“Україна 139”. Вероніка Мовчан: Сьогодні фінансова і податкова держпідтримка бізнесу – неефективна

“Україна 139” – проект VoxUkraine і LB.ua. 139 – це місце, яке Україна посідає в світовому ренкінгу країн за розміром ВВП на особу (за ПКС). Мета проекту – через інтерв’ю з кращими вітчизняними економістами, розібратися, як ми опинилися на такому «почесному» місці і що можна-треба зробити, щоб виправити ситуацію. Сьогоднішній спікер – Вероніка Мовчан, Директор з наукової роботи та керівник Центру економічних досліджень ІЕД. Вероніка – одна з небагатьох експертів, що знається на міжнародній торгівлі, тарифних обмеженнях і торгових угодах. В інтерв’ю вона розповіла, якою виявилася ціна угоди про Асоціацію з ЄС, чим український бізнес замінив російський ринок, який результат держпідтримки бізнесу і чому Україна не поспішає в зону вільної торгівлі з Туреччиною.

Минуло більше трьох років як ЄС відкрив кордони для левової частини українського експорту. Якщо дивитися на цифри статистики, то можна дійти висновку, що наш бізнес виявився неконкурентоспроможним – його продукція виявилася незатребуваною на найбільшому і найбагатшому ринку світу. Експорт з України в ЄС в 2015-16 роках трохи перевищив 13 млрд доларів США, а в 2014 році був понад 17 млрд….

Це хиба ідея. До скорочення промвиробництва і, отже, падіння експорту в ЄС призвели такі катаклізми, як зовнішня агресія, військові дії і втрата частини територій, криза в банківській системі. Одночасно ціни на сировину (хімію, зерно і метал) впали мало не на 30% у всьому світі – а це наші основні експортні товари. Саме ці пункти експорту в ЄС і потягнули загальні показники вниз, тоді як за іншими – більш дрібними – товарними позиціями у нас відбувався приріст експорту. У 2016 році загальний експорт в ЄС почав відновлюватися – зростання склало близько 4% у вартісному вимірі.

У 2017 році динаміка покращилася – за перше півріччя експорт в ЄС зріс на 28%. На зовнішніх ринках зросли ціни на наші основні експортні товари, бізнес почав відчувати себе впевненіше в торгівлі з ЄС.

Зростання тільки за рахунок збільшення світових цін на сировину?

Ні. Збільшуються як ціни, так і фізичні обсяги поставок.

У тому числі Україна запропонувала нові товарні позиції. Наприклад, ми нарешті почали ввозити в ЄС продукцію тваринного походження. В цьому напрямі Україна йшла практично десять років з 2006 року, почавши працювати над питаннями виведення тваринницької продукції на ринок ЄС після того, як Росія заборонила ввезення українського твердого сиру. Тоді це боляче вдарило по виробниках, і вони зрозуміли, що потрібно шукати інші ринки збуту.

З того часу йшла бюрократична підготовка – готувалося законодавство, розроблялися системи контролю продукції. Кульмінацією стало отримання підприємствами індивідуальних дозволів на ввезення продукції в ЄС. Зараз понад 200 українських компаній експортують продукти тваринного походження в ЄС.

До 2023 Україна повинна гармонізувати своє законодавство в сфері безпечності харчових продуктів з європейським. Визнання еквівалентності систем забезпечення безпечності України і ЄС дозволить всім українським виробникам виходити на європейський ринок без додаткових перевірок.

Є усталена думка, що від зони вільної торгівлі (ЗВТ) з ЄС виграв тільки великий бізнес?

Великий бізнес завжди експортував набагато більше, ніж малий і середній. І не тільки в Україні. Це зрозуміло – їм легше пройти бюрократичні процедури, у них є ресурс для цього. Хоча в деяких сферах експорту практично немає великих виробників. Наприклад, мед експортує переважно малий і середній бізнес. У той час як серед експортерів зерна представлені великі гравці.

Як змінилися категорії товарів, які експортуються в ЄС, після запуску ЗВТ?

Таких товарів, які б до 2013 року зовсім не експортувалися з України, а тепер раптом почали в значних обсягах, мало. Україна в першу чергу розширює те виробництво і експорт, які вже були.

40% всього обсягу експорту складають вісім продуктів. Цей список майже не змінився, але змінилася послідовність.

Раніше перші позиції посідала металургія, а тепер найбільше ми експортуємо агропродукцію. На першому місці соняшникова олія. За останні три роки частка експорту збільшилася в чотири рази, а вартість експорту – на 160%. Кукурудза трохи просіла в рейтингу. Однією з причин цього є те, що ми збільшили її експорт в Азію, наприклад, Іран. На Західній Україні активно розвивається цілий кластер виробництва комплектуючих для автомобілів (третя позиція в рейтингу), які орієнтовані на експорт, в здебільшого, в Німеччину.

Часто задають питання про те, яка галузь постраждає від Угоди про асоціацію з ЄС. Можу цілком певно сказати, що Угода негативно впливає на виробництво одного продукту – азбесту. Він дуже канцерогенний, його просто припинять випускати.

Частина виробництва постраждала від закриття ринку Росії. Наприклад, виробництво залізничної продукції. Практично всі вироблені в Україні вагони вивозилися в Росію. Але втрата російського ринку не знищила галузь – зараз розвивається внутрішній ринок, зростає експорт залізничних запчастин, наприклад, до Канади. Тобто бізнес вчиться і самостійно шукає нові ринки збуту.

Перед відкриттям українського ринку для продукції ЄС було багато прогнозів, що якісна європродукція витіснить українських виробників з полиць місцевих магазинів. Чи збільшився імпорт з ЄС в Україну?

Так, в 2016 році імпорт зріс на майже 12%, що пов’язано не тільки і не стільки з введенням зони вільної торгівлі, як з двома іншими факторами. По-перше, Україна відмовилася від поставок газу з Росії та повністю переорієнтувалася на поставки з Європи, в тому числі ЄС. По-друге, в 2016 році почали зростати інвестиції, в тому числі в обладнання. І, відповідно, почалося зростання поставок обладнання з ЄС. Якщо говорити про ЗВТ з ЄС, треба розуміти, що поки умови змінилися незначно. Середня ввізне мито в Україну до ЗВТ було 4% – його зняли з більшості товарів, для чверті товарної номенклатури застосовуються перехідні періоди. Але 20% ПДВ ніхто не відміняв. Більш суттєвим буде ефект від гармонізації законодавства, що дозволить прибрати взаємні нетарифні бар’єри.

Хто більше виграв від угоди – ЄС або Україна?

Маленькі країни виграють більше, тому що вони отримують доступ на величезний ринок. Україна займала не більше 1% європейського імпорту. Не думаю, що ЗВТ з Україною для Європи має значний економічний ефект.

Для України, за розрахунками Інституту економічних досліджень і політичних консультацій, ЗВТ з ЄС дає приріст добробуту близько 12% в порівнянні з базовою траєкторією, в першу чергу за рахунок гармонізації українського законодавства з європейським і, відповідно, зниження нетарифних бар’єрів.

Є міф, що від ЗВТ виграли тільки західні області, а східні програли від втрати російського ринку…

Подивіться на найголовніші продукти, які ми експортуємо в ЄС – соняшникова олія і кукурудза. Їх явно виробляють не в західних областях України. До того ж, східні області після економічного спаду в 2015 році показали шалений приріст виробництва у 2016 році.

Економічна географія

З якими ще країнами і регіонами України активно торгує?

Український експорт пішов з Росії в першу чергу не в Європу, а в Азію та Африку. Тому що саме там існує попит на товари, які ми продавали Росії. До того ж на азійському і африканському ринках легше конкурувати, особливо після отримання європейських сертифікатів.

А що заважає українському бізнесу торгувати на азійських і африканських ринках ще більше?

Одна з великих перешкод – транзитні обмеження. Наприклад, у 2016 році Росія порушила одне з найважливіших правил СОТ – заборонила вільний транзит українських товарів через свою територію. А нещодавно Україна зіткнулася з закриттям Росією акваторії Азовського моря через будівництво керченського мосту.

По-друге, інфраструктурні обмеження. Основний потік товарів до Азії та Африки йде через Чорне море. Для нарощування обсягів нам потрібно розвивати чорноморські порти, мультимодальні транспортні вузли.

По-третє, бізнесмени не дуже активно працюють з цими напрямками. Для цього потрібно вчити мови, збирати документацію і взагалі виходити із зони комфорту.

Ми багато говорили про ЗВТ з Європейським Союзом …. Але, як ви помітили, Україна активніше торгує з іншими ринками. Які ще торгові угоди і з ким Україна має підписати?

Зараз Україна працює над ратифікацією Пан-Євро-Середземноморської конвенції про правила походження, яка надає додаткові переваги у використанні режиму вільної торгівлі в рамках ЗВТ з ЄС та іншими країнами-учасницями Конвенції.

У звичайних ЗВТ для використання режиму вільної торгівлі необхідно, щоб товар або був повністю вироблений в країні, або пройшов достатній рівень переробки (є правила визначення, що є достатнім рівнем). Якщо ж три і більше країн-учасниці підписали Конвенцію і мають взаємні ЗВТ, вони можуть використовувати товари, вироблені в одній з країн, для свого експортного виробництва без ризику втрати статусу походження (так звана «діагональна кумуляція»).

Після закінчення процедур приєднання до Конвенції Україна зможе використовувати товари з ЄС, ЄАВТ, Грузії, Молдови та Чорногорії як свої власні для експорту в будь-яку з цих країн, не турбуючись про правила походження. Після підписання ЗВТ до цього списку приєднаються Туреччина та Ізраїль.

Україна зараз веде переговори про ЗВТ з Туреччиною. Але я не думаю, що тут Україна повинна надто поспішати.  Туреччина перебуває в митному союзі з ЄС щодо промислових товарів, і тому зобов’язана безмитно пускати на свій ринок промтовари, які потрапили в Євросоюз з країн, з якими у нього підписана ЗВТ, в тому числі і з України. Але Україна не зобов’язана безмитно пускати на свій ринок турецькі промислові товари. Тому ми зараз у виграшному становищі і ведемо переговори, щоб максимально використати цю перевагу для отримання доступу також до ринку сільськогосподарської продукції Туреччини.

Китай заявляє про готовність підписати ЗВТ з Україною. Україні це може бути вигідно?

Малоймовірно, що найближчим часом український бізнес на це погодиться. Якщо європейський імпорт займає окремі ніші на українському ринку, то конкуренція з боку китайських товарів може виявитися дуже жорсткою.

Інвестиції з Китаю теж мають свої особливості. Часто Китай разом з інвестиціями призводить і своє обладнання, і своїх працівників. В результаті інвестиції не дають очікуваного зростання економіки країни-реципієнта.

Вихід на китайський ринок, звичайно, дуже серйозна можливість, але необхідний подальший аналіз для розуміння того, наскільки така можливість зможе компенсувати пов’язані з нею ризики. Отже  в найближчому майбутньому ЗВТ між Україною та Китаєм, думаю, не буде реалізована.

Чи є економічно значущими нещодавно підписані угоди про ЗВТ з Канадою та вільну торгівлю в ГУАМ?

Підписання ЗВТ з Канадою – це дуже позитивна новина, яка буде сприяти українському експорту в цю країну. Однак експорт в Канаду становить 0,1% всього експорту України. Після підписання ЗВТ він виросте, але це все одно будуть невеликі обсяги. Тому підписання ЗВТ з Канадою – це багато в чому питання іміджу. Важливо ініціювати переговори з Канадою про угоду з інвестицій та послуг, що може виявитися більш вигідним.

ЗВТ з ГУАМ (регіональне об’єднання, до якого входять Грузія, Україна, Азербайджан і Молдова – ред.) існує давно, але в 2017 році країни його повторно підтвердили. У СНД є багато різнорівневих торгівельних домовленостей. Вони дозволяють українським бізнесам ввозити продукти за нульовими ставками в будь-яку країну СНД, за винятком Росії, яка в 2016 році заборонила безмитне ввезення українських товарів. Незважаючи на це, всі інші країни Євразійського економічного союзу продовжують торгувати з Україною на умовах ЗВТ.

У СНД є угода з правил походження, яка дозволяє країнам використовувати у виробництві будь-які товари з країн СНД без втрати права на режим вільної торгівлі («повна кумуляція»). Думаю, що саме через ці ліберальні правила протягом 20 років, незважаючи ні на що, ЗВТ усередині СНД зберігається.

Допомогти бізнесу

В Україні є бізнесове лобі, група експертів і депутатське “крило”, які наполягають, що держава Україна має активніше підтримувати вітчизняного виробника. Їх позиція електорально приваблива – нехай держава зробить щось хороше для бізнесу та економіки. Введе загороджувальні мита на продукцію, яка виробляється в Україні, фінансує перспективні галузі, дасть податкові пільги технологічним і експортоорієнтованим напрямкам … Чи є цьому  сенс?

Ідея, що держава повинна допомогти бізнесу, абсолютно не нова. Ключові питання – кому і як. Перше питання – кому. Держава просто не може знати, який бізнес треба підтримувати зараз, щоб через 20 років з нього виріс глобальний лідер. І це не проблема інтелектуальної слабкості держави, а питання складності і непередбачуваності сучасної глобальної економіки.

Фінансова та податкова держпідтримка, яка існує зараз, неефективна. Наприклад, Україна підтримувала виробників цукру, на нього й досі встановлено ввізне мито 50%, він виключений з ЗВТ з Канадою, на ньому тарифна квота в ЗВТ з ЄС і глобальна тарифна квота в СОТ. Який результат? Довгий час українці платили за цукор значно вище, ніж жителі ЄС (про цукрових барони України є посилання на інфографіку).

Інший хрестоматійний приклад – авторинок. В рамках ЗВТ з ЄС на 15 років можлива дія спеціальних ненульових мит на автомобілі. Все ще діє спеціальна постанова про нульові мита для ввезення комплектуючих для зареєстрованих виробників автомобілів. Держава, тобто кожен українець, який купує машину на місцевому ринку, підтримує український автопром вже два десятиліття, але позитивних оцінок результатів або перспектив українського автопрому я не зустрічала.

За роки незалежності Україна перепробувала багато методів держпідтримки бізнесу. Результат добре відомий – зростання корупції, неефективність державних витрат, монополізація економіки, підвищення розшарування суспільства і низькі темпи зростання добробуту.

Тобто держава не повинна допомагати навіть тому бізнесу, який орієнтований на експорт?

Держава повинна забезпечити доступ бізнесу до всієї необхідної інформації про можливості експорту, до консультацій, навчання. Організувати прості і рівні правила гри, забезпечити ефективну роботу судової системи та гарантувати дотримання прав власності, створювати і підтримувати інфраструктуру, ефективно регулювати ринки. Тоді бізнес буде відчувати себе в безпеці і зможе нормально розвиватися.

Підкреслю – набагато ефективніше за фінансову підтримку бізнесу буде розвиток інфраструктури та системи правосуддя. Окреме завдання – стимулювати соціальну мобільність людей. Ви можете скільки завгодно кликати інвесторів, наприклад, в Сумську область, але потім з’ясується, що неможливо знайти необхідну кількість співробітників для великого заводу: люди не хочуть переїжджати заради роботи в інший регіон, оскільки знають, що матимуть проблеми з базовими побутовими речами: потрапити в лікарню, віддати дітей в школу або в садок. Зробити так, щоб з цим не було проблем в будь-якій точці країни – завдання держави.

Ще одне дуже важливе завдання держави – це освіта. У сучасному світі безперервне навчання людей – це запорука конкурентоспроможності економіки в цілому і експорту зокрема.

Верховна Рада проголосувала Закон про експортно-кредитне агентство. Це позитивна чи негативна новела?

На жаль, на даний момент – це скоріше негативна новела. Хочу підкреслити, що експортно-кредитне агентство дуже важливе, але його створення не повинно створювати додаткові необґрунтовані ризики і викривлення в економіці країни. Прийнятий закон має кілька ключових недоліків. Наприклад, він передбачає підтримку не всіх, а тільки невеликої групи товарів. Причому абсолютно не зрозумілий принцип їх вибору. Передбачена законом капіталізація ЕКА недостатня, а зобов’язання можуть створити бюджетні ризики. Плюс виникають сумніви у відповідності окремих положень закону зобов’язанням України в рамках СОТ. Тому необхідна подальша законодавча робота для запуску цього важливого інструменту стимулювання експорту.

Нещодавно Міністерство економіки видало експортну стратегію. Яка її мета, навіщо вона взагалі потрібна?

Вона потрібна державі, щоб підкреслити ключові цілі та інструменти державної політики в цій сфері і позначити перспективних торговельних партнерів. Великий акцент зроблено на внутрішні питання, пов’язані з експортом: підвищення конкурентоспроможності, розвиток ринку інтелектуальної власності, ринку праці, розвиток сфери послуг, пов’язаних зі стимулюванням експорту. Стратегія досить різнопланова і вимагає координації зусиль не тільки Міністерства економіки, а й інших міністерств, місцевих органів і бізнесу. В цьому і плюс, і мінус документа. Тепер головне слідувати цій стратегії. А через 4-5 років ми подивимося, хороша вона була чи не дуже. Проблема України – стратегії пишуться, ухвалюються, кладуться на полицю і все … Давайте хоч одну реалізуємо.

Ми з вами майже протягом всього інтерв’ю говорили про важливість відкриття кордонів і інтеграції України в міжнародні ринки. У той же час, західні ЗМІ б’ють на сполох і говорять про нову еру антиглобалізму і протекціонізму. І їх можна зрозуміти: Трамп зі своїм ідеями протекціонізму, жорсткі переговори ЄС і Британії за умовами Брекзіт … Може буде пора закривати кордони, а не відкривати їх?

Протекціонізм, про який говорять зараз, це дитячі пустощі в порівнянні з тим, що було на момент створення СОТ після Другої світової. Тоді тарифи зашкалювали за 100%, а зараз навіть тарифи в 15% вважаються піковими. Такі високі мита рідко застосовуються.

Я б не говорила про новий виток і тим більше нову еру. Відкриття кордонів робить усіх учасників процесу багатшими. Взяти той же Брекзіт. Одним з аргументів Брекзіту є можливість підписати нові угоди про вільну торгівлю. А ризик втрати доступу до загального ринку ЄС – це один з найважливіших економічних аргументів проти Брекзіту.