МАНІПУЛЯЦІЯ: Українці терплять громадянську війну, підвищення тарифів та обвал гривні

Твердження автора – некоректні

Перевірка фейків у рамках партнерства з Фейсбук

У мережі поширюють зображення із таким закликом автора:

Утім, інформація, яку наводить автор не відповідає дійсності або є некоректною. Розбираємо основні хибні тези з допису і пояснюємо, що не так. 

Хибна теза 1: Українцям організували громадянську війну.

Ймовірно, говорячи про громадянську війну, автор має на увазі конфлікт на сході України. Однак називати війну на Донбасі громадянською – некоректно. 

Офіційна позиція України – дії Росія на території Донецької та Луганської областей є збройною агресією Російської Федерації. У НАТО заявляли, що конфлікт на Донбасі не є громадянською війною. 

Міжнародний кримінальний суд пише, що починаючи з 14 липня 2014 року на сході України відбувається «міжнародний збройний конфлікт… паралельно з неміжнародним збройним конфліктом» (параграф 169). А у «Базі даних про збройні конфлікти UCDP/PRIO» (посилання 1, посилання 2, посилання 3) конфлікт в Україні закодовано як «тип 4». Тип 4 – «Інтернаціоналізований внутрішній збройний конфлікт, який відбувається між урядом держави та однією або кількома внутрішніми групами за втручання інших держав (другорядні сторони) з одного або обох сторін». Тобто у будь-якому разі у даному конфлікті не беруть участь лише внутрішні сили держави, що не дає підстав вважати війну громадянською. Детальніше про це можна прочитати у цьому матеріалі

Хибна теза 2: Загнали в борги вже навіть наших онуків.

По-перше, Україна вже багато років бере гроші в борг у зовнішніх кредиторів. Наприклад, у 2005 році загальний зовнішній борг України перед міжнародними фінансовими організаціями становив 51,8 млрд грн, або $9,8 млрд, а запозичення у зарубіжних банків – 19,39 млн грн або $3,7 млн. А у 2007 році 50,3 млрд грн або $9,96 млрд та 1,44 млн або $286 тис. відповідно. 

По-друге, зовнішні кредити дозволяють не допустити поглиблення кризи та подолати макроекономічну нестабільність. Станом на 2019 рік в Україні розмір бюджетного дефіциту складав 81,2 млрд грн, що становить близько 2,0% ВВП. Це означає, що цієї суми державі не вистачає для того, аби профінансувати всі заплановані видатки. Аби перекрити дефіцит бюджету Україна запозичує у іноземних кредиторів – Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, урядів інших країн тощо. 

Крім цього позики МВФ як правило надаються за умови проведення структурних реформ, що забезпечують макрофінансову стабілізацію та створюють умови для майбутнього повернення коштів. Такі реформи можуть включати як заходи макрофінансової стабілізації, так і заходи по боротьбі з корупцією, забезпечення незалежності економічних регуляторів тощо. Наприклад, у 2014 році Україна отримала транш МВФ, оскільки потребувала цих коштів в умовах економічної та фінансової кризи і зобов’язалась провести ряд структурних реформ.

Хибна теза 3: Підняли у кілька разів тарифи на ЖКГ.

Для порівняння тарифів беремо індекси цін за період 2014-2020 рр.

Категорія ЖКГ, у %  2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020
Утримання та ремонт житла 127,2 130,1 107,6 108,2 110,1 103,7 103,2
Водопостачання 147,4 123,0 142,1 120,2 117,3 112,7 121,9
Каналізація 169,5 122,5 128,3 115,1 114 112,2 119,3
Утримання будинків та прибудинкових територій 102,1 105,4 111,5 147,5 137,1 106,9 103,2
Електроенергія 111,3 166,9 160,0 128,1 105,8 100,0 100,0
Природний газ 162,8 373,0 142,0 101,2 100,7 71,3 100,4
Гаряча вода, опалення 146,9 178,4 188,0 103,5 103,4 114,4 87,5
Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива 134,3 203,0 147,2 110,6 110,6 98,1 100,6


Джерело:
Держстат

 

Приріст загальних тарифів = (1,34 х 2,03 х 1,472 х 1,106 х 1,106 х 1,029) х 100 – 100 = 404 %.

Приріст тарифів на газ = (1,62 х 3,73 х 1,42 х 1,012 х 1,007 х 0,713 х 1,004) х 100 – 100 = 526%

Приріст тарифів на опалення і гарячу воду = (1,469 х 1,784 х 1,88 х 1,034 х 1,144 х 0,875) х 100 – 100 = 410%

Отже, загалом тарифи з 2014 по 2020 рр. зросли на 404%, або у 5 разів. Тариф на газ збільшився на 526%, або у 6 разів. Опалення та гаряча вода подорожчали на 410%, або у 5 разів.

Але важливо розглянути причини зростання тарифів.

По-перше, зростання тарифів на газ було необхідне для зниження значного дефіциту державного бюджету, тому було лише питанням часу. До 2015 року тарифи на газ були досить низькими і навіть не додтягували до ринкових. Наприклад, у 2014 році ціна на газ була 0,73-4 грн/куб.м залежно від наявності лічильника та обсягів споживання. Однак через занижені тарифи на газ для населення, неточні норми споживання та відсутність обліку газу до 2015 року НАК “Нафтогаз” ніс значні збитки. Для прикладу, у 2013 році, його збиток сягав 6% ВВП або 25 млрд грн (ст. 124-125). За тодішнім курсом 8 UAH/USD це $2,25 млрд. Всі ці гроші  покривалися з Державного бюджету – тобто, з податків, які платять українці. Це створювало проблему значного дефіциту бюджету і негативно впливало на фінансову стабільність країни. Згодом, після підвищення тарифів до ринкових, лише у 2016 році компанія вперше отримала прибуток в розмірі 26,5 млрд грн.

По-друге, варто зазначити, що з липня 2019 року почав діяти ринок електричної енергії. Це означає, що ціни почали залежати від співвідношення попиту та пропозиції. Продаж для промисловості почав відбуватися саме так, а для населення були встановлені певні обмеження. Спеціальні обов’язки на учасників ринку передбачають нижчі ціни на електроенергію для населення, порівняно з ринковими. 

До речі, це не єдиний фейк про зростання тарифів, який зараз поширюють в мережі.

Хибна теза 4: Обвалили гривню більше, ніж у 3 рази.

Курс гривні до долара у січні 2014 року – 7,99 грн/$, а у вересні 2020 року – 27,98 грн/$. Тобто гривня знецінилась у 3,5 разів.

Утім, для знецінення гривні були об’єктивні економічні причини

Ціна гривні по відношенню до долара США залежить від надходження доларів в українську економіку. Якщо зростає попит на долари чи знижується їхнє надходження у країну (наприклад, через кризове зниження експорту), курс гривні відносно долара падає. До 2014 року Національний банк України застосовував політику фіксованого валютного курсу – тобто утримував курс гривні до долара на сталому рівні (8 грн/дол), а якщо той відхилявся – використовував золотовалютні резерви (в тому числі міжнародні запозичення) для задоволення надлишкового попиту на іноземну валюту. 

У 2014 році продовження такої політики стало неможливим через зниження золотовалютних резервів до критичного рівня, тому від неї відмовилися, девальвувавши гривню до її реальної ринкової вартості відносно долара і встановивши режим плаваючого валютного курсу (коли курс гривні до інших валют не фіксується на одному рівні, а коливається в залежності від попиту і пропозиції валют, і лише надмірні коливання згладжуються з використанням золотовалютних резервів). 

Хибна теза 5: Ввели податки навіть на пенсію.

До 2018 року органи Пенсійного фонду оподатковували доходи фізичних осіб та збирали військовий збір з пенсій працюючих пенсіонерів. Однак у лютому 2018 року Конституційний Суд виніс рішення, за яким вже з березня того ж року в Україні припинили оподатковувати  пенсії та збирати з них військовий зібр.  

Хибна теза 6: Позбавили безкоштовних ліків.

По-перше, повністю безкоштовних ліків в Україні не було ніколи, безкоштовні ліки були лише для окремих груп населення та за певними категоріями захворювань. 

По-друге, стверджувати, що на даний момент в Україні відсутні безкоштовні ліки, немає підстав. З 1 квітня 2017 року у рамках медичної реформи в Україні почала діяти урядова програма “Доступні ліки”. Вона передбачає забезпечення певним переліком ліків громадян і, насамперед, призначена для профілактики ускладнень хронічних захворювань. Так, наприклад, хворі на серцево-судинні захворювання, бронхіальну астму та цукровий діабет ІІ типу можуть отримати визначені ліки з повною або частковою компенсацією в аптеках, які приєднались до цієї програми

Хибна теза 7: Повністю забороняють російську мову.

Російську мову в Україні не забороняють. Поширення подібних тез підштовхнуло прийняття у квітні 2019 року закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Він передбачає гарантії використання української мови в публічному просторі, але у той же час не поширюється на мову приватного спілкування і мову релігійних обрядів. 

Норми закону встановлюють обов’язкове використання української мови в державному і комунальному секторах, у транспорті, в закладах харчування, маркуванні товарів і послуг, в медичній, освітній і мистецькій сферах, а також у засобах масової інформації. Крім цього у сфері обслуговування надавачі послуг можуть переходити на прохання клієнта на іншу мову, прийнятну для обох сторін.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Sorry, Comments are closed!

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний