Імпічмент президента по-українськи. Що це і як відбувається? | VoxUkraine

Імпічмент президента по-українськи. Що це і як відбувається?

23 Лютого 2021
FacebookTwitterTelegram
14283

Депутати від ОПЗЖ пригрозили Володимиру Зеленському імпічментом – за те, що президент, мовляв, вийшов за межі конституційних повноважень та порушив свободу слова. Адже 2 лютого він підписав санкції РНБО, через які зокрема  припинили мовлення телеканали «112 Україна», NewsOne та ZIK.  

Ми вирішили розібратися, чи можна усунути з посади президента України з такої причини, як це можна зробити та чи взагалі є на це шанси в ОПЗЖ.   

Що таке імпічмент?

Імпічмент – це спеціальна процедура, яку застосовують до вищих державних посадовців  з метою позбавлення їх влади. Положення про імпічмент є в конституціях багатьох демократичних країн, де виступає інструментом проти узурпації влади окремою людиною. Так, у США процедуру можуть застосовувати не тільки до президента, але й до держслужбовця федерального рівня, а в Данії – до міністра.

Водночас на практиці імпічмент застосовують украй рідко. Так, у США парламентарі намагалися усунути чотирьох президентів: Ендрю Джонсона, Річарда Ніксона, Біла Клінтона та двічі – Дональда Трампа. Однак жодного разу процедуру так і не довели до кінця. Ніксон подав у відставку ще до початку слухань, а решту виправдав Сенат.      

Чи давно в Україні можна оголошувати імпічмент?

В Конституції України з самого початку була норма про імпічмент. Втім, вона не працювала. Стаття 111 Конституції визначає базові положення щодо усунення президента з поста. Докладно процедура імпічменту раніше була прописана в Законі про регламент Верховної ради. Чинний закон – це деталізація попередніх норм. Юлія Кириченко, керівниця проектів з питань конституційного права Центру політико-правових реформ, вважає, що відокремлення імпічменту в окремий закон стало скоріше політичним рішенням. За потреби процедура імпічменту могла б існувати в межах Регламенту. 

Дискусія про окремий закон про імпічмент відновилася, коли в 2014-му Україну покинув Віктор Янукович – аби юридично позбавити президента-втікача влади. Тоді навіть пропонували варіанти цієї процедури, втім до їх розгляду так і не дійшло. А рік потому, коли Янукович уже і не виконував свої президентські обов’язки, його просто позбавили такого звання – спеціально написаним під нього законом на два рядки. 

А от відповідний закон Верховна Рада ухвалила 5 років потому – 10 вересня 2019 року. Обидва читання депутати прийняли за одне засідання. Тоді «за» проголосували 245 депутатів. Лише один із них формально був не зі «Слуги Народу» – Дмитро Разумков, який за регламентом мав покинути фракцію, коли увійшов до президії Ради. Представники інших фракцій вимагали доопрацювання закону, чого так і не зробили. 

Закон більш деталізований, ніж аналогічна норма в Конституції. Там прописані конкретні дії в процесі імпічменту та їх послідовність. Окрім того, там є критерії для формування слідчої комісії та принципи її діяльності. 

Як Конституція України, так і закон передбачають, що президента можна усунути з посади виключно у двох випадках – коли він вчинив державну зраду або скоїв «інший злочин». Під таке формулювання, як пояснює Юлія Кириченко, підпадає будь-який злочин визначений у Кримінальному кодексі. 

Хто може оголосити імпічмент? 

Почати процедуру усунення та власне усунути голову держави з посади може тільки Верховна Рада, оскільки президент, як і депутати, на відміну від суддів чи міністрів, отримують повноваження напряму від громадян і на своїх посадах фактично втілюють волю народу.  

Аби почати процедуру, більшість – тобто щонайменше 226 депутатів – має подати на розгляд Верховної Ради відповідне письмове подання. Після цього парламент повинен проголосувати за початок процедури імпічменту. 

До слова, в парламенті лише 44 депутати від ОПЗЖ, тому самостійно вони не можуть розпочати імпічмент Зеленського.  

Як відбувається процедура імпічменту?

Втім ініціювати процедуру – чи не найлегша частина. Далі сам процес в кілька етапів треба довести до кінця.
Перш за все Верховна Рада створює спеціальну комісію, яка повинна провести розслідування та з’ясувати, чи є підстави для імпічменту. До неї пропорційно входять депутати від усіх фракцій.

Висновки комісії обговорюють у парламенті, а на саме засідання запрошують також президента, представників Конституційного та Верховного Суду. Якщо факт злочину довели без додаткових розслідувань, то готують постанову про звинувачення президента. За неїокремо щодо кожного пункту – мають проголосувати щонайменше дві третини,  тобто 300 народних депутатів. 

На наступному етапі парламент звертається до Конституційного та Верховного судів. Перший встановлює, чи проходить імпічмент в рамках Конституції. Другий – чи є дії, в яких звинувачують президента, державною зрадою або відповідним “іншим злочином”. Якщо Верховний суд дає негативну відповідь, процедура припиняється. 

Після висновків від суддів депутати мають голосувати безпосередньо за відсторонення президента. Тільки тепер уже голоси за це мають віддати щонайменше три чверті депутатів, тобто 338 осіб. Постанова набуває чинності одразу після оголошення про її прийняття. 

Якщо ж голосування провалилося, то імпічмент автоматично припиняється, а головуючий на засіданні “від імені Верховної Ради у письмовій формі вибачається перед президентом”. 

За дострокового припинення повноважень президента – зокрема і через імпічмент – його обов’язки виконує Голова Верховної Ради допоки українці оберуть нового президента. Так було, наприклад, у 2014-му році, коли очільником держави фактично став Олександр Турчинов, якого обрали новим спікером.

То чи реальний в Україні імпічмент?

Попри те, що процедура досить детально прописана, вона надзвичайно багаторівнева. Процес передбачає щонайменше три голосування в парламенті, причому кожне наступне потребує більше голосів, аби ухвалити рішення. Окрім того, процедуру імпічменту може гальмувати брак необхідної інформації, додаткові розслідування, правки до постанов чи навіть окремих пунктів. А все це неодмінно будуть супроводжувати регулярні дискусії між депутатами щодо того чи іншого рішення. 

До того ж Зеленський так і не підписав закон, який мав би регулювати роботу тимчасових слідчих комісій парламенту – документ ще з вересня 2020-го висить в “сірій зоні” і без президентського підпису, і без вето. Тому численні маніпуляції ймовірні й там.    

Фактично злочин президента повинен бути беззаперечним та набути широкого розголосу для того, щоб його дійсно усунули з посади. 

Ще у грудні 2017 в інтерв’ю BBC юрист Сергій Головатий, співавтор Конституції, а нині – суддя Конституційного Суду, говорив, що без змін самої Конституції будь-яка прописана в законі процедура буде майже нереальною. Тож змінювати потрібно Основний закон.

А за кордоном легше?

Про імпічменти останнім часом говорили не лише в Україні, а й у США. Там розпочинати цей процес може виключно Палата Представників, а розслідуванням займається юридичний комітет палати (House Judiciary Committee). Як і в Україні, комітет пропонує Палаті Представників положення для голосування. 

Але якщо хоча б одне положення проходить голосування, процес імпічменту продовжується. Та й для ухвалення рішення у США достатньо простої більшості, а не дві третини голосів, як у нас.

Далі ж починається частина, яку досі не подолав жоден імпічмент в історії США. Положення, попередньо ухвалені Палатою Представників, надаються на розгляд Сенату. Після ознайомлення Сенат проводить голосування. Рішення про імпічмент приймається, якщо мінімум дві третини сенаторів голосують «за». Інакше процес імпічменту припиняється. 

Процедури імпічменту в США та Україні доволі схожі за послідовністю дій. Однак американський варіант все ж легше реалізувати, адже потрібно менше голосів для ухвалення ключових рішень. При цьому США — це президентська республіка, і голова держави там має більшу владу, ніж його український «колега».     

Юлія Кириченко із ЦППР, у коментарі VoxCheck схиляється до того, що процедура імпічменту скоріше нереалістична. У світовій практиці, каже вона, імпічмент можуть застосовувати як інструмент політичної відповідальності – і тоді там необхідні дві третини голосів парламентарів. Або ж імпічмент – це наслідок кримінального злочину, і тоді необхідна половина голосів. У нас же за кримінальну відповідальність в імпічменті голосують двома третинами і трьома чвертями голосів депутатів, що практично унеможливлює таку процедуру.

Автори

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний