Давос для фінансистів: Конференція в Джексон-Хоул 2017. Чотири уроки для України

Співзасновник VoxUkraine, професор економіки Юрій Городніченко відвідав найвпливовішу економічну конференцію і написав про те, що бентежить керівників головних центробанків світу

South China Morning Post

Автор:

Минулого тижня керівники центральних банків зібралися на конференції у Джексон-Хоул, штат Вайомінг, щоб обговорити нагальні питання та поділитися думками щодо майбутніх політичних рішень. Тоді як ця конференція мало відома серед широкого загалу, за рівнем впливу вона конкурує з Давоським форумом. Список учасників включає голів майже всіх великих центральних банків, таких як Федеральна резервна система США, Європейський центральний банк та Банк Японії.

Голова Ради Федеральної резервної системи Джанет Єллен та Президент Європейського центрального банку Маріо Драгі виступили з основними доповідями. Головними темами їхніх виступів, а також усієї конференції стали шляхи стимулювання економічного розвитку. Джанет Єллен зосередила увагу на тому, чи регулювання, впроваджене після світової фінансової кризи створює бар’єр для економічного розвитку, тоді як Маріо Драгі зосередився на тому, як заклики до протекціонізму можуть зашкодити здатності розвинутих країн забезпечувати продуктивність праці. Обидві теми надзвичайно актуальні для України.

По-перше, подібно до інших країн, Україна запровадила жорсткіше регулювання (наприклад, стандартизовані контракти, що укладаються на централізованих біржах, стрес-тестування, вищі вимоги до капіталу) банківської системи, щоб забезпечити її здатність витримувати великі шоки. Очевидно, це регулювання має свою потенційну ціну, оскільки банки повинні мати більше капіталу і таким чином надавати менше кредитів економіці. Голова ФРС Єллен відстоювала ці нові заходи і зазначила, що система США наразі перебуває у набагато більшій безпеці, і майже немає ознак того, що нове регулювання стримує ліквідність чи кредитування. Дійсно, згідно багатьох показників кредитування повернулося до економіки США. Вона також застерегла, що, хоча й може виникнути спокуса скасувати це регулювання, щоб дати можливий поштовх розвитку економіки, не слід забувати, наскільки дорого коштувала криза. Водночас, голова ФРС Єллен наголосила на можливості диференційованого регулювання для різних типів фінансових установ. Зокрема, немає вагомих підстав встановлювати такі ж суворі вимоги щодо рівня капіталу невеликих банків, які необхідно встановлювати для системно важливих установ. В українському контексті ціна банкрутства та націоналізації банків була надто високою. Хоча банки можуть бути занепокоєні щодо приватних витрат на регулювання, вони є мізерними порівняно з суспільними витратами в разі можливих наслідків неналежного контролю за банками.

Словом, перший урок для України полягає в тому, що Національний банк України та інші урядові структури повинні дотримуватися норм регулювання, впроваджених після кризи.

По-друге, Президент ЄЦБ Драгі підхопив багато тез, які висловила Джанет Єллен. Словом, він вважає, що слабке регулювання – це завжди поганий варіант і воно не повинне використовуватися для стимулювання економіки. Він також наголосив, що однією з історій успіху з часів світової фінансової кризи стала узгоджена робота органів регулювання різних країн із забезпечення послідовного підходу до оцінки ризиків та управління ними. Рада з фінансової стабільності та Базель III втілюють деякі з найважливіших досягнень у цій галузі.

Враховуючи те, що Україна – це невелика відкрита економіка та її фінансова система буде глибоко інтегрована у світову фінансову архітектуру, уряд повинен спрямувати свої зусилля на впровадження міжнародних стандартів для фінансових установ.

По-третє, Президент ЄЦБ Драгі наголосив, що глобалізація значно покращила продуктивність. У сучасній ситуації повільного зростання продуктивності було б необачно піддатися протекціоністським прагненням. Він навів низку досліджень, що підтверджують, що торгівля з країнами, що перебувають на передовій лінії технологічного прогресу дає безліч переваг. Це має важливі наслідки для України. Оскільки Україна технологічно відстає від багатьох країн Європейського Союзу, а її економічний розвиток не виправдовує очікувань, уряд може прискорити темпи зростання виробництва, сприяючи більшій інтеграції української економіки до економіки ЄС.

Додатково до стандартних заходів торгової політики, таких як низькі тарифи та нетарифні бар’єри, уряд повинен сприяти приходу технологій та капіталу в Україну. Це означає, що обмеження на деякі типи потоків капіталу мають бути зняті.

По-четверте, багато учасників конференції обговорили аспекти розподілу нерівності внаслідок глобалізації. Хоча дослідження вказує на те, що глобалізація сама по собі робить незначний внесок у зростання нерівності, громадськість вважає глобалізацію її основним винуватцем. Дійсно, часто глобалізація означає руйнування традиційних робочих місць, а переміщення робітників до нових секторів є болісним, оскільки їхня географічна та професійна мобільність обмежені. Хоча уряди пробували багато програм, мета яких допомогти робітникам із зміною сфери праці (наприклад, перепідготовка, вихідна допомога), ефективність цих програм видається доволі скромною. Консенсусна думка, що виникла на конференції полягає в тому, що найімовірніше найкращим рішенням є забезпечення освітою, яка доступна широким верствам населення (тобто освіта повинна бути дешевою, щоб навіть бідні та обмежені у засобах робітники могли її собі дозволити). Щоб максимізувати ефективність цієї інвестиції у людський капітал, потрібно доповнити її інвестицією у новий фізичний капітал.

Ці обговорення вказують на те, що український уряд повинен збільшити (чи хоча б зберегти) свій внесок в освіту населення та, можливо, впроваджувати інші програми допомоги переміщеним робітникам.

У підсумку, керівники центральних банків вважають, що регулювання фінансового сектору грає вирішальну роль у забезпеченні макроекономічної стабільності як основного джерела економічного зростання в майбутньому. Починаючи з 2014 року, Україна зробила низку політичних кроків, що відповідають цій позиції. Країна вчиться на своїх і чужих помилках. Однак, після початкового поштовху настала зворотна реакція, і вистраждані здобутки можуть бути зведені нанівець. Усі мають усвідомити, що ціна повернення до докризової практики слабкого регулювання та протекціонізму занадто висока.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний