Економічний рейтинг політичних партій

Раціональний виборець повинен вибрати програму, яка тримає баланс між амбіціями і реалізмом

The Huffington Post

Автор:

Лише тиждень залишається до виборів у Верховну Раду України. Боротьба обіцяє бути конкурентною. Опитування показують, що змагання  відбувається переважно між вісьмома партіями. У той час, як деякі виборці мають дуже стійкі переконання, багато хто все ще роздумує над вибором. Дійсно, на політичній арені з’явилося багато нових облич. Якщо припустити, що партійні програми є хоч якимось показником того, як ці партії будуть поводитися у майбутньому – отримуємо широкий спектр можливостей запропонований виборцям.

Ми попросили 13 економістів з провідних академічних і аналітичних установ в Україні і за кордоном оцінити економічну частину програми кожної партії. В результаті ми отримали наступний рейтинг:

  1. Народний Фронт
  2. Громадянська Позиція
  3. Батьківщина та Блок Петра Порошенка
  4. Самопоміч
  5. Опозиційний блок
  6. Комуністична Партія
  7. Радикальна Партія

Програми були оцінені за чотирма критеріями: Конкретність; Можливість виконання і практичність; Економічна доцільність; Послідовність та логічна зв`язність. Кожен параметр є важливим. Конкретність потрібна як основа для звіту за досягнутий прогрес, адже виконання загальних обіцянок (таких як, наприклад, підвищення якості життя) важко виміряти емпірично. Можливість виконання і практичність відфільтровує обіцянки, які є фантастичними (наприклад, наздогнати США за ВВП на душу населення до 2020 року), або які мають порівняно невелике значення для пересічної людини (наприклад, скасувати податки на собак та інших домашніх тварин). Економічна доцільність перевіряє, чи узгоджується програма з основними принципами економіки та бухгалтерського обліку (наприклад, державні видатки повинні бути приблизно рівні державним доходам). Послідовність та логічна зв`язність виявляє суперечливі обіцянки (наприклад, виступати за вільні ринки і регулювання одночасно) і чи різні обіцянки доповнюють одна одну (тобто, чи є у програми логічний ланцюжок і природний зв’язок між різними частинами).

У Таблиці 1 наведені середні бали за шкалою від 1 до 10 (0 – найгірший, 10 – найкращий) для кожної партії та кожного критерію. Вражає, що жодна з партій не має високої оцінки за жодним із критеріїв. Чому економісти були такі скупі на оцінки?

Візьмемо Конкретність. Найнижчою оцінкою за цим критерієм “нагороджується” Самопоміч. Програма цієї партії не має жодного числа або дати. Програма також не має жодної цілі, якій можна було б співставити числовий показник, чи об’єктивного критерію для оцінки прогресу і немає жодних термінів для досягнення цілей.  На жаль, така відсутність конкретики є загальною  рисою всіх програм. Наприклад, Опозиційний блок обіцяє зупинити економічний спад, але не пояснює, як саме вони збираються цього досягти. Навіть «найконкретніша» програма за рейтингом (Громадянська позиція) має лише кілька вимірюваних та визначених у часі цілей, які можна перевірити (наприклад, досягти енергетичну незалежність до 2020 року, зменшити чисельність міліції на 50%).

Бали з Можливості виконання і практичності показують, що цілі багатьох партій навряд чи можна досягти. Наприклад, КПУ має найнижчий бал за цим критерієм , бо вони обіцяють безкоштовну охорону здоров’я, освіту та житло для значної частини населення. Радикальна партія, що також має дуже низький бал, обіцяє підняти видатки на охорону здоров’я в десять разів  – тобто майже до 40% ВВП. Навіть найбільш «мейнстрімні» партії, як правило, перебільшують з обіцянками. Наприклад, Народний фронт обіцяє підняти Індекс розвитку людського потенціалу України (ІРЛП) до рівня топ-20 країн. Зважаючи на те, що складові ІРЛП змінюються повільно і в даний час Україна посідає 83-є місце в світі, то щоб досягти топ-20 Україна повинна випередити такі країни, як Іспанія, Фінляндія і Франція. Громадянська позиція отримує найвищий (але ще далекий від досконалості) бал тільки тому, що є відносно консервативною у своїх обіцянках.

Економічна доцільність – параметр, за яким партії отримали найнижчі оцінки. Такий сумний результат підкреслює, що багато політичних партій в Україні є відвертими популістами, що обіцяють щедрі державні програми та низькі податки, намагаються контролювати ціни за рахунок регулювання, субсидування різноманітних секторів та обмеження вільного ринку.  Безперечним “чемпіоном” в цьому є Комуністична партія, яка пропонує рай на землі за рахунок  обмеження приватної власності, перерозподілу багатства і доходів, націоналізації ключових галузей промисловості. Крах радянської економіки є, мабуть, найкращим доказом того, якими недоцільними є  такі пропозиції. Радикальна партія близька до КПУ, тому що також обіцяє радикальний (адже партія називається Радикальна) перерозподіл багатства, кредити для бізнесу за низькими процентними ставками (хто видаватиме ці кредити?), заборону ринки землі (як це може стимулювати інвестиції в АПК?), «списання» державного боргу (як це узгоджується з розширенням доступу до іноземних ринків капіталів?) і т.д. Опозиційний блок займає  тверде третє місце знизу. Одною  з перлин програми цієї партії є обіцянка повернутися до фіксованого курсу. Для країни, чия зовнішня торгівля залежить від цін на біржові товари, фіксований обмінний курс є поцілунок смерті. І Україна доводила цей простий економічний принцип багато разів. Кожні 5-8 років в Україні трапляється валютна і / або банківська криза  саме через впертість Національного банку у збереженні фіксованого обмінного курсу.

Найвищі оцінки отримали Народний фронт, Громадянська позиція, і Самопоміч. Всі три партії є прихильниками ліберальної, ринкової економічної політики з відносно незначною  участю держави. Цікаво, що тільки дві з цих партій, Народний фронт і Громадянська позиція, не обіцяють знизити податки.

Параметр послідовність та логічна зв`язність показує, що багато партій не мають чіткої ідеології а різні частини їх економічних програм вказують в протилежних напрямках. Комуністична партія є досить стабільною і злагодженою: вона хоче побудувати централізовану планову економіку. Тоді як наполегливість винагороджується за цим критерієм, ця наполегливість йде в неправильному напрямку. Деякі програми, здається, мають бухгалтерські помилки. Наприклад, Радикальна партія обіцяє збільшити коефіцієнт витрат на охорону здоров’я в 10 разів. Оскільки витрати на  охорону здоров’я становлять близько 10 відсотків державного бюджету, це означає, що партія не зможе фінансувати інші державні програми, такі як оборона, освіта і соціальне забезпечення. Дивним є те, що кілька популярних серед населення партій мають очевидні суперечності в своїх намірах. Наприклад, Батьківщина наполягає на створенні ринкової економіки, але заперечує ринок  землі.

Давайте подивимось на середні значення за усіма критеріями. Можна спостерігати три кластери. У верхньому кластері – Народний Фронт і Громадянська Позиція – які мають найвищі середні показники. Вони посилають відносно чіткі і послідовні повідомлення. Другий кластер (Батьківщина, Блок Петра Порошенка, Самопоміч) має значний відрив від першого. Партії в цьому кластері уникають ексцентричних обіцянок, але їхнім кампаніям не вистачає конкретності і вони можуть робити нереалістичні і/або суперечливі обіцянки. Третій кластер (КПУ, Радикальна Партія, Опозиційний Блок) має гнітючі показники, тому що програми в ньому переповнені спантеличуючими заявами, оптимістичними обіцянками, або будують свої кампанії на економічно нестійкому підґрунті.

 Таблиця 1. Середні оцінки програм партій

Конкретність Можливість виконання /практичність Економічна доцільність Послідовність та логічна зв’язність Середня
Батьківщина 4.8 4.6 4.5 5.5 4.8
Громадянська позиція 5.2 5.5 4.9 5.6 5.3
Комуністична партія 4.1 1.8 1.0 5.3 3.0
Радикальна партія 3.5 2.0 1.6 3.2 2.5
Опозиційний Блок 3.4 3.2 2.3 4.2 3.3
Блок Петра Порошенка 3.7 4.8 4.8 5.8 4.8
Народний Фронт 4.2 5.2 5.8 6.2 5.4
Самопоміч 3.3 4.8 4.9 4.8 4.4

Напевно найбільше серед результатів аналізу усіх партійних кампаній впадає в око, що незважаючи на усі відмінності, виявлені експертами, програми партій доволі схожі між собою. Таблиця 2 та Рисунок1 показують, що, якщо застосувати контент-аналіз до партійних  програм, щоб визначити пріоритети – то ми побачимо,що відносна частота слів, пов’язаних з цими пріоритетами, корелюється для усіх партій. Наприклад, коефіцієнт кореляції між Опозиційним Блоком і Блоком Порошенка становить 0,57. В той же час, програма Комуністичної партії України найменш корелюється з програмами інших партій. Деякі схожості та розбіжності цілком очікувані: домінуючі партії змагаються за середньостатистичного виборця, тоді як радикальні партії диференціювали себе, говорячи зовсім різні речі.

Таблиця 2. Кореляція між програмами політичних партій

Батьківщина Громадянська позиція Комуністична партія Радикальна партія Опозиційний Блок Самопоміч Народний Фронт Блок Петра Порошенка
Батьківщина 1.00
Громадянська позиція 0.43 1.00
Комуністична партія 0.33 0.31 1.00
Радикальна партія 0.37 0.39 0.40 1.00
Опозиційний Блок 0.53 0.44 0.42 0.56 1.00
Самопоміч 0.36 0.48 0.32 0.45 0.52 1.00
Народний Фронт 0.35 0.43 0.34 0.43 0.53 0.47 1.00
Блок Петра Порошенка 0.47 0.54 0.39 0.53 0.57 0.51 0.46 1.00

Загальна подібність програм означає, що, не змінюючи інших факторів, переможці визначатимуться не за програмою та пропонованим планом дій, а за рейтингом особистостей партійних лідерів. Така залежність від фактора особистості може бути небезпечною. Зрештою, члени Партії регіонів переклали всю провину на Віктора Януковича, який зосередив всю владу в своїх руках.

Контент-аналіз програм політичних партій

Контент-аналіз програм політичних партій

Таким чином, виборці можуть вибрати з усього строкатого різномаїття політичних партій. Раціональний виборець повинен вибрати програму, яка тримає баланс між амбіціями і реалізмом. Іншими словами, ми не хочемо обирати партію, яка нічого не обіцяє, але так само ми не хочемо партій з фантастичними обіцянками. Ідеальна партія – між цими крайнощами. Наш аналіз показує, що на основі партійних програм, раціональне виборець має багато інформації… аби виключити деякі варіанти. Але домінуючий політичний спектр складають подібні партії і тому в гру вступають інші міркування.

 

P.S. У Остапа Бендера, відомого персонажа «Дванадцяти стільців» та «Золотого теля», було близько чотириста відносно чесних способів вилучити у людей гроші.  У нього навіть була свого роду політична партія: таємне об’єднання «Меча і орала». Враховуючи досвід т. Бендера, обіцянка роздати слонів могла би стати важливим елементом політичної програми для когось.


Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний