БЕЗДОКАЗОВО: Ефективність та безпечність вакцин не доведена

Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook

У мережі поширюють інтерв’ю з лікарем-гомеопатом, у якому він заявляє, що вакцинація може викликати безліч захворювань – зокрема аутизм – а також містять у своєму складі ртуть і алюміній. 

Спростовуємо хибні тези з інтерв’ю.

«Теория прививок не доказана. Как говорится, мы берем бактерии или вирусы, а затем ослабляем их, и после ослабления мы можем их ввести пациенту, на что он будет реагировать. И позже, если возбудитель действительно появится, он не заболеет. Эта теория не доказана. <…> К сожалению, нет ни одного научного исследования, которое доказало бы, что прививки действительно помогают пациенту. К сожалению, это только утверждение, которое весь мир принимает и считает, что прививки полезны, хороши».

По-перше, це не єдиний тип вакцин. Крім вакцин з ослаблений вірусом, існують і вакцини з інактивованим вірусом, анатаксинові вакцини (з ослабленими токсинами), субодиничні вакцини (які містять лише частину вірусу або бактерії) та кон’юговані вакцини (наприклад, вакцина Hib).  

Перед тим, як проводити вакцинацію, враховуються всі ризики та побічні ефекти. Будь-яка вакцина перед запуском у виробництво, наприклад, за правилами США, проходить кілька етапів перевірок і випробувань. Стадії перевірки вакцини VoxCheck вже розбирав тут.  

Саме тому, наприклад, жива вакцина від грипу не рекомендована для дітей молодше 2 років, вагітних та людей похилого віку. Замість неї можна використовувати інактивовані вакцини, які виготовляються на основі мертвих мікроорганізмів.

Існує і безліч доказів того, що вакцина мінімізує вірогідність захворювання і що масова вакцинація допомогла значно стримати чи навіть повністю викорінити ряд вірусних та інфекційних захворювань. За даними Центру з контролю та профілактики захворювань у США (CDC), протягом 2018-2019 вакцинація проти грипу запобігла приблизно 4,4 мільйонам захворювань на грип, 2,3 мільйонам медичних візитів, пов’язаних з грипом, 58 000 госпіталізацій і 3500 смертей. Крім того, згідно з дослідженням СDС, навіть у разі зараження після вакцинації ризик ускладнень та смерті значно менший, ніж у невакцинованих пацієнтів.

«Маленьких детей, только что родившихся, не следует вакцинировать до возраста 2–3 лет. А следует дать иммунной системе время для развития».

Люди при народженні мають вроджений імунітет. Це вид імунітету, який не спрямований проти конкретного патогену. Серед механізмів вродженого імунітету – специфічні складові крові, які атакують чужорідні клітини. Паралельно діти розвивають набутий імунітет, який спрямований проти конкретного патогену, від якого організм може не мати вродженого імунітету. Для того, щоб організм знав, що саме виробляти для боротьби з патогеном, – тобто безпосередньо набути імунітет, його потрібно навчити. Це можна зробити двома способами: перехворівши (розвинути природній імунітет) або вакцинуватися. 

Розвиток природного імунітету може тягти за собою небажані наслідки для здоров’я або навіть життя. Оскільки просто перехворіти далеко не завжди безпечно, використовують інший підхід набуття імунітету – вакцинацію. Дітей вакцинують від хвороб, які становлять для них найбільшу загрозу.

Міністерство охорони здоров’я та соціальних служб США у своєму дописі зазначає, що поліомієліт був однією з найнебезпечніших хвороб у минулому, але саме дитяча вакцинація допомогла значно мінімізувати ризики захворювання. Те ж саме стосується і багатьох інших хвороб. 

Американська Академія педіатрії та CDC рекомендують проведення вакцинації дітей від 6 місяців, адже згідно з їхнім дослідженням вакцинація від грипу може знизити вірогідність смерті дитини від цього вірусу на 51-65%.

«Мы знаем, что среди провакцинированного населения, например, в Калифорнии в 2015 году большое количество людей заболело корью. И 98% из этих заболевших корью были привиты».

Неправда. Згідно з даними CDC, під час спалаху кору у Каліфорнії серед 110 пацієнтів:

• 45% були невакциновані (11% були невакциновані, оскільки не доросли до віку вакцинації); 
• 5% мали 1 дозу вакцини, 
• 6% мали 2 дози, 
• 1% мав 3 дози, 
• 43% мали невідомий або незадокументований статус вакцинації.

«Итак, давайте начнем с вопиющих побочных эффектах. Вам сделали прививку, и в кратчайший срок вы получаете анафилактический шок. И потом вы умираете».

За даними Міністерства охорони здоров’я та соціальних служб США, серйозні побічні ефекти від вакцин – дуже рідкісне явище. З мільйона вакцинованих пацієнтів серйозна алергічна реакція може розпочатись лише у 1-2 людей. Зазвичай побічні ефекти помірні. Після вакцинації можливі набряк або почервоніння на місці щеплення, легка лихоманка, озноб, відчуття втоми, головний біль або болі в м’язах і суглобах.

«У нас есть небольшие, но очень хорошие исследования, которые доказывают, что привитые дети менее здоровы, чем не привитые. Дети, которые не были привиты, имеют реже инфекцию среднего уха, меньше пневмонии, никаких нарушений речи, меньше аутизма».

Не існує жодного зв’язку між вакцинацією та аутизмом. Також вона не послаблює імунітет, тож не може сприяти розвитку запалення середнього вуха або пневмонії у дитини.

«Сын президента Трампа также имеет синдром Аспергера, который является легким синдромом аутизма. И он, Трамп, утверждает, что это было после прививки от кори».

Подібні плітки – наслідок скандалу, який відбувся ще у 2016 році. Меланія Трамп спростувала цю інформацію про сина Берона.

«Тесты на Sars-COVID, они по крайней мере в 50%, некоторые говорят, что на 80%, ложно результативны: ложноположительные или ложноотрицательные».

Дослідження показують, що точність ПЛР-тестів різних виробників у дорівнює від 90% до 100% залежно від виробника.

«Эти круглые маски, которые довольно хорошо закрывают, не эти простые, которые вы получаете везде, а более дорогие. Я думаю, что они очень вредны, потому что я постоянно дышу своим углекислым газом».

Маски, рекомендовані ВООЗ, є цілком безпечними. Організація зазначає, що проблеми із диханням або головні болі у захисних засобах можуть виникнути лише за певних умов, таких як недотримання вимог при виробництві респіраторів або недотримання рекомендацій до власноруч виготовлених масок. Більш з тим, ВООЗ застерігає від використання масок, які перешкоджають вільному диханню.

ВООЗ зазначає, що маски не викликають гіпоксію. VoxCheck також вже писав, що вуглекислий газ не затримується у масці, а отже не викликає газовий ацидоз або гіпоксію. Професор Кіт Ніл також зазначає, що шансів для гіперкапнії і гіпоксії немає, допоки немає повної повітронепроникності.

Більше про маски ми писали у цьому матеріалі.

«Разработка вакцины, которая действительно имеет измеримый эффект, занимает 5-10 лет. И если прививка поступит на рынок в течение года, это не что иное, как эксперимент над всем человечеством».

В умовах пандемії створення вакцини відбувається у прискореному режимі, адже вірус розповсюджується дуже швидко, а вакцинація допоможе мінімізувати ризики та жертви. У зв’язку з цим етап випробувань на тваринах пропускають або проводять паралельно з випробуваннями на людях, які добровільно погоджуються, аби пришвидшити процес. 

Щоб зменшити деякі ризики, лабораторії зазвичай працюють з діючими препаратами або вакцинами, які вже показали, що вони безпечні або певною мірою працюють на тваринах. Але у будь-якому разі виробляти і використовувати вакцину не можуть, не підтвердивши її безпечність та дієвість у ході випробувань. Інша причина швидшої розробки – використання нових технологій.  

«Мне вводится коктейль из 80-100 различных веществ, которые есть в каждой вакцине с иммуномодулирующими, нарушающими иммунитет веществами, такими как алюминий или ртуть».

Небезпеку алюмінію у вакцинах для здоров’я не було доведено. Те ж саме стосується і ртуті, яка потрапляє в організм у вигляді тімеросалу, який додають до вакцин, аби зупиняти ріст бактерій та грибків. Тімеросал не затримується в організмі довго, тому він не накопичується і не досягає шкідливих рівнів. Потрапивши в організм, він розкладається на етилову ртуть та тіосаліцилат, які легко виводяться. Немає жодних доказів шкоди від тімеросалу, окрім незначних побічних реакцій — почервоніння та набряку у місці ін’єкції.