Ті, що залишаються: як компанії виправдовують свій невихід із росії

З початком повномасштабного нападу росії на Україну, після десятків тисяч загиблих і численних документальних свідчень військових злочинів, росію покинули багато компаній (нерідко під тиском своїх клієнтів та акціонерів). Інші ж лишилися та продовжують надавати свої товари та послуги росіянам, а також платити податки російському уряду.

Рисунок 1 показує, що найбільша частка компаній, які продовжують вести бізнес «як завжди» або дещо модифікували його (як правило, це призупинення реклами, нових інвестицій та нових клінічних випробувань), – це компанії галузі охорони здоров’я. Далі йдуть енергетичні компанії, виробники споживчих товарів та надавачі комунальних послуг. ЄС запровадив часткове енергетичне ембарго, яке, ймовірно, змусить деякі енергетичні компанії піти. Проте ситуація з медичними фірмами та компаніями, які виробляють споживчі товари, складніша. Теоретично ці компанії можуть виправдати своє перебування в росії гуманністю, тобто забезпеченням російських споживачів базовими продуктами харчування або ліками. Однак чи багато з них справді вдаються до таких аргументів і наскільки такі аргументи вагомі?

Щоб відповісти на це питання, ми поглянули на компанії в галузях охорони здоров’я та основних споживчих товарів, що належать до груп D і F (тобто компанії, що залишаються в росії) за Єльською класифікацією (рис. 1), та додали до них компанії з дослідження Balyuk and Fedyk (2022), що належать до цих самих галузей і вирішили залишитися в росії. Всього було визначено 111 компаній (цей перелік, ймовірно, не є вичерпним, проте ми вважаємо, що він містить більшість компаній).

Розподіл цих компаній за галузями та країнами представлений у таблиці 1 нижче.

Із зазначених компаній 43 не зробили жодних заяв щодо російсько-української війни, 22 написали лише про свої дії (найчастіше про дотримання санкцій, призупинення реклами та нових інвестицій в росії; надання гуманітарної підтримки Україні), тоді як 42 компанії (35%) обґрунтували своє перебування в росії гуманітарними причинами.

Їхні виправдання були такі:

1. забезпечення російських споживачів основними продуктами харчування чи засобами гігієни
2. забезпечення основними лікарськими засобами та/або проведення важливих для людства клінічних випробувань
3. надання робочих місць (при цьому стверджуючи, що росіяни не несуть відповідальності за дії свого уряду)

Деякі компанії надали комбінацію цих пояснень, наприклад, Ашан:

Наша робота полягає в тому, щоб зробити все можливе, щоб жителі країн, де ми представлені, мали доступ до якісної їжі за доступними цінами, - тобто задовольнити основні харчові потреби цивільного населення. 30 000 наших російських співробітників виконують цю роботу, щоб бути якомога ближче до населення, яке не несе особистої відповідальності за розв’язування цієї війни. Покинути наших співробітників, їхні сім’ї та клієнтів – це не наш вибір. За словами президента Франції Еммануеля Макрона, «ми не воюємо з російським народом». Припинення нашої діяльності в росії розглядалося б як навмисне банкрутство, що призведе до експропріації, яка зміцнила б російську економічну та фінансову екосистему, зробило б наших співробітників та їхні сім'ї вразливими й, у період високої інфляції, позбавило б населення послуг дисконтної мережі, яка працює в країні вже 20 років. Джерело: заява Ашан

У цій заяві ми бачимо ще одне пояснення: «Припинення нашої діяльності в росії розглядалося б як навмисне банкрутство, що призведе до експропріації, яка зміцнила б російську економічну та фінансову екосистему».

Давайте розглянемо ці пояснення докладніше. Зокрема, ми стверджуємо, що жодне з них не спирається на дані чи логіку. Отже, рішення більшості компаній продовжити працювати в росії зумовлене фінансовими міркуваннями, а не якимись іншими.

По-перше, 70-80% росіян підтримують путіна та вважають, що росія рухається в правильному напрямку. Тож більшість росіян не страждають від режиму путіна, а є його прихильниками. Ба більше, вони підтримують війну. Вони підтримують убивства українців та зґвалтування українських жінок та дітей (СБУ опублікувала велику колекцію записів розмов російських окупантів між собою та з їхніми родичами. Ці записи дуже добре показують, що вони не вважають українців за людей). Отже, жодні точкові санкції проти самого путіна чи його посіпак не змінять ходу війни. Необхідно застосувати жорсткі галузеві санкції щодо всіх громадян росії. У цій війні Україна платить жахливу ціну - десятки тисяч життів, від третини до половини економіки, тисячі зруйнованих будинків, доріг та інших об’єктів інфраструктури. Ба більше, щонайменше 3000 українців померли (за даними ВООЗ), бо не мали змоги отримати медикаменти для лікування своїх хронічних або імунних захворювань (наприклад, раку) через порушення ланцюгів постачання. До того ж, росія постійно бомбить лікарні та пологові будинки.

Інші країни теж несуть значні витрати - це підтримка українських біженців, надання зброї, гуманітарної та фінансової допомоги. Девід Набарро з ВООЗ заявив на форумі в Давосі, що через напад росії на Україну над 94 країнами нависла загроза сильного недоїдання або голоду. Тож намагання захистити російських громадян від наслідків війни, яку вони підтримують, є несправедливим не лише щодо українців, а й відносно мільйонів людей в усьому світі.

Ще один приклад: Cargill виправдовує продовження своєї діяльності в росії заявляючи, що «їжа є основним правом людини і ніколи не повинна використовуватися як зброя». Однак росія робить саме це - руйнує українські елеватори та сільськогосподарську техніку, цупить українське зерно та блокує українські порти, позбавляючи не лише українських фермерів доходів, а й багатьох людей в африканських та азійських країнах їжі. Якщо Cargill вважає, що їжа не має використовуватися як зброя, тоді чому ця компанія підтримує росію?

По-друге, росія є великим виробником та експортером продуктів харчування. Вона також має значний власний сектор роздрібної торгівлі (наприклад, «Магніт», «Лента», «Перекресток» тощо). Тому сумнівно, що без цих компаній чи без іноземних супермаркетів російське населення буде позбавлене основних продуктів харчування. Також в росії є кілька десятків виробників гігієнічних засобів, які можуть замінити іноземних виробників, що йдуть. Насправді, самі росіяни не хочуть бачити іноземні компанії у своїй країні. Вони розпочали кампанію «Zаместим», тобто планують замінити імпортні товари товарами вітчизняного виробництва. Якщо іноземні компанії так охоче підтримують росіян, чому б їм не підтримати саме цю кампанію?

По-третє, «навмисні банкрутства» іноземних виробників чи роздрібних торговців не зміцнять російську економіку, оскільки підприємство – це не лише приміщення та товари. Підприємство – це насамперед технології, управління та досвід. Без іноземних менеджерів та інженерів заводи та супермаркети нічого не варті. Це визнають навіть найбільші прихильники путінського режиму.

По-четверте, компанії, які вказують «турботу про своїх російських працівників» як причину надалі працювати в росії, водночас досить часто закривають через війну свої виробничі майданчики в Україні. Наприклад, Mondelez заявляє, що «ми продовжуємо вважати пріоритетом безпеку наших людей, тож наші операції залишаються призупиненими в Україні... Як виробник продуктів, ми скорочуємо всі неважливі види діяльності в росії, водночас допомагаючи підтримувати безперервність постачання продовольства в складні часи, що очікують попереду. Ми також продовжимо надавати підтримку нашим колегам на ринку, які стикаються з великою невизначеністю». Чи справедливо позбавляти українців роботи (а Україну податків) і водночас підтримувати робочі місця та сплачувати податки в державі-агресорі? Адже ці податки використовуються, щоб купити зброю для бомбардування їхніх українських працівників.

По-п'яте, компанії-постачальники фармацевтичних або медичних товарів посилаються на етику, заявляючи, що вони продовжуватимуть постачати необхідні ліки пацієнтам у росії. Проте, як зазначалося вище, в Україні без медичної допомоги залишаються тисячі людей. Російські окупанти свідомо блокують гуманітарні конвої та руйнують медичні заклади. Були випадки, коли вагітних не пускали до пологових будинків. Це етична поведінка? Ми вважаємо, що ні. На нашу думку, всі фармацевтичні та медичні компанії, які вважають себе «етичними» чи «соціально відповідальними», мають негайно піти з росії. Якщо російським пацієнтам потрібні якісь ліки, вони мають попросити свій уряд забезпечити їх цими ліками. Або звернутися до Червоного Хреста, якому транснаціональні компанії жертвували величезні кошти і який намагався допомагати росії депортувати українців.

По-шосте, деякі компанії заявили, що перерахують свої прибутки від російських операцій Україні, а деякі вже повідомили про пожертви на користь України або міжнародних благодійних організацій, як-от Червоний Хрест, ЮНІСЕФ або Save the Children. Хоча ми підтримуємо таку благодійну діяльність, пожертвування українським організаціям були б набагато ефективнішим способом допомогти Україні, оскільки вони менш забюрократизовані та краще розуміють потреби на місцях. Ба більше, роблячи ці пожертви, компанії водночас сплачують податки російському уряду, які він використовує для закупівлі зброї, щоб убивати українців.

Отже, будь-які виправдання, які можна знайти для продовження ведення бізнесу в росії, можна з легкістю відкинути. Насправді ці компанії (а також ті, що зберігають мовчанку) захищають свою частку ринку та прибутки. Захист кількох тисяч життів і робочих місць у країні, яка з 24 лютого вбила десятки тисяч людей (а до цього сотні тисяч – в Україні, Сирії, Чечні, Грузії та інших країнах) та призвела до того, що мільйони втратили роботу, домівки та ціле життя, є лицемірством і крайнім ступенем цинізму.

Додаток. Аналіз заяв компаній, які залишилися працювати в росії

Ми проаналізували зміст 60 заяв компаній, які залишаються в росії. На Рисунку А1 показано, про що саме згадувалося в заявах. Він демонструє, що в більш ніж половині проаналізованих заяв компаній у різних формах згадується турбота про російських споживачів (наприклад, забезпечення товарами першої необхідності, етичні питання, «пацієнти на першому місці» тощо). Деякі компанії згадували своїх споживачів загалом, без поділу на російських та українських. В одній заяві йшлося про споживачів у країнах СНД, яким постачається продукція із заводів у росії.

Більше половини компаній розповіли про допомогу своїм українським працівникам – фінансову підтримку, допомогу з переїздом тощо. Майже вдвічі менше компаній виправдовували своє перебування в росії відповідальністю перед російськими працівниками, проте деякі компанії уточнили, що ці працівники «стикаються з викликами», «не мають впливу на ситуацію», і їм навіть «загрожує ув’язнення, небезпечні умови та контрсанкції». Було кілька «екзотичних» заяв на кшталт «ми пожертвували насіння російським фермерам, щоб уникнути глобальної продовольчої кризи» чи «ми піклуємося про родини, які вирощують какао».

Багато компаній повідомляли про пожертви на користь України, українським біженцям та/або великим міжнародним благодійним чи гуманітарним організаціям.

На рисунку А2 показано, що компанії здебільшого називають війну війною. Деякі з них пішли далі й використали такі слова та вирази, як «вторгнення» або «брутальна агресія». 14 заяв прямо чи опосередковано назвали росію агресором, хоча в прямих заявах формулювання були «російська армія» чи «російський уряд», а не росія. На противагу цьому, 13 компаній (майже чверть) використовували для опису війни евфемізми, як-от «конфлікт», «ситуація в Україні» чи «події в Україні».