Олена Білан. Зростання, застій або дефолт: що чекає українську економіку у рік виборів

Інтерв’ю з головним економістом інвесткомпанії Dragon Capital і членом редакційної колегії VoxUkraine Оленою Білан в рамках проекту «Україна 139».

Автор:

Інтерв’ю з головним економістом інвесткомпанії Dragon Capital. Де помилилися всі економісти в 2017-му році; як в реальності змінилися доходи українців після Революції; що допомагає рости українській економіці; чому 5-й транш МВФ важить більше попередніх; хто і що гальмує земельну реформу; ну, і який курс буде під час президентських виборів 2019 року.

Почну з неприємного для економістів питання про нездійснені прогнози. На початку 2017 го всі передбачали зростання близько 3% ВВП, за фактом вийшло близько 2%. Які твої прогнози на 2017 рік не справдилися?

Насправді темпи зростання економіки не головний сюрприз. Один процентний пункт зростання ВВП забрала блокада Донбасу – цього ніхто не міг передбачити і очікувати. Сильніше здивувала інфляція. На початку минулого року був набагато більш оптимістичний прогноз – близько 10%, а фактично інфляція виявилася ближче до 14%.

До таких істотних відхилень знову призвели такі складно передбачувані фактори, як погода, плюс були дисбаланси на ринку м’ясної продукції. Але вплив на інфляцію також мало дворазове підвищення мінімальної зарплати до 3200 грн. У другій половині року ми вже бачили зростання зарплат не тільки в державному, а й у приватному секторі. Це пов’язано в тому числі з посиленням трудової міграції. Сукупність цих факторів і призвела до такого відхилення.

Вплив на інфляцію також мало дворазове підвищення мінімальної зарплати до 3200 грн. У другій половині року ми вже бачили зростання зарплат не тільки в державному, а й у приватному секторі.

Щось ще окрім інфляції?

Гірший, ніж я очікувала, наш темп співпраці з МВФ. Розраховували, що буде отримано три мільярди від МВФ в 2017-м, за фактом отримали тільки один. Через “недовиконання” програми державний борг виявився набагато менше, ніж я прогнозувала на початку року.

Це добре?

Хочеться сказати, що досягнення, але не вийде. Україна недоотримала дешеві і корисні для економіки гроші …

Чи можна говорити, що таке недоотримання є сигналом недореформованості?

Так, недореформованості. Транші МВФ – це не тільки про гроші: вони стимулюють нашу владу проводити реформи.

Давай трохи пізніше повернемося до МВФ. Зараз я б хотів уточнити момент з зарплатами. Ми недавно випустили матеріал, що за підсумками 2017 року реальна зарплата в Україні перевищила докризовий рівень. А якщо дивитися на темпи зростання 2017го, то реальна ЗП зросла майже на 20%, при тому, що економіка зростає на 2%. Це нормально?

Я б тут поставила під сумнів якість ось цих даних.

Це дані Держкомстату.

Так, це дані Держкомстату, але по так званим штатним працівникам, фактично по співробітникам великих підприємств приватного сектору і бюджетникам. Таких працівників у нас менше 8 млн осіб, а всього зайнятих – близько 16 млн. У цій статистиці слабо представлені сектори, де багато дрібних підприємств, самозайнятих людей і/або тіньової діяльності, наприклад, сільське господарство. Тому я думаю, що зростання офіційної зарплати не дуже добре відображає збільшення реальних доходів українців.

У цій статистиці слабо представлені сектори, де багато дрібних підприємств, самозайнятих людей і/або тіньової діяльності, наприклад, сільське господарство. Тому я думаю, що зростання офіційної зарплати не дуже добре відображає збільшення реальних доходів українців.

Справді? Реальна зарплата виросла на 20%: це найбільший показник за останні 10-15 років. Однак, згідно з грудневою соціологією, 2/3 людей вважають, що стали жити гірше в 2017 році. Як це пояснити?

По-перше, як я вже говорила, люди в реальності не стали багатшими на 20% за минулий рік. Ну і, звичайно, учасники таких опитувань схильні занижувати оцінку свого стану.

Я більше орієнтуюся на такий показник, як споживчі настрої: він реальніше відображає, скільки люди готові витрачати…

Ти говориш про опитування, які проводяться компанією GfK?

Так. І якщо ми подивимося в ретроспективі на настрої, то побачимо, що вони зростають з 2015-го і зараз знаходяться на рівні 60 пунктів. Це набагато краще, ніж два роки тому, коли було 40, але набагато гірше, ніж в 2012-му або 2013-му, коли було близько 80 пунктів. Тобто реально люди відчувають себе і біднішими, і менш впевнено, ніж до кризи.

Розберемося в драйверах української економіки. Що допомогло їй вирости на скромні 2%?

В першу чергу я б назвала такий драйвер, як внутрішні інвестиції. За минулий рік вони зросли майже на 20% в реальному вираженні (без урахування зростання цін). З урахуванням того, що в 2016-му зростання теж було близько 20%, це обнадійлива тенденція. Другий драйвер – це споживання: поліпшуються споживчі настрої, люди поступово починають більше споживати, більше купувати продуктів харчування, одягу, автомобілів і т.д. У зростання споживання є зворотна сторона: це стимулює зростання імпорту, що негативно впливає на зовнішньоторговельний дефіцит.

Якщо говорити конкретно про секторах, то це торгівля, трохи промисловість і будівництво …

Поліпшуються споживчі настрої, люди поступово починають більше споживати, більше купувати продуктів харчування, одягу, автомобілів і т.д. У зростання споживання є зворотна сторона: це стимулює зростання імпорту, що негативно впливає на зовнішньоторговельний дефіцит.

Будівництво житла або інфраструктури?

Зростало і житлове будівництво, і будівництво так званих інфраструктурних об’єктів, тому що дійсно з бюджету більше коштів почало виділяться на капітальні витрати, на ремонт доріг. Плюс більше стали витрачати на інфраструктуру місцеві бюджети.

Що стримувало?

Як я говорила, блокада Донбасу і втрата активів на окупованій території коштували близько 1% ВВП. Просіло виробництво вугілля, коксу, трохи металургія. Але варто зазначити, що підприємства досить швидко пристосувалися до цієї ситуації. До того ж інші сектори промисловості – такі так деревообробка, виробництво харчової продукції, – компенсували падіння.

Ти згадала, що вважаєш реальним отримання п’ятого траншу МВФ в цьому році. Чи залишається МВФ або гроші, що ним виділяються, вагомим стимулом для Кабміну і Верховної Ради робити якісь реформи, з огляду на передвиборний рік?

Поступово роль і вплив МВФ і інших донорів знижується. Якщо в 2105-му, коли економіка падала, а гривня летіла незрозуміло куди, парламент і був готовий голосувати за будь-які закони, аби отримати гроші від міжнародних партнерів, то сьогодні економічна ситуація набагато стабільніша. Однак ця стабільність оманлива. Українська економіка ще не вийшла на той рівень, коли можна сказати, що нам не потрібна зовнішня підтримка, далі йдемо самі своїм шляхом.

Поступово роль і вплив МВФ і інших донорів знижується. Якщо в 2105-му, коли економіка падала, а гривня летіла незрозуміло куди, парламент і був готовий голосувати за будь-які закони, аби отримати гроші від міжнародних партнерів, то сьогодні економічна ситуація набагато стабільніша.

Чому?

Наступний транш в своєму роді вирішальний. Перед президентом, парламентом, Кабміном зараз два шляхи: 1) продовжити реформи, виконати обіцяне міжнародним партнерам та отримати транш; 2) виходячи з політичної доцільності, не робити того, що здатне викликати критику опозиції, тобто майже нічого. Наслідки вибору для країни величезні.

Якщо піти першим шляхом і отримати транш, а разом з ним і недороге фінансування від Світового банку, Євросоюзу і, можливо, від США, то можна непогано вийти на ринок єврооблігацій і спокійно пройти пікові платежі за зовнішнім держборгом в 2018-2019, не спровокувати економічну нестабільність в рік виборів.

Інший шлях – не отримувати гроші від МВФ, а значить, і інших партнерів. В цьому випадку позики на відкритому ринку будуть дорогими для України, і навряд чи можна буде залучити достатні суми, щоб вистачило на погашення виплат в 2019 році. Перед виборами влада фактично опиниться біля розбитого корита без ресурсів для виплат за зовнішніми боргами. Це може дестабілізувати економічну ситуацію, що, звичайно ж, вплине і на результати виборів.

Минулої осені Мінфін успішно повернувся на ринок єврооблігацій і залучив $ 3 млрд. Більша частина грошей пішла на виплати за боргами 2018-2019. Проблема все одно залишається?

Мінфін правильно зробив, що спробував згладити піки виплат, але проблема залишається. В цьому і наступному році загальна сума виплат – $ 10 млрд. І платити потрібно не тільки Нацбанку, резервів якого теоретично б вистачило, а Мінфіну. В уряду на рахунках близько $ 2 млрд…

Мінфін правильно зробив, що спробував згладити піки виплат, але проблема залишається. В цьому і наступному році загальна сума виплат – $ 10 млрд.

І валютний борг Мінфін в Україні залучає досить дорого…

Я б не сказала, що дуже дорого, просто необхідних на виплату ресурсів в Україні немає. Таких валютних запасів немає ні в банківській системі, ні в інвесторів, у яких теоретично Мінфін може їх залучити.

Тут просто напрошується питання, яке вже значно набило оскому, про 50, 70 або навіть 100 мільярдів доларів, які, за різними оцінками, знаходяться на руках у населення.

По-перше, хто ж уряду віддасть заощадження при такому рівні недовіри до інститутів влади? І по-друге, я в ці суми – 50, 70 або 90 мільярдів – не дуже вірю. Вони народилися через особливості і труднощі обліку виведення капіталу з країни: все, що не могли пояснити, записували в статистиці, як приріст готівкової валюти поза банківською системою. Потім хтось склав цей приріст за багато років, і з’явилася цифра $ 50 млрд. Хоча, звичайно, велика частина цих грошей давно в офшорах і лондонській нерухомості.

Ми почали говорити про реформи в прив’язці до програми МВФ, а мене мучить питання про зміст недавніх великих реформ. Я маю на увазі реформи освіти, медицини і пенсійну, які були прийняті в другій половині 2017 року. Чи не здаються вони тобі занадто «лівими» для України? Кожна з них роздуває бюджетні витрати, і це видно вже навіть в Держбюджеті за 2018 рік. Частка перерозподілу ВВП через «широкий» бюджет зросла на 3 процентних пункти – до 44% ВВП …

Треба розбирати детально кожну з них. Я більше вивчала пенсійну реформу. Вона має дві сторони. Перша – так зване осучаснення пенсій дійсно збільшує витрати бюджету вже зараз. Але я не думаю, що без цієї компоненти парламент би прийняв всю реформу. Друга важлива частина цієї реформи – прив’язка дати виходу на пенсію до трудового стажу – змінює стимули працюючих. І це призведе до скорочення дефіциту пенсійного фонду в довгостроковому періоді. Ми отримали більш стабільний пенсійний фонд в перспективі 5-10 років.

Але частка держави в економіці зростає останні два роки. Якщо ще 2-3 роки тенденція збережеться, то ми повернемося до показників перерозподілу часів Азарова – Януковича, коли половина всієї економіки перерозподілялася через бюджет і держфонди. Які ризики для макростабільності несе такий тренд?

Зростання держвидатків щодо ВВП дійсно існує, за моїми розрахунками, вже в минулому році було близько 43% ВВП. Але я б хотіла зазначити ще одну тенденцію, яка дуже позитивна. Уже кілька років у нас дефіцит бюджету зберігається нижче 3% ВВП. А якщо говорити про первинний баланс (дефіцит бюджету за вирахуванням витрат на обслуговування держборгу), то він у нас вже третій рік поспіль в плюсі. Хоча до цього він 11 років поспіль був дефіцитним. Тобто ми вийшли на нову якість бюджетної політики, і бюджет вже не такий проблематичний для економіки, як раніше.

Що перешкодить зараз українському уряду зробити традиційний передвиборний маневр: підвищити витрати на соціалку перед виборами, закрутити гайки монетарної політики, щоб хоч якось стримати інфляцію, а після виборів трошки девальвувати гривню, щоб звести кінці з кінцями.

Ти дуже по-журналістськи категоричний і похмурий сценарій намалював …

Але я таке вже бачив мінімум три рази за десять років, поки працював в журналістиці !!!

Я не знаю, коли українська влада почне думати по-іншому і буде намагатися з початку виборчого циклу зробити максимум реформ, щоб підняти економіку і забезпечити її зростання. І тоді до виборів зарплати будуть рости завдяки ринковим, а не адміністративним факторам, і всі будуть відчувати себе набагато краще.

Хоча була зроблена реформа, яка страхує від твого сценарію: незалежність Національного банку …

Я не знаю, коли українська влада почне думати по-іншому і буде намагатися з початку виборчого циклу зробити максимум реформ, щоб підняти економіку і забезпечити її зростання. І тоді до виборів зарплати будуть рости завдяки ринковим, а не адміністративним факторам, і всі будуть відчувати себе набагато краще.

Якому нещодавно прем’єр на нараді доручив знизити облікову ставку …

Не знаю, хто кому що доручав. Але навіть якщо і доручав, то, як бачиш, Нацбанк не дуже-то і слухається.

Тобто НБУ зараз реально незалежний?

Я думаю, так, тому що ставку піднімають, незважаючи на передбачуване невдоволення, незважаючи на те, що зараз розпал політичних дебатів довкола призначення голови НБУ. Ну і найважливіше – НБУ перестав давати гроші уряду всякими обхідними шляхами, такими як викуп облігацій у держбанків. Така ситуація змушує і уряд дуже відповідально ставитися до витрат, не підвищувати їх божевільними темпами, що покращує загальну економічну ситуацію в країні.

Обрану НБУ монетарну політику таргетування інфляції оцінюють дуже неоднозначно. Мовляв, країні потрібне економічне зростання, а вони в інфляцію вперлися і зростання душать – економіці грошей не дають.

НБУ правильний режим обрав, але у нас багато хто чомусь живе в парадигмі простих рішень. Візьмемо приклад з інвестиціями. Адже все здається так просто: беремо казково хороший закон, що пропонує пільги інвесторам, сюди прийдуть всі іноземні інвестори світу та економіка буде рости на 5%-10% на рік. Але так не буває. Для стратегічних іноземних інвесторів критичним фактором залишається захист прав власності, а це судова система. Тому, не виправивши судову систему, марно пропонувати їм якісь пільги – вони не прийдуть. Для інвесторів також важлива макроекономічна стабільність, а значить низька інфляція і передбачуваний валютний курс. Це важливо і для внутрішніх інвесторів, і для споживачів, тобто нас з вами. Тому якщо ми хочемо стабільне і тривале зростання, нам потрібна низька і стабільна інфляція. І, звичайно, потрібно проводити структурні реформи, в першу чергу земельну. Вона найбільш важлива для зростання економіки, так як здатна залучити в країну значний обсяг інвестицій. Але політичної волі на її проведення не вистачило, і зараз, звичайно, легше лаяти НБУ.

НБУ правильний режим обрав, але у нас багато хто чомусь живе в парадигмі простих рішень.

Чому не йде земельна реформа? Наприклад, підвищення цін на газ було більш болючим і непопулярним. Комуналку платять всі, а земля, по суті, стосується тільки кожного четвертого українця, у яких є паї. Але вже 17 років це камінь спотикання …

Однієї якоїсь причини немає. Але, напевно, основна та, що земельна реформа набагато комплексніша і складніша, ніж підвищення тарифів на газ. Підняти ціну на газ можна постановою уряду. А при запуску ринку землі важливий дизайн реформи, важливо захистити тих же пайовиків, фермерів, врахувати інтереси бізнесу, держави і т.д. Не думаю, що її проголосують до виборів, але дуже сподіваюся, що парламентарії зроблять це відразу після них …

Уряд оголосив 2018й роком економічного зростання. Правда, поки незрозуміло, якими методами будуть досягати цілей. Якби ти була прем’єром, то яку економічну політику вела б?

Ну, ти так легко на мене таку відповідальність поклав …

Добре. Ти головний радник прем’єра з економічних питань. Що будеш радити?

Я б радила те ж саме, що і в період, коли була позаштатним радником Айвараса (Абромавічуса, міністра економіки в 2014-2016 роках). Ми тоді під керівництвом Івана Міклоша написали стратегічну програму, яка, якщо говорити спрощено, грунтувалася на Індексі економічних свобод. У нього чітка ідеологія, що потрібно створювати зрозумілі і рівні для всіх правила гри, максимально лібералізувати ринки, починаючи з торгівлі і закінчуючи приватизацією, зробити просту податкову систему.

Тут питання навіть не стільки в ставках податків, скільки в адмініструванні. Далі треба покращувати інститути. Той же Нацбанк – це один з ключових інститутів. Але, на жаль, в інших сферах ми не дуже просунулися: починаючи з податкової і закінчуючи прокуратурою. Все це, звичайно, підлягає серйозній перебудові.

Складні рецепти, Олена, пропонуєте. Від економістів чекають прогнозів. Що чекати від 2018 го? Якими будуть найпозитивніший, реалістичний і негативний сценарії на 2018 й рік? Плюс головні цифри – інфляція, зростання, курс, дефіцит?

У мене є базовий сценарій: зростання ВВП 3,5%, ми отримаємо п’ятий транш МВФ і, відповідно, буде створений антикорупційний суд, що навіть набагато важливіше, ніж сам транш. За цих умов у нас під кінець року курс буде близько 29-29,5. Ну і з таким же курсом ми увійдемо у вибори. За інфляції зараз прогноз близько 10% з уповільненням до кінця року. Я думаю, що багато людей відчують на своїх гаманцях якесь поліпшення за цей рік. Це базовий сценарій. Більш оптимістичний – покращиться ситуація на зовнішніх ринках. Проголосують якусь важливу, наприклад, земельну реформу, сюди прийде більше капіталу і зростання буде вище. Але, чесно кажучи, поки в це не дуже сильно віриться.

В Україні є мантра про рятівні іноземні інвестиції. Але в 2017 році вони склали близько 2 млрд – це в 1,5 рази менше, ніж в 2016-му, через відсутність банківських грошей. А на 2018 року є якісь очікування, прогнози?

Є, але дуже скромні. Якщо інвестори не прийшли сюди в попередні роки, то навіщо їм іти сюди перед виборами? Політична ситуація невизначена, рейтинги основних кандидатів дуже низькі. Можлива зміна влади в країні, яка буде економполітика через 1,5 року – передбачити важко. У такій ситуації я б не розраховувала на великі інвестиції в найближчі два роки. Після 2019 року-го це більш реально за умови, що буде проведена, наприклад, земельна реформа і успішно продовжиться реформа судової системи.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний