Східне Партнерство після Ризького Саміту

Підсумкова декларація саміту, а точніше сам процес її підготовки та підписання, стала несподіванкою, яка показала справжній стан ініціативи

www.consilium.europa.eu

Автор:

На саміт Східного партнерства у Ризі більшість експертів не покладали багато очікувань. Особливо це стосувалося надання країнам–адресатам Східного партнерства перспективи членства в ЄС. Однак підсумкова декларація саміту, а точніше сам процес її підготовки та підписання, стала несподіванкою, яка показала справжній стан ініціативи. 

Євроінтеграційні прагнення країн, що підписали й ратифікували Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з Європейським Союзом, не залишилися непоміченими. Учасники саміту визнали «європейські прагнення та європейський вибір зацікавлених партнерів» – це, здавалося б, невеликий крок, але саме з такого визнання розпочалася європейська інтеграція країн Центральної та Східної Європи.

Угода про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС визнається універсальним інструментом реформування та розвитку країн Партнерства. Такий меседж виходить із більшої частини пунктів підсумкової декларації. Стає зрозуміло, що виконання цих угод із паралельним реформуванням країн Партнерства є програмою-мінімум до 2020 року, що й було закладено у фінансових ресурсах проекту. І незважаючи на те, що наступний саміт запланований на 2017 рік, там, скоріше за все, країни, що підписали Угоду про зону вільної торгівлі з ЄС, у разі її успішної реалізації будуть включені до Європейського економічного простору, що є надважливим кроком у процесі європейської інтеграції.

Можна сказати, що саміт у Ризі не приніс відповідей на питання, в який спосіб далі розвиватиметься східна політика Європейського Союзу. Думки про кризу Східного партнерства не є новими, адже велика кількість західних експертів наголошує на розбіжностях серед країн-партнерів у питанні самого курсу їхньої зовнішньої політики. На Ризькому саміті вони стали ще помітнішими. Особливо це стосується країн, які не підписали Угоду про асоціацію. Їхнє бажання будувати відносини з Європейським Союзом без Угоди частково втілене в тому, що учасники Ризького саміту підтвердили «суверенне право кожного з партнерів на вільний вибір рівня амбіцій і цілей, до яких вони прагнуть у своїх відносинах з ЄС», себто отримали своє суверенне право топтатися на місці. Під час підготовки та підписання підсумкової декларації саміту стали помітні принципові відмінності серед країн – адресатів проекту. Небажання Азербайджану, Вірменії та Білорусі включати слова про визнання незаконності анексії Кримського півострова Російською Федерацією, а потім підписуватися під ними, стали черговою ознакою браку солідарності між країнами Партнерства, різних підходів до трактування міжнародного права та європейських цінностей. Що по суті унеможливлює відкриту й активну співпрацю між ними в процесі реалізації спільних проектів.

Тому зважаючи на те, що, згідно з Декларацією саміту, «питання зміцнення відносин між ЄС та його партнерами буде також внесено до огляду Європейської політики сусідства», вже в найближчі два-три роки не виключається сценарій реформування Східного партнерства і надання більше можливостей країнам, що остаточно обрали Європейський напрямок розвитку.

Загалом для України, Молдови та Грузії результати саміту стали найкращими серед реально можливих. Питання скасування віз стоїть на порядку денному в ЄС, і, згідно з висновками Європейської комісії, за умов виконання ключових вимог Планів дій щодо лібералізації візового режиму, візовий режим із Шенгенською зоною буде спрощено вже в 2016 році. Україна отримала макрофінансову допомогу в розмірі 1,8 мільярда євро. У країнах, які підписали Угоду про асоціацію, буде запущена програма фінансування малого та середнього бізнесу, що може викликати достатньо активне зростання економіки цих країн та підвищення рівня добробуту їхнього населення. Відзначається активна участь країн Партнерства у проекті Енергетичного співтовариства, загальне реформування енергетичного сектора країн, збільшення реверсних потужностей для України, активність Грузії у Південному газовому коридорі та будівництво газових інтерконекторів між Румунією та Молдовою, що мають стати черговими кроками до зменшення їхньої енергетичної залежності від Росії.

Тобто в цій ситуації відкриваються нові можливості для взаємодії деяких країн Партнерства з Європейським Союзом, оскільки країни, що обрали європейський шлях розвитку і стали готовими його захищати, здобули великий кредит довіри від Європи щодо своїх кроків у напрямку демократичних і ринкових реформ. Тому відтепер тільки від рівня виконання взятих на себе Угодою про асоціацію обіцянок залежить перспектива європейського майбутнього країн Східного партнерства.


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний