У чужих стінах: як долають проблеми переміщені університети
Beta

У чужих стінах: як долають проблеми переміщені університети

Photo: ua.depositphotos.com / IgorVetushko
12 Липня 2022
FacebookTwitterTelegram
2427

З початком повномасштабного російського вторгнення керівництво України визнало неможливість забезпечення належного функціонування українських університетів на територіях, які перебувають під тимчасовою окупацією або де ведуться бойові дії. Тому університети з Донецької, Луганської, Херсонської, частини Запорізької областей перемістили на підконтрольну територію України.

Уникнути тимчасового переміщення ЗВО не могли, адже до моменту переїзду їм було централізовано заблоковано доступ до казначейського обслуговування (отже, вони не могли здійснювати будь-які платежі) і до ЄДЕБО (отже, у випадку відмови від переміщення вони не змогли б, наприклад, видавати дипломи своїм випускникам).

«Ми розуміли з досвіду Луганської і Донецької областей 2014 року, що буде переміщення, але не очікували, що все відбуватиметься настільки швидко».

Представник адміністрації переміщеного ЗВО

Факт переміщення юридично оформлювався наказом засновника університету (Міністерства освіти і науки України, іншого міністерства, власника приватного ЗВО) і відображався в ЄДЕБО як зміна фактичної (але не юридичної) адреси закладу освіти. Адже в більшості випадків переміщення є тимчасовим і університети повернуться до своїх міст після перемоги України.

Масштаби переміщень

Переміщення університетів відбувається в одному з двох форматів: «мінімальному» або «розширеному». 

Більшість університетів переміщено в «мінімальному» форматі, що означає, що на підконтрольну Україні територію безпосередньо виїздять ректор, проректори університету, бухгалтерська служба, особа, на яку покладено функції роботи з ЄДЕБО, та деякі інші співробітники. Як правило, адміністрація закладу продовжує роботу у приміщеннях та кабінетах, наданих іншим закладом освіти, тоді як викладання відбувається із застосуванням дистанційних технологій.

Менша частина університетів реалізує «розширений» варіант переміщення, що передбачає надання їм окремих навчальних корпусів, переїзд до іншого населеного пункту не лише адміністрації, а й частини викладачів та студентів.

Загалом у березні-травні 2022 р. було переміщено 25 самостійних ЗВО і 19 відокремлених структурних підрозділів різних університетів. У переміщених закладах навчаються понад 54 тисячі студентів і працює майже сім тисяч викладачів. Університети розмістилися в 16 містах чотирнадцяти областей України. Перелік переміщених закладів див. тут.

Ці загальні цифри, однак, демонструють дещо викривлену картину. За класифікацією Карнеґі, з-поміж 44 переміщених закладів вищої освіти 25 є «дуже малими» (у них навчається менше 1 тис. студентів), 13 — «малі» (від 1 до 3 тис. студентів) і 6 — «середні» (від 3 до 10 тис. студентів). Усередині групи «дуже малі» суттєва частина закладів — це розташовані в райцентрах філії, де «у двох кімнатах» здобувають вищу освіту умовні три десятки студентів. Дворічне дистанційне навчання (через коронавірус та війну) знівелювало навіть теоретичний сенс функціонування подібних університетських філій «неподалік від місця проживання студента». Так само не є ефективною мережа ЗВО, де на три великі області України припадає шість середніх ЗВО, оточених великою кількістю юридично незалежних сателітів, які надають значною мірою ті самі освітні послуги (освіта з тих самих спеціальностей), що й більші заклади. На період війни питання оптимізації університетської мережі поставлено на паузу, але згодом до нього доведеться повернутися.

Масштаб переміщення університетів у 2022 році суттєво більший, ніж у 2014 році. Сам факт і масштаби переміщення відчутно вплинули не лише на учасників освітнього процесу (студентів та викладачів), але й змусили університети адаптуватися до існування в нових реаліях. Студенти і викладачі стикнулися з проблемами фінансового, технологічного та психологічного характеру, а ті, хто виїхав за кордон, мають також проблеми подолання мовного бар’єру та облаштування побуту в іншій країні. Значні проблеми у студентів та викладачів, які не змогли покинути тимчасово окуповані території. Як правило, це проблеми безпеки, якості інтернету і зв’язку, недостатності коштів.

Для керівництва університетів виникли проблеми організаційного та фінансового характеру, пов’язані з необхідністю налагодити функціонування університету на базі іншого закладу. Водночас помітно, що переміщення університетів відбувається простіше порівняно з 2014 роком. Більшість необхідних операційних та управлінських дій здійснюються за напрацьованим раніше алгоритмом, а широке застосування дистанційних цифрових технологій комунікації спрощує процес адаптації.

Організація освітнього процесу

Через воєнні дії переміщені університети оголошували більш або менш тривалу перерву в освітньому процесі, відправивши студентів на канікули. 

Освітній процес в українських ЗВО почав відновлюватися з 14 березня. Здебільшого навчальний процес відбувався дистанційно в синхронному та асинхронному режимах. 

Для ЗВО, які опинилися на тимчасово окупованих територіях нашої країни, ситуація була складнішою через безпековий компонент і проблеми зі зв’язком між учасниками освітнього процесу. Через це частина закладів відновила навчальний процес у березні, а частина — пізніше, після свого переміщення на підконтрольні території. 

Це призвело до нерівномірного опанування навчальних матеріалів та збільшення навантаження, особливо на студентів випускних курсів. МОН у своєму листі від 21 квітня 2022 року рекомендувало адміністраціям ЗВО внести зміни до індивідуальних навчальних планів та перенести на наступні періоди навчання ту частину освітніх компонентів, яку неможливо опрацювати у весняному семестрі. Однак, ця рекомендація стосується лише студентів невипускних курсів. Якщо студенти випускних курсів не встигають вчасно виконати освітню програму (наприклад, підготувати дипломну роботу), єдина доступна їм опція — академічна відпустка. Просто відкласти до осені дату випуску студентів не можна, оскільки ніхто не фінансуватиме університету подовжене навчання його студентів.

У нашому опитуванні взяли участь близько 800 студентів і 130 викладачів двох переміщених університетів, і ми одержали близько 100 коментарів студентів і 25 відповідей викладачів на необов’язкове відкрите запитання щодо проблем організації освітнього процесу. У своїх коментарях респонденти зазначають серед організаційних проблем поряд із поганим психоемоційним станом студентів та викладачів, проблемами з постійним доступом до інтернету та зв’язком, необхідністю працювати та волонтерити, також і великий обсяг навчального навантаження, що виник через тривалу перерву в освітньому процесі, необхідність готувати курсові та дипломні роботи. 

«Високе навчальне навантаження з доволі малим періодом виконання у сьогоднішній ситуації; нестабільність психічного і морального стану через воєнні дії».

Студент одного з переміщених університетів

Одним із варіантів зменшення навчального навантаження є зміна підходів до викладання дисциплін. Більшість наших респондентів із числа викладачів переміщених ЗВО зазначають, що в теперішніх умовах лояльніше ставляться до студентів. Однак, менша частина з них адаптують свій курс та змінюють його змістове наповнення, критерії оцінювання, зменшують обсяг завдань, подовжують термін здачі матеріалів. 

Ще однією особливістю організації освітнього процесу тимчасово переміщених університетів є неможливість для близько половини студентів брати участь у дистанційних заняттях, що проводяться в синхронному режимі. 

Частина викладачів через проблеми з комунікацією (поганий зв’язок, не працює програмне забезпечення на тимчасово окупованих територіях тощо) не мають змоги проводити заняття в онлайн-режимі. У нашому опитуванні було 5–15% таких відповідей (залежно від університету), але слід пам’ятати, що ще якась частина викладачів може зовсім не мати доступу до інтернету, тому не потрапила до нашої вибірки.

У зв’язку з цим практикується виконання завдань в асинхронному форматі, коли студенти проходять електронний курс на платформі Moodle або Google Classroom. Для надсилання завдань використовуються й інші наявні канали зв’язку (електронна пошта, месенджери).

«Пропоную виконати індивідуальне заняття, надіслати на месенджер (навіть за слабкого інтернет-з’єднання матеріали доходять), дуже рідко — спілкуюся телефоном».

Викладач одного з переміщених університетів

Адміністрації ЗВО зазначають, що у відновленні навчання під час воєнного стану їм став у пригоді попередній досвід запровадження дистанційного формату навчання, пов’язаний зі стрімким поширенням COVID-19. Однак слід підкреслити, що в усій системі вищої освіти України під час «ковідних» навчальних років не відбулося повноцінного та системного переходу до дистанційного навчання як «new normal», натомість більшість сподівалася, що зі зняттям карантинних обмежень навчання повернеться до «business as usual». І тут маємо не лише проблеми фінансування, браку технічних ресурсів, доступу до ліцензованого програмного забезпечення, а й адаптації навчальних курсів до дистанційного формату, недостатньої обізнаності викладачів із методиками ефективного викладання саме в дистанційному форматі, а тому і вкрай обмеженого застосування цих методик. 

Більше того, завершення 2021/2022 навчального року у пришвидшеному форматі (через вимушені «канікули» наприкінці лютого та в березні семестр тривав менше, ніж зазвичай), поза сумнівом, призвело до поглиблення наявних прогалин у знаннях студентів, на що адміністраціям варто звернути увагу при підготовці до нового навчального року.

Технічні проблеми

Переміщені університети стикнулися з проблемами технічного характеру. Сервери, на яких зберігаються бібліотечні інформаційні ресурси, матеріали для дистанційного навчання, документація освітнього процесу тощо, залишились на тимчасово окупованій території. Для вирішення цієї проблеми керівництво переміщених університетів намагається використовувати комп’ютерні потужності університетів, до яких вони перемістились, або звертаються до послуг інших сторонніх організацій. Представник одного з переміщених університетів зазначив, що для налагодження цього процесу вони звернулись до компанії EPAM. Інформацію вдалося перенести на хмарні сервіси, що дозволило повноцінне використання в освітньому процесі платформ для дистанційного навчання.

Також є проблеми із забезпеченням комп’ютерною технікою для виконання поточної організаційної роботи, тому працівники переміщених університетів вимушені користуватися власними ноутбуками.

У деяких переміщених університетах є проблема з інформатизацією процесів. Представник одного із закладів зазначив, що є проблеми відсутності електронних журналів та електронних відомостей.

Виклики географічної розпорошеності студентів та викладачів

Однією з найгостріших проблем переміщених ЗВО стала розпорошеність осіб, залучених до їх функціонування. У тих умовах, в яких опинилася наша країна після початку повномасштабного вторгнення армії росії, кожен самостійно дбав про власну безпеку та безпеку своїх сімей. Університети, як і будь-які інші несилові інституції, не могли та й не можуть брати на себе зобов’язання щодо безпеки своїх співробітників. Тому після 24 лютого 2022 року частина студентів, викладачів, інших працівників ЗВО опинилася за межами України, інша частина перемістилася на підконтрольні українські території, але значна частина учасників освітнього процесу продовжує залишатися на тимчасово окупованих територіях. 

Кожна із зазначених груп перебуває в різних побутових та психоемоційних умовах. Наприклад, для наших респондентів, які перебувають за межами України, найтиповішими проблемами є мовний бар’єр, фінансові труднощі, проблеми з доступом до медичних, юридичних послуг, житла та стабільної роботи. Водночас респонденти, які перебувають на тимчасово окупованій території, найчастіше зазначають проблеми зі зв’язком, неможливістю зняти готівку, доступом до продуктів харчування, проведенням частини дня в чергах або укриттях, постійні обстріли тощо. 

«Емоційний стан після пережитого та того, що відбувається зараз. Велика купа проблем. Залишився(-лась) у незнайомому мені місці, без родичів та фінансів. Намагаюсь додзвонитися до родичів, які залишились на окупованій території, та мати з ними хоч якийсь зв’язок. А ще не забувати, що у мене пари, та є викладачі, які зовсім не розуміють увесь ступінь складності проблем».

Студент одного з переміщених університетів

Великою проблемою є втрата ЗВО людських ресурсів. Насамперед через переїзд частини викладачів та студентів за кордон – адже вони можуть знайти  комфортніші умови для роботи і навчання у європейських вишах. Студенти переміщених ЗВО, які вивчають певні дисципліни в іншому українському університеті в рамках внутрішньої академічної мобільності, також потенційно можуть змінити навчальний заклад. Це може призвести до зменшення кількості молодих, амбітних та перспективних викладачів у переміщеному університеті. 

Мало обговорюється проблема колабораціонізму в освітньому середовищі. Зокрема, залишається відкритим питання кадрових рішень щодо працівників ЗВО, які відкрито перейшли на бік окупантів та беруть участь у роботі незаконно створених  закладів освіти під російськими прапорами. Якщо переміщеній адміністрації стає відомо про таких осіб, з ними призупиняється дія трудового договору. Один з університетів також планує звертатися до МОН із пропозицією позбавити таких осіб почесних звань України. 

Тут слід підкреслити, що факт того, що університету стало відомо про певні дії його працівників, не тотожний наявності в університету належних доказів колабораціонізму. Тому університетам бракує легальних інструментів реагування на таку інформацію. Дозволене роботодавцям в умовах воєнного стану призупинення трудового договору в односторонньому порядку — фактично єдина відчутна для ймовірних колаборантів санкція, яку університети можуть вжити. Університети наразі мають недостатньо підстав (доказів) для ухвалення обґрунтованого рішення про звільнення таких осіб.

Представники ЗВО, які перебувають на окупованій території та не погодилися на співпрацю з окупаційною адміністрацією, наражаються на підвищену небезпеку. Наприклад, 14 червня російські військові викрали проректора Херсонського державного університету Максима Вінника. 23 червня йому вдалося звільнитися з полону та повернутися на підконтрольну Україні територію

Фінансові проблеми та оплата праці

Через війну видатки державного бюджету на фінансування більшості університетів державної форми власності на червень-грудень 2022 р. було скорочено на 17 відсотків. Крім того, чимало студентів-«контрактників» втратили можливість платити за навчання. Ці дві обставини визначають скрутну фінансову ситуацію, в якій опинилися ЗВО. Оскільки головною статтею їхніх видатків традиційно є оплата праці співробітників, то сьогодні університети вже задіяли чи планують задіяти весь спектр легальних інструментів заощадження на виплаті зарплат. До таких інструментів належать:

  • пропонування працівникам взяти відпустку за власний рахунок. Університети не можуть вимагати цього від працівників, але це можливий варіант за наявності згоди сторін;
  • тимчасове призупинення трудових відносин за ініціативою роботодавця — новація, запроваджена на період воєнного стану. На період призупинення трудових відносин працівник не виконує роботу, йому не виплачується заробітна плата. Юридично цей статус не означає звільнення працівника, але дозволяє йому офіційно працевлаштуватися на іншій роботі;
  • оскільки тривалість щорічної відпустки викладачів на період воєнного часу скорочено з 56 до 24 днів, деякі університети розглядають варіант оголошення простою на серпень, під час якого, наприклад, доцент одержуватиме «на руки» 5243 грн на місяць. Щоправда, на момент написання цієї статті готується рекомендація МОН розпочати осінній семестр із серпня, тоді простій може бути оголошено викладачам у грудні.

Специфіка переміщених університетів полягає у більшій частці їхніх співробітників, щодо яких можна достатньо легко застосувати описані інструменти. Не бажаючи повністю позбавляти викладачів доходу, ці заклади першочергово зменшують оплату праці допоміжного і технічного персоналу, передусім тих, хто не виїхав з тимчасово окупованої території. Отже, ця категорія працівників переміщених університетів виявилася найвразливішою щодо збереження роботи і заробітку.

В очікуванні вступної кампанії

Фінансування університетів прямо залежить від кількості студентів у них. Тому пильну увагу закладів вищої освіти прикуто до правил, перебігу і результатів вступної кампанії. Набере університет багато вступників — матиме гроші, не набере — матиме фінансові проблеми. До того ж, університети більше зацікавлені в «бюджетниках», ніж в «контрактниках», адже держава, як правило, більше платить університетові за навчання одного «бюджетника», ніж за своє навчання сплачує один «контрактник».

Останніми роками розподіл бюджетних місць між університетами в більшості випадків відбувається за так званим «широким конкурсом». Спрощено, на початку вступної кампанії університет не знає точної кількості наданих йому бюджетних місць, і якщо до університету подасть документи абітурієнт з високими балами ЗНО, то держава надасть бюджетне місце для його навчання, а якщо абітурієнти з високими балами оберуть інші університети, то й бюджетні місця відійдуть іншим закладам освіти.

Цьогоріч Міносвіти запропонувало університетам альтернативу. Вони за власним бажанням можуть замінити участь у широкому конкурсі одержанням гарантованої кількості бюджетних місць — але лише в обсязі 50% від числа осіб, зарахованих до цих університетів на «бюджет» у попередньому році. Опитані нами університети вважають таку пропозицію від держави вкрай непривабливою, адже уполовинити своє фінансування власним добровільним рішенням не хоче ніхто.

Вступна кампанія — 2022 буде складною, оскільки чимало потенційних вступників зараз перебувають за кордоном як біженці, й інші країни вже пропонують їм місця у власних університетах. Тимчасово переміщені університети, ймовірно, постраждають більше за інших, адже потенційні вступники навряд чи розглядатимуть «підвішений» стан таких закладів освіти як конкурентну перевагу. На жаль, поки що держава не запропонувала переміщеним університетам адаптованих до специфіки їхньої ситуації інструментів для допомоги у вирішенні саме цього питання.

Висновки:

  1. Переміщені університети повідомляють про проблему відсутності доступу до паперової документації, що залишилася в їхніх приміщеннях на окупованій території. Ця проблема ставить на порядок денний повноцінне запровадження внутрішнього електронного документообігу, зокрема для створення, зберігання, використання фінансових та бухгалтерських документів; документів освітнього процесу (положень, силабусів, електронних журналів поточної успішності, відомостей підсумкового контролю тощо); договорів з партнерами; наказів і розпоряджень та ін.
  2. Практика засвідчила наявність ризиків утрати університетами інформації, що зберігається ними в електронному вигляді, зокрема через фізичну неможливість доступу до комп’ютерів та серверного обладнання. Тому час запроваджувати загальноприйняті практики належного захисту та збереження електронної інформації. Одним із перших кроків у цьому напрямі може бути зберігання копій критично важливої електронної інформації на хмарних сервісах.
  3. З огляду на безпекову ситуацію освітній процес у переміщених ЗВО восени продовжуватиметься в дистанційному режимі. У зв’язку з цим та з урахуванням наявних у значної частини студентів проблем з доступом до інтернету доцільно зменшувати частку синхронних занять та збільшувати частку завдань, що виконуються в асинхронному режимі. Водночас адміністраціям ЗВО доцільно приділити увагу забезпеченню належної якості та своєчасного оновлення освітніх матеріалів, що надаються студентам через платформу дистанційної освіти.
  4. З урахуванням рекомендації МОН скоротити тривалість осіннього семестру доцільно звертати увагу викладачів на важливість зменшення обсягу опрацьованого матеріалу їхніх дисциплін за рахунок відмови від менш важливих питань, надання переваги найбільш актуальним та необхідним питанням, а також питанням, які потребують меншого часу на їх опанування.
  5. У поточних умовах університетам доцільно приділити серйозну увагу моніторингу психологічного стану співробітників та студентів, звернути увагу на стрес і ризики появи депресивних станів, запропонувати відповідну підтримку тим, хто цього потребує. До цієї роботи необхідно залучати практикуючих психологів-медиків у партнерстві із закладами охорони здоров’я.
  6. Ситуація масової неможливості «контрактників» оплачувати своє навчання потребує пошуку нових рішень та інструментів. Один із таких інструментів, який лежить на поверхні, але досі не застосовується в українській практиці, — надання комерційними банками довгострокових кредитів на здобуття вищої освіти, коли держава бере на себе часткову сплату відсотків за користування таким кредитом. Завдяки цьому механізму ті самі в абсолютному розмірі бюджетні видатки на фінансування вищої освіти потенційно можуть забезпечити навчання більшої кількості студентів. Ми розуміємо, що просто зараз запровадження такої програми малоймовірне, однак, на наш погляд, вона може стати складовою комплексу інструментів повоєнного відновлення України. 

Термінологічне пояснення:

В українському законодавстві практично відмовилися від використання терміна «вищий навчальний заклад (ВНЗ)», замінивши його словосполученням «заклад вищої освіти (ЗВО)». До закладів вищої освіти належать університети, інститути, академії та коледжі (але, що важливо, не фахові коледжі). У статті для зручності ми використовуємо вирази «заклад вищої освіти», «ЗВО» та «університет» як синоніми.

«Відокремленими структурними підрозділами» (ВСП) закладів освіти називають їхні філії, розташовані в іншому населеному пункті, ніж сам заклад освіти. Такі філії здійснюють підготовку фахівців, не будучи окремими юридичними особами.

ЄДЕБО — Єдина державна електронна база з питань освіти, де зберігається чимало інформації про діяльність закладів освіти, студентів, викладачів, видані дипломи тощо. Частина інформації, що міститься в ЄДЕБО, вільно доступна через офіційний сайт цієї бази.

Синхронне дистанційне навчання — проведення занять наживо через Zoom чи Google Meet. Асинхронне — надання викладачем навчальних матеріалів і завдань та виконання їх студентом у зручний для нього час у межах встановленого строку.

«Бюджетники» і «контрактники» — це студенти, навчання яких оплачує, відповідно, державний чи місцевий бюджет (у термінах законодавства — «навчання за державним або регіональним замовленням») або які сплачують за своє навчання самостійно («навчання за кошти фізичних або юридичних осіб»). Навчання на «контракті» також можливе за рахунок цільового пільгового державного кредиту, але кількість таких студентів наразі мізерна.

Статтю підготовлено в рамках роботи команди Аналітичного центру «ОсвітАналітика» над вивченням втрат системи вищої освіти України, спричинених збройною агресією росії проти нашої країни. Джерельною базою нашого аналізу є інформація, опублікована на офіційному сайті Міністерства освіти і науки України, дані Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО), повідомлення ЗМІ, виступи представників переміщених університетів на кількох присвячених цій темі вебінарах. Крім того, ми провели інтерв’ю з представниками МОН та адміністрацій трьох переміщених університетів, а також онлайн-анкетування студентів та викладачів двох переміщених і одного непереміщеного університету. Ми свідомо не називаємо університети, з представниками яких ми спілкувалися, і подаємо цитати наших респондентів в анонімному вигляді.

Автори
  • Євген Ніколаєв, Аналітичний центр «ОсвітАналітика» Київського університету імені Бориса Грінченка
  • Григорій Рій, Аналітичний центр «ОсвітАналітика» Київського університету імені Бориса Грінченка
  • Іван Шемелинець, Аналітичний центр «ОсвітАналітика» Київського університету імені Бориса Грінченка

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний