У 2017 році Верховна Рада прийняла закон, яким встановлювався мораторій на стягування заборгованості з державних вугільних шахт та їхнє банкрутство до 2019 року. За версією одного з ініціаторів, мета закону полягала у стабілізації роботи державних шахт. Однак ця мета не була досягнута. Як результат мораторій продовжили до 2022 року. Це означає, що у кредиторів, яким заборгували шахти, не буде інструментів повернути свої кошти. Процедури банкрутства на державних шахтах будуть призупинені, а нові процедури не можна буде ініціювати.
Продовження мораторію депутати, які ініціювали законопроект, обґрунтували «необхідністю продовження перехідного періоду, необхідного для сталого розвитку державного вугільного сектору». Насправді цей перехідний період фактично триває вже понад 20 років. За цей час галузь накопичує борги та збитки, які частково покриває держава за гроші платників податків (графік 1).
Графік 1. Заборгованість державних шахт перед постачальниками та субсидії державним шахтам з бюджету у 2014-2018 роках, млрд грн
Джерело: Міністерство енергетики та вугільної промисловості, Державний бюджет України
Ми також запитутвали у Міненерго дані за 2010-2013 роки, але протягом двох тижнів не отримали відповідь.
Мораторій на банкрутство державних шахт влада накладала у:
- 1999 році (до 2000),
- 2003 році (до 2004),
- 2004 році (до 2005),
- 2005 році (до 2007),
- 2007 році (до 2010),
- 2009 році (до 2013),
- 2013 році (до 2015),
- 2017 році (до 2019)
- 2019 році (до 2022).
Як свідчать дані, спочатку влада оптимістично сподівалася, що проблеми державних шахт удасться вирішити за рік, але згодом тривалість мораторію виросла до двох, а тоді й до трьох років. Таким чином ситуація залишається замороженою вже 23 роки.
Всього в Україні 102 державні шахти, проте переважна більшість із них розташовані на окупованій частині Донбасу. Лише 33 шахти знаходяться на підконтрольній території, з яких лише чотири працюють з прибутком.
Графік 2. Структура заборгованості шахт станом на 31 грудня 2018
Джерело: Міністерство енергетики та вугільної промисловості
Питання реструктуризації галузі час від часу актуалізуються у порядку денному, проте не вирішуються. Щоб обґрунтувати збереження статус-кво, зацікавлені сторони весь час використовують аргументи про соціальну напруженість, енергетичну безпеку, особливості галузі тощо. Неефективне управління дозволяє «заробляти» на державних закупівлях шахт (див. статті «Наші гроші» перше, друге, третє) та на передачі в оренду приватним компаніям вугільних запасів, які державні шахти вже підготували до видобутку (четверте).
Що робити з державними шахтами?
Існує Концепція реформування та розвитку вугільної промисловості на період до 2020 року, де викладена політика уряду щодо державної вугледобувної галузі. Наприкінці 2017 уряд створив «Національну вугільну компанію», яка, за версією уряду, була потрібна для оптимізації структури вугледобувних підприємств та створення умов для їх приватизації.
Проте до цієї мети уряд поки так і не наблизився, а компанія не запрацювала. Хоча уряд визначився з тим, які заходи потрібно реалізувати задля реформування галузі лише до 2020, депутати вирішили законсервувати ситуацію до 2022 року. Політика уряду після 2020 ще не визначена, проте рішення про продовження так званого «перехідного періоду» прийнято.
Ситуація з мораторієм на банкрутство державних шахт дещо нагадує ситуацію з мораторієм на купівлю-продаж сільгоспземель. І в одному, і в другому випадку потрібно ухвалити рішення, які будуть непопулярними та від яких можуть програти певні групи осіб. Однак у довгостроковій перспективі виграють як ці групи осіб, так і країна в цілому. Уряд, який ухвалить відповідні рішення, без перебільшення зможе претендувати на славу Маргарет Тетчер.
Коментарі експертів
«Державні шахти мали мільярдні борги. Арешти грошових коштів та майна, накладені в рамках чисельних виконавчих проваджень, призводили до часткової або повної зупинки діяльності таких підприємств. Мораторій мав розблокувати діяльність державних шахт, що було не самоціллю, а лише передумовою досягнення основної мети – виведенню підприємств на рівень беззбитковості, покращенню технічного забезпечення, збільшенню видобутку вугілля.
За строк дії попереднього Закону ціль не була досягнута: шахти збиткові, обладнання не оновлюється, нові лави майже не відкриваються, видобуток вугілля зменшується, заборгованість накопичується.
Тепер дію мораторію подовжили ще на 3 роки. Є великі сумніви, що ситуація в державному вугільному секторі покращиться. Мораторій без системної політики держави з виведення державного вугільного сектору з фінансової кризи та мільярдних інвестицій як морфій для хворого – потрібен, але не лікує та викликає звикання. В цьому випадку – звикання не платити за рахунками».
– Ілля Полулях, Dixi Group
«Мораторій позбавив кредиторів можливості виконання судових рішень та виконавчих проваджень, а отже погіршив і без того низьку привабливість кредитування в цьому секторі. Закон не передбачає реструктуризацію поточної заборгованості, тобто не дає можливості врегулювати навіть випадки, коли вугледобувне обладнання бралося в лізинг. Адже під заборону потрапляє і примусова процедура санації боржника.
Якщо ж брати “благородні” цілі закону – виконання “заходів з технічного переоснащення шахт і поліпшення їх техніко-економічних показників” – то уряд не впорався з цим завданням і у попередні роки дії мораторію. За даними профільного міністерства, у 2018 році видобуток на державних шахтах зменшився на 700 тис. т, або на 14,5%. Якщо брати видобуток енергетичного вугілля, то частка державних підприємств знизилася із 14,9% (2017) до 13% (2018).
Це свідчення неефективного управління, коли майже 2 млрд грн прямих бюджетних дотацій, не рахуючи приховані дотації через Держказначейство, використовуються для погашення поточних зобов’язань – зарплат і рахунків за електроенергію. Натомість видатки бюджету на інвестиції трохи перевищують 330 млн грн».
– Роман Ніцович, Dixi Group
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
