Ціна реінтеграції Донбасу: $22 мільярда чи більше? | VoxUkraine

Ціна реінтеграції Донбасу: $22 мільярда чи більше?

Photo: depositphotos / palinchak
31 Липня 2020
FacebookTwitterTelegram
3779

З огляду на плани Володимира Зеленського досягти прогресу в мирному врегулюванні на Донбасі, нове дослідження Віденського інституту міжнародних економічних досліджень (wiiw) оцінює витрати на реінтеграцію Донбасу. За нашими оцінками, нижня межа вартості відбудови – 22 мільярди доларів США. Майже половина цієї суми буде потрібна для відтворення фізичного капіталу, далі йдуть витрати на людський капітал та захист довкілля.

Плани мирного врегулювання – перезавантаження?

Як обережно підмітила Нета Кроуфорд, професорка політології Бостонського університету, “повний облік наслідків будь-якої війни не можна викласти в рядках гросбуху”. Але це не означає, що намагання зробити це є марними. Навіть якщо ніколи не вдасться вирахувати належну компенсацію втрат людських життів, усе одно можливо порахувати, скільки чого потрібно зробити для покращення добробуту живих: чи то літніх людей, що очікують на свою чергу перейти лінію зіткнення чи школярки, яка ховається в бомбосховищі посеред уроку.

Яскрава перемога Володимира Зеленського на останніх виборах перегорнула нову сторінку в спробах уряду припинити війну на Донбасі. Однак, фактологічна основа планів щодо реінтеграції залишається нечіткою. Відсутність достовірної інформації про економіку окупованого регіону створює невизначеність щодо масштабів витрат на реінтеграцію. Хоча дослідження wiiw не є унікальним з точки зору оцінювання витрат на війну (див. тут і там), воно вирізняється трьома аспектами. По-перше, це дослідження є першим, яке чітко моделює витрати на війну як для підконтрольних уряду територій, так і для окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО). По-друге, воно документує еволюцію макроекономічних та гуманітарних питань щодо ОРДЛО від початку конфлікту до кінця 2019 року. По-третє, воно оцінює війну на Донбасі в світлі інших країн, що постраждали від війн, висвітлюючи основні проблеми, які перешкоджають мирному процесу, окрім тих, що пов’язані з іноземним втручанням.

Короткий огляд витрат

Звіт оцінює нижню межу витрат на відбудову в розмірі 21,7 млрд. дол. США (рисунок 1), що є еквівалентом третини доходів державного бюджету України у 2019 році та перевищує річний ВВП такої невеликої країни, як Боснія та Герцеговина.

Рисунок 1. Очікувана нижня межа витрат на відновлення за напрямами 

 

Джерело: власні розрахунки. Докладніше про методику розрахунків див. Methodology box нижче.

Звіт виокремлює декілька каналів витрат: прямі збитки, амортизація основного капіталу, екологічні проблеми та гуманітарні питання.

Прямі збитки

Частина витрат, хоч і не найбільша, виникає внаслідок прямих збитків, заподіяних військовими діями. Обидві сторони використовують широкий спектр важких озброєнь, таких як самохідні гаубиці, танки та реактивні системи залпового вогню. Оскільки Донбас є достатньо урбанізованим регіоном, багато цивільних осіб та основні фонди несуть ризик супутнього збитку, заподіяного цією зброєю.

Крім цього, для конфлікту характерне широке використання мін для зменшення можливостей просування з будь-якого боку, внаслідок чого наразі Донбас є третім регіоном у світі за забрудненістю мінами після Афганістану та Іраку. Розмінування є необхідною умовою відбудови та забезпечення безпеки населення.

Амортизація основного капіталу та довкілля

Після розпаду Радянського Союзу регіон успадкував велику кількість промислових об’єктів. Ці активи дозволили знизити середні витрати на виробництво та забезпечили перевагу на ринках виробництва гірничодобувної та важкої промисловості. З іншого боку, основні засоби потребують регулярного обслуговування та реінвестування задля забезпечення безперервності виробничого процесу. Неможливість збільшити надходження та вести бізнес як завжди, призвела до скорочення інвестицій та виснаження основного капіталу з 2014 року.
Через це багато підприємств припинили обслуговування вугільних шахт, більшість з яких стали збитковими. Це підвищило ризики нестабільності геологічного середовища та забруднення довкілля внаслідок контакту поверхневих вод із шахтними водами, забрудненими важкими металами. Щоб уникнути екологічної катастрофи, вугільні шахти слід належним чином ліквідувати, додаючи ще один пункт до бюджету витрат.

Гуманітарні питання

Економіка Донбасу працює в умовах гуманітарної кризи. Збройні сутички, обмеження свободи пересування та доступу до соціальних послуг наклали значний відбиток на місцеве населення. 30 тисяч людей зазнали травм, 1,4 мільйона людей стали переселенцями, а 3,4 мільйона відчувають брак основних товарів та послуг, таких як забезпечення житлом, безпека, психологічна підтримка та їжа. Для відтворення життя регіону програма відновлення повинна відповідати цим потребам та допомагати переселенцям повертатися додому.

План

Конфлікт дійшов до того ступеню, коли власне збройні сутички не є найбільшим фактором економічного спаду регіону. 42% від загальних витрат – це непокрита амортизація основних фондів та ліквідація вугільних шахт. Отже, ці витрати не є наслідком прямих збитків. Вони можуть бути безпосередньо пов’язані з порушенням процесів безперервності бізнесу та зменшенням можливостей державних інститутів. Іншими словами, роззброєння буде недостатньо для перезавантаження економіки Донбасу – уряду потрібно розробити повномасштабну програму відновлення основних економічних інститутів: ринків та спроможності держави. Пропонований план окреслює чотири критично необхідні цілі.

1.Розмінування територій та усунення екологічних загроз

Брак безпеки є головною причиною внутрішнього переміщення. Надійне припинення вогню та роззброєння забезпечують відсутність військових дій, але не усувають побічні ефекти, які продовжують загрожувати повсякденній безпеці населення – міни та екологічні проблеми. Усунення обох загроз на початковому етапі відбудови регіону має вирішальне значення для уникнення шкоди здоров’ю після масового повернення переселенців.

2. Відбудова інфраструктури та переміщення осіб

Щоб знову запустити економіку Донбасу, процес відбудови має включати відновлення ринків та залучення населення. На цьому етапі потрібно було б вирішити три цілі. По-перше, відновити критичну інфраструктуру в міських регіонах для усунення гуманітарної кризи. По-друге, закласти основу для довгострокових інвестицій, сформулювавши чітку правову базу, яка б визначала правила переходу прав власності з “правових систем” ОРДЛО до української[1]. По-третє, економіка Донбасу не пожвавиться без кваліфікованої робочої сили, яку можна повернути за допомогою програм грошової допомоги за умови довготривалого проживання в регіоні. Це допоможе впоратися з початковими викликами, спричиненими поганою інфраструктурою, слабкими ринками праці та небезпечним середовищем для перших поселенців.

3.Сприяння довгостроковому сталому економічному розвитку та створення умов для інвестування в регіон

Хоча покращення інвестиційного клімату загалом пов’язане з прогресом реформ в Україні, крихке повоєнне середовище може відлякувати інвесторів від інвестування саме на Донбасі. Таке сприйняття, у свою чергу, призведе до низького темпу росту, невдоволення та ще більш крихкої ситуації, що відверне ще більше інвесторів. Щоб уникнути порочного кола, держава повинна розглянути можливість запровадження пільгових інвестиційних умов для Донбасу на ранній стадії післявоєнної відбудови. План розробки пільгових умов повинен включати механізми, що зменшують можливість опортуністичної поведінки та морального ризику. Пільгові схеми мають бути доступними та застосовуватися як для великих корпоративних підприємств, так і для МСП задля уникнення надмірної концентрації активів, як це було до війни.

4.Підтримка повоєнної життєстійкості

Зусилля з відбудови не закінчуються після досягнення довоєнного рівня ВВП. Повоєнна безпека крихка, і лише широка легітимація уряду при владі може забезпечити те, щоб місцеве населення не відкликалося на заклики до заколоту незалежно від їхнього джерела – внутрішнього чи зовнішнього. Саме тому забезпечення довготривалого та стійкого становища потребує наявності інклюзивних інститутів: механізмів колективного ухвалення рішень, які гарантують політичну участь, права меншин та надання суспільних благ. Держава має підтримувати адміністративну спроможність та участь у політичній діяльності ОРДЛО в довгостроковій перспективі задля уникнення незадоволення та забезпечення справедливого представництва місцевих інтересів на державному рівні.

Висновок

Може виникнути спокуса використати результати цього звіту для посилення домінуючих антагоністичних наративів у сторін конфлікту. Однак меседж звіту інший. Основна його частина підвищує обізнаність щодо гуманітарних питань та приблизного масштабу зусиль, необхідних для перезапуску місцевої економіки. Ті, хто виступає проти переговорного процесу, мають усвідомлювати, що ці гуманітарні питання є альтернивними витратами через відсутність миру, що їх щодня несуть на своїх плечах мешканці Донбасу.

Інша частина, яку поки що нерідко не помічали спостерігачі, окреслює основні проблеми вирішення конфлікту. Важливо усвідомити, що мир не постане відразу щойно російські еліти припинять підтримувати «народні республіки». Незважаючи на власні характерні особливості, війні на Донбасі притаманна фундаментальна проблема, з якою зазвичай стикаються в процесі розробки мирних угод – проблема дотримання зобов’язань. Неможливість чіткого забезпечення дотримання домовленостей сторонами переговорів є ключовою проблемою більшості конфліктних ситуацій. Тому що немає гарантії, що коли одна сторона складе зброю, інша сторона не спробує скористатися цим у своїх інтересах. Саме це в першу чергу підриває ідею вирішення конфлікту. Саме тому зобов’язуючі гарантії, що покладаються на державу та колишніх учасників бойових дій на найвищому законодавчому рівні та доповнюються зовнішнім моніторингом, є критично необхідними для процесу мирних перемовин.

Немає гарантій, що досягнення цілей програми призведе до сталого миру. Досвід постраждалих від війни країн показує, що під час вирішення конфлікту, ймовірно, виникатимуть періоди затишшя і напруження. Однак, є можливість збільшити шанси на позитивний результат у разі надання урядом місцевому населенню надійних доказів прихильності до проведення довгострокової інклюзивної політики. Існує кілька способів підсилити це відчуття, але процвітаюча та міцна економіка була б найкращим доказом цієї концепції. Для цього Україні слід націлитися на вирішення багаторічних проблем – подолання інтересів окремих груп та продовження реформ.

Методика оцінки

Втрати основного капіталу

Звіт оцінює втрати основного капіталу опосередковано, поєднуючи свідчення останніх опитувань щодо пошкоджень домогосподарств з даними про інтенсивність боїв. Процес оцінки складається з чотирьох основних етапів. Спочатку автори підраховують частку вартості житла, втраченого внаслідок бойових дій, для підмножини контрольованих урядом областей на основі рандомізованих стратифікованих опитувань REACH (2019 р.) та оцінки витрат на ремонт житла проекту Shelter Cluster УКБ ООН (2016 р.). На другому кроці оцінюється лінійна залежність між інтенсивністю боїв на рівні районів на основі досліджень Zhukov et.al (2019) та часткою заподіяної житлу шкоди (як відсоток від початкової вартості) для вибірки наявних районів. Припускаючи, що частка втраченого житла є репрезентативною для основного капіталу, у звіті використовуються розрахункові коефіцієнти для прогнозування частки втраченого капіталу для всіх районів Донбасу – контрольованих як урядом, так і сепаратистами. Нарешті, у звіті частки втраченого капіталу множаться на вирахуваний довоєнний розмір капіталу на рівні районів.
Окрім прямої шкоди, заподіяної бойовими діями капіталу, у звіті оцінюється сума амортизації капіталу. Передбачається, що обсяг капітальних вкладень у контрольованих сепаратистами районах є незначним, а вартість основних фондів повністю амортизується, при цьому ставка амортизації обчислюється з передвоєнної амортизації капіталу, зазначеної для України в Penn World Tables 9.1.

Людський капітал

У розрахунках людського капіталу спочатку оцінюють щорічний обсяг кожного виду витрат (соціальна підтримка або психічне здоров’я). Для розрахунку річних витрат використовуються різні джерела. Для оцінки обсягів соціальної підтримки в звітах використовується обсяг щорічних видатків бюджету України в розмірі 164 млн. дол. США на підтримку ветеранів та ВПО. Щодо витрат на психічне здоров’я, кількість постраждалого від конфлікту населення (5 200 000 осіб) у звіті множиться на частку осіб із симптомами психологічних розладів (42%) та середні витрати на лікування (54 долари США), зазначені в Roberts et.al (2017 р.). Таким чином, щорічні видатки на психічне здоров’я становлять 118 млн. дол. США. Отримані значення проєктуються на тривалість життя медіанного громадянина України на основі даних, отриманих з PopulationPyramid.com (2019 р.).

Довкілля

Два види витрат віднесено дослідженням до екологічних: витрати на розмінування та закриття вугільних шахт. У випадку розмінування автори використали підрахунки Міністерства оборони України в розмірі 650 млн. Євро. Витрати на ліквідацію вугільних шахт ґрунтуються на оцінках, наданих проекту звіту Міністерством енергетики Росії про стан енергетичного сектору ОРДЛО (Informnapalm.org, 2016 р.). У 2016 році міністерство оцінило кількість збиткових шахт у 120 одиниць, а вартість ліквідації у 24,5 млн. доларів на шахту при використанні найпростішої доступної технології. Масштабування витрат для кожної шахти дає загальну вартість закриття шахт в розмірі 2,9 мільярда доларів США.

Що залишилося поза увагою

Надані щодо ОРДЛО оцінки значною мірою покладаються на показники витрат, понесених на контрольованих урядом територіях. Швидше за все, такий підхід занижує частки витрат. Зокрема, звітом окремо не враховані втрати капіталу для тих підприємств, які були повністю або частково порізані на металобрухт або перевезені з Донбасу до Росії, як зазначають деякі спостерігачі (1, 2). Крім того, враховуючи обмежений доступ до державних послуг та ізольований характер економіки, частка населення, що потребує соціальної та медичної підтримки, включаючи психічні захворювання, може бути більшою в ОРДЛО. У звіті також залишені поза увагою такі пов’язані з війною зовнішні наслідки як поширення захворювань внаслідок порушення санітарних стандартів та непроведення щеплень, очікувані ризики техногенних катастроф та нанесення шкоди довкіллю, спричинені наявністю частин боєприпасів у землі, лісовими пожежами та забрудненням місцевих водних басейнів.

Варто зазначити, що глибина та деталізація основних джерел не були однаковими для всіх досліджуваних компонентів. Як наслідок, надійність оцінок не є рівномірною. Той факт, що витрати на фізичний капітал переважають у загальній структурі витрат, частково відображає ступінь незнання інших аспектів. Наприклад, оцінка витрат на людський капітал не бере до уваги наслідки спалахів зазвичай контрольованих інфекційних хвороб, спричинених відсутністю профілактики та лікування – кору, туберкульозу та ВІЛ.

Примітки

[1] З травня 2016 року “влада” ОРДЛО вимагає реєструвати всі операції з передачі активів під власною “юрисдикцією”. Це означає, що якщо людина хоче укласти там угоду, вона повинна зареєструвати її двічі і, отже, сплатити двічі податки. Якщо угоду було зареєстровано лише в “ДНР / ЛНР”, угода вважатиметься “нікчемною” згідно з законодавством України, хоча обидві сторони підтвердили свою згоду на передачу прав власності договором. Існує ризик, що продавець може заперечити угоду та зберегти як актив, так і кошти, отримані за передачу активу. Речі ускладнюються, якщо новий власник інвестував у власність, збільшивши її вартість. Таким чином, підхід status quo створює простір для опортуністичної поведінки й, імовірно, сприятиме безлічі судових процесів, що перешкоджатиме довгостроковому інвестуванню в регіоні внаслідок масштабних сварок сторін з приводу прав власності.

Посилання

  1. Informnapalm.org (2016), «Оцінка стану вугільної промисловості окупованих територій» (російською).
    http://archive.is/YqjBw
  2. Havlik, P., Kochnev, A., and Pindyuk, O. (2020), ‘Economic challenges and costs of reintegration of the Donbas region in Ukraine’. wiiw Research Report, N. 447, June. Link: https://wiiw.ac.at/p-5351.html
  3. UNHCR Shelter Cluster Ukraine (2016), ‘Cluster guidelines: Structural repairs and reconstruction’, Technical Report, UNHCR
  4. UNEUWB (2015a), Ukraine: Recovery and peacebuilding assessment: Analysis of crisis impacts and needs in Eastern Ukraine, Vol. I, Synthesis Report.
    http://documents.worldbank.org/curated/en/879011468188335375/pdf/96487-REPLACEMENT-FILE-WP-v1-
    Box391453B-PUBLIC-RPA-A4-Vol1-Eng-Web.pdf
  5. UNEUWB (2015b), Ukraine: Recovery and peacebuilding assessment: Analysis of crisis impacts and needs in Eastern Ukraine, Vol. II, Full Component Reports.
    https://openknowledge.worldbank.org/bitstream/handle/10986/22090/Full0component0reports.pdf?sequence=
    1&isAllowed=y
  6. REACH (2019), ‘Ukraine 2019 – multi sectoral needs assessment within 20km of Contact Line’.
    https://www.reachresourcecentre.info/country/ukraine
  7. Roberts, B., Makhashvili, N. and Javakhishvili, J. (2017), ‘Hidden burdens of conflict: Issues of mental health and access to services among internally displaced persons in Ukraine’, International Alert, GIP-Tbilisi, London School of Hygiene and Tropical Medicine. https://www.internationalalert.org/sites/default/files/Ukraine_HiddenBurdensConflictIDPs_EN_2017.pdf
  8. Zhukov, Y.M., Davenport, C. and Kostyuk, N. (2019), ‘Online Appendix xSub: A new portal for cross-national data on sub-national violence’. http://cross-sub.org
Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний