ФЕЙК: Вакцини спричиняють безпліддя та астму, але не захищають від хвороб

Перевірка фейків у рамках партнерства з Facebook

У мережі поширюють статтю, у якій наводиться 50 аргументів, чому не варто вакцинувати дітей. Однак усі вони — неправдиві або маніпулятивні. VoxCheck уже неодноразово спростовував більшість із цих тверджень. Наприклад, про те, що вакцини не викликають синдром раптової дитячої смерті, не спричиняють аутизм та онкології і що до їхнього складу не входять небезпечні нейротоксини.

Далі спростовуємо решту хибних та безпідставних тверджень зі статті. 

Хибна теза 1: Не існує наукових досліджень, які підтверджують, що вакцини запобігають захворюванням.

На сьогодні людству вдалося викорінити або майже викорінити 14 інфекційних захворювань, які до масової імунізації поширювалися масово та неконтрольовано, спричиняючи мільйони смертей по всьому світу. Існує низка наукових досліджень, які підтверджують, що цьому сприяла насамперед масова вакцинація. Ознайомитися із ними можна, наприклад, на сайті ВООЗ. 

Хибна теза 2: Якщо розглядати ліміти ВООЗ для ртуті у воді, то при щепленні немовля отримує в 50000 разів більше ртуті. Ліміти, між іншим, встановлені для дорослих, а не немовлят.

Вакцина, що містить 0,01% тімероcалу в якості консерванту, містить 25 мікрограм ртуті на дозу 0,5 мл. У своїй постанові ВООЗ згадує допустимий нешкідливий для здоров’я людини вміст ртуті у воді — 1 мікрограм на літр (або одна мільйонна грама). Однак принципова різниця полягає в тому, що вакцину дитина отримує один чи кілька разів, а воду людина споживає протягом усього життя. Тож загалом обсяги ртуті, яку людина може спожити з води, значно перевищують отримані з вакцини. 

Хибна теза 3: Вакцину від натуральної віспи та поліовакцини виготовляли з сироватки крові мавпи. Через це багато канцерогенних вірусів потрапило у людську кров — і ці віруси досі додають до вакцин. 

Насправді до вакцин не додавали кров мавп. Для виготовлення деяких вакцин, зокрема для поліовакцини, віруси вирощували у клітинах печінки мавп. Це необхідно, оскільки вірус не може жити без клітини. Однак перед додаванням до вакцин віруси очищують від залишків оболонки, тому до вакцин чужорідні клітини не потрапляють.

Дійсно, у поліовакцині 50-60-х років виявили вірус SV40, який міг знаходитися також у клітинах печінки мавп. Однак те, що цей вірус спричиняв рак у людей, доведено не було. По-перше, SV40 виявляли як у людей, що отримали поліовакцину, так і у невакцинованих. По-друге, у людей, що народилися після 1963 року, коли до поліовакцини вже не входив SV40, також виявляли цей вірус. По-третє, епідеміологічні дослідження не показали підвищеного ризику появи раку в тих, хто отримав вакцину у 1955-1963 роках. 

Також SV40 більше ніколи не виявляли у вакцинах після 1963 року, тож немає підстав стверджувати, що вірус досі до них додають. 

Хибна теза 4: Вакцини викликають у дітей рак крові (гостру лімфобластну лейкемію).

Під час британського дослідження 1999 року науковці не виявили зв’язку між більшістю вакцин та ризиком подальшого розвитку гострої лімфобластної лейкемії. Водночас попередні результати показали, що вакцина проти гемофільного грипу типу В може навіть зменшувати ризик дитини захворіти на лімфобластну лейкемію. Однак для підтвердження цього висновку, за словами авторів, необхідні подальші дослідження. 

Існує лише одне дослідження, що припустило зв’язок між тімеросалом у вакцинах проти гепатиту В та раком крові серед дітей у Каліфорнії. Однак автори лише навели епідеміологічні дані, а не довели причинно-наслідковий зв’язок. Натомість у ВООЗ стверджують, що коли у 1991-1998 роках рівень вакцинації від гепатиту В серед дворічних дітей зріс від 0% до 80%, статистика захворюваності раком крові не змінилася. 

Хибна теза 5: Згідно з результатами незалежних досліджень, вакциновані діти більш схильні до астми, дерматиту, алергій.

Ми не можемо знати, які конкретно дослідження маються на увазі, однак існує низка масштабних досліджень, що доводять протилежне.

В одному американському дослідженні автори дослідили майже 18,5 тисяч випадків астми серед дітей протягом 1991-1997 років. Ризик розвитку астми не був вищим у тих, хто отримав вакцини АКДП, КПК, поліовакцину, вакцини від гепатиту В та гемофільного грипу типу В, порівняно із невакцинованими дітьми. 

Під час дослідження у Швеції науковці оцінили ризик розвитку алергічних розладів (астми, шкірних реакцій, сінної лихоманки, кропив’янки та харчових алергій) серед 669 дітей, що отримали вакцину проти коклюшу. За дітьми стежили близько двох з половиною років і не виявили жодних відмінностей у частоті виникнення алергій серед вакцинованих та невакцинованих дітей. 

В австралійському когортному дослідженні дослідили 5,5 тисяч пацієнтів у віці від 7 до 44 років. Науковці довели, що вакцини, отримані в дитячому віці, не викликають астму, екзему, харчові алергії чи сінну лихоманку.

Когортні дослідження — вид медичних досліджень для визначення причин хвороби та встановлення зв’язків між факторами ризику та наслідками для здоров’я. Слово «когорта» означає група.

Хибна теза 6: Ртуть у складі вакцин проникає в ендокринну систему та викликає безпліддя.

Ртуть — це природний елемент, що міститься у воді, грунті, повітрі та їжі (наприклад, рибі). Під час вакцинації до організму потрапляє дуже мала кількість ртутної сполуки. Крім цього, є два типа ртуті – метилртуть та етилртуть. 

Метилртуть якраз і міститься у деяких видах риби та може бути токсичною у великих дозах. До складу вакцин раніше додавали етиртуть, яка значно швидше виводиться із організму і в таких кількостях нездатна завдавати шкоди. До того ж із 2001 року ртуть до вакцин не додають взагалі. 

Деякі дослідження свідчать, що ртуть може бути шкідливою для репродуктивної системи людини. Однак немає наукових підстав стверджувати, що така кількість ртутної сполуки, яку раніше додавали до вакцин, здатна викликати безпліддя.

Хибна теза 7: Науково доведено, що вакцини не запобігають захворюванням: вакцинами намагаються створити гуморальний імунітет, тоді як існує ще й клітинний імунітет.

Антигени у складі вакцин здатні спровокувати організм виробляти як антитіла (це і є так званий гуморальний імунітет), так і Т-лімфоцити (відповідають за клітинний імунітет).