Дещиця оптимізму: у першому кварталі в Україні трохи прискорився темп реформ

Кількість реформаторських законів і постанов КМУ та Нацбанку впала майже вдвічі, але вага прийнятих суттєво зросла. В топі реформ: держвласність, банки, корпуправління

Автор:

VoxUkraine систематично розраховує темп проведення економічних реформ в Україні. Квартальні огляди дозволяють подивитися на те, що відбулося протягом трьох місяців, «з висоти пташиного польоту».   Перед вами черговий  квартальний огляд реформ – за перший квартал 2018 року. Попередні огляди можна прочитати за посиланнями.

У І кварталі 2018  реформи прискорилися, середнє значення іМоРе – індексу моніто3рингу реформ – зросло до +0.9 балів (з можливих від -5.0 до +5.0), що є найвищим значенням з І кварталу 2016.

У попередньому кварталі значення іМоРе складало +0,7 бала.

Графік 1.

Коротко: тільки цифри

В І кварталі було прийнято 19 нормативних актів, які просувають реформи, середня оцінка іМоРе цих реформаторських документів склала +1.5 бала (у попередньому кварталі було ухвалено 36 нормативних акти, їхня середня оцінка – +1.2 бала), тобто попри  скорочення кількості ухвалених документів, їхня якість дещо зросла. В середньому, за період з початку спостережень (2015-2017) закони складають 37% реформаторських нормативних актів, а їхня оцінка дорівнює +1.7 бала. Найбільш активними ініціаторами змін, як і раніше, були КМУ та НБУ.

ТОП-3 напрямки реформ:

  • Державна власність
  • Банківський сектор
  • Корпоративне управління

Реформування державної власності

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка  об’єднує 35 країн з сильними економіками, 2014 року розробила рекомендації з управління державними підприємствами. Згідно з ними, держава має сформувати та оприлюднити політику управління державними підприємствами, де потрібно обґрунтувати, з якою метою держава володіє кожним із них. Зокрема, метою може бути отримання прибутку або виконання певної соціальної місії.  

В Україні держава володіє 3444 підприємствами. Це велика кількість порівняно, наприклад, із сусідньою Польщею, де існує 326 держпідприємств. Разом із тим, політика з управління держпідприємствами в Україні досі не визначена. В результаті – більшість підприємств залишаються збитковими. За підсумками 2016 року загальний обсяг збитків складав 3% ВВП, а за оцінками Мінекономрозвитку, на утримання збиткових підприємств з бюджету щороку витрачаються кошти на суму, яка складає половину того, що витрачається на армію.

Разом із тим, певні реформи у сфері корпоративного управління держпідприємствами робилися у попередні роки. Зокрема,  запроваджено нові механізми управління та інститут незалежних наглядових рад, розроблено концепцію реформи державної власності та на окремих підприємствах створено органи управління відповідно до рекомендацій ОЕСР. В рамках реформи держпідприємств було проведено так званий тріаж, тобто визначено, які підприємства повинні залишитися у державній власності, а які мають бути передані в концесію, приватизовані або ж ліквідовані. Проте, за існуючого законодавства існували перешкоди для прозорої та швидкої приватизації, особливо малих та середніх підприємств.

У І кварталі 2018 відбулася низка зрушень у цій сфері. Було прийнято закон про приватизацію та визначено нові правила призначення керівників та незалежних наглядових рад великих держпідприємств. Ініціатором цих змін було Міністерство економічного розвитку та торгівлі.

У І кварталі 2018 відбулася низка зрушень у цій сфері. Було прийнято закон про приватизацію та визначено нові правила призначення керівників та незалежних наглядових рад великих держпідприємств. Ініціатором цих змін було Міністерство економічного розвитку та торгівлі.

Закон про приватизацію є черговою спробою запуску «великої приватизації». Останні 3 роки у Державному бюджеті закладалися доходи від приватизації на рівні 17 млрд грн, але цей план жодного разу не було виконано більш ніж на 5 відсотків. Ситуація може змінитися завдяки прийняттю нового закону, проте багато залежить від наявності політичної волі до його виконання. Найбільш відчутні зміни відбудуться у приватизації дрібних підприємств, які будуть продаватися на відкритому аукціоні через Prozorro.Продажі. Для підприємств з активами вартістю 250+ млн грн, запроваджено можливість застосування міжнародного права в договорах купівлі-продажу до 2021 року, а процедури оцінки стануть більш прозорими.  

Нові правила призначення керівників та незалежних наглядових рад великих держпідприємств змінюють процедуру прийняття рішення. Раніше відбір, за винятком останнього етапу, здійснювали Конкурсні комісії при профільних міністерствах. На фінальному етапі рішення приймав Кабмін. Тепер попередній відбір буде здійснювати Номінаційний комітет. Він визначатиме критерії відбору кандидатів та обов’язково залучатиме до відбору професійних «хедхантерів». Остаточне рішення, як і раніше, прийматиме Кабмін.

Банківський сектор

У І кварталі 2018 року відбулася низка зрушень, завдяки яким банківський сектор стане більш прозорим. Тепер клієнти банків зможуть регулярно отримувати  детальні дані про діяльність банків на їхніх web-сторінках, а також на web-сторінці НБУ. З іншого боку, завдяки закону про кредитний реєстр НБУ, у банків з’явиться більше інформації щодо заборгованості їхніх клієнтів.

Постанова НБУ про розширення обсягів обов’язкової для оприлюднення інформації потрібна для того, щоб зробити діяльність банків більш прозорою для клієнтів. Банки надають інформацію про їхню діяльність до НБУ згідно з вимогами пруденційного нагляду. Проте раніше клієнти банків не мали доступу до цих даних і тому часто не могли правильно оцінити ризики вкладання коштів у той чи інший банк. Згідно з новими правилами, Нацбанк щомісяця публікуватиме на своєму web-сайті дані щодо економічних нормативів, складових регулятивного капіталу, обсягів наданих кредитів тощо у розрізі окремих банків. Ці дані також уже почали оприлюднювати банки на своїх web-сторінках.

На першому етапі НБУ повинен створити базу даних, надати всім банкам доступ до неї, визначити правила роботи з реєстром. Далі – банки та Фонд гарантування вкладів мають передати до реєстру дані про боржників, які мають невиконані зобов’язання. Усіх боржників, дані про яких буде занесено до реєстру, буде про це поінформовано.

Закон про кредитний реєстр НБУ вирішує проблему відсутності у банків повних даних про кредитну історію позичальників. Банки матимуть більше можливостей оцінити ризики кредитування певного позичальника, знаючи про його заборгованість перед іншими банками, а також наскільки вчасно клієнт повертав кошти у минулому. Такі дані банки вже акумулюють. Також є декілька приватних бюро кредитних історій. Проте, обмін цією інформацією не був налагоджений, і тому банки не завжди мали повну картину щодо кредитних історій позичальників. Разом із тим, існувала проблема доступу позичальників до таких даних. Позичальники часто навіть не знають, яка саме інформація про них міститься у кредитних реєстрах та не мають можливості переглянути її.

Реєстр буде містити дані про великі кредити (понад 100 мінімальних зарплат, на сьогодні це близько 370 тис грн). Банки будуть зобов’язані надати ці дані до реєстру НБУ та зможуть отримувати інформацію звідти. Також фізичні особи та компанії матимуть можливість дізнатися, яка інформація про них є у реєстрі.

На першому етапі НБУ повинен створити базу даних, надати всім банкам доступ до неї, визначити правила роботи з реєстром. Далі – банки та Фонд гарантування вкладів мають передати до реєстру дані про боржників, які мають невиконані зобов’язання. Усіх боржників, дані про яких буде занесено до реєстру, буде про це поінформовано.

Корпоративне управління

В Україні можна створювати підприємства у формі публічного та приватного акціонерного товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю. Проте, правила створення та управління цими підприємствами багато в чому не відповідали міжнародній практиці, були суперечливими та застарілими. Обіг цінних паперів на біржах здійснювався за специфічними правилами, які відрізнялися від зрозумілих для глобальних інвесторів норм. Можливість укладання корпоративних договорів була передбачена лише для акціонерних товариств, при цьому на практиці цей інструмент майже не використовувався. Для іноземних інвесторів це часто було суттєвим бар’єром, а для українських власників компаній – додатковим стимулом для використання офшорних схем.

Закон про про емітентів цінних паперів вирішує низку проблем, пов’язаних із недостатньою прозорістю публічних акціонерних товариств для інвесторів. Тепер правила допуску акцій до торгів на фондовій біржі та публічної пропозиції акцій будуть зрозумілими для іноземних інвесторів. Для компаній, акції яких не обертаються на біржах, спрощуються вимоги до публікації звітності. Відтепер правила та процедури емісії цінних паперів та вимоги до розкриття інформації відповідатимуть європейським принципам у сфері регулювання акціонерних товариств (1, 2, 3, 4, 5, 6). З часом це зробить українські компанії більш привабливими для інвесторів.

Прийняті нормативні акти суттєво змінюють правила гри в корпоративному секторі, проте прогрес реформ, як завжди, значною мірою залежатиме від їхньої імплементації.

Закон про корпоративні договори врегулював використання цього інструменту в акціонерних товариствах та запровадив їх для товариств із обмеженою відповідальністю. Корпоративні договори можуть використовуватися для визначення «правил гри» для акціонерів або засновників підприємства. Власники можуть укладати їх на додачу до установчих документів – статуту або засновницького договору. В таких договорах можуть бути передбачені права та обов’язки власників з важливих питань управління підприємством, обставини, за яких сторони повинні погоджувати придбання або відчуження частки або акцій, порядок вирішення спорів між власниками тощо.

Закон про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю запроваджує для учасників товариств гарантії доступу до фінансових документів товариств, механізм виключення учасника з товариства, можливість створення наглядової ради, можливість передання частки у товаристві за актом приймання-передачі без внесення змін до статуту та без участі інших учасників товариства.

Прийняті нормативні акти суттєво змінюють правила гри в корпоративному секторі, проте прогрес реформ, як завжди, значною мірою залежатиме від їхньої імплементації. Вибори, що наближаються, можуть негативно впливати на прийняття складних рішень, які потрібні для просування реформ. У сфері реформування державних підприємств давно вже час робити реальні кроки для їхньої корпоратизації та приватизації.

Загалом же на порядку денному цього року – створення ринку землі, імплементація медичної та освітньої реформ, продовження реформ у галузях енергетики та правосуддя, в тому числі створення антикорупційного суду, критично важливе для продовження співпраці з МВФ та іншими міжнародними інвесторами.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний