Ціна «миру» без реформованої Росії для світу – мільярди щорічно впродовж багатьох поколінь
Beta

Ціна «миру» без реформованої Росії для світу – мільярди щорічно впродовж багатьох поколінь

Photo: ua.depositphotos.com / goinyk
4 Квітня 2022
FacebookTwitterTelegram
41

За оцінками Київської школи економіки станом на 24 березня, інфраструктурі України за час війни завдано прямого збитку в розмірі майже 63 мільярдів доларів. Глобальні економічні втрати внаслідок бойових дій становлять 543–600 мільярдів доларів. Ціна втрачених життів, без сумніву, є ще вищою.

З кожним днем вартість війни зростає. Тому ми повинні зробити все можливе задля зменшення її вартості. Недостатні дії сьогодні, що не призведуть до поразки Росії, висітимуть тягарем над світом впродовж багатьох поколінь, переростаючи в нову гонку озброєнь.

У понеділок, 28 березня, Джо Байден представив новий бюджет на 2023 рік. Серед статей бюджету найбільша – 813 мільярдів доларів для Пентагону, з яких 682 мільйони доларів буде виділено безпосередньо на військову та матеріально-технічну підтримку в Україні. Це на 4% більше від 782 мільярдів доларів, виділених цього року. Байден є одним із багатьох глав держав, які нещодавно оголосили про великі військові видатки. Глава Німеччини Олаф Шольц запропонував одноразово збільшити військові витрати на 100 мільярдів євро, фактично подвоївши оборонний бюджет. Так само пообіцяли збільшити свої військові видатки Бельгія, Румунія, Італія, Польща, Норвегія та Швеція. Цим Росії посилається чіткий меседж, що західні держави діятимуть на підтримку своїх інтересів за кордоном шляхом військової протидії російській агресії.

Сьогоднішнє збільшення видатків здаватиметься незначним у майбутньому, якщо Росію не буде переможено та реінтегровано у світ. Невдачі в стримуванні Росії можуть призвести до нової холодної війни, ремілітаризації Європи та значних економічних втрат для світу. Нова холодна війна не лише уможливить непотрібні смерті через “замасковані” конфлікти, свідками яких ми були в минулому, як-от Корейська війна, В’єтнамська війна чи радянсько-афганська війна, але й спрямує трильйони доларів, запланованих для продуктивних цивільних цілей, на постійно зростаючу гонку стратегічних озброєнь.

Номінальний ВВП країн-членів НАТО становить 42 трильйони доларів. З них 2,5% витрачається на оборону. Збільшення оборонних витрат на один відсоток ВВП призведе до їх зростання на суму понад 400 мільярдів доларів, що еквівалентно обсягу  виробництва середньої за розміром економіки, такої, як Австрія. На жаль, холодна війна несе ризики збільшення витрат на понад один відсоток ВВП. На піку напруженості між Радянським Союзом і Сполученими Штатами в 1960-х роках військові витрати США становили близько 9% ВВП. Нині вони становлять близько 3,5%. Для порівняння, на освіту США витрачає менше 5% всього національного доходу. Військові витрати на холодну війну лише НАТО становитимуть понад 3 трильйони доларів. А це вже рівнозначно обсягу виробництва Німеччини, четвертої за величиною економіки світу з населенням 80 мільйонів людей. І якщо рівень витрат часів холодної війни 20-го століття повернеться в глобальному масштабі, на нашу колективну оборону витрачатиметься 7 трильйонів доларів. Ця цифра настільки велика, що з нею можна зіставити лише економіки Китаю та Сполучених Штатів. У перспективі, збільшення витрат на оборону в період холодної війни коштуватиме кожному американцю п’ять тисяч доларів на рік.

Щоправда, частина грошей, витрачених на військові потреби, повертається у приватний сектор через військові закупівлі товарів та послуг. Військові бази підтримують малий бізнес, який обслуговує їхню діяльність. Військові безпосередньо купують такі товари, як паливо, продукти харчування та транспортні засоби. У військовому секторі також задіяна значна частка країн із розвиненою економікою. Однак зрозуміло й те, що військові витрати здійснюються замість інших державних витрат. Кожен танк, снаряд і гвинтівка створюються замість шкіл, доріг і лікарень. Не кажучи вже про людські витрати з боку великих армій за рахунок власного населення через запровадження призову. Військовослужбовці строкової служби – це втрачені працівники. Деякі з цих людей втрачають життєво важливий продуктивний час, відкладають навчання та шлюб і після служби стають біднішими, ніж за її відсутності. Дійсно, останні економічні дослідження свідчать про сильну зворотну залежність між військовими витратами та економічним зростанням. Вищі військові витрати гальмують зростання та роблять нас біднішими.

Вступаючи в нову холодну війну, ми ризикуємо уповільнити зростання та виділяти наші ресурси на роздування оборонної промисловості. Безперечно, якнайшвидше припинення війни в Україні та запобігання мілітаризації Європи – в інтересах європейського континенту та світу в цілому. Бездіяльність не лише загрожує життю тих, хто безпосередньо перебуває на війні, а й впливає на добробут людей, які живуть далеко за океанами. Наш обов’язок – забезпечити існування вільної та процвітаючої України, і в наших інтересах перемогти та реформувати Росію, щоб уникнути дорогої гонки озброєнь.

Автори
  • Антон Бобров, студент факультету економіки та статистики та асистент з економічних досліджень в Каліфорнійському університеті в Берклі

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний