стоїть серйозне завдання щодо формування, затвердження та реалізації плану. У червні остання усна оцінка виконання семи рекомендацій ЄС щодо кандидата України в ЄС показала, що ЄС визнає дві рекомендації повністю виконаними із семи, наданих минулого року. Виконання цих рекомендацій має вирішальне значення для початку переговорів про вступ України. Україна очікує, що переговори відбудуться до кінця цього року. Розробка плану під керівництвом ЄС дає можливість окреслити курс на стабільний і очікуваний прогрес у реформах і відновленні України, навіть в умовах невизначеності.

Вимушена еміграція: економічний вплив та чи повернуться українці додому 

Станом на початок липня лише в Європі кількість українських біженців становить близько 6 мільйонів. Хоча 65% готові одного дня повернутися додому, лише 12% з них планують зробити це найближчим часом. Переважна більшість закордонних українців ще не визначилися з датою свого повернення. Інше дослідження вказує на те, що рішення біженців не повертатися з-за кордону може коштувати Україні 113 мільярдів доларів втрати ВВП протягом десяти років.

Аналіз

Основним фактором, який впливає на повернення українців в Україну, є безпекова ситуація, оскільки наразі безпека не гарантована ні в одній частині країни. Недавній ракетний обстріл Львова доводить, що навіть у містах, віддалених від зони бойових дій, люди стикаються з трагічними наслідками війни. Крім того, біженцям, які повертаються, потрібна діюча інфраструктура, доступ до роботи та базові життєві стандарти. Повномасштабна війна, постійні обстріли та значні витрати з оборонного бюджету обмежують можливості держави забезпечити всі ці умови для повернення людей. Варто зазначити, що програми реконструкції в Україні вже реалізуються, але в обмеженому форматі та на відносно безпечних територіях, як-от Київська область.

Українці за кордоном продовжують адаптацію в приймаючих країнах. У довгостроковій перспективі ті, кому це вдається найкраще, можуть передумати повертатися додому. Однак, незважаючи на підтримку західних урядів, спрощення процедур проживання та спрощений доступ до ринку праці, переселенці стикаються з багатьма перешкодами за кордоном. Статус та умови зайнятості мають значний вплив на якість життя. Наприклад, у Німеччині під тимчасовим захистом перебуває понад мільйон українців, але, за офіційними даними, лише 17% з них знайшли роботу. 72% переміщених громадян України мають вищу або технічну освіту і кваліфікувалися б як висококваліфіковані робітники, але лише 23% працевлаштованих отримали роботу відповідно до свого рівня освіти. Приблизно стільки ж займаються фізичною працею, наприклад прибиранням або сортуванням товарів. Подібну ситуацію можна спостерігати і в інших країнах Європи. Наприклад, у Польщі рівень працевлаштування українців вищий, але лише 17% висококваліфікованих українців знайшли роботу, яка відповідає їхньому диплому та професійному досвіду. Тому статистика зайнятості українців, переміщених за кордон, не може суттєво продемонструвати рівень адаптації українців. Адже ці цифри часто не відображають реальної ситуації. Багато людей мають лише неповний робочий день або тимчасову роботу і часто змушені працювати не за фахом за нижчу зарплату.

Хоча мільйони українців змушені залишатися за кордоном, ця масова міграція негативно впливає на економіку країни. Це гальмує спроби України забезпечити людям гідні умови життя. Зовнішнє переміщення спричинило масштабний відтік валюти з країни внаслідок використання українських банківських карток за кордоном. У 2022 році це вдалося стабілізувати завдяки певним обмеженням обмежень Нацбанку та донорським коштам. Однак ця ситуація все ще впливає на валютний ринок України, оскільки українці витрачають за кордоном близько $1 млрд на місяць. Крім того, зменшується внутрішній споживчий попит, що шкодить розвитку виробничого та ділового потенціалу країни. За таких умов бюджет України отримує ще менше коштів. Чим більше біженців вирішить залишитися за кордоном назавжди, тим довше триватиме економічне відновлення України. Тому державна політика в цьому питанні вже сьогодні має бути одним із пріоритетів України. Дослідники з ГО EasyBusines та Центру економічного відновлення рекомендують налагоджувати співпрацю з відповідними органами інших країн, розробляти спільні плани добровільного повернення українців, тримати комунікаційні компанії та формувати варіанти потенційних додаткових стимулів для українців, які повертатимуться додому.

Створення Єдиного реєстру зниклих безвісти

З початку повномасштабного вторгнення десятки тисяч людей вважаються зниклими безвісти. На початку травня 2023 року в Україні запрацював Єдиний реєстр зниклих безвісти. Реєстр розроблено Міністерством внутрішніх справ спільно з Уповноваженим з питань зниклих безвісти та іншими відомствами. Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Олег Котенко повідомив, що наразі в Реєстрі перебуває понад 23 тис. осіб.

Аналіз

У Реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин понад 23 тисячі імен, 90% з яких – військовослужбовці. Доля понад третини зниклих невідома. Разом із військовослужбовцями, які зникли безвісти з лютого 2022 року, тривають пошуки близько сімдесяти осіб, доля яких невідома після 2014 року. Уповноважений зазначає, що шанс знайти їх живими є.

За останній рік з моменту призначення Уповноваженого перевірено статус понад 8000 осіб. З них 60% – живі люди, які були в полоні. Водночас Україна повернула понад 1500 тіл.

Однак єдиним офіційним джерелом є підтвердження міноборони рф через Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ). Російська сторона не надає офіційної інформації про місце перебування полонених військовослужбовців та стан їхнього здоров’я. Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк у своїй заяві зазначив, що «Україна – до її честі – забезпечила безперешкодний та конфіденційний доступ до місць перебування. Однак російська федерація не дала нам доступу, попри численні запити». У червні 2023 року Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила декларацію, у якій закликала МКЧХ і міжнародне співтовариство вимагати від російської федерації повного дотримання норм міжнародного гуманітарного права щодо українських військовополонених .

Ще однією перешкодою для проведення обшуку є переміщення полоненого військового на території російської федерації або на окупованих територіях України з одного об’єкта на інший.

Що стосується військових, то підрозділи мають офіційні списки зниклих безвісти, а от із зниклими безвісти цивільними ситуація набагато складніша. 23 червня на зустрічі, організованій Міжнародною комісією з питань зниклих безвісти (ICMP) у Гаазі, виконуюча обов’язки помічника держсекретаря, Бюро з питань демократії, прав людини та праці Ерін М. Барклі зазначила, що «сім’ї затриманих часто не можуть зв’язатися або відстежити місцеперебування своїх близьких, оскільки росія забороняє членам сім’ї, адвокатам і міжнародним моніторинговим групам зустрічатися з тими, кого вона тримає під вартою».

ICMP надає допомогу владі в Україні з 2014 року. Одразу після повномасштабного вторгнення влада в Києві попросила ICMP розширити свою діяльність. У рамках своєї програми в Україні ICMP розпочне інформаційну кампанію, щоб заохотити родини повідомляти про зниклих родичів; а також кампанія зі збору даних для полегшення ідентифікації на основі ДНК та підтримки розслідувань.

Екологічні злочини росії в Україні

До російського повномасштабного вторгнення Україна була домом для 35% біорізноманіття Європи. Вона також залишається однією із ключових учасниць світового сільськогосподарського виробництва, експортуючи культури, які ростуть на величезних полях. Російська агресія завдала значної шкоди довкіллю в Україні, завдавши шкоди біорізноманіттю, природним ресурсам, здоров’ю людей і тварин, а також економічній і соціальній ситуації. Атаки на портову інфраструктуру призводять до розливів нафти, забруднюють море, призводять до загибелі риби, морських птахів і мікроорганізмів. Знищення нафтосховищ і АЗС забруднює повітря. Станом на кінець 2022 року пошкоджено понад 3 млн га лісів, переважно у північних областях. Екологи вважають, що відновлення пошкоджених лісів займе щонайменше 20 років. За даними Держекоінспекції України, основними причинами лісових пожеж є мінування, ворожі обстріли та навмисні підпали. А екологічні збитки на окупованих територіях оцінити неможливо.

Підірвавши Каховську ГЕС, російські війська створили масову повінь у прилеглих районах. Серед наслідків: тимчасове опріснення води, ріст водоростей, падіння рівня кисню, а отже, мор риби; забруднення води і землі нафтопродуктами, металами, відходами; знищення місць проживання. Загинуло багато диких тварин, у тому числі рідкісних видів. З моменту будівництва дамби в околицях сформувалася нова екосистема, яка не може існувати без води. Ця екосистема поступово зникне. Оскільки водойма висохла, всі водні організми раптово загинули, а наземного життя поки немає. Наразі важко оцінити середньо- та довгострокові наслідки цього воєнного злочину.

З початку повномасштабного вторгнення тисячі дельфінів загинули від гідролокаторів російських кораблів, вибухів і забруднення Чорного та Азовського морів. Вчені оцінюють їх у понад 50 тисяч. За даними українського уряду, станом на листопад 2022 року було вбито понад 6 мільйонів свійських тварин.

Аналіз

«Війна росії проти України впливає на кліматичну безпеку та кліматичний рух у світі. Демократичні країни інвестують мільйони доларів у досягнення кліматичної нейтральності. Росія своїми ракетами і боєприпасами перекреслює зусилля всіх, для кого боротьба зі зміною клімату є пріоритетом» – зазначив Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Руслан Стрілець.

З початку війни український уряд запустив кілька інструментів для документування шкоди довкіллю та активно реєструє випадки, готуючись до судових розглядів у майбутньому. Наприклад, платформа EcoZagroza має 2317 перевірених повідомлень про екологічні злочини окупантів.

Зараз Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС) коротко згадує екологічну шкоду. Запровадження екоциду як нового тяжкого злочину потребує широкої глобальної підтримки, але це змінить сприйняття та переслідування екологічної шкоди.

Європейський економічний і соціальний комітет і Європейський парламент (ЄП) закликають визнати екоцид кримінальним злочином відповідно до законодавства ЄС. Під час першого засідання Міжнародної робочої групи з екологічних наслідків війни в Києві минулого місяця віце-президент ЄП Гайді Гаутала заявила, що російські злочини проти довкілля повинні розглядатися як на національному, так і на міжнародному рівнях. Кримінальний кодекс України містить положення, пов’язані з екоцидом, і розслідується 14 справ, усі пов’язані з атаками на нафтобази, діями, що загрожують ядерним об’єктам, масовою загибеллю дельфінів і підривом Каховської дамби.

Росія наполегливо переслідує свою мету завдати значної шкоди Україні, про що свідчить нещодавній теракт на Каховській ГЕС. Оскільки в москві розуміють мову сили, а глобальна відповідь на атаку була неадекватною, загроза екологічного злочину такого масштабу залишається. Це вплине на життя та землі громадян України навіть після закінчення війни.

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний