Біла книга реформ 2025. Розділ 6. Бізнес-середовище

З рис. 6.1 видно, що у 2015 році влада втілила багато значущих реформ. Ці реформи переважно стосувалися дерегуляції та ліквідації корупційних схем — наприклад, влада ліквідувала корупційну схему «Укрекоресурсів», удвічі зменшила кількість ліцензованих видів діяльності, спростила дозвільні та реєстраційні процедури. У 2015-2017 роках було скасовано багато ще радянських стандартів і нормативів, які давно втратили актуальність, але дозволяли контрольним органам створювати проблеми для підприємств. Крім того, уряд нарешті скасував державне регулювання цін на низку «соціальних» товарів.

Втім, дерегуляція не означає, що підприємства цілком позбулися тиску силових органів, адже для цього необхідна глибока реформа правоохоронної та судової системи (див. розділ 3). Тому не дивно, що ухвалення декількох законів про «маски-шоу стоп» не припинило цю практику.

Згодом реформи бізнес-середовища стали менш радикальними, проте сукупність невеликих кроків створювала важливі зміни. Наприклад, протягом 2019-2020 років ухвалили багато нормативних актів у сфері захисту прав інтелектуальної власності, кожен із яких отримав невисоку оцінку, бо стосувався доволі вузької сфери, але всі разом вони необхідні для євроінтеграції України. Крім того, з 2019 року значно прискорилася цифровізація взаємодії держави й бізнесу.

Зафіксували ми й кілька антиреформ: це податкові пільги для індустріальних парків і закон про «клуб білого бізнесу», які (знову) створили нерівні правила гри для підприємств. На додачу до пільг Україна у 2024 році інвестувала в індустріальні парки понад 1 млрд грн. Проте ці прямі й непрямі інвестиції навряд чи принесуть прибуток.

Результати проведених реформ помітні, наприклад, за індексом Doing Business, у якому Україна піднялася зі 112 місця у 2014 році до 64 у 2020 році (після цього розрахунок індексу припинили через імовірні маніпуляції на користь Китаю). Як видно з таблиці 6.1, Україна значно поліпшила свої показники за деякими аспектами ведення бізнесу, проте за іншими показниками, такими як підключення до енергомереж чи виконання контрактів, Україна станом на 2019 рік залишалася доволі далеко від лідерів рейтингу.

	2015	2016	2017	2018	2019	2020	зміна 2020/ 2015, %
загалом	61.52	63.04	63.9	65.75	69.1	70.2	14.1
відкриття бізнесу	87.35	93.88	94.4	91.05	91.1	91.1	4.3
отримання дозволів на будівництво	75.29	61.36	61.42	75.8	77.2	81.1	7.7
підключення до електромереж	32.65	54.84	58.45	58.8	59.2	62.5	91.4
реєстрація власності	74.82	69.44	69.61	69.61	70	71.3	-4.7
отримання кредитів	75	75	75	75	75	75	0.0
захист прав міноритарних інвесторів	48.33	53.33	56.67	55	66	68	40.7
сплата податків	70.33	70.69	72.72	80.77	79.4	78.1	11.0
транскордонна торгівля	53.96	63.72	64.26	64.26	77.6	80.1	48.4
виконання контрактів	66.25	57.11	58.96	58.96	63.6	63.6	-4.0
банкрутство	31.17	31.05	27.5	28.24	31.7	31.4	0.7
місце в рейтингу	96	83	80	76	71	64	–

Реформи у сфері ведення бізнесу в 2014-2019 роках

Спрощення ліцензування, реєстрації та дозвільних процедур

У 2015 році парламент ухвалив новий закон про ліцензування, яким скоротив кількість видів діяльності, що підлягає ліцензуванню, удвічі — до 29 — та значно спростив процедуру отримання ліцензій, а також закон про дерегуляцію, яким спростив процедуру відкриття бізнесу й низку дозвільних процедур. Подальшому спрощенню відкриття бізнесу сприяло запровадження мовчазної згоди під час реєстрації платника податків (тобто підприємець має повідомити державні органи про початок ділової активності, а не чекати дозволу на неї). А закон про спрощення реорганізації підприємств дозволив підприємцям проводити реорганізацію філій без звільнення працівників і відповідних витрат. 

На початку 2015 року уряд спростив отримання дозволів на розробку надр, дозволів на роботу для іноземців та прискорив проходження фітосанітарного контролю імпортними товарами. Трохи пізніше він скасував обов’язкову реєстрацію низки виробів важкої та легкої промисловості та видів пального, що займають близько 90% ринку.

У серпні 2015 року Кабмін затвердив перелік органів, що видають ліцензії, для кожного виду діяльності, що підлягає ліцензуванню (за наступні кілька років Кабмін затвердив ліцензійні умови для деяких видів діяльності, наприклад, охоронних компаній чи туроператорів). У 2016 році документи на отримання ліцензії дозволили подавати в електронному вигляді, а згодом уряд скасував печатки та дозволив застосування електронних підписів практично в усіх випадках.

У 2016 році уряд скасував обов’язкову реєстрацію іноземних інвестицій, яка не мала практичного сенсу, а лише ускладнювала роботу підприємств, а парламент дозволив українським авіавиробникам створювати спільні підприємства із зарубіжними компаніями (окрім компаній країн-агресорів). 

Спрощення процедур державної реєстрації прав на нерухоме майно мало знизити можливості для рейдерства, тобто незаконного «переписування» майна з одних осіб на інших. Нові правила передбачають вищу відповідальність нотаріусів за сприяння рейдерству та зобов’язують реєстраторів повідомляти власників про будь-які заяви щодо дій із їхнім майном. Водночас Мін’юст розпочав постійний моніторинг дій реєстраторів. Раніше уряд надав нотаріусам більше свободи в реєстрації прав на майно і водночас запровадив обов’язкове страхування їхньої відповідальності.

Декомунізація стандартів

Однією з перших змін, ухвалених 2015 року, став новий закон про технічні регламенти й оцінку відповідності, який встановив нові, наближені до європейських, правила розробки технічних регламентів продукції та вимоги до органів з оцінки відповідності. Це був перший крок до створення національної системи оцінки якості продукції, результати якої визнавали б на європейському ринку. Наприкінці 2015 року Мінекономіки скасувало 12,5 тисяч ГОСТів (де-юре вони вже були необов’язковими, але багато підприємств продовжували ними користуватися «за звичкою»), а трохи пізніше — радянські санітарні норми. На початку 2019 року скасували ще один радянський атавізм — паперову книгу відгуків та пропозицій (у 2023 році таку книгу скасували й для сфери послуг).

Державний нагляд і контроль за дотриманням законодавства підприємствами

Подібно до багатьох інших сфер, реформи державного контролю стосувалися зниження дискреції працівників державних органів у взаємодії з бізнесом. Зокрема уряд створив інтегровану автоматизовану систему держнагляду, запровадив ризик-орієнтований підхід у державному нагляді й «презумпцію невинності» суб’єкта господарювання.

Низка ініціатив з обмеження можливостей тиску силових органів на бізнес, на жаль, дали лише обмежені результати. У 2016 році уряд скасував можливості Державної фіскальної служби відкривати кримінальні справи проти підприємств за відсутності доказів, що скоротило можливості податкової міліції «кошмарити» бізнес.

У 2017 році парламент ухвалив закон «маски-шоу стоп», який мав обмежити тиск силовиків на бізнес і зокрема дозволяв проводити відеофіксацію обшуків. Вочевидь, він не дуже допоміг, тому що роком пізніше довелося ухвалювати законопроєкт «маски-шоу стоп-2», який спростив притягнення до відповідальності працівників правоохоронних органів, які неправомірно відкрили карну справу проти підприємства. Втім, навіть після заміни податкової міліції на Бюро економічної безпеки у 2021 році (див. розділ 1) тиск на бізнес не припинився. Імовірно, ситуація не зміниться поки працівники державних органів сприйматимуть бізнес як апріорі порушників закону та джерело корупційної ренти.

Упорядкування діяльності акціонерних товариств (АТ) і товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ)

Найбільш значущою подією у цій сфері стали зміни до закону «Про акціонерні товариства», переважно спрямовані на покращення управління державними підприємствами (див. розділ 11). Зокрема кворум, необхідний для проведення загальних зборів, знизили з 60%+1 до 50%+1 акція (згодом таку ж норму запровадили й для ТОВ). Звісно, закон захистив права не лише держави, а й інших акціонерів, які могли потерпати від недружніх дій міноритарних інвесторів. Закон запровадив відповідальність за невиплату дивідендів і можливість для наглядових рад працювати навіть у неповному складі за наявності кворуму. Трохи пізніше парламент захистив інтереси міноритарних інвесторів відкритих акціонерних товариств від сваволі менеджерів (закон «Про захист інвесторів» був однією з умов отримання кредиту Світового банку). 

У 2017 році парламент ухвалив європейське законодавство про примусовий викуп і продаж акцій, щоб уникнути ситуацій, коли з одного боку власники кількох акцій блокують важливі для діяльності підприємства рішення, а з іншого — не можуть продати свої акції власникам мажоритарного пакета за справедливу ціну. Згодом парламент уточнив законодавство про корпоративні договори, зобов’язавши акціонерів або учасників ТОВ чіткіше прописувати взаємні права та обов’язки. А нова редакція закону про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю створила можливості для малого й середнього бізнесу, який існує в такій формі, запроваджувати якісне корпоративне управління.

Європеїзації українського корпоративного сектору також сприяли закони про наближення стандартів фінансової звітності до норм ЄС та про електронні довірчі послуги. Останній запровадив європейські правила електронної ідентифікації та електронних підписів, а з 2023 року в Україні дозволили використовувати кваліфіковані електронні підписи країн ЄС.

У квітні 2019 року парламент ухвалив Кодекс з процедур банкрутства. Кодекс посилив захист інтересів кредиторів і мав скоротити тривалість процедур банкрутства або відновлення платоспроможності й відповідно зменшити кількість підприємств, які перебувають у «підвішеному» стані між банкрутством і нормальною роботою. Завдяки цьому масив українських підприємств має стати більш динамічним, адже неефективні підприємства мають виходити з ринку, звільняючи місце для більш ефективних. Кодекс також дозволив банкрутство фізичних осіб (станом на жовтень 2024 року українці подали понад 2000 справ про персональне банкрутство). Втім, сьогодні необхідно привести процедури банкрутства у відповідність до законодавства ЄС.

Антимонопольне регулювання й державна підтримка підприємств

Одним із важливих напрямків роботи уряду в 2015-2019 роках став розвиток спроможності Антимонопольного комітету, адже це один із головних інструментів боротьби з існуючими та потенційними олігархами. Фінансовані іноземними партнерами проєкти технічної допомоги багато працювали над розвитком АМКУ, але зрештою жоден президент чи уряд не наважився надати АМКУ справжню незалежність. Втім, уряд і парламент зробили декілька кроків для підвищення прозорості й ефективності діяльності Антимонопольного комітету.

Так, парламент зобов’язав АМКУ публікувати рішення у справах про концентрацію та узгоджені дії, а також звільнив його від дрібних справ, підвищивши порогові значення обсягу активів чи річного обороту, після яких підприємства мають отримувати від АМКУ дозвіл на концентрацію (пороговий обсяг загальних активів або річного обороту всіх учасників угоди підвищили з 1 до 30 млн євро, а такий обсяг для одного з учасників угоди з 12 до 150 млн євро).

У 2015 році уряд надав АМКУ право погоджувати державну допомогу для підприємств із відтермінуванням набрання чинності цим законом до 2019 року (до того часу АМКУ мав пройти інституційну реформу та набути відповідних компетенцій). Втім, розподіл державної допомоги залишається доволі непрозорим і хаотичним.

Декілька ринків уряд демонополізував безпосередньо своїми рішеннями. Так, у 2015 році уряд ліквідував державну монополію на виробництво біоетанолу, дозволивши його виробництво приватним підприємствам, а наступного року скасував реєстр виробників біопалива (тобто будь-які підприємства, а не лише включені до реєстру, отримали можливість його виробляти). У 2018 році уряд ліквідував державну монополію на виробництво спирту, запровадивши натомість ліцензування цієї діяльності (у 2015 році Кабмін запровадив електронні товарно-транспортні накладні, щоб контролювати обіг спирту). У 2019-2021 роках низку спиртзаводів приватизували. На жаль, ринок спирту залишається доволі тінізованим.

Послуги для бізнесу

У 2016 році Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП), спростила правила підключення до електромереж установок потужністю від 160 до 5000 кВт, якими володіють багато підприємств. НКРЕКП встановила чіткі критерії технічних умов такого підключення та формульний розрахунок оплати за нього (раніше обленерго могли висувати підприємствам будь-які додаткові умови для підключення, що створювало великі можливості для корупції). Втім, як видно з таблиці 6.1, це не надто поліпшило ситуацію.

Захист прав інтелектуальної власності Україна запроваджувала переважно за наполяганням ЄС і США. Так, закон про підвищення захисту авторських прав, який упорядкував діяльність організацій колективного управління, що забезпечують перерахування авторам роялті, був ухвалений лише після того, як США запровадили обмеження на імпорт низки товарів з України.

У 2015 році президент Порошенко дав старт впровадженню 4G в Україні (у 2019 році покриття 4G в Україні виросло до 76% території, а в 2024 році — вже до 98% території). Для спрощення розвитку мережі уряд скасував необхідність отримання дозволів на кріплення засобів телекомунікацій на будівлях і спорудах. Парламент ухвалив правила рівного доступу до інфраструктури для розвитку телекомунікаційних мереж. А Національна комісія з регулювання зв’язку та інформатизації (НКРЗІ) запровадила видачу номерного ресурсу за принципом «єдиного вікна».

У 2015 році парламент ухвалив рамковий закон про е-комерцію, який серед іншого визначив права та обов’язки продавців і покупців та зрівняв юридичну силу електронних угод і угод, укладених іншими способами.

Регулювання окремих галузей

Головною проблемою видобувної галузі була корупція та непрозоре використання надр. Тому в 2015 році уряд запровадив відкриті аукціони на отримання дозволів на користування надрами та відкрив інформацію про видобувні галузі (про сплату ними податків, стан вивчення, використання та охорони надр тощо). У 2018 році Україна приєдналася до міжнародної ініціативи з прозорості у видобувних галузях (ІПВГ), і відповідно подання звітів до цієї ініціативи стало обов’язковим для всіх компаній галузі (у 2021 році цей закон привели у відповідність до Стандарту ІПВГ 2019 року). У середині 2019 року уряд спростив надання й переоформлення гірничих відводів.

Наприкінці 2022 року уряд дозволив проводити оцінку запасів у надрах за міжнародними стандартами, а також дерегулював видобувну галузь. Зокрема запровадив наскрізні ліцензії на розвідку й видобування та надав власникам ділянок площею до 25 га (т. зв. малим надрокористувачам) можливість отримати спеціальний дозвіл на розробку корисних копалин місцевого значення поза аукціоном.

У 2015 році уряд почав спрощувати умови діяльності приватних компаній у портовій галузі: стивідорам (компаніям, які здійснюють завантаження та розвантаження судів) дозволили доступ до причалів, якими управляє Адміністрація морських портів України (АМПУ), а днопоглиблювальні компанії змогли отримувати дозвіл від Мінприроди один раз, а не щоразу як потрібні були такі роботи.

Державіаслужба встановила рівні умови доступу всіх перевізників до роботи на авіамаршрутах, що стало одним із факторів приходу на український ринок лоукостів.

Зміни на залізниці стосувалися безпеки: уряд заборонив російським компаніям здійснювати залізничні перевезення в Україні, а також підвищив вимоги до компаній, що займаються перевезеннями пасажирів і небезпечних вантажів (зокрема, для отримання ліцензії ці компанії повинні мати правильно налагоджені процеси та офіційні відносини з працівниками).

У 2015 році парламент спростив регулювання для агровиробників: для них скоротили кількість дозволів, скасували карантинний дозвіл на імпорт добрив, зробили низку сертифікатів добровільними, а не обов’язковими. Трохи пізніше уряд скасував обов’язкову сертифікацію сільгосптехніки, спростив та децентралізував (тобто передав на обласний рівень) надання державної підтримки агровиробникам. У 2018 році уряд скасував регулювання ринку цукру (встановлення мінімальних цін, квотування імпорту) відповідно до правил СОТ (втім, це регулювання втратило сенс задовго до цього).

Протягом 2016-2019 років уряд ухвалив низку євроінтеграційних законів і постанов: про державний контроль і дотримання законодавства про харчові продукти та про безпечність і якість харчових продуктів (ризик-орієнтований державний контроль, дозвіл на фото- й відеофіксацію процесу контролю та нагляд громадськості за ним); про безпечність кормів; про дозвіл на проведення фітосанітарної експертизи у приватних лабораторіях та про маркування харчових продуктів відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС.

Крім того, Кабмін затвердив декілька постанов із правилами органічного виробництва різних видів продукції, а парламент ухвалив рамковий закон про органічне виробництво, гармонізований із нормами ЄС.

Протягом 2014-2019 років уряд значно дерегулював фармацевтичний ринок, щоб підвищити конкуренцію на ньому й доступність ліків для пацієнтів: скасував державну експертизу ліків, зареєстрованих Європейським агентством з лікарських засобів, скасував обов’язкову акредитацію аптек і перереєстрацію ліків щоп’ять років. Навесні 2016 року уряд значно пришвидшив реєстрацію ліків, які вже зареєстровані в розвинених країнах, а згодом парламент іще більше спростив реєстрацію таких препаратів.

Будівельна галузь в Україні (як і в багатьох інших країнах) була й залишається доволі корумпованою. Тому з 2014 року уряд і парламент робили деякі кроки для дерегуляції та підвищення прозорості галузі, що мало сприяти зниженню корупції. Зокрема це обмеження частоти перевірок архітектурно-будівельного контролю, скорочення переліку будівельних робіт, для яких потрібне ліцензування, запровадження електронного ліцензування будівельного бізнесу. 

У 2017 році Рада спростила регулювання будівельної діяльності й серед іншого скасувала окремий дозвіл від ДСНС для об’єктів І та ІІ рівнів складності, а також дозволила отримувати дозволи на будівництво та приймати будівлі в експлуатацію через електронні сервіси. Водночас уряд скоротив перелік будівельних робіт, які потребують документального оформлення, пришвидшив зміни будівельних норм з 1,5 року до 10 місяців, дозволив застосовувати в Україні будівельні норми ЄС, а також відкрив відомості про містобудівну документацію, що значно пришвидшило пошук і оформлення земельних ділянок під будівництво. 

Не дивно, що показник «отримання дозволів на будівництво» Індексу ведення бізнесу між 2016 і 2020 роками виріс на 20 пунктів (табл. 6.1).

Зміни протягом 2019-2024 років

Нові уряд і парламент продовжили наближення українського законодавства до європейського, зокрема виконання Угоди про асоціацію. Помітний прогрес (принаймні в законодавчому плані) відбувся в захисті прав інтелектуальної власності та посиленні Антимонопольного комітету. Проте, мабуть, найбільше реформ стосувалися будівництва (можливо, тому, що «Велике будівництво» стало флагманським проєктом нової влади). 

Захист прав інтелектуальної власності: запровадження правил ЄС

У жовтні 2020 Кабмін створив Національний орган інтелектуальної власності, функції якого в 2022 році передали Українському національному офісу інтелектуальної власності та інновацій (фактично ці органи створені на базі Укрпатенту, державної агенції, підпорядкованої Мінекономіки). Цей орган має видавати патенти й інші документи, що засвідчують право інтелектуальної власності на винаходи.

У 2020 році уряд реформував патентне законодавство відповідно до норм ЄС: запровадив можливість подавати документи на отримання патентів в електронній формі й ускладнив життя так званих «патентних тролів» (дозволив скасування патентів на товари, які давно існують, чим користувалися деякі недобросовісні підприємці для блокування продажу чи імпорту товарів). Доповнив цю реформу закон про посилення захисту прав на торговельні марки та промислові зразки.

Значним кроком вперед стало запровадження захисту географічних зазначень відповідно до норм ЄС. Це означає, що українські виробники не можуть називати свої вироби, наприклад, «коньяк» або «шампанське», проте водночас вони отримали право реєструвати місцеві бренди (наприклад, «мелітопольська черешня»). Згодом парламент запровадив процедуру отримання захисту географічних брендів для агропродукції та гармонізував географічні назви спиртних напоїв із правилами ЄС, що сприятиме виробництву крафтових спиртних напоїв. Розвитку виробництва таких напоїв також сприяє спрощення правил сплати податків і звітності та зниження вартості ліцензії на оптову торгівлю ними з 500 тис. грн до 30 тис. грн. Для малих виробників вина з українських матеріалів правила спрощені ще більше: вони зможуть здійснювати роздрібну торгівлю без ліцензії. 

У 2023 році Україна продовжила імплементувати директиви ЄС у цій галузі: розширила перелік об’єктів авторського права і впровадила європейські правила захисту прав інтелектуальної власності. Цього ж року об’єктом авторського права стали віртуальні активи.

З початком великої війни та відповідно падінням внутрішнього попиту вихід українських підприємств на зовнішні ринки (перш за все ЄС) став іще більш актуальним. Для просування українських товарів за кордоном у 2024 році уряд дозволив безоплатно використовувати торговельну марку «Зроблено в Україні» (підприємці можуть отримати й використовувати відповідний брендбук).

Стандарти: гармонізація з ЄС і захист прав споживачів

З жовтня 2019 року національні стандарти можна застосовувати добровільно — це один із ключових кроків для запровадження «промислового безвізу» з ЄС (детальніше про «промисловий безвіз» у розділі 9). 

У січні 2025 року набрав чинності нещодавно ухвалений технічний регламент про безпеку хімічної продукції, який імплементує норми європейського Регламенту REACH, що забезпечує високий рівень захисту здоров’я людей і довкілля від потенційних ризиків, пов’язаних із хімічними речовинами. Ключовою вимогою регламенту є обов’язкова реєстрація всіх хімічних речовин, що виробляються, імпортуються та надаються на ринку в Україні в обсягах понад 1 тонну на рік. Це дозволяє відстежити, куди потрапила та чи інша хімічна речовина, й визначити, чи становить вона небезпеку для людей і довкілля.

Новий закон про захист прав споживачів, який гармонізує українське законодавство з нормами ЄС, набере чинності після завершення воєнного стану. Він уточнює положення вищезгаданого закону про е-комерцію, зокрема дозволяє громадським організаціям і Держпродспоживслужбі захищати права споживачів, якщо товар придбано в інтернеті (така взаємодія здійснюватиметься через портал е-Покупець). Закон поширює норми захисту прав споживачів на харчову продукцію. Він також зобов’язує продавців надавати гарантії не лише на нові, а й на вживані товари (з 2023 року гарантії можна надавати в електронному вигляді). Закон, що посилює захист прав споживачів цифрового контенту і цифрових послуг, набрав чинності влітку 2023 року.

Уряд продовжив перехід від «вибіркових» перевірок, які часто слугували збагаченню перевіряльників, до ризик-орієнтованих підходів. Держенергонагляд запровадив такий підхід з 2020 року, а з 2022 року замість пожежних перевірок існує страхування відповідальності (для застрахованих підприємств із незначним ризиком перевірка буде відбуватися раз на 10 років, для підприємств із середнім ступенем ризику — раз на 6 років). Орган ринкового нагляду перевірятиме продукцію у виробників лише за наявності документально підтверджених підстав уважати, що продукція є небезпечною чи не відповідає стандартам з вини виробника.

Антимонопольна політика: розширення повноважень АМКУ

У 2021 році АМКУ став органом оскарження у сфері публічних закупівель (Комітет створив комісію, яка розглядає такі скарги). У вересні 2023 року на виконання Угоди про асоціацію та програми МВФ парламент надав АМКУ більше повноважень з одержання інформації від підприємств і проведення слідчих дій (зокрема обшуків). Водночас збільшився перелік інформації, яку АМКУ має публікувати. Проте питання політичної незалежності комітету залишається відкритим.

Крім того, уряд затвердив низку постанов із критеріями допустимості державної допомоги для різних сфер: розвитку регіонів; місцевої, спортивної та рекреаційної інфраструктури; для надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, а також підприємствам у галузі цивільної авіації й тим, які працюють у портах. Таким чином уряд дещо полегшив роботу АМКУ з перегляду й затвердження державної допомоги.

Робота підприємств: врегулювання стосунків між акціонерами та спрощення приєднання до мереж 

Найбільш значущою реформою у сфері регулювання діяльності АТ і ТОВ стало запровадження інституту довірчої власності та обов’язкової компенсації збитків міноритарним акціонерам. Цей самий закон скасував пайовий внесок при будівництві, що був значним джерелом корупції у цій галузі (пайовий внесок — це певна кількість квартир, які забудовник мав віддати міській владі, наприклад, під соціальне житло, або зобов’язання збудувати певну соціальну інфраструктуру поруч із новим житлом. Оскільки місцева влада могла призначати пайовий внесок на свій розсуд, нерідко цей внесок дуже відрізнявся для «дружніх» і «недружніх» компаній). 

Новий закон про акціонерні товариства визначив порядок створення, діяльності та припинення акціонерних товариств, права й обов’язки акціонерів, запровадив механізм проведення загальних зборів з електронним голосуванням, а також чітко прописав розподіл функцій оперативного управління й нагляду для різних типів АТ. Таким чином діяльність акціонерних товариств стала більш прозорою, а «прості» акціонери отримали більше можливостей впливати на неї. Водночас парламент запровадив обов’язкове нотаріальне посвідчення договорів про відчуження корпоративних прав із одночасним вчиненням нотаріальної дії та державної реєстрації прав, що має сприяти зниженню рейдерства.

У вересні 2023 року уряд затвердив методику визначення кінцевих бенефіціарних власників на основі принципів FATF, а трохи раніше дозволив подавати інформацію про таких власників в електронному вигляді. Це має спростити життя для доброчесних підприємців і ускладнити його для недоброчесних. 

У 2021 році парламент дозволив подавати документи на приєднання до газових мереж в електронному вигляді, надав можливість замовникам проводити експертизу технічних умов приєднання на відповідність стандартам, а операторів зобов’язав усувати виявлені порушення протягом 5 днів. Цей закон передбачав створення Інформаційної бази даних споживання природного газу (її ще немає, але в липні 2024 року Міненергетики опублікувало для обговорення проєкт постанови про створення цієї бази даних). 

Крім того, уряд запровадив «єдине вікно» з приєднання до електромереж для споживачів потужністю до 1 МВт (це малий і середній бізнес). Нові правила передбачають принцип мовчазного погодження проєктної документації та вільний доступ до геопросторових даних про територію, інженерно-геологічні умови, будівельну діяльність, об’єкти інженерної інфраструктури тощо. 

Розвиток державно-приватного партнерства й спроби «реанімації» індустріальних парків

Законодавство про державно-приватне партнерство (зокрема концесії) в Україні було ухвалене ще у 1990-ті роки, проте користуватися ним було практично неможливо. У 2016 році Кабмін запровадив єдину методику розрахунку концесійних платежів на основі міжнародних правил (до того діяли три «радянські» методики) та включив обсяг концесійних платежів в умови конкурсу на отримання концесії. У 2018 році парламент дозволив будівництво платних доріг (яких наразі в Україні немає). Втім, більш-менш дієве законодавство про концесії було запроваджене лише у 2020 році. Повномасштабне вторгнення припинило виконання двох концесійних угод, укладених наприкінці 2021 року.

Так само давно існує і спеціальне законодавство про індустріальні парки. Проте станом на початок 2022 року в Україні працювали лише 4 індустріальні парки з 62 зареєстрованих (6%), а зараз працюють 15 із 86 (18%). З 2014 року уряд намагався «оживити» індустріальні парки: у 2015 році їм надали право безоплатного користування землею протягом трьох років, у 2021 році — можливість компенсації з бюджету витрат на будівництво інженерної інфраструктури, а згодом для них запровадили податкові та митні пільги (втім, останнє рішення отримало негативну оцінку від експертів Індексу реформ, оскільки пільги є потенційним джерелом корупції та ухилення від сплати податків). Також негативно експерти оцінили нещодавнє рішення про Клуб білого бізнесу, оскільки воно створює нерівні правила гри для підприємств. 

Індустріальні парки — це досить популярний у світі інструмент залучення інвестицій, проте дослідження показують, що вони дуже рідко є прибутковими (тобто податкові надходження від них навіть через 10-20 років не покривають обсяг наданих пільг). І, звісно, вони не можуть замінити реформи, пов’язані з верховенством права та передбачуваною політикою держави. 

Щодо закону про «інвестнянь», метою якого було підвищення інвестиційної привабливості України, думки експертів розділилися. З одного боку, він створює нерівні правила гри, але з іншого, деякі країни-сусіди України також надають преференції іноземним інвесторам. Утім, до лютого 2023 в рамках цього закону подали лише 5 проєктів, фактичних інвестицій за якими не було. У жовтні 2024 року Мінекономіки підписало 2 проєкти за цим законом — з «Астартою» та «Буковелем».

Ще одним способом привабити до України підприємців (зокрема в ІТ сфері) стало запровадження е-резидентства. Е-резидент може зареєструватися як ФОП через нещодавно відкритий портал та сплачувати податок 5% від доходу, якщо дохід не перевищує 180 тис. дол. на рік. Наразі е-резидентство доступне для громадян Словенії, Індії, Пакистану і Таїланду. Кабмін планує розширювати перелік країн, для громадян яких доступна ця можливість.

Корисним нововведенням у царині діяльності підприємств є запровадження однакових правил реєстрації та звітності для філій іноземних юросіб та українських юросіб відповідно до директиви ЄС 2017/1132.

Послуги для бізнесу

В листопаді 2023 року на порталі Дія запустили послугу е-Підприємець, яка включає держреєстрацію ФОПів та змін у ЄДР, реєстрацію платником єдиного податку та ПДВ, відкриття рахунку та інші можливості (послуга передбачає автоматичний обмін інформацією між державними органами та реєстрами). У березні 2024 впроваджено Дія.Підпис для юридичних осіб (до цього ним могли користуватися лише фізособи).

Восени 2024 року уряд створив Єдину державну електронну систему дозвільних документів єДозвіл. Цей експериментальний проєкт триватиме два роки, після чого систему планують запустити на постійній основі. За планом, у системі буде доступне отримання дозволів у сфері охорони праці, видача та зупинення ліцензій на різні види діяльності, подача скарг на дії органів ліцензування. єДозвіл буде взаємодіяти з понад 10 реєстрами, серед яких Єдина державна електронна база з питань освіти (ЄДЕБО), Єдиний державний реєстр юросіб, ФОП та громадських формувань (ЄДР), Державний реєстр речових прав на нерухоме майно тощо, тому отримувачам дозволів чи ліцензій не потрібно буде подавати документи, які вже є в цих реєстрах.

У вересні 2019 року парламент скасував ліцензування для телекомунікаційних операторів. Відповідно до Угоди про асоціацію, вони мають лише повідомити НКРЗІ про початок діяльності. Також дозволено використання мобільного зв’язку 4G у діапазонах 800-900 МГц, що дасть змогу операторам надавати послуги високошвидкісного мобільного інтернету на майже всій території України. З цією ж метою спрощено доступ до земельних ділянок для телекомунікаційних компаній.

Закон про електронні комунікації запровадив єдину ліцензію для мобільних операторів замість ліцензій на кожен вид зв’язку й дозволив споживачам обирати не пакети послуг, а окремі послуги (за технічної можливості) та отримувати від операторів повну інформацію про послуги. Водночас парламент підвищив незалежність НКРЗІ та запровадив призначення її членів на конкурсних засадах, що має підвищити також її професійність.

У червні 2024 року Україна почала приєднання до єдиної роумінгової зони ЄС. Тож невдовзі українці у ЄС та європейці в Україні користуватимуться послугами мобільного зв’язку без додаткової оплати в режимі RLAH — «Роумінг як вдома».

Регулювання окремих галузей чи ринків

Азартні ігри в Україні були легальними до 2009 року, після чого їх заборонили і, відповідно, сектор пішов у тінь. Легалізацію грального бізнесу обговорювали ще з 2014 року, однак запровадили у серпні 2020. Проте доходи від цієї діяльності виявилися значно нижчими від очікуваних (рис. 6.2), оскільки більша частина доходів грального бізнесу були сховані від податківців (окрім плати за ліцензію, казино мають платити податки на дохід, на прибуток, на виграш та військовий збір). Тож влада потроху почала обмежувати цю діяльність: уряд запровадив відстеження доходів казино в реальному часі, президент заборонив військовим доступ до казино, а НБУ заборонив використовувати для гри кредитні кошти. Крім того, Комісія з регулювання азартних ігор і лотерей (КРАІЛ) створила реєстр осіб, яким заборонено грати в азартні ігри (подати заяву про включення особи до реєстру може сама особа, її родичі або суд), а БЕБ почало розслідувати ухиляння від сплати податків деякими казино. У грудні 2024 року уряд вирішив ліквідувати КРАІЛ і створити замість неї нового, більш потужного регулятора до квітня 2025 року. Водночас він обмежив доступ до азартних ігор та їхню рекламу.

	2021		2022			2023			кількість ліцензій на 01.01.24
	видано ліцензій	сплачено за ліцензії, млн. грн	видано ліцензій	сплачено за ліцензії, млн. грн	анульовано ліцензій	видано ліцензій	сплачено за ліцензії, млн. грн	анульовано ліцензій
«офлайн»казино	8	432	0	72	8	3	417	5	6
гральний стіл	106	57.2	0	5.4	20	31	36.8	66	54
гральний стіл з рулеткою	43	45.2	0	6.3	7	13	27.6	29	20
онлайн- казино	13	304.2	3	286.7	4	6	486.3	2	16
онлайн- покер	3	18	0	18	0	3	18	1	2
зали гральних автоматів	19	171	0	5	0	4	161.2	12	11
гральні автомати	3811	411.8	593	72.5	327	1713	352.4	3350	2540
букмекери	1	108	4	693	2	1	462.6	1	3
букмекерські пункти	0	0	0	0	0	1	0.201	0	1
ліцензії на послуги у сфері азартних ігор	18	32.55	3	7.26	0	4	6.84	3	0
загалом	4 022	1 579.9	603	1 166.1	368	1 779	1 969.0	3 469	2 653

Для наближення українського законодавства в будівельній галузі до європейського парламент спростив будівельні норми, дозволивши забудовникам застосовувати не «радянський» підхід, який регламентує використання певних матеріалів чи технологій, а європейський, коли регламентуються певні характеристики будівлі (наприклад, стійкість до стихійних лих). Трохи згодом парламент гармонізував український ринок будівельної продукції з регламентом ЄС 305/2011, що має унеможливити потрапляння фальсифікату та небезпечної продукції на український ринок (закон зобов’язує продавців будівельної продукції вказувати повну характеристику своєї продукції та можливість її застосування у спорудах різних типів та дозволяє органу ринкового нагляду забороняти продаж неякісної продукції). Нарешті, уряд запровадив міжнародні стандарти ціноутворення для будівництва доріг, що уможливило використання нових технологій і матеріалів. 

Ще одним позитивним кроком нової влади стало скасування корупційної схеми в оцінці нерухомості (так звані «майданчики Яценка»). Закон скасував обов’язкове отримання довідок і звітів про оцінку об’єктів нерухомості на визначених приватних електронних майданчиках із відповідною оплатою. Тепер будь-хто може отримати автоматичну оцінку нерухомості безкоштовно.

Втім, найбільш значущою зміною стало створення Єдиної Державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ), яка сьогодні працює в режимі «єдиного вікна». Система дозволяє одержувати всі адміністративні та інші послуги у сфері будівництва в електронній формі, зокрема замовляти будівельну експертизу, яку можуть проводити лише організації, що відповідають критеріям, визначеним Мінрегіоном. Наприкінці 2024 року уряд розпочав експеримент із запровадження системи управління багатоквартирними будинками. Система буде сумісною з ЄДЕССБ та зробить управління будинками більш прозорим.

У 2023 році уряд дозволив проводити через ЄДЕССБ технічну інвентаризацію нерухомого майна та спростив дозвільні процедури для будівництва під час воєнного стану й протягом року після нього. Так, будівництво приватних будинків чи споруд не вище двох поверхів може відбуватися без будівельного паспорта, якщо воно відповідає містобудівній документації і якщо проєктувальник завантажив відповідні документи до системи (якщо протягом 10 днів місцева влада не заперечила проти будівництва, воно вважається затвердженим). У 2022 році систему використовували для пошуку підходящих приміщень або майданчиків для релокації підприємств. Проте, звісно, вирішальну роль вона відіграватиме під час відбудови. 

З прицілом на відбудову уряд затвердив і порядок створення плану просторового розвитку території об’єднаної територіальної громади (ОТГ). Такий план — це одночасно містобудівна документація і документація із землеустрою для ОТГ. Після розробки плану кожен зможе побачити на публічній кадастровій карті відомості про гранично допустиму висотність забудови тієї чи іншої території, зони охорони пам’яток культурної спадщини тощо. До розробки планів залучатимуть громадськість. 

Крім того, Кабмін ухвалив кілька рішень для спрощення будівництва. Він дозволив використовувати в будівництві «типові» проєкти, що дозволить скоротити витрати на проєктні роботи під час відбудови. По-друге, спростив процес зміни цільового призначення земельної ділянки з аграрного на промислове на період воєнного стану +5 років. Для земель поза межами населених пунктів можна змінювати призначення без містобудівної документації та документів із землеустрою. По-третє, дозволив іноземним компаніям під час воєнного стану будувати об’єкти з середніми та значними наслідками без ліцензії (після закінчення воєнного стану вони повинні будуть отримати ліцензії протягом трьох місяців).

Нарешті, парламент запровадив захист прав власності на об’єкти незавершеного будівництва. Це дозволить уникнути шахрайських схем, коли забудовник зникає разом із грошима інвесторів, які вклалися в будівництво на ранніх етапах.

За останні роки в рибній промисловості відбулися революційні зміни. У 2020 році уряд зобов’язав обладнати риболовні судна засобами дистанційного контролю (GPS), а в 2023 році парламент розпочав усеохопну реформу галузі: електронні аукціони на промисловий вилов риби на платформі Прозорро.Продажі, створення електронної системи управління галуззю єРиба, через яку можна буде отримувати дозволи на вилов та сертифікати походження риби, встановлення законодавчих вимог до рибоприймальних пунктів, врегулювання відносин оренди й використання водойм тощо. Уже в перші місяці після реформи доходи бюджету від продажу ліцензій на промисловий вилов риби виросли в рази, а запровадження GPS-трекінгу дозволило «знайти» понад 300 суден, тобто легальний риболовецький флот України виріс на третину. Далі планується впровадити повну відстежуваність рибної продукції, що дозволить Україні вийти на європейський ринок.

У сільському господарстві тривало впровадження європейських норм та дерегуляція. У галузі ветеринарної медицини скоротилася кількість документів і термін їх видачі, з’явилася можливість отримувати ці документи в електронній формі. Більше не потрібно перереєстровувати ветпрепарати щоп’ять років, натомість відбуватиметься післяреєстраційний моніторинг ефективності ветпрепаратів, що сприятиме боротьбі з фальсифікованими препаратами.

Протягом 2022-2023 років уряд запровадив європейські правила поводження з пестицидами й агрохімікатами, міжнародні стандарти щодо натуральних харчових інгредієнтів та визнання кормових добавок, якщо вони зареєстровані в ЄС; спростив сертифікацію насіння відповідно до правил ЄС (це дозволили робити не лише державним, а й приватним аудиторам), спростив реєстрацію прав на сорти рослин (скасовано необхідність проведення експертизи), легалізував міжнародне органічне маркування для українських виробників органічної продукції та впровадив європейські правила поводження з ГМО. Наприкінці 2025 року в Україні набудуть чинності європейські обмеження на використання пальмової олії в харчових продуктах (це буде корисно для здоров’я українців).

У 2024 році Україна привела законодавство про виноградарство у відповідність до міжнародних правил і регламентів ЄС. Цей закон набуде чинності з початку 2026 року. Він встановлює європейські стандарти для вин та іншої продукції виноградарства, механізм захисту географічних зазначень, а також передбачає створення Виноградарсько-виноробного реєстру, в якому буде інформація про всі ділянки, де вирощується виноград, усіх виробників та виробництво продукції з нього.

У 2022 році парламент допустив приватні технічні служби і випробувальні лабораторії до процедур випробування тракторів. Це дозволить офіційним дилерам агротехніки реєструвати її та сприятиме конкуренції на цьому ринку, а, значить, зростанню якості послуг. 

Рамковий закон про сільськогосподарську кооперацію (липень 2021) закріпив принципи утворення та діяльності агрокооперативів (демократичність, добровільність і відкритість), визначив права і обов’язки членів кооперативу тощо. У європейських країнах агрокооперативи відіграють значну роль не лише у виробництві агропродукції та підтримці фермерів, а й у житті відповідних громад. Сподіваємося, що цей досвід приживеться й в Україні.

Наприкінці 2021 року уряд створив фонд часткового гарантування кредитів для агровиробників, що має підвищити доступність кредитів для аграріїв. На початок вересня 2024 року фонд надав гарантії 9 підприємствам на суму 6,25 млрд грн. У 2024 році Україна приєдналася до міжнародного фонду сільськогосподарського розвитку. Це створює більше можливостей для міжнародної співпраці й дозволить залучити додаткові ресурси в розвиток агросектору.

У жовтні 2024 року парламент ухвалив закон про Державний аграрний реєстр (ДАР). ДАР працює з 2022 року, сільгоспвиробники реєструються у ньому добровільно, але отримати державну підтримку, в т.ч. кредитні гарантії чи субсидоване страхування, можна лише через ДАР. Закон визначив відповідальних за ведення та наповнення реєстру, права та обов’язки його користувачів, процедури обміну даними з іншими реєстрами й моніторингу цільового використання державної підтримки.

У галузі транспорту та пошти, як і в більшості інших, Україна переважно запроваджувала європейські норми, хоча інколи робила це вибірково, як-от у новому законі про поштовий зв’язок. Цей закон впроваджує електронні марки та інклюзивні поштові послуги й загалом приводить регулювання у відповідність до сучасних технологій. Однак водночас він передбачає, що провозити міжнародні поштові відправлення через митницю зможуть лише оператор, призначений Мінінфраструктури, та оператори, зареєстровані у Всесвітньому поштовому союзі (сьогодні це Укрпошта й Meest). Таке обмеження конкуренції навряд чи доцільне. 

У галузі автомобільних перевезень запроваджено штрафи за перевищення ваги вантажівками (втім, інфраструктура для зважування вантажівок залишає бажати кращого), процедуру аудиту безпеки автодоріг і ризик-орієнтований підхід до перевірок перевізників. 

У 2024 році Міністерство інфраструктури змінило правила автобусних перевезень. А саме, тепер не пасажири купуватимуть собі страховку під час купівлі квитків, а перевізник буде зобов’язаний застрахувати свою відповідальність перед пасажирами. Крім того, надавати послуги пасажирам та перевізникам зможуть лише автостанції, внесені до електронного Переліку автостанцій. Раніше частина автостанцій отримували ліцензії на цю діяльність, а частина працювали «в тіні», тобто без ліцензій. Тепер власники автостанцій повинні будуть внести інформацію про них у реєстр, а уряд звірятиме ці дані із даними про автостанції, заявленими в маршрутах перевізників. 

У 2021 році парламент значно оновив регулювання внутрішнього водного транспорту: визначив вимоги до утримання водних шляхів і споруд, технічні вимоги до суден та кваліфікації екіпажів, принципи справляння портових зборів та ін.

«На майбутнє» Україна ухвалила євроінтеграційний закон про спрощення доступу на ринок у галузі цивільної авіації: сертифікованим авіаперевізникам не потрібно буде отримувати дозволи на експлуатацію повітряних ліній, достатньо буде узгодити часові слоти в аеропортах. 

У фармацевтичній галузі зміни відбувалися в напрямку підвищення доступності ліків для пацієнтів. Парламент дозволив створювати мобільні аптечні пункти для обслуговування віддалених територій, уряд затвердив вимоги до компаній, які займаються електронною торгівлею ліками (вони повинні мати склади з відповідними умовами зберігання ліків, власний сайт, службу доставки або договір із поштовим оператором, щоб не порушувати температурний режим під час доставки ліків тощо). Крім того, уряд дозволив надання ліків зі співчуття: завдяки цьому механізму пацієнти зможуть безоплатно отримати ліки, які не зареєстровані в Україні, але які проходять принаймні другу стадію випробувань у США, країнах Європейської економічної зони, Канаді, Японії, Великій Британії, Ізраїлі або Швейцарії.

У 2023 році Парламент ухвалив новий закон «Про лікарські засоби», який вступить в силу через 30 місяців після закінчення воєнного стану. Цей закон повністю регламентує шлях медичних препаратів на ринок — від створення ліків до їх випробування, виробництва та продажу, визначає повноваження органів влади в цій галузі та порядок контролю якості ліків. 

У 2024 році Україна гармонізувала правила маркування лікарських засобів із Директивою ЄС 2001/83/ЄС (заборонено наносити на упаковку інформацію рекламного характеру, зокрема про унікальність чи винятковість лікарського засобу), а також запровадила систему верифікації ліків з 2D-кодуванням, щоб скоротити обсяг фальсифікатів на ринку.

Санкції

З початком повномасштабного вторгнення Україна активізувала зусилля з накладення санкцій на фізичних і юридичних осіб держав-агресорів та встановила новий вид санкцій — стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, якими вона може прямо чи опосередковано розпоряджатися. Станом на червень 2024 року в дохід держави стягнули активи 49 осіб (це грошові кошти, а також різне майно та культурні цінності). Оскільки санкції накладені на понад 17000 осіб, може видатися, що це дуже мало. Проте процедура передбачає, що стягнення відбувається за рішенням Вищого антикорупційного суду, тому 49 — це непоганий показник.

Що далі?

Зрозуміло, що розвиткові бізнесу сприятимуть і поліпшення врядування (розділ 1), і реформа судової та правоохоронної системи (розділ 3), а також розвиток освіти, зокрема освіти для дорослих (розділ 13), оновлення трудового законодавства та соціальної підтримки (розділ 12). Решта реформ, наприклад, правильна монетарна політика (розділ 4), реформування енергетичного ринку (розділ 7), транспорту тощо також впливають на самопочуття бізнесу в Україні. Тому в цьому розділі розглянемо лише рекомендації, надані у звітах про розширення ЄС, плані Ukraine Facility та програмі МВФ безпосередньо для розвитку бізнесу. Це:

1.  відбудова інфраструктури, зокрема енергетичної. З огляду на безпекову ситуацію найкращим рішенням видається децентралізація генеруючих потужностей і застосування «зелених» електростанцій разом з акумуляторами, де це можливо. Також необхідне подальше спрощення процедур приєднання до енергомереж;
2.  виконання Дорожньої карти управління публічними інвестиціями. Головна ідея — публічні інвестиції можуть стати каталізатором розвитку галузей або регіонів (наприклад, інвестиція в завод будівельних матеріалів може здешевити будівництво у певному місті й створити робочі місця у торгівлі й громадському харчуванні). Однак, через обмежені державні ресурси місця таких «точкових» інвестицій слід обирати дуже виважено та із залученням громадськості. За такою самою логікою потрібно упорядкувати й державну допомогу;
3.  розвиток концесій і державно-приватного партнерства. Цей інструмент в Україні дуже недооцінений, тоді як він дозволяє поліпшити управління державними активами (в ідеалі зробити їх прибутковими) і водночас знижує ризики для інвестора, якому не потрібно купувати актив для того, щоб почати отримувати з нього прибуток;
4.  продовження гармонізації з законодавством ЄС у галузях стандартів, контролю якості, ринкового нагляду тощо, щоб спростити доступ українських товарів на європейський ринок;
5. робота над взаємним визнанням кваліфікацій України та ЄС для інтеграції ринку послуг, спрощення доступу громадян країн ЄС до українського ринку праці (це буде вигідно й нашим підприємствам, які наразі відчувають дефіцит робочої сили);
6. розробка технологічного рішення для переносу фінансових звітів українських підприємств до єдиного державного реєстру таких звітів, підвищення прозорості фінансової звітності та процесів переходу прав власності на підприємства відповідно до законодавства ЄС (прозорість звітності й структури власності підприємства — необхідна умова залучення до нього іноземних інвесторів);
7. подальша гармонізація із законодавством ЄС у царині захисту прав інтелектуальної власності, а також запуск роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
8. продовження дерегуляції та цифровізації, зокрема до кінця 2025 року Україна має ухвалити закон про дерегуляцію, що запровадить електронні дозволи та ризик-орієнтовані підходи, тобто страхування замість перевірок (такі підходи наразі запроваджені лише в окремих галузях);
9. оновлення законодавства про банкрутство відповідно до директив ЄС 2019/1023 та 2017/1132.