Як Німеччина стримала коронавірус

Матеріали у розділі VoxConnector є особистою думку коментаторів. Вони не проходять процес peer review у редакторів VoxUkraine.

Порівняно з іншими країнами Німеччина дуже добре впоралася з кризою, викликаною вірусом COVID-19, завдяки гарно профінансованій системі охорони здоров’я, технічній перевазі та рішучому керівництву. Але крім цих унікальних якостей німецької системи є дещо, що може повторити будь-яка країна – це значні зусилля зі створення суспільної довіри. 

Цю статтю було вперше опубліковано Project Syndicate 22 травня 2020 року за посиланням. Переклад на українську мову – VoxUkraine. Перепублікацію повної версії тексту заборонено.

Німеччину часто наводять як позитивний приклад того, як правильно реагувати на пандемію COVID-19. Нам вдалося успішно запобігти перевантаженню системи охорони здоров’я. Крива інфікованих явно випрямляється. А кількість важких і смертельних випадків у Німеччині менша, ніж в більшості інших країн. Але це робить нас скоріше скромними, ніж самовпевненими.

Я бачу три причини, чому Німеччина наразі відносно добре проходить через цю кризу. По-перше, німецька система охорони здоров’я була в гарному стані на початку кризи; кожна людина мала повний доступ до медичної допомоги. Це заслуга не лише теперішнього уряду, але системи побудованої за сприяння багатьох урядів. Завдяки чудовій мережі лікарів загальної практики, які займалися легкими випадками COVID-19, лікарні могли зосередитися на більш важкохворих пацієнтах.

По-друге, Німеччина була не першою країною, яку атакував вірус, а тому мала час підготуватися. Хоча ми завжди мали у вільному доступі відносно велику кількість лікарняних ліжок, особливо у відділеннях інтенсивної терапії, ми з самого початку серйозно сприйняли загрозу COVID-19. Відповідно місткість відділень інтенсивної терапії в країні дуже швидко зросла з 12,000 до 40,000 ліжок.

По-третє, у Німеччині розміщується багато лабораторій, які можуть проводити тестування на вірус, а також тут є багато видатних дослідників у цій галузі. Саме тому тут було розроблено перший швидкий тест на COVID-19. При населенні близько 83 млн людей ми можемо проводити до одного мільйона діагностичних тестів за день, і скоро ми матимемо можливість проводити близько п’яти мільйонів тестів на антитіла за місяць. Масштабне тестування схоже на вмикання ліхтарика у темряві: без нього ви бачите лише відтінки сірого, але завдяки йому можете чітко й одразу побачити деталі. А коли справа стосується спалаху захворюваності, ви не можете контролювати те, чого не бачите.

Звичайно, як федеральний міністр охорони здоров’я Німеччини, я розумію, що ми бачимо лише одномоментну картину. Ніхто не може з упевненістю передбачити, як пандемія розвиватиметься в наступні кілька тижнів або місяців. Ми не вводили жорсткого загальнонаціонального карантину, але ми попросили громадян добровільно сидіти вдома. Як будь-яка інша країна, ми протягом двох місяців жили із суворими обмеженнями публічного та особистого життя. З того, що нам відомо, ці заходи були необхідними та ефективними.

Але наслідки карантину не можна ігнорувати, тому ми намагаємося поступово повернутися до нормального життя. Проблема полягає в тому, що поступове скасування захисних обмежень потенційно є таким самим важким питанням, як і їхнє впровадження. І хоча ми працюємо в умовах глибокої невизначеності, ми розуміємо небезпеку, яку несе друга хвиля епідемії. А тому залишаємося пильними.

Тільки час покаже, чи справді ми прийняли правильне рішення, тому на даний момент я обережно робитиму висновки з цієї кризи. Але декілька висновків уже зараз мені здаються очевидними.

По-перше, важливо, щоб уряди інформували громадян не лише про те, що їм відомо, але й також про те, що їм не відомо. Це єдиний спосіб побудувати довіру для боротьби зі смертельним вірусом у демократичній спільноті. Жодна демократія не може змусити громадян змінити свою поведінку – принаймні, не без великих втрат. Прозорість та достовірна інформація більш ефективно допомагають організувати скоординовані колективні дії, ніж примус.

У Німеччині нам вдалося сповільнити поширення вірусу, тому що велика кількість громадян хоче співпрацювати – через відчуття відповідальності за себе та інших. Але для підтримання цього успіху уряд повинен доповнювати своєчасну інформацію щодо вірусу відкритими публічними дебатами, а також планом дій, що демонструє шлях до одужання. 

По-друге, окрім інформування громадськості, уряди повинні показувати, що вони покладаються на громадян – що люди розуміють ситуацію, а також те, чого вона коштує. Оскільки вони проінформовані, громадяни Німеччини розуміють, що без вакцини неможливо повернутися до нормального життя. Наш новий порядок денний можна сформулювати як прагнення максимальної нормальності при максимально необхідних засобах захисту.

Поки наші рішення про те, де і як послаблювати обмеження, відповідають чітким і розумним критеріям, ми віримо, що громадяни Німеччини їх підтримають. Наші рішення мають базуватися на доказах і бути спрямовані на зниження ризику зараження. Ми знаємо, що соціальна дистанція – найефективніший спосіб захисту. Коли люди зберігають дистанцію щонайменше 1,5 метри один від одного, ризик зараження суттєво знижується. А якщо ми можемо забезпечити дотримання основних правил гігієни, ризик зараження стає ще меншим. З рештою ризиків, які залишилися, можна впоратися різними способами залежно від ситуації.

По-третє, пандемія продемонструвала, чому взаємопов’язаний світ потребує глобального управління кризовими ситуаціями. На жаль, останніми роками навіть близьким союзникам важко дається багатостороння співпраця. Зараз ми бачимо, як сильно потребуємо один одного, тому теперішня криза має стати сигналом до пробудження. Жодна країна не може самотужки впоратися з пандемією. Нам потрібна міжнародна координація, а якщо інститути створені задля цієї мети функціонують недостатньо добре, ми повинні працювати разом, щоб удосконалити ці інститути.

По-четверте, ми, європейці, повинні переглянути свій підхід до глобалізації та визнати важливість вироблення товарів першої необхідності, таких як медичне обладнання, в межах Європейського Союзу. Нам потрібно буде диверсифікувати наші ланцюги поставок, щоб уникнути повної залежності від будь-якої однієї країни чи регіону. Але переосмислення глобалізації не означає скорочення міжнародного співробітництва. Навпаки, спільні зусилля країн-членів ЄС уже сприяють процесу створення вакцини. Коли вакцина буде створена, буде доволі розумним рішенням забезпечити її виготовлення і в Європі, хоча вона буде доступною у всьому світі.

Як і більшість криз, теперішня криза відкриває нові можливості. У багатьох сферах вона виявила в нас найкращі якості: нове відчуття спільноти, більшу готовність допомагати іншим, а також новий рівень гнучкості та креативності. Можна не сумніватися, що середньострокові наслідки пандемії будуть важкими. Але, незважаючи на всі труднощі та невизначеність, що чекають нас попереду, я залишаюся оптимістом. У Німеччині та інших країнах ми можемо бачити, на що здатні ліберальні демократії та громадяни.


Sorry, Comments are closed!

Застереження