Сприйняття анексії Криму та війни на Донбасі у британському публічному дискурсі, 2013-2019

Ми дослідили, як британські газети висвітлюють анексію Криму та війну на Донбасі. Виявилося, що спочатку рамка «міжнародного конфлікту» використовувалася переважно для опису анексії Криму. Приблизно за три місяці її змінила рамка «внутрішнього конфлікту», якою користуються найчастіше для опису війни на Донбасі, що триває. Окрім того, дослідження показує, що за час розвитку війни ця проблема перейшла з розряду «нашої» (для Заходу) до категорії «їхньої» (сторін конфлікту). Така зміна розуміння виникла з непевності щодо конфлікту на Донбасі, яка в свою чергу спричинена послідовними зусиллями Росії заперечити своє залучення до війни. У наступних статтях ми порівняємо головні висновки цієї статті з тим, як війну в Україні висвітлюють медіа Німеччини та США. 

Сьогодні відносини між Україною та Європою є одночасно значущими та хиткими. Цитуючи професора Університетського коледжу Лондона Ендрю Вілсона, «Україна є найбільшою, найважливішою, та найбільш спірною» з країн Східного партнерства Європейського союзу. Російська анексія Криму та війна, що триває на Донбасі, тільки підвищують її важливість, а отже, і виклики, з якими ЄС, а інколи й США, доводиться стикатися. ЄС без сумніву зацікавлений у стабільності в регіоні. Наразі найбільш конкретними кроками в цьому напрямку були Мінські угоди та перемовини у Нормандському форматі (за участю лідерів Німеччини, Франції, України та Росії). 

Однак виходу з того, що іноді називають «забутим» конфліктом, поки що не видно. Більше того, в ЄС існує потенційно небезпечна тенденція до ізоляції від країн Східного партнерства – Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Молдови та головне — України. Це може призвести до їх перетворення на східні «буферні держави», а не на союзників ЄС. 

Крім популістських/націоналістичних тенденцій у кількох країнах ЄС, які сприяють ізоляціонізму та орієнтації на власні проблеми, втручання ЄС є обережним і через економічні взаємозалежності між Росією та деякими країнами-членами (наприклад, залежність Німеччини від російського газу). Політичні та економічні зміни поза межами Євросоюзу можуть також вплинути на те, як держави-члени ЄС та інші зацікавлені сторони ставляться до анексії Криму та війни на Донбасі. Наприклад, зміна адміністрації Обами на Трампа в США істотно змінила зовнішню політику Сполучених Штатів включно з відносинами з Росією, а отже, і позицію щодо України.

Ця стаття – перша з двох матеріалів, присвячених тому, як сприймають анексію Криму та війну на Донбасі ті, чия позиція має вплив на публічний дискурс у Великій Британії, Німеччині та США. Ця стаття не запитує «якою насправді є природа анексії Криму та війни на Донбасі», вона ставить питання про те, «як люди розуміють їх». 

Загальне питання дослідження: як анексія Криму та війна на Донбасі сприймаються у британському, німецькому та американському публічному дискурсі 2013-2019 років.

Ми дамо відповідь на це питання шляхом аналізу газетних статей з розглянутих країн з використанням як машинного навчання, так і якісних методів дослідження. У даній статті ми зупинимось виключно на висвітленні цих тем у британських ЗМІ. Невдовзі вийде друга стаття, у якій буде порівняльний аналіз, присвячений також німецьким та американським медіа. 

Це дослідження покращує наше розуміння того, як домінантні наративи війни змінювалися з часом, та підтримує необхідність західним партнерам переосмислити їхню самовизначену роль у вирішенні конфлікту, за що нещодавно висловилися ключові зацікавлені сторони з міжнародної спільноти.

Навіщо взагалі аналізувати медіа, і навіщо аналізувати, що медіа пишуть саме про Крим та Донбас?

Перш ніж перейти до висновків, варто розглянути цінність аналізу медіа. ЗМІ, особливо відомі щоденні газети, відображають те, що еліти та інші видатні люди думають і роблять, а дослідження продемонстрували їхній вплив на визначення порядку денного, наприклад, на інші медіа та політику уряду. Статті в газетах містять різні «голоси», від автора/журналіста до міністрів закордонних та внутрішніх справ, інших міністрів, президентів, парламентарів, представників бізнесу чи громадських організацій, очевидців, різного роду «експертів» тощо. Аналіз газет дозволяє нам долучитися до публічних дискурсів, ідей, які вони просувають, дискусій чи конфліктів між такими ідеями [1].

Аналіз медіа з декількох країн може допомогти нам краще зрозуміти, як люди, які мають вплив на публічний дискурс, розуміють анексію Криму та війну на Донбасі, як вони бачать власну роль у цьому питанні та чи є міждержавні схожості та/або відмінності. Це також дозволяє нам поставити питання, за яких умов і коли західні ЗМІ сприймають анексію Криму та війну на Донбасі як проблеми Заходу (тобто питання, що стосуються ЄС та/або США)? 

Дані та методологія

Більш детальний опис даних та методів можна знайти в методологічному додатку з в кінці цієї статті. Тут наведено короткий опис.

Щоб зрозуміти, як у Великій Британії висвітлюють анексію Криму та війну на Донбасі, було взято статті з двох важливих щоденних національних (і платних) газет Sun та Daily Mirror,. Статті потрапляли до вибірки, якщо вони містили термін Україн* та принаймні один із термінів Донбас*, Донецьк, Луганськ* чи Крим.

Остаточна вибірка складається з 538 газетних статей. Вона проаналізована методом тематичного моделювання, який, як і інші методи машинного навчання, має «здатність вчитися без явного програмування». А саме, метод тематичного моделювання ідентифікує кластери слів на основі одночасної появи слів у наборі текстів. [2] Ці групи пов’язаних слів можна розглядати як особливі «інтерпретаційні рамки» в дискурсах, які привертають увагу до одних моментів і відвертають її від інших. У цьому дослідженні було використано тематичне моделювання, яке виявило 10 різних кластерів слів (див. Таблицю 1). Метод тематичного моделювання також використовувався для виявлення газетних статей, які чітко асоціюються з певною темою. Ці групи статей були потім досліджені за допомогою якісних методів.

Найбільш актуальними для цього дослідження є теми 1, 2 та 4 (виділені жирним шрифтом у таблиці 1). Тема 1 (включає такі слова як «світ», «Захід», «Європа» та «НАТО») та тема 4 (включає такі слова, як «військовий», «Янукович», «Кримський» та «Москва») переважно пов’язані з анексією Криму, що також видно на рисунку 1. Тема 2 включає такі терміни як «повстанці», «війська», «бойові дії» та «регіон», і здебільшого стосується війни на Донбасі. Важливо зазначити, що ці теми представляють зразки вживання певних слів. Теми не обов’язково узгоджуються з певними подіями, але, звичайно, можуть і узгоджуватися, оскільки певні терміни можуть частіше з’являтися разом при описі певних подій.

На рисунку 1 видно, що теми 1 і 4 були домінуючими на початку 2014 року, тоді як частота появи теми 2 зростає приблизно з травня 2014 року до початку 2015 року. Починаючи з кінця 2016 року періодично знову з’являється невелика кількість статей, пов’язаних із темою 1. На рисунку 1 також видно, що теми 1 і 4 важко розділити, оскільки вони майже однаково розподілені в часі (за важливим винятком, що тема 4 не з’являється знову до кінця 2016 року).

Нижче наведений аналіз дозволить проаналізувати ці теми, а також газетні статті, з яких вони отримані.

Основні результати

Тема 4 Анексія Криму — як підказують слова «військові», «Янукович», «Кримський» та «Москва», тема 4 пов’язана з газетними статтями, в яких обговорюються військові дії під час анексії Криму. Наприклад, 1 березня 2014 року журналіст Sun описує таку сцену:

Вчора було помічено флот російських вертольотів, який влетів у проблемну зону України, і на дорогах з’явилися конвої військових вантажних автомобілів – деякі встановлюють пункти пропуску для зупинки цивільного руху. Тим часом загони важкоозброєних чоловіків у камуфляжі відкрито почали патрулювати ключові райони. Солдати носили шарфи та балаклави на обличчі та не мали ідентифікаційних знаків – але їхні спорядження та зброя були російського типу. [3]

Стаття містить досить чіткий опис подій, і, що важливо, причетність російських військ сприймається як даність, хоча солдати «не мали ідентифікаційних знаків». Інші статті теж дають однозначну характеристику подій – як «російське вторгнення» до Криму. Аналогічно, 5 березня 2014 року журналісти Daily Mirror повідомляють, що «Російські військові кораблі Балтійського флоту заблокували два українські військові кораблі у портах Чорного моря в Севастополі». [4]

На даний момент я не заглиблююсь у самі кримські події, а натомість перейду до теми 1, щоб обговорити наслідки вторгнення як їх зрозуміли ключові міжнародні стейкхолдери.

Тема 1 – міжнародний конфлікт – тема, що включає терміни «світ», «Захід», «Європа» та «НАТО», найбільше пов’язана з новинами, які обговорюють значення подій в Україні для світу. Зокрема, російська анексія Криму викликала однозначну реакцію представників країн ЄС (до складу яких тоді входила Велика Британія) і США. Заголовок у Sun за 11 березня 2014 року звучав так: «Нова Холодна війна: бій за Крим; Путін та його союзники зіткнулися з фінансовими санкціями та обмеженнями на виїзд». Посилань на «нову Холодну війну» багато, як і закликів до введення санкцій. Дональд Туск, тодішній прем’єр-міністр Польщі, закликав зайняти чітку позицію проти Росії (лінія, яку він продовжував на посаді президента Ради Європи в період з грудня 2014 року по листопад 2019 року):

Дональд Туск попередив, що ЄС буде важко зайняти позицію проти російського лідера Володимира Путіна через економічну залежність Німеччини від російського природного газу. Він закликав канцлера Німеччини Ангелу Меркель прийняти термінові рішення, «щоб уникнути паралічу Європи в той момент, коли вона повинна діяти швидко й обіймати чітку позицію». Пан Туск додав: «Питання України – це питання майбутньої безпеки Європейського Союзу». [6]

Російську анексію Криму також рішуче засудили у Великобританії Девід Кемерон, тоді член парламенту, та Вільям Хейг, міністр закордонних справ, який сказав: «це матиме далекосяжні торговельні, економічні та фінансові наслідки. Це призведе до великої небезпеки справжнього збройного конфлікту. У цьому немає жодних сумнівів». [7] Інколи в колективній «жорсткій позиції» ЄС проти Росії були й зміни. Наприклад, коли «президент Франції Франсуа Олланд протистояв рішенню США та Британії зупинити продаж Москві двох найсучасніших військових кораблів у рамках угоди на 1 мільярд фунтів стерлінгів»[8]. В газетних статтях, жорстко пов’язаних із темою 1 (міжнародний конфлікт), є лише декілька посилань на конфлікт на Донбасі — як-от у цій статті 2015 року (тут представлені обидві теми разом):

Філіп Хаммонд [тодішній міністр закордонних справ Британії]… сказав: «Дії президента Путіна – незаконна анексія Криму та використання російських військ для дестабілізації сходу України – підривають безпеку суверенних країн Східної Європи». Його попередження прозвучало, коли генерал Пітер Уолл заявив, що загроза Кремля зростає, а Ісламська держава застала Захід зненацька [9]. 

Такі однозначні звинувачення та засудження причетності Росії до Донбасу є досить рідкісними. Переважно вони використовувалися для теми анексії Криму. Цей конфлікт, як вказують ключові терміни в темі 1, був винесений за межі локального контексту, став актуальним для міжнародних справ і сприймався як питання, яке може навіть призвести до нової «Холодної війни». На рисунку 1 також показано, як частота обговорення цих тем змінюється з часом. Вони найчастіше згадуються до березня 2014 року, але знову з’являються в кінці 2016 року, на початку 2017 року та періодично у 2018 році. Про це повторне обговорення теми 1 скажемо нижче. Спочатку поглянемо на тему 2.

Тема 2: рамка внутрішнього конфлікту – Зміна дискурсу та використання термінів може бути проілюстрована наступним реченням, опублікованим Sun влітку 2014 року: «Росія, яка анексувала Крим після спірного референдуму в березні, заперечує озброєння проросійських повстанців». [10] Твердження про те, були (чи ні) проросійські повстанці озброєні Росією, далі не розслідується й залишається без перевірки. Поки тривають бої на Донбасі, британські журналісти ставляться до ролі Росії в конфлікті неоднозначно. Візьмемо за приклад такий фрагмент тексту: «Росія та Володимир Путін, що, як заявляють уряд України та країни Заходу, підтримують повстанців». [11] Ключове слово тут – «заявляють», визначене в Кембриджському словнику як «сказати, що хтось зробив щось незаконне чи неправильне, не надаючи доказів». Схожим чином в іншій статті сказано: «Пан Лисенко [тодішній речник РНБО] також заявив, що російський військовий потяг із самохідними мінометами знаходиться в сусідній Білорусі», і журналіст додає, що «не було незалежного підтвердження цих заяв». [12] Коли лідери сепаратистів публічно заявляють, що отримують (або отримали) російську підтримку, це також заперечує Москва:

Олександр Захарченко, лідер самопроголошеної Донецької Народної Республіки, заявив, що повстанці у процесі отримання 150 бронемашин, у тому числі 30 танків, та 1200 бійців, які, за його словами, чотири місяці навчалися в Росії. Росія заперечує ці звинувачення. [13]

Без додаткових перевірок з боку журналістів читач сумнівається у правдивості звинувачень. З огляду на те, що на той час експерти встановили, що російські сили брали участь у війні на Донбасі (як буде показано нижче), ми можемо розуміти заяви Росії як публічне поширення дезінформації, що фактично забезпечувало невизначеність її ролі у війні на Донбасі. 

До 2015 року, особливо Daily Mirror, все ще висвітлює події конфлікту на Донбасі, обговорюючи такі події, як перемир’я (або його порушення) між «проросійськими повстанцями» та «українською армією». Однак питання участі Росії майже повністю ігнорується. Протягом 2014-2019 рр. в Sun та Daily Mirror є лише декілька чітких заяв про те, що «повстанці» або «сепаратисти» отримали російську підтримку, як у прикладі вище, де Філіп Хаммонд напряму сказав «російські війська … дестабілізували Східну Україну».

Тимчасове повернення теми 1 – Як уже згадувалося, тема 1 важлива, але не пов’язана виключно з Кримом. На рисунку 1 видно, що тема 1 знову з’являється під час виборів у США 2016 року. Daily Mirror підсумовує ставки вибору між Трампом та Клінтон:

КОЛИ єдина у світі наддержава йде на вибори, решта світу звертає на це увагу.

Результат президентських виборів матиме величезні наслідки для глобальної безпеки, міжнародної торгівлі та відносин та питання зміни клімату.

Перемога Дональда Трампа призведе до великого перероблення світового порядку, адже Америка відступить від своєї ролі світового поліцейського.

Перемога Хілларі Клінтон призведе до того, що Білий дім займе більш жорстку позицію щодо Сирії та України. [14]

Перед своїм обранням Трамп пообіцяв змінити відносини США і Росії, і до листопада 2018 року, незабаром після перемоги Трампа на виборах, «Обама намагався зменшити побоювання про майбутнє трансатлантичного партнерства, особливо щодо того, як США діятиме відносно Володимира Путіна. Він закликав Дональда Трампа «дати відсіч Росії».[15] Однак на тлі звинувачень Росії в кібератаках під час виборів у США, коментатори побоювалися, що міжнародні відносини знову стануть напруженими. [16]

На рисунку 1 видно, що статті, пов’язані з темою 1, періодично з’являються протягом 2017 та 2018 років. Зокрема, коли в березні 2017 року НАТО має присутність «в Естонії, Литві, Латвії та Польщі для зміцнення 700 миль кордонів Східної Європи з Росією», задля того, щоб «не допустити повторення нічного захоплення Росією Криму та частин Східної України». [17] Конфлікти в Криму та на Донбасі знову потрапили до новин, оскільки були пов’язані з суперечками про те, чи може Росія бути господарем ЧС-2018 з футболу, [18] або спробою вбивства Сергія Скрипаля у Великобританії. [19] Отже, час від часу події в Криму та на Донбасі з’являються в медіа як контекст для обговорення нових проблем, пов’язаних з Росією.

Незважаючи на деякі незначні варіації, аналіз не показав помітних відмінностей в тому, як Sun та Daily Mirror висвітлювали події (детальніше див. методологічний Додаток).

Питання ЄС та США?

Досі це дослідження зосереджувалося на двох головних рамках представлення конфліктів на Донбасі та в Криму. Першу рамку можна назвати «міжнародний конфлікт» (тема 1, пов’язана з темою 4), другу рамку можна назвати «внутрішній конфлікт» (тема 2). Виходячи з результатів тематичного моделювання та якісного аналізу даних газетних статей, ми можемо очікувати, що ЄС та США часто присутні в рамці «міжнародний конфлікт» і значно менше в рамці «внутрішній конфлікт».

Кореляційний аналіз між кількістю термінів «Європейський Союз» (з абревіатурами) та «Сполучені Штати» (з абревіатурами) з одного боку, та кількістю газетних статей, які жорстко пов’язані з темами 1, 4 чи 2, з іншого боку, може показати, чи це так. Для цього була розрахована таблиця зі щоденними даними, що відстежують поширеність цих термінів та кількість статей, які пов’язані з цими темами. У таблиці 2 наведено коефіцієнти кореляції, які забезпечують кількісну підтримку вищенаведених результатів: теми 1 і 4 сильніше пов’язані як з ЄС, так і зі США, але якщо замінити їх на тему 2, ця асоціація значною мірою зникає.

Дискусія та висновки

Це дослідження розпочалося з питання, як анексія Криму та війна на Донбасі в Україні сприймаються в британському публічному дискурсі, а точніше, як і коли вони сприймаються як проблеми Заходу. Аналіз продемонстрував, що спочатку основною рамкою сприйняття був «міжнародний конфлікт», але приблизно за три місяці рамка змінилася на «внутрішній конфлікт», і згодом використовувалася як основний спосіб осмислення війни на Донбасі. Зрештою новини про ці два конфлікти майже зникли.

Отже, які висновки ми можемо зробити? Важливо зазначити, що перехід від сприйняття ситуації як міжнародного конфлікту до локального може бути проблемою. Марія Альтшуллер у Harvard International Review попереджає, що коли українські конфлікти зникають зі свідомості громадськості, це перешкоджає шляху до миру: «Враховуючи нинішню байдужість Заходу до хаосу в регіоні Донбасу, Східна Україна може бути приречена стати однією з довготривалих «заморожених зон» які дуже часто з’являються після російських вторгнень у сусідні країни» [20].

Альтшуллер також вказує на схожі випадки, коли Росія прагнула посилити свій вплив у пострадянських державах, змовляючись із місцевими сепаратистами, наприклад, у молдавському Придністров’ї або грузинських Південній Осетії та Абхазії. Статті про Крим та Донбас містять низку посилань на ці конфлікти (а саме, 26 посилань на Молдову/Придністров’я та 24 на Грузію/Абхазію). Майже всі вони вийшли безпосередньо після анексії Криму в березні 2014 року через побоювання щодо продовження російського військового втручання в ці регіони. Однак зі зменшенням висвітлення тем Криму та конфліктів на Донбасі порівняння з подібними конфліктами, пов’язаними з Росією, також зникли. 

Під час нещодавнього Українського обіду на Мюнхенській конференції з безпеки (16 лютого 2020 р.) президент України Зеленський також наголосив, що для вирішення конфлікту потрібна увага міжнародної спільноти: «ми усвідомлюємо, як важливо Україні не зникати з міжнародних радарів, особливо що стосується безпеки». Вольфганг Ішингер, голова Мюнхенської конференції з безпеки, також був присутнім на обіді й зауважив, що українські конфлікти, схоже, зникають з думок європейської аудиторії: «[тут] у Євросоюзі ми часто стверджуємо, що створили мирний континент і більше не ведемо воєн. Дуже важливо, щоб ви, українці, нагадували нам, і щоб ми нагадували собі, що це насправді це не так. Війна все ще триває, і ми повинні докласти набагато більші, інтенсивніші колективні зусилля, щоб покласти їй край».

Як зазначалося у вступі, мета цього дослідження – вивчити, як люди розуміють події, а не досліджувати, що насправді сталося – це, звісно, не означає, що останнє питання не є важливим. Вілсон дає обгрунтований аналіз ролі Росії в конфлікті на Донбасі, також існує широко відомий звіт Bellingcat про походження ракетного комплексу «Бук», який збив MH17.

Це дослідження звертає увагу на те, як двозначність, породжена послідовними запереченнями Росії її причетності до війни на Донбасі, може змусити людей відключитися від проблеми і почати втрачати почуття відповідальності. Хоча ситуація в Криму була досить однозначною, незрозумілий характер подій на Донбасі є, ймовірно, одним із ключових факторів [21], що сприяв дискурсивному, а отже, й когнітивному поділу між «нами» (Заходом) та «ними» (сторонами, які беруть участь у війні). Цьому дискурсивному поділу сприяють не лише приховані дезінформаційні кампанії через засоби масової інформації та соцмережі, але й просто відмова Росії від визнання своєї участі у конфлікті на Донбасі, яку можна розуміти як відкрите поширення дезінформації. 

Методологічний додаток

Це дослідження зосереджується на аналізі новин щоденних, національних (і платних) газет. У кожній країні було обрано дві газети виходячи з охоплення (ті, що мають найбільший наклад) та політичної орієнтації (де метою є включення «правоорієнтованої» та «лівоорієнтованої» газети). Цей перший дослідницький проект, який зосереджується на Великобританії, ґрунтується на статтях Sun (найбільша британська газета та найбільше видання правоцентристів/популістів) та Daily Mirror (четверта за величиною британська газета та найбільша лівоцентристська газета).

Ми використали «відкриту» стратегію пошуку, щоб відібрати статті, які містили термін “Україна” та один або кілька таких термінів: Донбас *,” Донецьк, “Луганськ” або “Крим”. Зірочка використовується для занотування можливих варіацій назв (наприклад, Донбас чи Донбасc). Після вилучення дублікатів та статей, які дуже чітко стосувалися футболу (наприклад, ФК «Шахтар» у Донецьку), але не писали про один із двох конфліктів, ми змогли виділити 538 газетних статей (271 та 267 відповідно від Sun та Daily Mirror, див. також рисунок 2). Невелика кількість футбольних статей все ще залишається в остаточному наборі даних, але вони не заважали аналізу, оскільки вони були чітко відокремлені темою 8. Також зауважимо, що деякі з цих статей про футбол все одно містять посилання на конфлікти.

Рисунок 2. Інтерактивний графік за посиланням. 

Аналіз кінцевого набору даних виконувався за допомогою двох методів. По-перше, метод тематичного моделювання, метод машинного навчання, який використовується для виявлення різних тем у великій вибірці текстів.Тематичне моделювання базується на алгоритмі LDA, який індуктивно ідентифікує теми на основі зразків співпадінь слів у кількох текстах. Єдиний параметр, який встановлює дослідник, – це кількість тем, які дає модель. Враховуючи відносно невеликий розмір набору даних, у цьому дослідженні використовується 10-тематичне моделювання, представлене списком перших 30 слів для кожної теми (як це видно з таблиці 1 в тілі цієї статті). Аналіз проводиться в Python, серед інших, у бібліотеці Scikit-learn. 

Окрім тем, модель надає так звану “матрицю документів-тем”, показуючи для кожного документа імовірність належати до однієї з тем. Щоб оцінити, наскільки часто тема зустрічається у масиві (наприклад, наборі текстів), можна порахувати середню імовірність, що увесь масив належить до певної теми (табл. 3). Таблиця 3 показує, що, наприклад, теми 1 і 2 присутні у масиві досить помітно, а теми 5 і 6 – слабко присутні. Документи, у яких імовірність вища, ніж середня + 1 середньоквадратичне відхилення, розглядаються як такі, що “сильно пов’язані” з певною темою (точки відсікання показані у табл. 3). Ці розрахунки також використані щоб графічно зобразити переважання тем у часі та щоб скомпілювати підмножини статей, до яких застосовувався якісний аналіз.

По-друге, газетні статті також були проаналізовані за допомогою якісних методів, тобто їх читали та коментували вручну, акцентуючи увагу на тому, як мова використовується для розкриття та висвітлення певної інформації про конфлікти.

Що стосується відмінностей між двома використаними джерелами, то відмінною рисою таблоїду Sun передбачувано є сенсаційні та неформальні формулювання, особливо в заголовках, в яких, наприклад, говорилося про “армію Володі” або “цуцика Путіна” (Януковича). Крім того, на рисунку 2 видно, що Sun припинила випускати матеріали на ці теми до кінця 2014 року, а Daily Mirror опублікувала декілька статей у період 2015-2019 років. Крім цих відмінностей, аналіз показує, що і Sun, і Daily Mirror висвітлювали події подібним чином. Наприклад, суперечливий термін “громадянська війна” Sun використало 12 разів, а Daily Mirror – 11 разів. У Sun було 111 посилань на ЄС порівняно із 85 у Daily Mirror. Однак деякі терміни виглядають дещо більш характерними для конкретного джерела: наприклад, посилання на “Холодну війну” з’являлися у Sun лише 13 разів проти 32 разів у Daily Mirror. Найголовніше, обидва джерела писали про теми, на яких було зосереджено це дослідження. Це ілюструє таблиця 4, де наведені топ-10 статей, пов’язаних із темою 4.

Нотатки