17% непрацюючих, проблема обрахунку безробіття та тренд на віддалену роботу

Після тривалого безробіття треба до 4 років, щоб знову почати отримувати адекватну зарплатню

depositphotos / GaudiLab

Наприкінці липня Центр економічної стратегії презентував дослідження щодо ситуації на ринку праці. Однією з найбільш голосних цифр в ньому стала кількість прихованих безробітних в Україні. Так, до 3,1 мільйонів українців або 17% від робочої сили на піку карантину знаходилися у стані прихованого безробіття.

У новому випуску подкасту «Що з економікою?» на Громадському радіо разом із Дарією Михайлишиною, економісткою Центру економічної стратегії та Ганною Вахітовою, професоркою Київської школи економіки, обговорили, як змінився ринок праці через коронавірус, що на нього чекає у майбутньому та чому важливо правильно обчислювати безробіття.

Спілкувалися Юлія Мінчева, менеджерка проєктів VoxUkraine та Андрій Федотов, директор з комунікацій Центру економічної стратегії. 

Повну розмову слухайте за посиланням

Звідки дані. Офіційна статистика vs соцопитування

Дар’я Михайлишина: Для роботи над дослідженням ми використовували багато різних даних. По-перше, це офіційна статистика, дані Державної служби зайнятості щодо реєстрації кількості безробітних. По-друге, це дані Держстату щодо кількості найманих працівників. Проте, крім офіційної статистики, ми також дивились на дані соціологічних опитувань. І побачили досить велику різницю між даними соціологічних опитувань і даними Державної служби статистики або Державної служби зайнятості. Це логічно, бо не кожен, хто втрачає роботу, реєструється у Державній службі зайнятості.

Проте у ЗМІ часто можна побачити заголовки по кількості безробітних, які базуються саме на даних Державної служби зайнятості, і мені здається, що це не дуже коректно. З огляду на дані соціологічних опитувань, ми бачимо, що насправді набагато більше людей втратили роботу. За нашими розрахунками це близько 2,8 млн людей. 

Звісно, дані соціологічних опитувань також мають свої недоліки, бо людина може неправильно зрозуміти питання і сказати що вона не працює, хоча її не звільнено, а вона просто саме зараз не працює. Тому ми вважаємо цю оцінку за верхню межу того, скільки людей могло бути звільнено. 

Важливе також питання прихованого безробіття. Приховане безробіття – це таке неофіційне безробіття, коли людину відправили або у неоплачувану відпустку, або перевели з повної ставку на часткову ставку. Тобто вона певний дохід продовжує отримувати, але це менше, ніж було до карантину. І знову ж таки, спираючись на дані соціологічних опитувань (тому що, на жаль, ще немає офіційних даних за ІІ квартал, хоча Держстат вже почав їх збирати), ми розрахували, що таких людей у прихованому безробітті було близько 3 млн або 17% від усієї робочої сили.

17% непрацюючих. Наскільки все погано для економіки?

Ганна Вахітова: Важливо, скільки людей тимчасово втратили роботу, але також дуже важливо, як надовго вони її втратили. Тобто як довго вони не можуть знайти нову роботу, або яка частка з цих людей на певний час вирішує не шукати роботу, і як надовго вони випадають з робочої сили. 

Якщо ми подивимося на США, де безпрецедентна кількість людей, які звернулися по допомогу через безробіття, то зараз вона вже починає падати. Тобто це збільшення в декілька разів кількості подань на допомогу з безробіття є дуже короткотривалим. І тоді воно не має такого руйнівного ефекту для економіки і для бізнесу в цілому. Ось якщо безробіття триває довго, більше ніж 3 місяці, більше ніж 6 місяців – це дійсно завдає значної шкоди в першу чергу цій людині, тому що їй все складніше і складніше знайти роботу – особливо з адекватною платнею. Були дослідження, в тому числі по Україні, що такий ефект на зарплату може тривати три-чотири роки.

Приховане безробіття. Досвід США

Ганна Вахітова: В Америці набагато гнучкіший ринок праці в сенсі умов для звільнення і найму на роботу. Там вас можуть звільнити за один день. Немає вимоги надвати повідомлення робітнику, за який час він буде звільнений. І це якраз дозволяє системі вивільнити в один момент дуже значну кількість, так би мовити, зайвих працівників. Але також їх можна і дуже швидко найняти, коли небезпека минула. Немає дуже серйозних вимог до перевірки, держава не диктує, хто повинен бути на посаді менеджера, чи він повинен обов’язково мати магістерський диплом, чи можна взяти будь-кого, кого ти хочеш. Це дає значну гнучкість американській системі. 

Проте, з іншого боку, я б хотіла трошки зменшити негатив, який формується навколо політики невивільнення працівників, те що називається прихованим безробіттям. Насправді, в такій політиці  замість того, щоб звільнити працівника, фірма намагається зменшити витрати на цього працівника, але не розставатися з ним із надією, що ситуація покращиться. 

В чому переваги такого методу? Багато хто зазначає, що це може бути дуже хорошою стратегією для таких короткотермінових криз. Знайти підходящу людину дуже дорого. Треба провести співбесіди, відбори, треба навчити цю людину, зрозуміти, чи вона тобі підходить, чи ні. Випробувальний термін придумали не вчора. Це значні витрати. Коли така нестабільна ситуація, може бути набагато вигідніше залишити працівника, який тобі підходить. Ти знаєш, що людині подобається бути в цій фірмі, її влаштовують умови. І певний час ви зменшуєте витрати на утримання, і зменшується дохід, відповідно, для працівника. Проте ви маєте гарантію, ймовірність, яка більше ніж нуль, що робота у вас з’явиться, що доходи ваші відновляться, і вам не потрібно шукати нову людину. Цей баланс витрат і вигод в цій політиці є дуже важливим, і тому я не вважаю цю практику однозначно негативною. 

Приховане безробіття. Досвід України

Дар’я Михайлишина: Я повністю погоджуюсь, що це краще, ніж повністю звільнити людину, тому що будуть додаткові витрати по найму нової людини. Якщо вона не повністю звільнена, у неї є надія швидше повернутись на стару роботу, ніж шукати нову. Хоча ми бачимо, що Уряд прийняв механізм виплат із часткового безробіття і так званий механізм простою, коли якщо людину відправляють в простой, то виплачують частину заробітної плати. 

Проте не так багато компаній ним користувалося, і тому ми вважаємо, що потрібно покращити процедуру цих виплат, щоб більша кількість людей могла нею скористатися. Мені здається, що важливо звертати увагу на ці цифри, щоб краще оцінити втрати економіки від карантину і втрати економіки взагалі від кризи. Тому що якщо ми просто дивимось на кількість безробітних, ми не бачимо людей, які не працюють, але числяться. Тобто можливо це не так погано, як це було б якби їх повністю звільнили, але ці люди все-таки втратили дохід і ці компанії не працюють, тому на це також потрібно дивитись, коли ми оцінюємо втрати економіки.

Чому важливо вчасно обчислювати безробіття і як це краще робити?

Дар’я Михайлишина: Мені здається, що тут проблема не настільки в точності, бо є методологія Міжнародної організації праці, яку всі використовують, яка є всесвітньо поширеною і прийнятою. Мені здається, проблема в тому, що оперативно важко зрозуміти, скільки людей втратило роботу минулого тижня, цього тижня чи вчора. Тому що ця методологія, ці оцінки зазвичай на рівні квартала. Їх можна подивитись, коли уже вся криза закінчилась. Коли ми бачимо саме цю кризу, яка була цієї весни і яка продовжується, ми бачимо, що дуже швидко змінювалась ситуація. Ганна казала про США, що дуже швидко компанії почали знову винаймати працівників, але ми бачимо по нашому аналізу по Україні (ми дивилися на вакансії і на активність шукачів роботи за даними на Work.ua і Robota.ua), що тоді як на піку карантину майже кожна друга вакансія зникла, вже у червні кількість вакансій майже досягла докарантинного рівня. Тому ця ситуація дуже швидко змінюється на ринку праці, і нам потрібні якісь більш оперативні оцінки, ніж ми можемо отримати за допомогою стандартної методології.

Ганна Вахітова: Я трошки прокоментую питання доступу для такої оперативної інформації. Я хочу зазначити, що ми б звичайно хотіли в ідеалі мати всі можливі дані про всіх, і бажано ще так, щоб ніхто не почувався, ніби за ним слідкує Великий Брат. Проте, на жаль, це дуже складно в першу чергу тому, що це дуже дорого. В США, де є дуже потужна служба статистики, обраховують безробіття щомісяця, а в Україні, як сказала Дар’я, щоквартально. Але США мають гроші на це, мають давню історію, мають дуже ефективну статистичну службу. Але навіть там економісти порушували питання, що цього недостатньо, що ми не можемо відслідковувати безробіття по стандартному показнику, бо він йде з затримкою. І тому вони орієнтувались на кількість заяв на допомогу з безробіття, яка в них обраховується щотижня, а у нас щомісяця. Слід розуміти, що кількість реєстрацій на допомогу не є показником безробіття. Це інший показник. Для того щоб зрозуміти, якій цифрі безробіття він відповідає, його треба перераховувати. В одній ситуації, коли ми реєструємося – це поток, у нас вливається вода до крану і виливається, хтось виходить з безробіття з різних причин. А показник безробіття – це стан, скільки у нас безробітних людей на сьогодні. І їх співвідношення може бути будь-яким залежно від динаміки ринку. Тому є певне непорозуміння в суспільстві, навіть коли Держстат каже, що в нас додатково зареєструвалися 300 тис безробітних, це не означає, що показник безробіття зріс на 300 тис, тому що хтось вийшов з цього стану з різних причин. Можливо в нього просто закінчився період виплат, а люди не завжди реєструються для того, щоб шукати роботу, а й для того, щоб отримувати виплати якийсь час. І цей період регулюється. 

Що б держава могла робити, маючи більш оперативну інформацію? Наприклад, якщо б ці дані були доступні щотижня, як вони доступні в Америці. 

Можна було б більш ефективно розподіляти цю допомогу, тому що Уряду теж потрібний час. Він не може почати виплачувати одразу з завтрашнього дня. Це зміна процедури, тобто для того, щоб ми могли дозволити собі більше людей підтримати, треба змінити правила. Якщо ми обмежили пересування, ми не можемо вимагати, щоб люди приїхали і подали письмову заяву, як це було до кризи. Треба певний час для того, щоб змінити цю систему, в тому числі на місці. Тому що держслужбовці зв’язані певними вимогами. Вони не можуть на свій розсуд сказати: “Знаєте, не треба по пошті надсилати. Просто по електронці скиньте нам і все”. Треба, щоб вони отримали папірець, на якому Кабінет міністрів сказав: “Робіть так”. Але знаючи адекватну і більш часну інформацію, все ж таки можна перерозподіляти підтримку, в тому числі фінансову, дивитися, як можна поміняти правила для того, щоб надати допомогу більш ефективно тим, хто її потребує. Тому що якщо ми подивимося, як Уряд визначив те, хто може отримати допомогу, то фактично він поширив її і на ті сектори, які не зазнали такого руйнівного впливу, як, наприклад, ресторанний бізнес. А він фактично поширив її на всі сектори. Це не є раціональним.

Сектори праці. Хто постраждав найбільше та хто найшвидше відновлюється?

Дар’я Михайлишина: Ми в ході дослідження дивились на 5 секторів, які змогли виокремити за даними Work.ua, Robota.ua і Державної служби зайнятості. Ми бачимо, що ті сектори, які постраждали найбільше – це готельно-ресторанний бізнес, роздрібна торгівля – вони якраз відновлюються дуже швидко. Тому що, наприклад, у готельно-ресторанному бізнесі за даними сайтів пошуку роботи в найгірший період було тільки 17% вакансій від докарантинного періоду, а станом на кінець червня вже 60-80%. В роздрібній торгівлі схожа ситуація, там трошки менше вплив карантину, і відновлення вже майже досягло докарантинного рівня. Але мені цікаво те, що в фінансовій та банківській сфері, ми бачимо, що відновлення повільніше. І постраждали вони теж досить сильно. За даними Work.ua і Robota.ua кількість вакансій в найгірший період становила 30-40% від докарантинного рівня, а станом на кінець червня лише 60-65%. Тобто вони не почали винаймати більше людей. Можливо це пов’язано з загальною економічною невизначеністю, тому що у нас карантин ще не до кінця закінчився, і ще можлива друга хвиля і продовження кризи.

Роботи та Zoom? Майбутнє ринку праці для України

Ганна Вахітова: Світовий банк почав казати про те, що нерівність в світі і між країнами, і всередині країн буде зростати. Це також впливає на ринок праці. В першу чергу, це пов’язано з тим, що в більш високооплачуваних професіях є і більше можливостей для віддаленого працювання. Дуже складно працювати віддалено вантажником, або водієм, або продавчинею морозива, і якраз набагато легше працювати віддалено у якихось інтелектуальних професіях, які часто оплачуються набагато краще. Щодо трансформації, я досить скептично ставлюсь до того, що ми всі будемо роботів наймати. Україні до роботів ще дуже довго. Якщо хтось сумнівається, хай сходить в міську лікарню і подивиться, скільки там роботів. Але стосовно віддаленої зайнятості, я думаю, що зростаючий тренд буде спостерігатися. Проте, незважаючи на оптимістичні розмови про те, як класно працювати з дома, для багатьох процесів, навіть там, де люди використовують комп’ютери, все одно є значні переваги спілкування, особливо в креативній індустрії. Якщо кожен сидить у себе вдома, немає оцих маленьких розмов, немає творчої спільної роботи, і Zoom це не замінить.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Sorry, Comments are closed!

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний