Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook
У мережі поширюється інформація про те, що ПЦР-тести використовуються для вживлення в організм чипів. Автори вважають, що довжина палички для збору біоматеріалу для тесту необгрунтовано велика та через це її застосовують для встановлення наночипів у задню частину носоглотки.
Утім, твердження про чипи безпідставні. Далі пояснюємо, як забирають матеріал для тестування та чому іноді використовують довгі палички для забору матеріалу.
Для того, щоб протестувати людину на наявність нового коронавірусу, необхідно зібрати її біологічний матеріал. Зважаючи на те, що SARS‐CoV‐2 прикріплюється до ферменту ACE2, який наявний, серед іншого, у клітинах слизу дихальних шляхів, для первинного тестування логічним є забір матеріалу саме звідти.
Наголосимо, що порівнювати методи забору біологічного матеріалу для тестування на наявність коронавірусу та для ДНК-тестування не можна. ДНК міститься майже в кожній клітині організму, а коронавірус лише в окремих клітинах.
Фермент ACE2, до якого прикрикріплюється SARS‐CoV‐2 наявний у серці, нирках, внутрішньому шарі капілярів, тканинах кишечника, тому для тестування на наявність коронавірусу використовують також зразки крові, сечі, фекалій.
Із дихальних шляхів зразки для діагностики на SARS-CoV-2 беруть із верхніх та нижніх респіраторних шляхів. Наприклад, у пацієнтів з механічною вентиляцією легень можна збирати зразки лише з нижніх респіраторних шляхів (способи – відхаркування мокротиння, ендотрахеальний аспірат, бронхоальвеолярне промивання).
Способи збору матеріалу з верхніх респіраторних шляхів теж різняться – це носо- та ротоглотковий мазок, носові та ротові мазки, змив із носоглотки, носовий аспірат, забір слини. Довга паличка використовується лише при носо- та ротоглоткових мазках. І потрібна для того, щоб зібрати клітини та рідини проходу, який поєднує носову та ротову порожнини.
Наприклад, у США до кінця квітня 2020 року перевагу надавали насоглотковим мазкам. Утім, рекомендації змінили та носові та носоглоткові мазки прирівняли, аргументуючи, що носові мазки не такі неприємні і їх можна проводити самостійно. Більш того, у часи нестачі інструментів для забору носоглоткових зразків, забір матеріалу з носу є виходом із ситуації. Все ж, дослідження показують, що носоглоткові мазки більш точно ідентифікують вірус, зокрема це стосується більш пізніх стадій захворювання.
У будь-якому випадку при проведенні забору матеріалу необхідно дотримуватися правил, оскільки зразки біологічного матеріалу, які зібрали неправильно, можуть показати хибно негативний результат.
Результати цього дослідження показали, що виявлення нового коронавірусу у матеріалах мокротиння вищий, ніж у матеріалах із мазку (у пацієнтів із підозрою на COVID-19 забрали і мазок із горла, і мокротиння). Це підтвердило і пізніше мета-дослідження (мокротиння порівнювали з мазками із рото- або носоглотки). Утім, збір мокротиння – більш складний та небезпечний для зараження інших спосіб тестування.
Способи забору для всіх респіраторних вірусів, до яких належить і коронавірус, однакові. Це є ще одним поясненням, чому нелогічно стверджувати про те, що чипізація почалася з початком тестування на новий коронавірус. До речі, фейк про імплантацію чипів шляхом носоглоткового тестування уже спростовували незалежні іноземні фактчекери з USA Today.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний