Україна як одна з багатьох країн, що розвиваються, останні 20 років неодноразово зіштовхувалася із зовнішнім тиском щодо прав інтелектуальної власності (ІВ). У випадку України цей зовнішній тиск чиниться з різних джерел і каналів, але завжди має одну мету: зміцнення української системи прав інтелектуальної власності та їх захисту для узгодження її з системами розвинених країн.
На міжнародному рівні Світова організація торгівлі (СОТ) стандартизувала закони про ІВ в своїй Угоді про пов’язані з торгівлею аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS). Укладена 1994 року угода TRIPS передбачає мінімальні стандарти для внутрішнього захисту ІВ, а також карні процедури та штрафи до порушників прав ІВ. Будь-яка країна, яка хоче приєднатися до СОТ, повинна ратифікувати угоду TRIPS. Як і в інших країнах, що розвиваються, бажання України отримати доступ до прибуткових ринків, який приходить із членством у СОТ, переважили її небажання до реалізації потужнішого захисту ІВ та карних механізмів, закріплених в угоді TRIPS.
Якщо брати континентальні масштаби, Україна потребує посилення захисту ІВ для виконання своїх зобов’язань перед ЄС згідно з Поглибленою та всеосяжною угодою про вільну торгівлю (ПВУВТ), підписаною 27 червня 2014 року в межах ширшої Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Положення ПВУВТ про ІВ доповнюють положення угоди TRIPS і передбачають аналогічні карні заходи.
Останній, але, звичайно, не менш важливий момент – Україна була ціллю інтенсивного одностороннього тиску зі сторони Торговельного представництва США. Починаючи з 1989-го Торговельне представництво США оприлюднює звіти про такі країни, як Україна, що не забезпечують ефективну правову охорону ІВ відповідно до розділу 301 Закону про торгівлю 1974 року. Проблемні країни можуть бути внесені до Переліку країн пріоритетного спостереження задля забезпечення «підвищеної уваги» в проблемних питаннях або можуть отримати статус «пріоритетної зарубіжної країни» і стати об’єктом піврічного розслідування й можливих односторонніх торговельних санкцій з боку США. Вперше Україна отримала такий статус у 2001 році, потім піднялася у Переліку країн пріоритетного спостереження в 2006-му, а в 2013-му знову ввійшла до списку «пріоритетних зарубіжних країн». Нині Україна перебуває в Переліку країн пріоритетного спостереження.
Стан системи захисту інтелектуальної власності в Україні
На цьому тлі, яка система захисту та реалізації прав ІВ України порівняно з іншими країнами?
Розпочнемо з патентних прав. Зручний спосіб вимірювання сили патентних прав країни – це індекс, який започаткували Хінарте і Парк (1997). Охоплюючи п’ять складових патентного законодавства (захист шляхом патентування, членство в міжнародних договорах, тривалість захисту, метод примусового виконання й обмеження патентних прав), показник індексу набуває значення від нуля до п’яти залежно від кількості задоволених умов. На малюнку 1а наведено значення індексу відносно ВВП на душу населення у 120 країнах за 2010 рік (останній рік, коли доступні дані). На малюнку 1b показані дані для України і середнє значення інших 199 країн із 1995 по 2010 роки. Україна отримала 3,88 бала за свої патентні права у 2010 році, тоді як середнє значення дорівнювало 3,275. Тридцять одна країна випередила Україну в 2010-му, і це були більш розвинені країни (якщо порівнювати доходи на душу населення). Далі з малюнка 1b стає зрозуміло, що показник України не змінювався впродовж 1995–2005 років і почав підніматися десь між 2005 і 2010 роками. Таке зростання відбулося завдяки ратифікації угоди TRIPS у 2008-му. Решта країн активніше зміцнювали свої патентні права. Кожні 5 років крива середнього значення дещо зростала.
Якщо говорити про захист авторських прав, ми скористаємося індексом авторського права Рейнольдса (2003) і Парка (2005), що охоплює чотири показники захисту авторських прав (сфера дії, використання, здійснення і членство в міжнародних договорах), зі шкалою від нуля до чотирьох. Повторюючи вищевказані методи аналізу з використанням захисту авторських прав, з малюнків 2a і 2b бачимо, що Україна пропонує відносно слабкий захист у сфері захисту ІВ. Вона набрала лише 2,46 бала в 2010 році, коли середнє значення становило 2,58. Таким чином, вона відстала від 62 країн (зі 116), 8 з яких є менш розвинутими країнами. Малюнок 2b показує, що починаючи з 1995 року Україна доклала певних зусиль до посилення захисту авторських прав, але в 2010-му її показник залишився нижчим від середнього значення. Україна зазнала шквалу критики за слабкий правовий захист авторських прав і відповідну увагу від Торговельного представництва США.
Класичні аргументи «за» і «проти» захисту ІВ
З огляду на всі ці дані можна припустити, що прогрес у посиленні правового захисту майнових прав був дещо повільним порівняно з країнами з подібним рівнем розвитку. Чи справді Україна зацікавлена у зміцненні захисту майнових прав, чи реформи у цій сфері – це тільки ціна, яку потрібно заплатити за доступ до ринків СОТ, ЄС та США? У ширшому сенсі, які ж є аргументи «за» і «проти» посиленого захисту ІВ?
Аргументи з наукових посібників на користь захисту ІВ полягають у тому, що це стимулює авторів/виробників до інновацій і нових винаходів, на певний час усуваючи з ринку копіювальників та наслідувачів, – і тим самим дозволяє авторам/виробникам одноосібно окупити свої витрати, які були вкладені у певний винахід. Очевидна критика прав інтелектуальної власності звучить так, що вони піднімають ціни захищених продуктів понад ринковими й перешкоджають поширенню нових технологій та інновацій. У світлі цих аргументів «за» і «проти», здається, оптимальним рівнем захисту ІВ буде золота середина, яка відновить рівновагу між сприянням інноваціям і соціальними витратами на створення монополій.
Вплив глобалізації
Наведений вище аналіз дуже часто застосовується й нині, але ігнорує одне з ключових міркувань: міжнародний аспект ІВ. Сучасна економіка значною мірою взаємопов’язана, і політика однієї країни в сфері захисту ІВ може впливати на політику інших країн. Законодавці, перед якими поставлено завдання модернізації системи правового захисту ІВ, мають враховувати таку взаємозалежність.
Внесення питання захисту ІВ на порядок денний Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів було дуже спірним кроком з боку США та їхніх прибічників. Прихильники глобальної реформи ІВ стверджують: посилена система правового захисту ІВ допомагає країнам, що розвиваються, отримати приплив інноваційних продуктів і технологій на внутрішні ринки. Супротивники цієї реформи заперечують це, мовляв, посилений захист у країнах, що розвиваються, діє як бар’єр для законної торгівлі продуктами-імітаторами й не має іншої мети, як дозволяти іноземним корпораціям незаконно накручувати ціни за рахунок знедолених споживачів цих країн.
Що ми зрозуміли?
Емпіричні дослідження підтримують твердження, що посилення правового захисту ІВ у країнах, що розвиваються, сприяє доступу цих країн до іноземних продуктів і технологій. Як, наприклад, дослідила Івус (2010), таке зміцнення в межах угоди TRIPS у країнах, що розвиваються, сприяло зростанню імпорту інноваційних продуктів у галузях, яким найбільше потрібен захист патентних прав. Найголовніше, підвищення вартості імпорту було обумовлено збільшенням кількості, а не підвищенням цін. Це свідчить про те, що посилений захист ІВ не обмежує доступ країнам, що розвиваються, до інноваційних продуктів і технологій, сприяючи підвищенню цін. Результати Івус (2015) знову показують, що патентний захист – це суттєвий інституціональний фактор у рішенні компаній США стосовно того, чи представляти нові продукти та процеси на ринках країн, що розвиваються. У відповідь на посилення режимів патентного права в країнах, що розвиваються, розширюється асортимент продукції, яка імпортується зі США.
Аналізуючи дані з різних фірм Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, Яворчик (2004) дослідила, що слабка система захисту патентних прав відштовхує іноземних інвесторів від високотехнологічних галузей. Бранстеттер (2006) вивчав реакцію транснаціональних компаній США на реформування сфери інтелектуальної власності у країнах перебування з 1982 по 1999 роки і знайшов позитивний вплив на сплату роялті за технології, передані філіям, витрати на проведення наукових досліджень та розробок філій і на загальний рівень зарубіжних заявок на патенти. Бранстеттер та інші (2011) виявили, що багатонаціональна діяльність США розширила подальшу реформу захисту ІВ, а також що зросло промислове виробництво в країнах, які втілюють реформи. Ці результати показують: спад у наслідувальній діяльності країн, які втілюють реформи, зовсім невеликий, і його більш ніж компенсує розширення багатонаціональної діяльності.
Висновок
Відносини України з ІВ непрості і все ще неврегульовані. Але доки нехтуватимуться аспекти ІВ (наприклад, захист авторських прав), на Україну й далі тиснутимуть із-за кордону й нависне перспектива виключення з прибуткових ринків. Емпіричні докази на сьогодні свідчать про те, що плюси запровадження посиленого захисту ІВ переважають мінуси, зокрема втрату наслідувальної продукції та ринків. Хоча й не зникає нав’язливе відчуття, що узгодження внутрішнього законодавства з вимогами розвинутих країн вигідніше тим розвинутим країнам і їхнім багатонаціональним конгломератам, ніж вітчизняним споживачам і підприємствам. Реформування ІВ здається гіркою пігулкою, але є докази того, що це все-таки і в інтересах України її проковтнути.
Список використаної літератури
Branstetter, Lee, Ray Fisman, and C. Fritz Foley (2006), “Do Stronger Intellectual Property Rights Increase International Technology Transfer? Empirical Evidence from U.S. Firm-Level Panel Data,” Quarterly Journal of Economics, 121(1): 321-349.
Branstetter, Lee, Ray Fisman, C. Fritz Foley and Kamal Saggi (2011), “Does Intellectual Property Rights Reform Spur Industrial Development?” Journal of International Economics, 83(1): 27-36.
Ginarte, Juan C., and Walter G. Park (1997). “Determinants of Patent Rights: A Cross-national Study.” Research Policy, 26(3): 283-301.
Ivus, Olena (2010). “Do Stronger Patent Rights Raise High-Tech Exports to the Developing World?” Journal of International Economics, 81(1): 38-47.
Ivus, Olena (2015). “Does stronger patent protection increase export variety? Evidence from U.S. product-level data,” Journal of International Business Studies, DOI 10.1057/jibs.2015.12.
Javorcik, Beata (2004), “The Composition of Foreign Direct Investment and Protection of Intellectual Property Rights: Evidence from Transition Economies,” European Economic Review, 48: 39-62.
Park, Walter G. (2005), “Do Intellectual Property Rights Stimulate R&D and Productivity Growth? Evidence from Cross-national and Manufacturing Industries Data”, in Jonathan Putnam, ed. Intellectual Property and Innovation in the Knowledge-Based Economy, Industry Canada, Ottawa, pp.9:1–9:51.
Reynolds, Taylor (2003), “Quantifying the Evolution of Copyright and Trademark Law,” PhD thesis, American University.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний