Уривок з книги «Чому нації занепадають? Походження влади, багатства і бідності»

Дарон Аджемоґлу та Джеймс Робінсон переконані: країни стали найуспішнішими через те, що їхні громадяни повалили владну еліту і створили суспільства, де головною цінністю стали рівні економічні та політичні права кожного.

Ґрунтуючись на п’ятнадцятирічних дослідженнях у галузях історії, політології та економіки, автори легко і доступно пояснюють, чому економічний успіх держав не залежить від культури, клімату чи географічного положення. VoxUkraine публікує уривок з цієї книжки від видавництва «Наш формат».

До теорії світової нерівності

Ми живемо в нерівноправному світі. Відмінності між націями подібні до різниці між двома частинами Ноґалеса, лише в більших масштабах. У багатших країнах люди мають міцніше здоров’я, більшу тривалість життя й кращу освіту. Вони також мають доступ до багатьох принад і можливостей життя — від відпусток до кар’єри, про що люди у бідних країнах можуть лише мріяти. Люди в багатих державах їздять дорогами без ям, мають туалети, електрику й водогін у своїй домівці. У них зазвичай є уряд, який не арештовує і не погрожує за власною примхою. Навпаки, уряд надає послуги — освіту, охорону здоров’я, будівництво доріг, а також закон і порядок. Важливо й те, що громадяни голосують на виборах і мають право голосу у виборі політичного напряму, у якому рухається їхня країна.

Величезні відмінності у світовій нерівності очевидні кожному, навіть тим, хто живе у бідних країнах, хоча багато хто з них не має доступу до телебачення чи інтернету. Саме це відчуття й реальність цих відмінностей змушує людей нелегально перетинати Ріо-Ґранде чи Середземне море, щоб отримати шанс досягти рівня життя й можливостей багатих країн. Ця нерівність має наслідки не лише для якості життя окремих людей, вона також викликає образу й обурення з величезними політичними наслідками в США й інших країнах. Зрозуміти, чому ці відмінності існують і які їх витоки — ось головна мета нашої книги. Досягнення такого розуміння є не кінцевою метою, а лише першим кроком до формулювання ідей щодо того, як покращити життя мільярдів людей, які досі живуть у бідності.

Відмінності двох частин міста Ноґалеса — це лише верхівка айсберга. Як і в решті північної Мексики, що має вигоди від торгівлі, навіть не дуже легальної, зі Сполученими Штатами, жителі Ноґалеса мають вищий достаток, аніж інші мексиканці, чий середній дохід на сім’ю ледве сягає 5 тис. доларів на рік. Цей відносний достаток жителів Ноґалеса у штаті Сонора пов’язаний з іноземними підприємствами, зосередженими в індустріальних парках, перший з яких заснував Річард Кемпбелл — молодший, виробник кошиків із Каліфорнії. Першим орендарем стала Coin-Art, компанія-виробник музичних інструментів, власником якої був Річард Боссе, котрий володів компанією Artley з виробництва флейт і саксофонів у Ноґалесі в штаті Аризона. Після Coin-Art з’явилися Memorex (комп’ютерні мережі), Avent (одяг для лікарень), Grant (сонячні окуляри), Chamberlain (системи дистанційного відчиняння гаражних дверей для компанії Sears) і Samsonite (сумки й валізи). Важливо те, що все це були американські підприємства. Бізнесмени використовували американський капітал і ноу-хау. Таким чином, більший достаток Ноґалеса в штаті Сонора відносно решти Мексики походить ззовні.

Відмінності між США й Мексикою невеликі, якщо порівняти з іншими країнами. Пересічний громадянин США у 7 разів багатший від пересічного мексиканця і у понад 10 разів — від жителя Перу чи Центральної Америки. Він майже в 20 разів заможніший від пересічного жителя тропічної Африки і майже у 40 разів — від жителів найбідніших африканських країн, таких як Малі, Ефіопія і Сьєрра-Леоне. І це стосується не лише США. Існує невелика група багатих країн, що постійно зростає, — здебільшого в Європі й Північній Америці, до якої приєднуються Австралія, Японія, Нова Зеландія, Сінґапур, Південна Корея і Тайвань, чиї жителі мають набагато вищий рівень життя, аніж населення решти планети.

Причина того, що Ноґалес у штаті Аризона значно багатший за Ноґалес у штаті Сонора, проста. Це величезна різниця між інститутами по обидва боки кордону, що створюють значно більше стимулів для жителів Ноґалеса у штаті Аризона, ніж у штаті Сонора. Сучасні Сполучені Штати значно багатші за Мексику і Перу, оскільки їхні інститути, як економічні, так і політичні, краще стимулюють і підтримують бізнес, людей і політиків. Кожне суспільство функціонує в межах набору економічних і політичних правил, сформульованих і ефективно підтримуваних як державою, так і громадянами. Економічні інститути визначають економічні стимули: здобути кращу освіту, заощаджувати й інвестувати, впроваджувати нові технології тощо.

Саме політичний процес визначає, під якими економічними інститутами житимуть люди, і саме політичні інститути окреслюють, як цей процес відбуватиметься. Наприклад, політичні інститути держави визначають здатність громадян контролювати політиків і впливати на їхню поведінку. Це своєю чергою визначає, чи політики представлятимуть громадян, нехай і недосконало, чи зловживатимуть наданою їм або узурпованою ними владою задля збільшення своїх статків і досягнення власної вигоди на шкоду громадянам. Політичні інститути включають у себе, але не обмежуються лише писаними конституціями й тим, чи є суспільство демократичним. Вони визначають владу і здатність держави регулювати й керувати суспільством. Необхідно також детальніше розглянути чинники, що окреслюють розподіл політичної влади в суспільстві, особливо здатність різних груп діяти спільно для досягнення своїх цілей чи перешкоджання іншим людям у досягненні їхніх.

Оскільки інститути впливають на поведінку і стимули в реальному житті, вони визначають успіх чи поразку країни. Індивідуальні здібності є важливими на кожному суспільному рівні, однак і це потребує інституційної структури, щоб трансформуватися в позитивну силу. Білл Ґейтс, як і інші легендарні постаті в галузі інформаційних технологій (наприклад, Пол Аллен, Стів Балмер, Стів Джобс, Ларі Пейдж, Сергій Брін і Джефф Безос), мав надзвичайний талант і амбіції. Однак він зрештою реагував на стимули. Система освіти у США підготувала Ґейтса й інших до набуття унікальних вмінь, що допомогли розвинутися талантам. Економічні інститути в США дали змогу цим людям із легкістю створити власні компанії без перешкод. Ці інститути також забезпечили доступ до фінансування. Ринки робочої сили в США дали змогу найняти кваліфікований персонал, а відносно конкурентне ринкове середовище сприяло розширенню компанії і продажу продукції. Ці підприємці від початку усвідомлювали, що їхні омріяні проекти реалізуються. Вони вірили в інститути і верховенство права, яке самі ж створили, і не переймалися безпекою прав власності.

Нарешті, політичні інститути забезпечували стабільність. Насамперед вони гарантували захист від диктатури і зміни правил гри, експропріації статків, ув’язнення чи загрози життю й власності. Вони ручалися, що жоден окремий інтерес у суспільстві не зможе скерувати уряд в економічно небезпечному напрямі. Адже політична влада одночасно обмежена і достатньо широко розподілена в суспільстві, щоб могла виникнути й існувати система економічних інститутів, які забезпечують стимули для процвітання. Ця книжка демонструє, що хоча економічні інститути є критично важливими для руху країни до багатства чи бідності, саме політика й політичні інститути визначають, якими будуть ці економічні інститути. Врешті-решт дієві економічні інститути в США є результатом розвитку політичних, що виникли після 1619 року. Наша теорія світової нерівності показує, як політичні та економічні інститути взаємодіють між собою, зумовлюючи процвітання чи занепад, і як різні частини світу прийшли до формування різних систем цих інститутів. Із короткого історичного огляду обох континентів Америки ми хочемо окреслити ті сили, які формують політичні й економічні інститути. Відмінні між собою структури сучасних інститутів мають коріння у далекому минулому. Адже якщо суспільство організоване в певний спосіб, це має тривалі наслідки. Ми покажемо, що цей факт випливає зі способу взаємодії політичних та економічних інститутів. 

Тривалі наслідки й сили, що зумовлюють їх, пояснюють також, чому важко усунути світову нерівність і привести бідні країни до розквіту. Хоча інститути є основними в існуванні відмінностей між двома частинами Ноґалеса та між Мексикою і США, це зовсім не означає, що в Мексиці виникне консенсус щодо зміни інститутів. Зовсім не обов’язково суспільство розвиватиме чи прийматиме найкращі для економічного процвітання й добробуту громадян інститути. Інші системи можуть бути ще кращими для тих, хто контролює політику й політичні інститути. Можновладці й решта суспільства часто не погоджуватимуться з тим, яку систему інститутів слід залишити, а яку змінити. Карлос Слім не хотів би побачити, як зникають його політичні зв’язки і бар’єри, що захищають його бізнес. Йому байдуже, що виникнення нових підприємств збагатить мільйони мексиканців. Оскільки не існує консенсусу, то правила для суспільства визначає політика: те, хто має владу, і те, як вона здійснюється. Карлос Слім здатний отримувати бажане. Влада Білла Ґейтса більш обмежена. Ось чому наша теорія стосується не лише економіки, а й політики. Вона торкається впливу інститутів на успіх чи невдачу країни, а отже, економіки бідності чи процвітання, окреслює, як формуються й змінюються з часом інститути, як стають нездатними змінюватися, навіть якщо зумовлюють бідність і злидні мільйонів. Зрештою — стосується політики бідності й багатства.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний