Марш популістів: Європейська криза довіри та підйом популізму

Безробіття мотивує виборців голосувати за популістичні партії, боротьба з безробіттям вимагає реформ, на яких спекулюють популісти. Як розірвати порочне коло?

Автори:

Янн Алган, Сергій Гурієв, Еліас Папайоанну, Євгенія Пассарі

Хвиля популізму поширюється на Заході з 2012 року. Економісти проаналізували дані з 26 європейських країн, щоб дослідити, як вплив Великої рецесії на ринки праці позначився на популістських голосуваннях, політичних уподобаннях та довірі. Результати вказують на сильний зв’язок між безробіттям і голосуванням за популістські партії. Безробіття також корелює зі зростанням недовіри до національних парламентів та Європарламенту.

Привид блукає Європою та Заходом – привид популізму. Британське голосування за вихід з ЄС та вибори 2016 р. у США стали тривожним дзвінком для англосаксонських еліт. У континентальній Європі перші значні успіхи політиків, що виступають проти істеблішменту, мали місце навіть ще до французьких президентських виборів і німецьких виборів 2017 р. (де “Національний фронт” та “Альтернатива для Німеччини” отримали значні відсотки голосів). Популістські партії Австрії, Греції, Угорщини, Італії, Польщі, Швеції, Іспанії та Великобританії почали значно зміцнювати свої позиції з 2012 р.

Статтю вперше опубліковано на VOX CEPR’s Policy Portal

Нещодавня хвиля популізму відрізняється від попередньої, яка здебільшого торкнулась Латинської Америки (Dornbusch and Edwards 1991, Acemoglu та ін. 2013). За твердженням Д. Родріка (2017), сьогоднішня хвиля має незначний стосунок до вимог лівих щодо перерозподілу багатств. Натомість вона пов’язана з неприйняттям глобалізації: торговельної інтеграції, фінансової глобалізації та імміграції. Це питання є провідним у програмах як радикально лівих, так і ультраправих партій. Як видається, на зміну поділу на правих та лівих приходить протистояння між вузькомісцевими інтересами та космополітичними цінностями (De Vries, 2017). Принаймні до деякої міри це викликано вразливістю нижнього середнього класу до поляризації робочих місць, спричиненої торгівельним та технологічним прогресом (який у свою чергу привів до аутсорсингу та посилення конкуренції з боку країн з дешевою робою силою), а також автоматизацією (Autor та ін. 2017, Colantone and Staning 2016, Becker та ін. 2017). На додачу до цих середньострокових чинників, у Європі після глобальної економічної кризи підвищилась економічна нестабільність на тлі значного зростання рівня безробіття. І попри вихід Європи з кризи та зменшення участі робочої сили, рівень безробіття знижується доволі повільно, особливо на півдні.

Сьогоднішня хвиля має незначний стосунок до вимог лівих щодо перерозподілу багатств. Натомість вона пов’язана з неприйняттям глобалізації: торговельної інтеграції, фінансової глобалізації та імміграції.

У нашій нещодавній статті ми дослідили пов’язаний з ринком праці вплив Великої рецесії на популістське голосування, політичні настрої та довіру в Європі (Algan та ін. 2017). Ми провели аналіз на регіональному рівні, досліджуючи часові зміни у рівні безробіття, голосуванні та настроях/переконаннях у більш ніж 220 регіонах 26 європейських країн у 2000-2017 рр.

Безробіття та голосування за немейнстрімові партії

Розпочнемо з аналізу зв’язку між голосуванням за немейнстрімові партії та змінами рівня безробіття до та після фінансової кризи 2007-2009 рр. Розділимо немейнстрімові партії на чотири (не взаємовиключні) категорії:

  • Ультраправі (напр., “Золотий світанок” у Греції)
  • Ультраліві (напр., СІРІЗА у Греції, “Подемос” в Іспанії)
  • Популістські (напр., Партія незалежності Сполученого Королівства у Великобританії, “Рух п’яти зірок” в Італії)
  • Євроскептичні (напр., Партія незалежності Сполученого Королівства у Великобританії, “Йоббік” в Угорщині).

Помічаємо сильний зв’язок між зростанням безробіття та голосуванням за немейнстрімові (особливо популістські) партії. Рисунки 1а-1b ілюструють ці закономірності. Оціночна величина є доволі значною – зростання рівня безробіття на один відсоток асоціюється з одновідсотковим зростанням кількості голосів, поданих за популістів. Такий ефект найвиразніший на півдні Європи, але зв’язок простежується і на її сході та в центрі; на півночі він малопомітний. Цікаво, що на півдні ми спостерігаємо тісну асоціацію між рівнем безробіття та голосуванням за радикальні ліві партії, тимчасом як на півночі безробіття корелює з голосуванням за ультраправі та популістські партії – ситуацією, яка також має місце в Східній Європі, де люди повертаються спиною до комуністичних та ультралівих партій і виявляють прихильність до партій ксенофобських і антиєвропейських.

Рисунок 1а. Зміни в голосуванні за партії, що виступають проти істеблішменту, та зміни в загальному рівні безробіття до і після кризи.

Рисунок 1b. Зміни у голосуванні за популістські партії та зміни в загальному рівні безробіття до і після кризи.

Наша методологія враховує незалежні від часу регіональні чинники (пов’язані з географією або культурою) та загальні часові тенденції (загальноєвропейські або характерні для чотирьох груп країн); проте на якість оцінок можуть вплинути деякі непомічені або складні для пояснення регіональні змінні, що залежать від часу. Для подальшої ідентифікації причинного впливу безробіття на популістське голосування ми вилучаємо компонент (або “інструмент”) зміни рівня безробіття впродовж кризи, який пояснюється докризовою часткою будівництва. Будівництво та нерухомість відіграли важливу роль як під час економічного зростання, так і під час вибуху кризи в усьому світі. І частка будівництва позитивно корелює зі зростанням рівня безробіття після 2008-2009 рр. Ми помічаємо сильний вплив зростання безробіття на підйом популізму. Перевіряємо альтернативні пояснення зв’язку між будівництвом, безробіттям та голосуванням і виявляємо, що, як видається, це не відбиває інші залежні від часу регіональні змінні, такі як імміграція, корупція чи освіта.

Далі ми використовуємо голосування громадянами Великої Британії на червневому референдумі 2016 р., щоб залишити ЄС для “позавибіркового” тесту загальноєвропейських результатів (детальний аналіз корелятів голосування за Брексіт наведено у Becker та ін. 2017). Результати, представлені на рисунках 2a-2b, показують, що саме зростання безробіття впродовж кризового періоду (2007-2015 рр.) – а не рівень безробіття в 2015 р. – є сильним предиктором голосування за Брексіт. Ми знаходимо схожі результати, коли беремо до уваги зміни в рівні безробіття, пов’язані з докризовою часткою будівництва, у 379 виборчих округах Великобританії.

Рисунок 2а. Голосування за вихід з ЄС та загальний рівень безробіття, 2014 р.

Рисунок 2b. Голосування за вихід з ЄС і зміна рівня безробіття до та після кризи.

Безробіття та політичні настрої

По-друге, ми робимо спробу визначити канал, через який економічна нестабільність впливає на результати голосування; для цього ми аналізуємо рівень переконань і настроїв європейців, відображений у даних Європейського соціального опитування за період 2000-2014 рр. Як і автори тематично споріднених досліджень Guiso та ін. (2017) і Dustmann та ін. (2017), ми бачимо, що зростання регіонального безробіття призводить до значного зниження довіри до національних та європейських політичних інституцій і, меншою мірою, довіри до судів. Рисунки 3а-b ілюструють ці пост- і докризові закономірності.

Рисунок 3а. Різниця в довірі до національного парламенту та різниця в загальному рівні безробіття, до та після кризи.

Рисунок 3b. Різниця у довірі до Європарламенту та різниця в загальному рівні безробіття, до та після кризи.

Аналіз розкриває деякі додаткові закономірності. Зв’язок між безробіттям та загальною довірою слабкий і статистично не значимий у більшості випадків. Крім того, безробіття не корелює з недовірою до поліції чи ООН, а це дає підставу припустити, що європейці покладають відповідальність за зростання безробіття на європейські та національні політичні установи. Тому не дивно, що в регіонах з найбільшим зростанням безробіття виборці на національних виборах підтримують популістів (Algan та ін. 2017) і частіше голосують за популістів на європейських виборах (Dustmann та ін. 2017). Це також пояснює посилення попиту на популістську риторику та політику, що їх пропонують нові та й навіть старі партії (Guiso та ін. 2017). Ми також бачимо, що безробіття не корелює з політичною самоідентифікацією респондентів у традиційних координатах “ліві-праві”. Крім того, попри появу великої кількості нових партій, респонденти в районах, що постраждали від кризи, частіше стверджують, що жодна партія не є близькою до їхніх поглядів.

Не дивно, що в регіонах з найбільшим зростанням безробіття виборці на національних виборах підтримують популістів (Algan та ін. 2017) і частіше голосують за популістів на європейських виборах (Dustmann та ін. 2017).

Ми також досліджуємо вплив безробіття на думки про те, чи слід продовжувати європейську інтеграцію, або ж вона зайшла вже занадто далеко. У середньому, зміни в рівні безробіття не пов’язані ні з переконанням, що ЄС зайшов надто далеко, ні з ідеями, що уніфікація ЄС має тривати. Проте цей середній негативний результат приховує неоднорідність. На півдні зростання безробіття корелює з прагненнями до глибшої інтеграції. На противагу цьому, на півночі та в центрі, у регіонах, сильніше вражених кризою, респонденти вважають, що європейський проект зайшов надто далеко.

Результати підтверджуються як для чоловіків, так і для жінок, для молодших та старших вікових груп. Зв’язок між безробіттям та недовірою до національних та європейських установ сильніший серед випускників шкіл нижчого, ніж коледж, рівня. Цей результат відповідає висновкам Autor та ін. (2016, 2017), Che та ін. (2016) та Colantone and Stanig (2016), котрі пов’язують популістське голосування та політичну поляризацію з низькою заробітною платою серед некваліфікованих працівників, невдоволення яких розпалює зросла конкуренція від країн з низьким/середнім рівнем доходу.

Зв’язок між безробіттям та недовірою до національних та європейських установ сильніший серед випускників шкіл нижчого, ніж коледж, рівня

Політичні наслідки

Наші результати вказують на те, що зростання безробіття призводить до втрати довіри до політичних інституцій та збільшення підтримки популістів, що виступають проти істеблішменту. Щоб зменшити рівень безробіття, європейські політики були змушені вдатись до непопулярних структурних реформ, іноді на тлі численних заходів жорсткої економії. Проте реформи вимагають довіри людей – виборцям потрібно бути впевненими, що майбутні вигоди від болісних реформ будуть відчуті широкими колами населення, а не виявляться загарбаними лише егоїстичними економічними та політичними елітами. Якщо довіри до політичної системи немає, реалізовувати реформи непросто, – а безробіття залишатиметься високим. Водночас зростання недовіри до судів викликає тривогу, оскільки правові установи є опорами західних демократій та капіталістичних суспільств. Сучасний імпульс відновлення в європейській економіці дає шанс розірвати порочне коло безробіття, недовіри та популізму. Цю можливість необхідно не втратити.

Література

Acemoglu, D, G Egorov and K Sonin. (2013), “A political theory of populism”, Quarterly Journal of Economics 128(2): 771.

Algan, Y, S Guriev, E Papaioannou, and E Passari (2017), “The European trust crisis and the rise of populism”, CEPR, Discussion Paper 12444, forthcoming in Brookings Papers on Economic Activity.

Autor, D H, D Dorn, G H Hanson and K Majlesi (2016), “Importing political polarization? The electoral consequences of rising trade exposure”, MIT Department of Economics, Working paper.

Autor, D H, D Dorn, G H Hanson and K Majlesi (2017), “A note on the effect of rising trade exposure on the 2016 presidential elections”, MIT Department of Economics, Working paper.

Becker, S O, T Fetzer and D Novy (2017), “Who voted for Brexit? A comprehensive district-level analysis“, Economic Policy 32(1).

Che, Y, Y Lu, J R Pierce, P K Schott and Z Tao (2016), “Does trade liberalization with China influence US elections?”. NBER Workgin Paper No w22178.

Colantone, I and P Stanig (2016), “Global competition and Brexit”, BAFFI CAREFIN Centre Research Paper, No 2016-44; forthcoming in American Political Science Review.

Colantone, I and P Stanig (2017), “The trade origins of economic nationalism: Import competition and voting behavior in Western Europe”, American Journal of Political Science, forthcoming.

De Vries, C E (2017), “The cosmopolitan-parochial divide: What the 2017 Dutch election result tells us about political change in the Netherlands and beyond”, Journal of European Public Policy, forthcoming.

Dornbusch, R and S Edwards (1991). The Macroeconomics of Populism in Latin America, University of Chicago Press, Chicago, IL.

Dustmann, C, B Eichengreen, S Otten, A Sapir, G Tabellini and G Zoega (2017), Europe’s trust deficit: Causes and remedies, Monitoring International Integration 1, CEPR Press.

Guiso, L, H Herrera and M Morelli (2017), “Populism: Demand and supply of populism“, Einaudi Institute for Economics and Finance (EIEF), Working Paper n°1703.

Rodrik, D (2017), “Populism and the economics of globalization”, NBER, Working Paper No w23559.

 

Головне фото: depositphotos.com / microgen

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний