Українське економічне диво?

Наскільки вірогідне стабільне пришвидшення економічного зростання? Мета нашої статті – оцінити це питання через призму статистики.

depositphotos / palinchak

Автор:

Прем’єр-міністр України Олексій Гончарук озвучив амбітну мету: протягом наступних п’яти років економіка повинна зрости на 40% (приблизно 7% на рік). Президент Володимир Зеленський поділяє оптимізм прем’єра: він вважає, що економіка знаходиться на межі прориву. Ми всі бажаємо українській економіці швидкого зростання, адже воно є запорукою успіху української держави. І всі ми погоджуємося, що українська економіка має потенціал до швидкого зростання. Але наскільки вірогідне таке стабільне пришвидшення економічного зростання? Мета нашої статті — оцінити це питання через призму статистики. 

Щоб оцінити спектр історичних можливостей економічного зростання, ми використовуємо Penn World Tables, ключове джерело для економічних порівнянь у часі та за країнами. Це джерело містить показники валового внутрішнього продукту (ВВП), населення, людського капіталу та багато інших статистичних даних, важливих для аналізу економічного зростання. Перш ніж ми продовжимо, слід пояснити два технічні питання. По-перше, хоча суспільна дискусія зосереджена на темпах зростання ВВП, найбільш правильним показником економічного розвитку є темпи зростання ВВП на особу, оскільки саме цей показник означає більш високий добробут. Для України ця відмінність не має суттєвого значення, оскільки кількість населення скорочується, але в інших країнах чи в інші роки це не так. Отже, для правильного порівняння добробуту потрібно використовувати темпи зростання ВВП на особу. По-друге, темпи зростання акумулюються, тобто 7% зростання за п’ять років не дорівнює 5 × 7% = 35%, оскільки 7% у другому році «надбудовуються» на 7% зростання в першому році, 7% у третій рік «спираються» на 7% у перший та другий рік тощо. Через це для підрахунків зазвичай використовують логарифмічні темпи зростання, які можна додавати. 

На рисунку 1 показано історичний розподіл 5-річних темпів зростання, тобто темпів приросту ВВП від визначеного року до п’яти років уперед (наприклад, між 1995 та 2000). Цей показник демонструє, що зростання на 40% можливе. Якщо взяти середній показник за часом та країнами, «середня» економіка може вирости на понад 40% з імовірністю (приблизно) 7%. Це нелегко, але можливо. Однак, «середня» економіка не є хорошим орієнтиром для порівнянь з Україною, оскільки Україна наразі є бідною країною, але з великим потенціалом, тому порівняння її з Німеччиною чи Японією не є справедливим.

Рисунок 1. Розподіл 5-річних темпів зростання за країнами та часом, 1950-2017 роки

 

Щоб мати кращий орієнтир, давайте розглянемо шлях зростання України, її сусідів та Китаю. На рисунку 2 видно, що Україна та декілька інших держав насправді входять до щасливого клубу країн, які за 5 років зросли на більш ніж 40%. Крім того, Україна в певний час зростала навіть швидше, ніж Китай! Отже, Україна може швидко рости. Але перш ніж святкувати перемогу, варто уважніше розглянути ці дані. 

Україна, Росія, Білорусь та (певною мірою) Китай демонстрували дивовижне зростання починаючи з 2000-х років і до Великої рецесії. Таке одночасне зростання не є випадковим. Це був час, коли майже всі країни, що розвиваються, швидко зростали, і цей феномен часто пояснюється бумом цін на сировинні товари. Наприклад, Україна виграла від високих цін на сталь, а Росія користалася з високих цін на нафту. Це також був час, коли світовий економічний цикл знаходився на стадії сильного підйому. Швидко рости в цих умовах набагато простіше, ніж швидко рости зараз, коли економісти та уряди відчувають серйозний ризик глобальної рецесії.

Рисунок 2. 5-річні темпи зростання для України та інших країн.

 

Чи можемо ми врахувати ці глобальні фактори і скоригувати на них сценарій зростання на 40%? Ось один із способів. Спочатку робимо регресію темпів зростання ВВП країни на ціни сировинних товарів та темпи глобального економічного зростання. Після цього використовуємо «залишки» цієї регресії (відхилення справжніх значень залежної змінної від оцінених) як оцінку економічного зростання скориговану на глобальні фактори. На рис.3 показано часовий ряд для скоригованих темпів зростання. Ми бачимо, що без «поштовху» глобальних факторів практично жодна з економік, які ми розглядаємо, не змогла досягти 40% зростання за п’ять років. Зокрема, скориговане зростання України жодного разу не перевищило 40%. Це означає, що в минулому Україна (та багато інших країн регіону) швидко зростали лише коли глобальні економічні умови були сприятливими. Отже, коли глобальне середовище слабке (як зараз), Україні значно важче досягти 40% зростання. Фактично, якщо прибрати глобальні чинники та розглянути країни, за рівнем розвитку схожі на Україну, імовірність того, що середня економіка може зрости на 40% чи більше за 5 років, нижча за 2%.

Рисунок 3. Скориговані 5-річні темпи зростання для України та вибраних країн.

 

Хоча ці графіки досить промовисті, вони не дають повної картини. Високе економічне зростання може бути досягнуто або за рахунок зростання факторів виробництва, таких як робоча сила та капітал (екстенсивне зростання), або за рахунок високих темпів зростання продуктивності праці (інтенсивне зростання). Дослідження свідчать про те, що зазвичай економічні дива, наприклад, китайське, відбувалися за рахунок значного збільшення факторів виробництва поруч із помірним зростанням продуктивності. Отже, Україна не зможе рости так само, як Китай (чи Південна Корея): вона не зможе переселяти людей із сіл до міст, як це робив Китай, вона вже має багато інфраструктури та капіталу порівняно з Китаєм 1980-х чи 1990-х. Очевидно, що за рівнем капіталу Україна ще значно відстає від розвинених економік, і це можлива «точка зростання». Але головний шлях до нього — це підвищення продуктивності праці. 

Тут є дві новини. Хороша новина полягає в тому, що, за даними Penn World Tables, продуктивність в Україні становить менше половини продуктивності США. Це означає, що Україна може забезпечити собі швидке зростання копіюючи чи наслідуючи існуючі технології, що набагато простіше, ніж розробляти нові. Погана новина полягає в тому, що темпи зростання продуктивності в Україні в минулому були досить скромними (рис. 4).

Рисунок 4. Зростання продуктивності за 5 років. 

Отже, як створити економічне диво? Це справді на питання мільярд. Економіка не дає чітких рекомендацій, які б стовідсотково гарантували колосальне зростання. Якби це було легко, у нас не було б бідних країн. Але ми знаємо, що економічному зростанню може допомогти урядова політика (захист прав власності, боротьба з популізмом, створення ринку землі, децентралізація ухвалення рішень, підтримка макроекономічної стабільності тощо). Економічне диво може статися в Україні. Але, на жаль, історичний досвід недвозначний: це малоймовірно без кардинальних змін в управлінні економікою України або глобального економічного буму.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Sorry, Comments are closed!

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний